18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
24 квітня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/184/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м.Київ, вул.Андріївська,4
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 54580,50 грн,
без участі повноважних представників сторін.
Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 із вимогами про стягнення 54580,50 грн заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" від 31.07.2024 №79808829224, зокрема: 50000,00 грн суми кредиту (тіло) (в тому числі: 16666,68 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 33333,32 грн строкової заборгованості за сумою кредиту), 4580,50 грн комісії, а також про відшкодування судових витрат.
Позивач у позовній заяві (а.с.1-4) в обґрунтування позову вказав на неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати простроченої і строкової заборгованості за тілом кредиту та комісії.
Ухвалами суду: від 03.03.2025 - відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання 31.03.2025; від 31.03.2025 - розгляд справи відкладено на 24.04.2025.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.
Так, відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;
абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з відповідями, сформованими засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитами судді Скиби Г.М.:
від 03.03.2025 №7609657 (а.с.37) - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";
від 03.03.2025 №1162271 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39) - в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 : дата державної реєстрації - 15.10.2020 №2009100000000000448; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; актуальний стан на фактичну дату та час формування - припинено; дата запису про припинення - 11.09.2024 №2009100060004000448;
від 03.04.2025 №1260332 (а.с.52) з Єдиного державного демографічного реєстру - щодо особи ОСОБА_1 містяться такі відомості: дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; дата реєстрації: 31.08.2011.
Ухвали суду від 03.03.2025 та від 31.03.2025 були направлені відповідачу за адресою місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку (зокрема, вказана адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиному державному демографічному реєстрі; відповідач зареєстрований за вказаною адресою з 31.08.2011 і іншої адреси суду не повідомив), однак повернуті поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Оголошення про виклик відповідача у судове засідання було розміщено на офіційному вебсайті судової влади України 03.04.2025 (а.с.59).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем). Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із статтями 3, 4 і 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні": декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування); громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, особа може задекларувати/ зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України:
п.4 ч.6 ст.242. Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про /.../ відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси;
ч.4 ст.122. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив; відзиву на позов чи й доказів належного та повного виконання умов договору до суду не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
Позивач у направленій до суду заяві від 17.03.2025 (вх.суду №4209/25 від 17.03.2025, а.с.48) позовні вимоги підтримав, просив здійснити розгляд справи без участі його представника.
З огляду на неявку учасників справи у судове засідання 24.04.2025, судом відповідно до ст.233, 240 ГПК України підписано та приєднано до справи вступну та резолютивну частини судового рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі взаємовідносини сторін та обставини:
31.07.2024 між Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою системи "Інтернет-Банкінг" укладено в електронному вигляді кредитний договір "Кредит "всеБізнес" №79808829224 (а.с.12-14), за умовами якого: банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного: сума кредиту - 50000,00 (п.1.1.1); валюта кредитування - гривня (UAH) (п.1.1.2); строк кредитування - до 31 липня 2025 року включно (п.1.1.3); плата за кредит: комісійна винагорода за надання кредиту - тариф комісійної винагороди - 1%; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1 Типових умов (п.1.1.4.1); комісійна винагорода за обслуговування кредиту - тариф комісійної винагороди - 2% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п.6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору (п.1.1.4.2); процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних; проценти нараховуються відповідно до п.6.2 Типових умов та сплачуються згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору (п.1.1.4.3); процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних; проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п.6.2 Типових умов (п.1.1.4.4); поточний рахунок позичальника - № НОМЕР_3 в АТ "ПУМБ" (п.1.1.5); рахунок для погашення боргових зобов'язань: № НОМЕР_4 в АТ "ПУМБ" (п.1.1.6); цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1 договору (п.1.1.7); типові умови - типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБізнес", укладеного в системі Інтернет-Банкінг ПУМБ Digital Business Акціонерного товариства "перший Український міжнародний Банк", що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору (п.1.1.8); позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку платежів: /.../ (п.1.4); повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов'язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов'язань (п.1.5); підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в п.1.1.1 договору та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту (п.2.1); позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди з надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п.1.1.4.1 договору, на користь банку, згідно з п.6.3.1 типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5 договору (п.2.3); права та обов'язки сторін за договором регламентуються цим договором та Типовими умовами (п.3.1); право на договірне списання коштів з рахунків. При настанні строків виконання будь-яких боргових зобов'язань банк набуває право, а позичальник цим доручає банку протягом строку дії договору самостійно списувати (переказувати) грошові кошти в розмірі, необхідному для виконання зазначених зобов'язань, з рахунку(ів) позичальника в банку та переказувати їх на користь банку в рахунок виконання зазначених зобов'язань (на рахунок для погашення боргових зобов'язань), відповідно до п.7.8, 7.9 Типових умов /.../ При цьому згода на виконання банком першої з пов'язаних платіжних операцій надається позичальником шляхом підписання цього договору /.../ (п.3.4); підписанням договору позичальник підтверджує, що до укладення договору був в письмовій формі повідомлений банком про обов'язкову інформацію, яка повинна надаватися відповідно до вимог ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", в тому числі шляхом надання позичальнику доступу до такої інформації на власному веб-сайті банку та попереднього погодження проекту договору. Всі умови та положення договору та Типових умов позичальнику зрозумілі, згоди з усіх істотних умов договору досягнуто (п.4.3); цей договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі і зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п.5.1); у всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет (п.5.2); сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи "Інтернет-Банкінг". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) (п.5.3); договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі (п.5.4); зміни до договору можуть бути внесені шляхом укладення додаткових угод у вигляді електронного документа або на папері. /.../ (п.5.7).
Вказаний договір підписаний сторонами 31.07.2024 шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку (начальника управління Харковець В.В.) та КЕП позичальника (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ), що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 19.02.2025 (а.с.14).
На виконання умов договору Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" за рахунок кредитних коштів здійснено 31.07.2024 на користь банку переказ суми комісійної винагороди з надання кредиту у розмірі 500,00 грн (визначеному відповідно до п.1.1.4.1 договору), а також зараховано на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5 договору суму кредиту (49500,00 грн), що залишилась після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку.
Вказане підтверджується платіжними інструкціями (а.с.21-22):
31.07.2024 №TR.83038337.85795.29514 на суму 500,00 грн з призначенням платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №79808829224 від 31/07/2024 за позикою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ",
31.07.2024 №TR.83038337.85796.29514 на суму 49500,00 грн з призначенням платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №79808829224 від 31/07/2024 за позикою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ",
а також випискою з особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 НОМЕР_5 .UAH (IBAN НОМЕР_6 ) за період з 31.07.2024 до 17.12.2024 (а.с.23).
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обов'язок справляння плати за кредит та повернення кредиту банку у повному обсязі, в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами - не виконано. За розрахунком Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (а.с.11) заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 17.12.2024 (включно) становить 54580,50 грн, у тому числі: 50000,00 грн заборгованість по сумі кредиту (зокрема: 33333,32 грн строкова заборгованість за сумою кредиту; 16666,68 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту) та 4580,50 грн заборгованість по комісії.
06.11.2024 Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено вимогу від 04.11.2024 №5526 (а.с.24) про негайне погашення простроченої заборгованості згідно з графіком погашення платежів за кредитним договором від 31.07.2024 №79808829224 в сумі 10333,34 грн, яку згідно із даними сайту ПАТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/ bardcodesingle/ за штриховим кодовим ідентифікатором поштового відправлення №0504085438920 повернуто поштою за зворотною адресою з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".
26.02.2025 Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" від 31.07.2024 №79808829224 у сумі 54580,50 грн, у тому числі: 50000,00 грн заборгованість по сумі кредиту (зокрема: 33333,32 грн строкова заборгованість за сумою кредиту; 16666,68 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту) та 4580,50 грн заборгованість по комісії, а також про відшкодування судових витрат.
Відповідачем доказів на спростування доводів позивача не подано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v.Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Позивач є ліцензованою кредитною установою на ринку банківських послуг, самостійною юридичною особою з внесенням даних в ЄДРПОУ та суб'єктом господарювання.
Відповідач станом на дату виникнення спірних правовідносин був суб'єктом господарювання на ринку послуг України, фізичною особою-підприємцем, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з присвоєнням коду та внесенням реєстраційних даних.
Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на основі письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору (кредитний договір "Кредит "всеБізнес" від 31.07.2024 №79808829224), за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу на відповідних умовах кредит з цільовим призначенням: на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позивача, а також сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1 договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався використати та повернути кредит позивачу, а також сплатити проценти за користування кредитом, розмір яких визначений п.1.1.4.1 - 1.1.4.4 договору, а строки та порядок погашення сум кредиту - графіком погашення кредиту, наведеного в п.1.4 договору.
Під час розгляду справи судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та процентів згідно із визначеними сторонами графіку погашення.
Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із кредитного договору, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань кредиту, загальні положення про кредит, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.346, 347 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 розділу IV Господарського кодексу України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір не заперечений жодною з сторін, не розірваний, не визнаний судом недійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину - приписи ст. 204 ЦК України.
Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:
ст.207. 1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. 2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства;
ч.1 ст.526. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ч.1 ст.626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
ч.1 ст.628. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства;
ч.1 ст.638. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
ч.1 ст.1048. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики;
ч.1 ст.1049. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором;
ч.1, 2 ст.1054. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору;
ч.1 ст.1055. Кредитний договір укладається у письмовій формі;
ч.1, 2 ст.1056-1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Суд, проаналізувавши умови кредитного договору, а також визначені графіком погашення кредиту, наведеним в п.1.4 договору, строки та порядок погашення сум кредиту (а.с.12-14), платіжні інструкції від 31.07.2024 №TR.83038337.85795.29514 та №TR.83038337.85796.29514 (а.с.21-22), дані виписки по рахунку відповідача за період з 31.07.2024 до 17.12.2024 (а.с.23), дійшов висновку, що позивач зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу 31.07.2024 кредит з цільовим призначенням "на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, /.../ а також сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно з п.1.1.4.1 договору" у сумі 50000,00 грн. Відповідач у встановлені кредитним договором та графіком погашення кредиту строки погашення сум кредиту у повному обсязі не здійснив, проценти за його користування у повному обсязі не сплатив.
Так, згідно з наведеним у п.1.4 договору графіком платежів, щомісячна сума платежу за кредитом у період з 31.08.2024 до 31.07.2025 становить 5166,67 грн (зокрема: платіж за основною сумою кредиту - 4166,67 грн щомісячно; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1000,00 грн щомісячно).
У період дії кредитного договору станом на 17.12.2024 відповідачем щомісячних платежів за основною сумою кредиту та комісійної винагороди за обслуговування кредиту здійснено не було, прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 16666,68 грн, за комісійною винагородою за обслуговування кредиту - 4580,50 грн.
Наявність і розмір спірної заборгованості за кредитом підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовано. Станом на день розгляду справи відповідачем до суду не подано доказів погашення заборгованості за кредитним договором чи й заперечень про об'єктивну неможливість виконати умови кредитного договору.
Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про примусове стягнення з відповідача 54580,50 грн заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" від 31.07.2024 №79808829224, зокрема: 50000,00 грн суми кредиту (тіло) (в тому числі: 16666,68 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 33333,32 грн строкової заборгованості за сумою кредиту), 4580,50 грн комісії.
Одночасно суд зауважує, що згідно із відповіддю від 03.03.2025 №1162271 (а.с.39), сформованою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом судді Скиби Г.М., в Єдиному державному реєстрі щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 містяться відомості (запис від 11.09.2024 №2009100060004000448) про припинення статусу останнього, як фізичної особи-підприємця. Разом з тим, у період спірних правовідносин відповідач виступав як фізична особа-підприємець та отримав кредит із цільовим призначенням: "на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника", тобто - для ведення бізнесу.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ч.1 ст.52. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення;
ч.1 ст.526. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Визначені ст.526 Цивільного кодексу України загальні умови виконання зобов'язання - є універсальними і підлягають застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Цивільний кодекс України не встановлює жодної особливості майна фізичної особи-підприємця, останнє залишається майном фізичної особи і без статусу підприємця. Тому припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не впливає на її цивільну правоздатність і не звільняє таку особу від обов'язку нести відповідальність за неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором та/або законом, та не тягне за собою юридичних наслідків, подібних до тих, які настають при ліквідації юридичної особи.
З огляду на наведені норми однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду та позивачеві по суті спору чи доказів про погашення заборгованості перед позивачем.
Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов'язання у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення заборгованості не надано.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 54580,50 грн заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" від 31.07.2024 №79808829224, зокрема: 50000,00 грн суми кредиту (тіло) (в тому числі: 16666,68 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 33333,32 грн строкової заборгованості за сумою кредиту), 4580,50 грн комісії.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Судові витрати (сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер рахунку в банку невідомий) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (м.Київ, вул.Андріївська,4, код ЄДРПОУ 14282829, номер рахунку в банку невідомий) 54580,50 грн заборгованості за кредитом та 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 29.04.2025.
Суддя Г.М.Скиба