про зупинення провадження
28.04.2025м. СумиСправа № 920/465/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/465/25
за позовом: Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури
(вул. Магістратська, 12, м. Суми, 40000)
в інтересах держави в особі
1) Сумської обласної ради (площа Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПЛУ 23826636)
2) Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, 9 (4 поверх), м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 02013142)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537)
2) Комунального некомерційного підприємства Сумської
обласної ради “Регіональний клінічний
фтизіопульмонологічний медичний центр»
(вул. Торопілівська, 6, селище міського типу Степанівка,
Сумський район, Сумська область, 42304,
код ЄДРПОУ 02000292
про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення 102797 грн 01 коп.
за участі представників сторін:
прокурор - Васянович М.В.,
від позивача 1 - не прибув,
від позивача 2 - не прибув,
від відповідача 1 - Брага Ю.О.,
від відповідача - не прибув.
26.03.2025 Прокурор в інтересах держави в особі позивачів через систему “Електронний суд» звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 24.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 09.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 01.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженоюь відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 22.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 30100069 від 27.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради “Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ».
- Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004 код ЄДРПОУ 41884537) на користь Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02013142) кошти в сумі 102 797,01 грн.
Також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» кошти, витрачені на сплату судового збору у сумі 14534,4 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025, справу № 920/465/25 призначено судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу.
Ухвалою від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/465/25 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 28.04.2025,11:30; установлено сторонам у справі строки для надання заяв по суті справи.
15.04.2025 відповідач 1- ТОВ “Енера Суми», подав відзив на позовну заяву (вх №1744), в якому просить позов залишити позов без розгляду, у разі відмови у залишенні позову без розгляду, відмовити у повному обсязі
16.04.2025 Прокуратурою надано заяву від 16.04.2025 № 54-2743вих-25 (вх. № 1751), відповідно до змісту якої заявник заперечує проти доводів ТОВ «Енера Суми» щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів позивачів у даній справі. В свою чергу просить відмовити у клопотанні ТОВ «Енера Суми» про залишення позову прокурора у справі № 920/465/25 без розгляду. Позовні вимоги Сумської окружної прокуратури у справі № 920/465/25 просить задовольнити повністю.
17.04.2025 відповідачем - ТОВ «Енера Суми» надано до суду:
- заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1807 від 17.04.2025);
- заяву про зупинення провадження у справі (вх. № 2268 від 17.04.2025) до прийняття відповідного рішення великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24.
21.04.2025 Заступником керівника Сумської окружної прокуратури надано до суду Заяву від 21.04.2025 № 54-2849 вих-25 (вх. № 1842), відповідно до змісту якої, заявник просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Енера Суми» про зупинення провадження у справі № 920/465/25, обґрунтовуючи свою позицію тим, що станом на 21.04.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні докази, що справа № 920/19/24 переглядається Великою Палатою Верховного Суду (ухвала про прийняття справи до провадження).
В судовому засіданні 28.04.2025 представник відповідача 1 - ТОВ «Енера Суми» підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття відповідного рішення великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24.
Прокурор в судовому засіданні 28.04.2025 оголосив свою позицію щодо клопотання про зупинення провадження у справі, в свою чергу підтвердив, що Ухвалою від 09.04.2025 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 920/19/24.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
Щодо заяви відповідача - ТОВ «Енера Суми», про зупинення провадження у справі (вх №2268 від 17.04.2025), суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданої заяви про зупинення провадження у справі відповідач 1 зазначає, що у позовній заяві прокурор вказує, що відповідно до до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закону, в редакції на момент укладення додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в
повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків
пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Також прокурор зазначає, що, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Тобто неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.
Разом з тим, відповідач 1 наголошує, що ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 передано справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на необхідність відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
При цьому, передаючи до розгляду на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №920/19/24 Верховний Суд в ухвалі від 29.01.2025 зазначив наступне:
“…66. З положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" із змінами, внесеними згідно із Законом №1530-IX від 03.06.2021, вбачається, що законодавець, застосував умову, яка обмежує строки зміни ціни за одиницю товару, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю АБО внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте, як правильно вказує скаржник, навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
67.Використання законодавцем конструкції "АБО" фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% в порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару.
68.Отже, законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмету закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.
69.Верховний Суд вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім, таке збільшення не має перевищувати 10% ціни за одиницю товару, встановленої у договорі АБО додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім, така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений…
…71.Крім того, колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
72.Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
73.Втім, з наданих скаржником пояснень вбачається, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) надає інше тлумачення застосуванню п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", ніж те, що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
74.Так, з листа Мінекономіки від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" (щодо застосування п.2 ч.4 ст.36 Закону "Про публічні закупівлі" до внесення змін Законом №114-ІХ) вбачається, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін…
76.Отже, що позиція Мінекономіки (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості…
…91.Отже, неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств.
92.На думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
93.З огляду на це, Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору)».
Таким чином відповідач 1 - ТОВ Енера Суми» вважає, що предмет спірних правовідносин у справі №920/19/24 та у справі №920/465/25 є подібними, оскільки, досліджується правомірність підняття ціни вартості одиниці товару більше ніж на 10 відсотків від ціни, яка була запропонована постачальником товару у публічній закупівлі і зазначені обставини свідчать про подібність зазначених справ.
Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання наявних правовідносин.
Правова визначеність має на меті забезпечити учасників відповідних правовідносин впевненістю, що при вирішенні певного спору (в даному випадку - індивідуального) дії суб'єкта правозастосування будуть прогнозовані та передбачувані, й не змінюватимуться від однієї правової позиції до іншої (Постанова Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 826/13652/14).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24257/16.
Суд дійшов висновку, що заявником доведено, що вирішення спору у справі №920/19/24 матиме безпосередній вплив на розгляд справи №920/465/25 в разі формування/уточнення Великою Палатою Верховного Суду відповідних правових висновків у спірних правовідносинах, а тому з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи №920/465/25 є необхідним зупинити провадження у ній.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи зміст предмету та підстав позову у даній справі, беручи до уваги, що справа перебуває на стадії підготовчого провадження, з метою дотримання єдності судової практики та врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах у справі №920/19/24 справа №920/465/25 об'єктивно не може бути розглянута господарським судом до вирішення справи №920/19/24.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
За вказаних обставин суд зазначає про доцільність зупинення провадження у справі №920/465/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 у подібних правовідносинах.
Керуючись статтями 12, 42, 46, 228, 229, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Зупинити провадження у справі №920/465/25 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі “Інтернет» за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
Повну ухвалу складено та підписано 30.04.2025
Суддя В.М. Ковтун