23 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/744/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В.,
Сумської міської ради - Ромась І. М.,
Приватної фірми «Ордекс» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції цієї скарги) Приватної фірми «Ордекс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 (у складі колегії суддів: Станік С. Р. (головуючий), Гончаров С. А., Сибіга О. М.)
та рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 (суддя Вдовенко Д. В.)
у справі № 920/744/24
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради
до Приватної фірми «Ордекс»
про зобов'язання звільнити земельну ділянку,
У червні 2024 року Керівник Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватної фірми «Ордекс» (далі - ПФ «Ордекс»), у якому просив суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р. Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд.
Позовні вимоги обґрунтовано використанням відповідачем як власником тимчасових споруд земельної ділянки комунальної власності водного фонду, на якій ці споруди розташовано, без правовстановлюючих документів та відповідно без сплати коштів за користування цією земельною ділянкою, що порушує права Сумської територіальної громади як власника цієї земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025, позов задоволено. Зобов'язано ПФ «Ордекс» звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р. Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019, шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд (позначених на плані угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023). Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у березні 2025 року ПФ «Ордекс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 920/744/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПФ «Ордекс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; зупинено виконання рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі № 920/744/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.04.2025.
Окружна прокуратура міста Суми у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
ПФ «Ордекс» у судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ПФ «Ордекс» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що ПФ «Ордекс» не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ПФ «Ордекс».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, Сумської міської ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 23.07.2021 між Сумською міською радою (орендодавець) та ПФ «Ордекс» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми.
Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1100 га кадастровий номер 5910136300:01:005:0019.
На земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення. Земельна ділянка має частково тверде покриття.
Земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під розміщення магазину та літнього майданчика, згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.2 договору, договір укладено строком на 5 років.
Договір набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди на земельну ділянку у відповідності до положень чинного законодавства, про що орган, який здійснив реєстрацію права оренди, видає витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 8.1 договору).
23.12.2022 між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради та ПФ «Ордекс» укладено договір про закріплення території міста Суми по утриманню в належному санітарно-технічному стані № 33, відповідно до умов якого за ПФ «Ордекс» закріплена територія біля нежитлових будівель за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми.
Метою закріплення території є утримання закріпленої території в належному санітарно-технічному стані та забезпечення благоустрою (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору, ПФ «Ордекс» зобов'язаний забезпечувати утримання закріпленої території в належному санітарно-технічному стані відповідно до Правил благоустрою міста Суми, рішень Сумської міської ради та чинного законодавства України.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту втрати права власності (права користування) земельною ділянкою або приміщеннями (пункт 6.1 договору).
Умови зазначеного договору не передбачають наявність у ПФ «Ордекс» права на розміщення тимчасових споруд на закріпленій за ним території.
Згідно з паспортом прив'язки розміщення тимчасової споруди (літній майданчик), виданим Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 27.04.2023, ПФ «Ордекс» надано дозвіл розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,1100 га кадастровий номер 5910136300:01:005:0019 за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми.
Відповідно до графічних матеріалів паспорту прив'язки тимчасової споруди, тимчасові споруди мають бути розміщенні в межах орендованої земельної ділянки.
За інформацією, наведеною у листі Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 04.08.2023, 28.07.2010 Сумською міською радою рішенням № 4141-МР було затверджено проект встановлення меж прибережної захисної смуги р. Псел у межах м. Суми, площею 315,2849 га.
Встановлені затвердженим проектом межі прибережної захисної смуги р. Псел були враховані як планувальні обмеження при розробці містобудівної документації місцевого рівня: Проекту внесення змін до Генерального плану м. Суми, Плану зонування території м. Суми, та після відповідної реєстрації були занесені до баз даних Державного земельного кадастру з відображенням їх на Публічній кадастровій карті України.
Згідно з викопіюванням з топографо-геодезичного плану території м. Суми, земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:01:005:0019 розташована поряд з прибережною захисною смугою р. Псел.
За Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 30.11.2016 № 1498-МР, тимчасові споруди розміщуються відповідно до цих Правил та Комплексної схеми (пункт 1.8).
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.01.2018 № 45 затверджено Комплексну схему розміщення тимчасових споруд у місті Суми. Комплексна схема розміщення тимчасових споруд у місті Суми включає в себе текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування тимчасових споруд, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.
Згідно з пунктом 2.3.1. зазначеної Комплексної схеми (текстової частини) розміщення тимчасових споруд заборонено в межах зони прибережної захисної смуги.
За інформацією, наданою Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у листі від 18.04.2024 № 06.01-18/2318, паспорти прив'язки тимчасової споруди у прибережній захисній смузі р. Псел ПФ «Ордекс» не оформлювались та не надавались.
Також судами попередніх інстанцій установлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 420232025100000055 від 31.05.2023, було проведено огляд місцевості за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми, у присутності представників відповідача, за результатами яких складено протоколи огляду від 05.06.2023 та від 18.07.2023 (із залученням спеціаліста інженера-геодезиста).
Згідно з протоколом огляду від 18.07.2023 інженером-геодезистом проведено огляд місцевості за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми, з використанням GPS-приймача TRIMBLE R2 5638S05208, який є повіреним, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 04.02.2022 № 457.
Зазначений спеціаліст (інженер-геодезист) Хоменко О. В. має вищу освіту за спеціальністю геодезія та землеустрій (дипломом магістра М 22 № 115011).
За результатами огляду, складено план угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території (земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:01:005:0019) від 18.07.2023, на якому позначені межі прибережно-захисної смуги р. Псел, межі орендованої відповідачем земельної ділянки, а також позначені встановлені тимчасові споруди, які знаходяться поза межами орендованої відповідачем земельної ділянки, в прибережній захисній смузі р. Псел.
Факт розміщення тимчасових споруд поза межами орендованої відповідачем земельної ділянки також підтверджується фототаблицею до протоколу огляду від 05.06.2023 за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми, в рамках кримінального провадження № 420232025100000055 від 31.05.2023.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Сумської міської ради від 30.09.2024 № 5063-МР «Про відмову ПФ «Ордекс» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми, орієнтовною площею 0,2000 га» відповідачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Заливна, 7/2, м. Суми, орієнтовною площею 0,2000 га, з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми, зокрема, з огляду на те, що частина запитуваної земельної ділянки згідно з Планом зонування території м. Суми, затвердженим рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, розташована в функціональній зоні об'єктів природно-заповідного фонду та прибережної захисної смуги р. Псел.
Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, прокурор, обґрунтовуючи їх, послався на протиправне розміщення відповідачем спірних тимчасових споруд та використання земельної ділянки комунальної власності водного фонду, на якій ці споруди розташовано, без правовстановлюючих документів та відповідно без сплати коштів за користування цією земельною ділянкою, що порушує права Сумської територіальної громади як власника цієї земельної ділянки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановив, що спірні тимчасові споруди розташовані поза межами орендованої відповідачем земельної ділянки (кадастровий номер 5910136300:01:005:0019) у прибережній захисній смузі р. Псел, у якій розміщення тимчасових споруд заборонено, за відсутності паспорту прив'язки та без правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, на якій ці споруди розташовані, а також ураховуючи те, що відповідачем не доведено обставин розміщення тимчасових споруд в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 згідно з погодженим паспортом прив'язки, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив наявність підстав для звернення прокурора з відповідним позовом.
У поданій касаційній ПФ «Ордекс» послалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 79 Земельного кодексу України при вирішенні питання щодо самовільного зайняття земельної ділянки, межі якої не визначені, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Крім того, ПФ «Ордекс» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 90 Земельного кодексу України).
За статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У справі, що розглядається, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій встановили, що ураховуючи рішення Сумської міської ради від 28.07.2010 № 4141-МР, яким було затверджено проект встановлення меж прибережної захисної смуги р. Псел у межах міста Суми, спірні тимчасові споруди установлені відповідачем поза межами орендованої ним земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019, в прибережній захисній смузі р. Псел, у якій відповідно до Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 30.11.2016 № 1498-МР, розміщення тимчасових споруд заборонено; паспорт прив'язки тимчасової споруди в прибережній захисній смузі р. Псел відповідачу не оформлювався та не видавався; будь-які правовстановлюючі документи щодо права користування відповідачем земельною ділянкою в прибережній захисній смузі р. Псел, на якій спірні споруди розташовані, відсутні.
При цьому, судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів як на спростування обставин розміщення спірних тимчасових споруд на земельній ділянці в прибережній захисній смузі р. Псел поза межами орендованої ним земельної ділянки, так і на підтвердження обставин розміщення спірних тимчасові споруди в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 згідно з погодженим паспортом привязки, або доказів звільнення відповідачем спірної земельної ділянки від розміщених на ній тимчасових споруд.
За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх доведеність та обґрунтованість.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 920/744/24, що розглядається, ПФ «Ордекс» зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У поданій касаційній скарзі ПФ «Ордекс» зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 79 Земельного кодексу України при вирішенні питання щодо самовільного зайняття земельної ділянки, межі якої не визначені.
Разом з тим, Верховний Суд вважає, що у справі, що розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка, яку позивач просить звільнити шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд, визначена рішенням Сумської міської ради від 28.07.2010 № 4141-МР як прибережна захисна смуга.
Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Щодо посилання скаржника на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суди не дослідили зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо інші доводів скаржника, а саме:«- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, оскільки відсутнє рішення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП за самовільне зайняття земельної ділянки відповідача;
- надані позивачем докази не містять фактичних обставин про точний розмір, конфігурацію та межі самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки; відсутні схематичний план чи висновок експерта про розміри самовільно зайнятої земельної ділянки; матеріали справи не містять фактичних даних про наявність у вказаних осіб спеціальних знань у галузі метрології та їх повноваження щодо здійснення замірів земельних ділянок, не вказано, якими засобами вимірювання здійснювалися ці заміри;
- надані позивачем докази містять лише припущення про порушення прав позивача;
- доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому за відсутності інформації про точний розмір, конфігурацію та межі самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки рішення суду неможливо буде виконати у разі його ухвалення;
- оскільки не визначено межі земельної ділянки, яку необхідно звільнити, тому неможливо зобов'язати звільнити земельну ділянка, яка не сформована та без визначення її площі;
- неможливо виконати судове рішення у даній справі шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд (позначених на плані угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023), так як план угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023 не є документом, який має будь-яку юридичну силу;
- не визначено площу земельної ділянки, межі земельної ділянки, яку необхідно звільнити, а головне оскільки земельна ділянка не сформована, не присвоєно кадастровий номер, тому неможливо звільнити земельну ділянку, яка не визначена як об'єкт цивільних прав;
- з огляду на положення частини 1-4 статті 51 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», докази, на які покликається позивач, як на докази, якими обґрунтовує підстави позову, складанні топографічно-геодезичних матеріалів, мали бути присутні кваліфіковані, сертифіковані фахівці, обміри мали проводити спеціальними приладами, які встановлюють точну площу земельної ділянки;
- судом першої інстанції не було призначено спеціаліста для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, тому відповідно будь-які висновки спеціаліста є неналежним доказом;
- всупереч частинам 1, 8 статті 80 ГПК України позивачем було подано докази після відкриття провадження у справі без обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього; позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно користується тією частиною земельної ділянки, яку просить зобов'язати звільнити;
- неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.»,
Верховний Суд зазначає, що аналогічні доводи відповідача були предметом апеляційного перегляду, які суд апеляційної інстанції розглянув та надав їм вичерпну правову оцінку. Касаційна скарга позивача не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, а лише повторює зміст апеляційної скарги в частині вчинених, на думку позивача, судом першої інстанції процесуальних порушень.
Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Наведене у сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватної фірми «Ордекс» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі № 920/744/24 залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі № 920/744/24.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко