вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/159/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Західпроменерго" (вул. Івана Франка, 2а, с. Ясининичі, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35338, код ЄДРПОУ 37246018)
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661)
про стягнення 1 082 935 грн 95 коп.
у судове засідання представники сторін не з'явилися
Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.
25 лютого 2025 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області від Приватного підприємства "Західпроменерго" надійшов позов до відповідача-1 Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та до відповідача-2 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 082 935 грн 95 коп. (з яких: 978 607,68 грн. - основний борг, 22 427,09 грн. - 3 % річних, 81 901,18 грн. - інфляційні втрати) за Договором поставки плівки поліетиленової №53-122-01-23-12927 від 14.02.2023.
Ухвалою від 27.02.2025 у відкритті провадження за позовом Приватного підприємства "Західпроменерго" до відповідача-1 Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 082 935 грн 95 коп. - відмовлено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/159/25 за позовом Приватного підприємства "Західпроменерго" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 082 935 грн 95 коп. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "25" березня 2025 р.
17 березня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив. У відзиві відповідач, серед іншого, вказав, що заявлена сума 3 % річних в розмірі 22 427,09 грн є не обґрунтована та безпідставна, а тому в її стягненні просить відмовити.
Ухвалою від 25.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/159/25. Призначено справу № 918/159/25 до судового розгляду по суті на 24.04.2025. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 24.04.2025 у справі № 918/159/25 із представником відповідача Шоломом Сергієм Вікторовичем в режимі відеоконференції.
23 квітня 2025 року від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про долучення доказів оплати основного боргу за Договором, в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 978 607 грн 68 коп.
24 квітня 2025 року від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
24 квітня 2025 року від Приватного підприємства "Західпроменерго" надійшла заява, в якій позивач просить суд:
- закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 978 607 грн 68 коп у зв'язку із відсутністю предмету спору;
- закрити провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат на суму 81 901 грн 18 коп у зв'язку із відмовою позивача від даних позовних вимог;
- повернути судовий збір пропорційно сумі позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості провадження по яким підлягає закриттю;
- провести розгляд справи без участі представника позивача.
Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
24 квітня 2025 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку своїх уповноважених представників у судове засідання, натомість скористалися правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та з огляду на наявність вищевказаних заяв позивача та відповідача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників Приватного підприємства "Західпроменерго" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.
Приватне підприємство «Західпроменерго» (код ЄДРПОУ 37246018), зареєстроване юридичною особою та є платником податків, в т.ч. платником ПДВ. Згідно з КВЕД основний вид економічної діяльності: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Судом встановлено, що 14.02.2023 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (новим найменуванням якого у зв'язку із зміною господарської форми діяльності є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), від імені якого діяв Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (новим найменуванням якого у зв'язку із зміною господарської форми діяльності є Філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») (далі - Замовник, Відповідач) та Приватним підприємством «Західпроменерго» (далі - Постачальник, Позивач) було укладено договір поставки №53-122-01-23-12927 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.2. Договору, його предметом є постачання продукції, а саме: плівка поліетиленова за ціною та обсягом, які визначені специфікацією до такого договору.
Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 910 708 грн 00 коп, крім цього ПДВ - 182 141 грн 60 коп (п. 2.1. Договору).
Загальна сума договору (вартість продукції) становить 1 092 849 грн 60 коп (п. 2.2. Договору).
Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених в п. 13.10. даного Договору (п. 2.4. Договору).
Згідно до п. 6.1. Договору, сторонами узгоджено порядок здійснення оплати, а саме оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
У специфікації №1 до договору сторонами узгоджено про поставку плівки поліетиленової на загальну вартість 1 092 849,60 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 182 141,60 грн.
Як встановлено судом, позивач здійснив постачання для відповідача будівельні матеріали та суміши (плівку поліетиленову), що підтверджується:
- видатковою накладною № 52 від 15.03.2023 на суму 1 046 614 грн 08 коп (з ПДВ), а також товарно-транспортною накладною від 15.03.2023 № Р52 (згідно з даними первинними документами поставка здійснена 24.03.2023). Товар прийняла відповідальна особа вантажоодержувача інженер ІІ категорії Власенко Світлана Володимирівна. З цієї продукції частина на суму 820 735,68 грн з ПДВ прийнята відповідачем (по позиціях 1, 3 та 4 накладної), а частина на суму 225 878,40 грн з ПДВ не була прийнята через виявлені невідповідності (по позиції 2 накладної);
- видатковою накладною № 82 від 27.04.2023 на суму 232 358 грн 38 коп. (з ПДВ), а також товарно-транспортною накладною від 27.04.2023 № Р82 (згідно з даними первинними документами поставка здійснена 05.05.2023). Товар прийняла відповідальна особа вантажоодержувача інженер ІІ категорії Власенко Світлана Володимирівна.
Відтак, в загальному по Договору ПП «Західпроменерго» поставило продукцію на суму 1 053 094,56 грн з ПДВ.
Як вбачається, ярлик на придатну продукцію № 1-2-52, яка поставлена по видатковій накладній № 82 від 27.04.2023 на суму 232 358 грн 38 коп., було оформлено 10.05.2023.
За наслідками поставки товару Приватне підприємство «Західпроменерго» склало та надіслало до контролюючого органу (в електронному вигляді) податкову накладну №42 від 15.03.2023 та податкову накладну № 85 від 27.04.2023 для реєстрації в ЄРПН.
При цьому податкову накладну № 85 від 27.04.2023 було зареєстровано в ЄРПН, а реєстрацію ПН/РК №42 від 15.03.2023 податковим органом в ЄРПН зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. 19.04.2023 комісією ГУ ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН прийнято рішення №8657699/37246018 про відмову в реєстрації податкової накладної №42 від 15.03.2023, сформованої Приватним підприємством «Західпроменерго».
Приватне підприємство «Західпроменерго» 08.06.2023 звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (відповідач 1), Державної податкової служби України (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії від 19.04.2023 №8657699/37246018 про відмову в реєстрації податкової накладної №42 від 15.03.2023 та зобов'язання зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних вказану податкову накладну.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2024, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.04.2023 №8657699/37246018 про відмову у реєстрації податкової накладної №42 від 15.03.2023. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №42 від 15.03.2023, складену Приватним підприємством «Західпроменерго», датою її подання. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Західпроменерго» судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області в сумі 1347 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України - в сумі 1347 грн.
Податкова накладна за видатковою накладною № 52 від 15.03.2023 розблокована 02.05.2024.
Із урахуванням викладеного суд констатує, що у відповідача настав строк для оплати за Договором:
- у розмірі 820 735,68 грн з ПДВ із 03.05.2024 до 17.06.2024 включно;
- у розмірі 232 358 грн 38 коп. із 11.05.2023 до 26.06.2023 включно (так як 24.06.2023 та 25.06.2023 припали на вихідні дні).
Як вбачається, відповідач до пред'явлення позову у справі № 918/159/25 здійснив часткову оплату поставленого товару за видатковою накладною № 82 від 27.04.2023, однак із простроченням, що підтверджується платіжними інструкціями на загальну суму 74 486 грн 88 коп., а саме:
- № 14572 від 30.11.2023 на суму 12 538 грн 08 коп;
- № 15053 від 12.12.2023 на суму 12 144 грн 00 коп;
- № 15803 від 26.12.2023 на суму 13 248 грн 00 коп;
- № 9852 від 11.09.2024 на суму 16 780 грн 80 коп;
- № 9854 від 11.09.2024 на суму 19 776 грн 00 коп;
При цьому позивач, очікуючи повної оплати за поставлену продукцію, 28.02.2024 надіслав відповідачу претензію № 5 щодо виконання умов договору №53-122-01-23-12927 в якій вказано, що протягом 10 днів з моменту отримання претензії відповідач зобов'язаний оплатити суму боргу у розмірі 1 015 164,48 грн.
Відповідач надав відповідь від 25.03.2024 №22-5661/001-юр на претензію, в якій послався на п. 6.1 Договору та вказав, що податкова накладна щодо поставки продукції на суму 820 735,68 грн. по видатковій накладній №52 від 15.03.2023 заблокована, а необхідні умови для оплати цієї частини продукції наразі відсутні. Що стосується іншої продукції, поставленої по договору, - вживаються усі можливі заходи для того, аби віднайти необхідні кошти на оплату такої продукції, а тому вона буде оплачена в обов'язковому порядку у повному обсязі.
10 вересня 2024 року позивачем направлено відповідачу досудове попередження № 28 про те, що ПП «Західпроменерго» у разі не сплати суми боргу будуть звертатися до суду для вирішення спору.
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період грудень 2023 року - листопад 2024 року.
Щодо позовних вимог про стягнення основного боргу.
Розглянувши заяви позивача та відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, суд дійшов висновку про їх задоволення з огляду на наступне.
Cудом встановлено, що в матеріалах справи містяться докази оплати основного боргу за Договором після відкриття провадження у справі № 918/159/25 у розмірі 978 607 грн 68 коп. а саме платіжні інструкції: № 2537 від 11.03.2025 на суму 11040 грн 00 коп; № 2539 від 11.03.2025 на суму 3 312 грн 00 коп; № 2541 від 11.03.2025 на суму 7 728 грн 00 коп; № 2553 від 11.03.2025 на суму 5 000 грн 00 коп; № 3227 від 26.03.2025 на суму 57 960 грн 00 коп; № 3228 від 26.03.2025 на суму 107 838 грн 72 коп; № 3229 від 26.03.2025 на суму 14 352 грн 00 коп; № 3230 від 26.03.2025 на суму 12 144 грн 00 коп; № 3231 від 26.03.2025 на суму 39 744 грн 00 коп; № 3232 від 26.03.2025 на суму 20 409 грн 60 коп; № 3233 від 26.03.2025 на суму 25 296 грн 00 коп; № 3234 від 26.03.2025 на суму 1 624 грн 00 коп; № 3235 від 26.03.2025 на суму 3 312 грн 00 коп; № 3227 від 26.03.2025 на суму 17 320 грн 00 коп; № 3342 від 31.03.2025 на суму 100 000 грн 00 коп; № 3546 від 01.04.2025 на суму 81 056 грн 00 коп; № 3547 від 01.04.2025 на суму 144 968 грн 00 коп; № 3557 від 01.04.2025 на суму 23 976 грн 00 коп; № 3971 від 08.04.2025 на суму 105 000 грн 00 коп; № 4311 від 15.04.2025 на суму 23 184 грн 00 коп; № 4325 від 15.04.2025 на суму 38 655 грн 36 коп; № 4329 від 15.04.2025 на суму 26 000 грн 00 коп; № 4346 від 16.04.2025 на суму 108 688 грн 00 коп.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, зокрема якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК (відсутність предмету спору) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач пред'явив позов до відповідача про стягнення з відповідача, серед іншого, 978 607,68 грн. основного боргу, а відповідачем після звернення позивача до господарського суду із даним позовом погашена основна заборгованість по Договору поставки плівки поліетиленової №53-122-01-23-12927 від 14.02.2023 у розмірі 978 607,68 грн., між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань стосовно даної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Таким чином, господарський суд закриває провадження у справі в частині стягнення 978 607,68 грн. основного боргу у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
Розглянувши заяву позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається, позивач пред'явив позов до відповідача про стягнення з відповідача, серед іншого, 81 901,18 грн. - інфляційних втрат:
- за видатковою накладною № 52 від 15.03.2023 за період із 18.06.2024 до 31.12.2024;
- за видатковою накладною № 82 від 27.04.2023 за період із 16.06.2023 до 31.12.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
24 квітня 2025 року від позивача надійшла заява, в якій Приватне підприємство "Західпроменерго" відмовляється від свої позовних вимог про стягнення 81 901,18 грн. інфляційних втрат. У заяві позивач вказав, що наслідки відмови від частини позовних вимог та закриття провадження в цій частині, передбачені ст. 231 ГПК України позивачу відомі і зрозумілі, додаткових роз'яснень позивач не потребує.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Судом встановлено, що заява про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат підписана представником Приватного підприємства "Західпроменерго" адвокатом Шевчуком Віктором (Договір № 25-01/24 від 16.01.2025 про надання правничої допомоги адвокатським бюро "Шевчука Віктора", ордер серії № 1159612 від 03.02.2025, виданий адвокатом Шевчуком Віктором на підставі договору № 25-01/24 від 16.01.2025 про надання правничої допомоги Приватному підприємству "Західпроменерго").
Враховуючи те, що заява підписана представником позивача та її зміст не суперечить чинному законодавству, не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення інфляційних втрат.
Отже, судом роз'яснюються наслідки відмови від позову, які полягають у тому, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Таким чином, господарський суд закриває провадження у справі в частині стягнення 81 901,18 грн. - інфляційних втрат за заявою позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договорам поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд з'ясував, що відповідач є таким, що прострочив оплату за Договором
- за видатковою накладною № 52 від 15.03.2023 із 18.06.2024;
- за видатковою накладною № 82 від 27.04.2023 із 27.06.2023.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній є арифметично вірним за видатковою накладною № 52 від 15.03.2023, в той же час не є арифметично вірним за видатковою накладною № 82 від 27.04.2023.
Суд констатує, що позивач помилково здійснив нарахування за видатковою накладною № 82 із 16.06.2023, не врахувавши пункту 6.1 Договору, котрий передбачає, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Оскільки ярлик на придатну продукцію, яка поставлена по видатковій накладній № 82 від 27.04.2023, було оформлено 10.05.2023, - початок перебігу строку оплати слід розраховувати з наступного дня від дати оформлення ярлика, тобто з 11.05.2023, а тому останнім днем на оплату продукції було 26.06.2023 (так як 24.06.2023 та 25.06.2023 припали на вихідні дні). Отже, порушення строку оплати не могло розпочатись 16.06.2023, як помилково вважає позивач, а розпочалося із 27.06.2023.
Обґрунтований розрахунок 3 % річних за видатковою накладною № 52 від 15.03.2023 становить 13 252 грн 86 коп. (за період із 18.06.2024 до 31.12.2024).
Обґрунтований розрахунок 3 % річних за видатковою накладною № 82 від 27.04.2023 становить 8 964 грн 16 коп. (за період із 27.06.2023 до 31.12.2024).
Розрахунок 3 % річних, які здійснено господарським судом за видатковою накладною № 82 від 27.04.2023 долучено до матеріалів справи.
При цьому, надавши оцінку доводам відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, викладених у відзиві, суд висновує наступне.
Як вбачається, відповідач вказує, що АТ «НАЕК «Енергоатом» - стратегічне державне підприємство, створене для виробництва електроенергії, забезпечення безпеки експлуатації атомних електростанцій і підтримання енергетичної безпеки України. Компанія виконує спеціальні обов'язки на ринку електроенергії, не отримуючи при цьому компенсації з державного бюджету, а основним джерелом її доходу є реалізація електроенергії. Через воєнну агресію рф з 24.02.2022 та окупацію міста Енергодар і Запорізької АЕС, з вересня 2022 року ця станція повністю зупинена. До окупації вона виробляла найбільшу частку електроенергії серед АЕС України, і її втрата спричинила істотне зниження доходів Енергоатома. Попри це, компанія продовжує нести витрати на утримання Запорізької АЕС, не отримуючи від неї прибутку. У таких складних умовах підприємство зосереджує ресурси на забезпеченні безпеки ядерних об'єктів і стабільному енергопостачанні країни, що є критично важливим для населення та економіки. Враховуючи ці обставини, відповідач просить суд відмовити ПП «Західпроменерго» у задоволенні позову щодо стягнення 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму 3 % річних як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
З огляду на викладене суд констатує, що зобов'язання з оплати 3% річних у випадку прострочення боржником зобов'язання випливає в силу ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов'язання позивачу навіть немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв'язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.
Згідно з ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Згідно з ч. 2 ст. 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Посилання відповідача на наявність підстав для відмови у стягненні 3% річних господарський суд оцінює критично та відхиляє, оскільки 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відтак у господарського суду відсутні процесуальні повноваження для зменшення сум даного грошового зобов'язання чи у їх відмові.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на викладене у сукупності суд відмовляє у задоволенні вимоги відповідача про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав в обумовлені строки, за поставлений товар розрахувався з простроченням - відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних на суму 22 217 грн 02 коп.
Отже, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3 % річних частково в межах обґрунтованого розміру - на суму 22 217 грн 02 коп. В решті заявлених 3 % річних на суму 210 грн 07 коп. суд відмовляє.
Розподіл судового збору
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються в тому числі із судового збору в розмірі 16 244 грн 04 коп.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено ч. 3, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 1 082 935 грн 95 коп. та позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно останній зобов'язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 12 995 грн 23 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від суми 16 244 грн 04 коп.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, аніж необхідно, що підтверджується платіжною інструкцією № 2204 від 18.02.2025 на суму 16 244 грн 00 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Приватному підприємству "Західпроменерго" з Державного бюджету України у зв'язку зі сплатою із надлишком, становить 3 248 грн 77 коп.
Відтак суд роз'яснює Приватному підприємству "Західпроменерго" про його право на звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 3 248 грн 77 коп. у зв'язку із сплатою судового збору із надлишком.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у випадках, установлених, зокрема п. 5 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 978 607,68 грн. - основного боргу, суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Приватному підприємству "Західпроменерго" з Державного бюджету України становить 11 743 грн 29 коп.
Оскільки позивач просить суд у заяві від 24.04.2025 повернути йому частину судового збору пропорційно сумі щодо стягнення основної заборгованості за Договором у розмірі 978 607 грн 68 коп спір щодо якої підлягає закриттю, а суд закрив провадження в частині стягнення 978 607 грн 68 коп основного боргу, - суд повертає Приватному підприємству "Західпроменерго" з Державного бюджету України 11 743 грн 29 коп. судового збору.
Відповідно до норм ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позивач відмовився від позовних вимог про стягнення 81 901 грн 18 коп. інфляційних втрат до початку розгляду справи по суті, вчинивши заяву від 24.04.2025, - суд роз'яснює Приватному підприємству "Західпроменерго" про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору за дані позовні вимоги, а саме про можливість повернення 491 грн 41 коп. (982 грн 82 коп. /2).
Решта судового збору у розмірі 491 грн 41 коп. за позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, від яких позивач відмовився, залишається за Приватним підприємством "Західпроменерго".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 266 грн 60 коп. та покладається на відповідача.
Решта судового збору у розмірі 02 грн 52 коп. у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123,129, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Приватного підприємства "Західпроменерго" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 082 935 грн 95 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного підприємства "Західпроменерго" (вул. Івана Франка, 2а, с. Ясининичі, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35338, код ЄДРПОУ 37246018) 22 217 (двадцять дві тисячі двісті сімнадцять) грн 02 коп. - 3 % річних, 266 (двісті шістдесят шість) грн 60 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог про стягнення 210 грн 07 коп. - 3 % річних - відмовити.
5. Закрити провадження у справі в частині стягнення 978 607 (дев'ятсот сімдесят вісім тисяч шістсот сім) 68 грн. основного боргу у зв'язку із відсутністю предмету спору.
6. Закрити провадження у справі в частині стягнення 81 901 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот одна) грн 18 коп. інфляційних втрат у зв'язку із відмовою позивача від даних позовних вимог.
7. Повернути ухвалою суду Приватному підприємству "Західпроменерго" (вул. Івана Франка, 2а, с. Ясининичі, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35338, код ЄДРПОУ 37246018) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 11 743 (одинадцять тисяч сімсот сорок три) грн 29 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 2204 від 18.02.2025. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "30" квітня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич