65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/288/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/288/25
За позовом: Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Михайлівська, будинок 33; ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; ЄДРПОУ 43672853), Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (73000, м. Херсон, Площа Свободи, 1; ЄДРПОУ 00022645)
До відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150 м.Київ, вул. Велика Васильківська, 69; ЄДРПОУ 39766281), Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 44705262), Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 04401291)
Про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод
Представники:
від прокуратури: Кобзар А.І., посвідчення
від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: не з'явився
від Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація): Шмиголь Ф.Д., самопредставництво
від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області: Новіков М.М., самопредставництво
від Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області: не з'явився
від Милівської сільської ради: не з'явився
Встановив: Херсонська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Милівської сільської ради, у якій просить суд:
-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498;
-скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С. індексний номер рішення 56214425 від 19.01.2021 та проведену на його підставі 15.01.2021 державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401291) на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2272226065206;
-усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025р. прийнято позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/288/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "03" березня 2025 р. о 10:40. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачам та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 03.03.2025р. о 10:40.
06.02.2025р. до суду Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області надано відзив.
06.02.2025р. до суду Херсонською обласною державною адміністрацією (Херсонська обласна військова адміністрація) надано пояснення.
06.02.2025р. до суду Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України надано пояснення.
12.02.2025р. до суду прокурором надано відповідь на відзив.
19.02.2025р. до суду Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області подано клопотання про відкладення розгляду справи.
03.03.2025р. суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 24.03.2025р. о 12:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025р. повідомлено позивача: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, Милівську сільську військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області та Милівську сільську раду про підготовче засідання, яке відбудеться "24" березня 2025 р. о 12:00. Встановлено відповідачам строк на подання заперечень на відповідь на відзив, подану з боку прокуратури, в порядку ст.167 ГПК України до 18.03.2025р. включно.
24.03.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 квітня 2025р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2025р. повідомлено позивача Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та відповідачів: Милівську сільську військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області та Милівську сільську раду про судове засідання, яке відбудеться "21" квітня 2025 р. о 12:00. Резервна дата 28.04.2025р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 21.04.2025р. о 12:00.
21.04.2025р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті на резервну дату на 28.04.2025р. о 12:30, із викликом учасників справи в судове засідання.
Прокурор підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонська обласна державна адміністрація (Херсонська обласна військова адміністрація) підтримує позовні вимоги прокурора.
Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області заперечувало проти позову.
Милівською сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області та Милівською сільською радою відзиву на позовну заяву не надано, відповідачі свого права на захист не використав, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвал суду в систему “Електронний суд», які доставлені в електронний кабінет останніх, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
У судовому засіданні 28.04.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 30.04.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) прокурором було зазначено суду, що Херсонською обласною прокуратурою, за результатами опрацювання стану використання земель природно-заповідного та лісового фонду на території Бериславського району Херсонської області встановлено порушення вимог законодавства, допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного природно-заповідного та лісового фонду вибула земельна ділянка для цілей, не пов'язаних із даними видами використання.
Прокурором було зазначено суду, що згідно інформації з Державного земельного кадастру 13.12.2019 державним кадастровим реєстратором внесено відомості до ДЗК про формування та реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498.
За поясненнями прокурора, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на земельну ділянку площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2272226065206.
Державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 19.01.2021 прийнято рішення номер 56214425 про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 15.01.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку, підстава для реєстрації права власності - наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 та акт-приймання передачі від 01.12.2020.
Прокурором пояснено, що як з'ясовано, наказом №19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні. До цього переліку увійшла і ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 (пункт 1). Акт приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу від 30.11.2020 № 19 складено 01.12.2020.
Водночас встановлено, що з метою збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів прибережжя Дніпра, інших природних комплексів і об'єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 «Про створення Національного природного парку «Кам'янська Січ» створено на території Бериславського району Херсонської області Національний природний парк «Кам'янська Січ».
До території Національного природного парку «Кам'янська Січ» погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.08.2020 №70 затверджено Положення про НПП «Кам'янська Січ».
Як зазначено було прокурором, загальна площа Парку становить 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку у порядку, встановленому законодавством. Право Парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку.
Поряд із цим, як було вказано прокурором, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 30.11.2020 на підставі наказу № 19 передано Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, що додається та зібраними доказами встановлено, що земельна ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Прокурором було зазначено суду, що на запит Херсонської обласної прокуратури адміністрація НПП «Кам'янська Січ» повідомила листом від 25.11.2024 №01-51/12 про те, що ділянка з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 відповідно до матеріалів проекту створення Парку частково входить в орієнтовні межі НПП «Кам'янська Січ» та відноситься до земель державної власності, наданих (у тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування Парку. Земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером - це господарська зона Парку. До адміністрації Парку ніхто не звертався за погодженням на вилучення ділянки і відповідно ніяких погоджень не надавалося.
На запит Херсонської обласної прокуратури Херсонська обласна військова адміністрація повідомила листом від 12.11.2024 №01-01-66-12105/0/24/23 про те, що Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не погоджував зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ», у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення.
Згідно з картографічним матеріалом орієнтовних меж та попереднього функціонального зонування Парку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 розташована у господарській зоні Парку. Повідомлення про віднесення ділянок НПП до земель сільськогосподарського призначення або про передачу їх у комунальну власність до Херсонської обласної державної адміністрації не надходили.
На запит Херсонської обласної прокуратури Міндовкілля України листом від 02.12.2024 № 11/11-03/4416-24 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ». Проекти рішень та матеріали щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.
Вивченням матеріалів Проекту створення НПП «Кам'янська Січ» встановлено, що Державним агентством лісових ресурсів України (лист від 10.05.2018 № 02- 27/5983-18), Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист від 18.05.2018 № 01-02/51), Державним підприємством «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (лист від 161.05.2018 № 66) погоджено створення НПП «Кам'янська Січ» в межах земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 1853,7 га, які відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП Мисливське господарство «Гаврилівське» (в подальшому змінено назву на ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство») обліковуються в Качкарівському лісництві (квартали 1-37). Ділянки запроектовано до включення в склад НПП з вилученням у землекористувачів зі зміною цільового призначення для забезпечення функціонування НПП.
Обласною прокуратурою з метою здійснення конституційних функції представництва прокурором інтересів держави в суді отримано авторизований доступ до баз даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України. Опрацюванням відомостей зазначеної системи встановлено, що ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 частково входить до складу кварталів 2, 37 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство». Отже, можна дійти висновку, що ділянка законодавчо увійшла до складу земель, запроектованих для створення НПП «Кам'янська Січ», та мала бути передана у постійне користування НПП із вилученням у землекористувача - ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство, зі зміною цільового призначення.
Перебування ділянки в межах НПП «Кам'янська Січ» також підтверджується співставленням та порівнянням даних Національної кадастрової системи (інформаційно-аналітичний шар «Природно-заповідний фонд»); розміщених на офіційному вебсайті НПП «Кам'янська Січ» картографічними матеріалами до Проєкту створення Національного природного парку «Кам'янська Січ», а також даними Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.
За інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», наданою на запит обласної прокуратури, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 мають частковий перетин з кварталами 2, 37 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 з межами земель лісового фонду квартал 9-11, 35 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 24,5246 га із загальної площі ділянки.
За посилання прокурора, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду державної форми власності (на якій розташований НПП «Кам'янська Січ») у комунальну власність Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, оскільки даний орган на час формування, реєстрації та передачі спірної ділянки в комунальну власність у 2020 році був розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення.
З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області № 19 від 30.11.2020 в частині передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, прийнятий поза межами повноважень та всупереч ЗК України та ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».
Прокурором було пояснено суду, що приписами ст. 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Однак, відповідно до листа Міндовкілля, останнє не погоджувало передачу ділянки, не погоджувало зміну її меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорій та скасування статусу територій вказаного об'єкту природно-заповідного фонду та доказами, доданими до позовної заяви повністю підтверджується факт незаконної передачі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області наказом від 30.11.2020 № 19 земельної ділянки площею, сформованої за рахунок земель НПП «Кам'янська Січ».
На переконання прокурора, наведене порушує інтереси держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (в порядку ст. 122 ЗК), як розпорядника земель державної власності природно-заповідного фонду, позбавляє її можливості розпоряджатися оспорюваною земельною ділянкою, може призвести до знищення біорізноманіття, яке знаходиться на території НПП «Кам'янська Січ» та потребує невідкладного реагування, шляхом подання позову до суду.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою відновлення порушеного права держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, шляхом усунення обставин, які перешкоджають реалізації прав власника на вільне володіння, користування та розпорядження землями природно-заповідного фонду, необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення дій з формування спірної земельної ділянки.
На підставі матеріалів лісовпорядкування ДП «Великоолександрівське ЛМГ» Качкарівське лісництво 2005 та 2015 року та п. 5 Прикінцевих положень ЛК України вказана ділянка відноситься до земель державного лісового фонду. Згода на вилучення цих ділянок із земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення не надавалась. Крім того, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.
Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення. Враховуючи зазначене, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільгосппризначення.
Таким чином, як стверджує прокурор, наказом від 30.11.2020 №19 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області також розпорядилося ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення поза компетенцією, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
Обґрунтовуючи вимоги щодо обраного способу захисту про визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про передачу оспорюваної ділянки з державної у комунальну власність, прокурором було зазначено суду, що спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області став підставою для незаконного формування та передачі у комунальну власність земельної ділянки, що відбулося внаслідок протиправного вилучення з державної власності земель природно-заповідного фонду, як наслідок, протиправної державної реєстрації права приватної власності на таку землю зі зміною відповідно її цільового призначення. У той же час, нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта. У зв'язку із цим виникає необхідність відновити status quo antе становища, яке існувало до видання цього акта в усіх правовідносинах.
Щодо ефективності такого способу захисту, як визнання недійсним (незаконним та скасування) рішення суб'єкта владних повноважень щодо розпорядження землями державної форми власності прокурором зазначалось суду, що в силу положень ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Таким чином, за посиланням прокурора, оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення (у власника) та припинення (у Українського народу) цивільних прав - є належним способом захисту порушеного права. Оспорюваність наказу суб'єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, прямо та безпосередньо впливає на обсяг та можливість реалізації цивільних прав Українського народу в особі Херсонської обласної державної адміністрації, як власника відповідних земель природно-заповідного фонду.
Щодо скасування державної реєстрації зареєстрованого майнового права, прокурором було вказано, що приймаючи рішення про проведення державної реєстрації переходу прав з державної до комунальної власності державний реєстратор мав перевірити наявність речового права на майно у ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, його реєстрацію (чи причини непроведення державної реєстрації виникнення права власності) та правоздатність відчужувача на передачу земельної ділянки та ураховуючи, що право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано з порушенням вимог законодавства, останнє має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації такого права.
За посиланням прокурора, оскільки спірна ділянка та права на неї знаходиться на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду
Щодо скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, прокурором було зазначено суду, що враховуючи, що формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру може відбутися виключно на підставі документації із землеустрою, розроблення якої може бути здійснено виключно на підставі дозволу власника землі державної власності відповідної категорії (Херсонської обласної державної адміністрації), відсутність дозволу на розробку документації із землеустрою, наданого у передбачений законодавством спосіб уповноваженим суб'єктом, вказує на протиправність внесення відповідних відомостей до ДЗК та формування ділянки, як об'єкта цивільних прав, відтак, реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проведена з порушенням закону підлягає скасуванню.
Усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.
Надаючи відзив по справі, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області було зазначено суду, що позов подано прокурором в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), однак у позовній заяві прокурором не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, в особі цих державних органів.
На переконання відповідача, позовна вимога про скасування в частині наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не є ефективним способом захисту права чи інтересу позивача, оскільки наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано спірну земельну ділянку в комунальну власність, вказаний наказ реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання
Щодо позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації та скасування рішення державного реестратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності, відповідачем було зазначено суду, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.
Відповідач вважає, що ні прокурором у позовній заяві, ні іншими позивачами у листуванні на адресу Херсонської обласної прокуратури не зазначено про належність спірної земельної ділянки до земель згідно додатку 1, чи додатку 2 до вищезазначеного Указу Президента України. Проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності до встановлення меж території НПП "Кам'янська Січ" та внесення такої інформації до Державного земельного кадастру не порушує прав та законних інтересів державної установи НПП "Кам'янська Січ" та не зменшує на даний час умовну (проект землеустрою на стадії проектування) територію парку.
Крім того, відповідачем було зазначено, що нормами Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням було зазначено, що позивачами жодних доказів на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки в межах НПП «Кам'янська січ» не надано та обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Надаючи пояснення, Херсонською обласною державною адміністрацією (Херсонська обласна військова адміністрація) було зазначено суду, що в позовній заяві прокурор зазначає, що за результатами опрацювання відомостей Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України встановлено, що ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 частково входить до складу кварталів 2, 37 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство». Прокуратурою, внаслідок вивчення матеріалів Проекту створення НПП «Кам'янська Січ», встановлено, що Державним агентством лісових ресурсів України (лист від 10.05.2018 № 0227/5983- 18), Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист від 18.05.2018 № 01-02/51), Державним підприємством «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (лист від 161.05.2018 № 66) погоджено створення НПП «Кам'янська Січ» в межах земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 1853,7 га, які відповідно до Проєкту організації і розвитку лісового господарства ДП Мисливське господарство «Гаврилівське» (в подальшому змінено назву на ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство») обліковуються в Качкарівському лісництві (квартали 1-37). Ділянки запроєктовано до включення в склад НПП з вилученням у землекористувачів зі зміною цільового призначення для забезпечення функціонування НПП.
За інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», наданою на запит обласної прокуратури (лист також міститься в додатках до позовної заяви), відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 мають частковий перетин з кварталами 2, 37 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 з межами земель лісового фонду квартал 9-11, 35 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 24,5246 га із загальної площі ділянки. Крім того, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами. Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при винесенні наказу від 30.11.2020 № 19 порушено вимоги статей 20, 122, 149 Земельного кодексу України.
Також позивачем були надані пояснення щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права.
Надаючи пояснення, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України було зазначено суду, що факт розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 площею 109,3535 га в межах НПП «Кам'янська Січ» також підтверджується відомостями із Національної кадастрової системи, відомостями відкритих даних земельного кадастру України, картографічним матеріалом до Проекту створення НПП «Кам'янська Січ», розміщеним на офіційному вебсайті Парку.
За посиланням позивача, правовий статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду регулюється, в тому числі, Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природно-заповідний фонд України
Таким чином, внесенні до Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, а саме: віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, не відповідає вимогам законодавства, оскільки на даній земельній ділянці розташований НПП «Кам'янська Січ», що в силу статей 43, 44 Земельного кодексу України свідчить про те, що дані земельні ділянки є землями природно-заповідного фонд
3 огляду на зазначене, враховуючи, що оспорювана земельна ділянка сформована за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких знаходиться ландшафтний заказник загальнодержавного значення, належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та зобов'язання повернути земельну ділянку на користь держави, що дозволить законному володільцю реалізувати набуття та розпорядження земельною ділянкою.
Надаючи відповідь на відзив, прокурором було надано пояснення щодо порушення інтересів держави в особі позивачів - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації).
Також було зазначено суду, що за даними Публічної кадастрової карти України (шари «Природно-заповідний фонд», «Лісовий кадастр»/«Ліси») земельна ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 перебуває в межах земель природно-заповідного фонду та земель лісогосподарського призначення та дійсним розпорядником спірної земельної ділянки є Херсонська обласна державна адміністрація, яка має повноваження з питань використання та розпорядження землею наведеної категорії.
На спростування доводів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській було зазначено суду, що Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, та такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами, правовідносини не є подібними, якщо різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.
Прокурор зазначав, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області став підставою для незаконної передачі в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, що відбулося внаслідок протиправного вилучення з державної власності земель природно-заповідного та державного лісового фондів, як наслідок, протиправної державної реєстрації права комунальної власності на таку землю зі зміною відповідно її категорії, та зауважував суду, що у той же час, нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта.
Щодо ефективності такого способу захисту, як визнання недійсним (незаконним та скасування) рішення суб'єкта владних повноважень щодо розпорядження землями державної форми власності, прокурором було зазначено суду, що серед способів захисту цивільних прав власника земель як ЦК України (ст. 21), так і ЗК України (ст. 155) визначає можливість оскарження у судовому порядку правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Також прокурором були надані пояснення щодо скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та зазначено суду, що законодавець установив, що у випадку здійснення незаконної державної реєстрації земельної ділянки єдиною можливою підставою для її скасування в Державному земельному кадастрі є саме судове рішення про скасування державної реєстрації ділянки, яке має супроводжуватися скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію, що слугувала підставою формування відповідної земельної ділянки.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін за час розгляду спрпви, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація), суд зазначає таке.
За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Херсонською обласною військовою адміністрацією, як власником та розпорядником земель природно-заповідного та державного лісового фонду, заходів до усунення порушень законодавства не вжито, будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.
Також, основними завданнями Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, відповідно до Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, є зокрема, забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.
Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України вжиття ним відповідних заходів щодо повернення у державну власність спірної земельної ділянки здійснено не було.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Херсонська обласна військова адміністрація та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не звернулись до суду з позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України у даній справі.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Як з'ясовано судом, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні та до цього переліку увійшла і ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, також Акт приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу від 30.11.2020 № 19 складено 01.12.2020.
Державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 19.01.2021 прийнято рішення номер 56214425 про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 15.01.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку, підстава для реєстрації права власності - наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 та акт-приймання передачі від 01.12.2020.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення і є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Відповідно до ч.2 ст.1 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Згідно зі ст.5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.55 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.
За приписами статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Згідно з пунктом 5 розділу VІІІ “Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») вбачається, що земельна ділянка площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.
З метою збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів прибережжя Дніпра, інших природних комплексів і об'єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 «Про створення Національного природного парку «Кам'янська Січ» створено на території Бериславського району Херсонської області Національний природний парк «Кам'янська Січ», до території Національного природного парку «Кам'янська Січ» погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2.
Як з'ясовано судом, НПП «Кам'янська Січ» повідомила листом від 25.11.2024 № 01-51/12 про те, що ділянка з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 відповідно до матеріалів проєкту створення Парку частково входить в орієнтовні межі НПП «Кам'янська Січ» та відноситься до земель державної власності, наданих (у тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування Парку.
Херсонська обласна військова адміністрація повідомила листом від 12.11.2024 №01-01-66-12105/0/24/23 про те, що Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не погоджував зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ», у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення.
Міндовкілля України листом від 02.12.2024 № 11/11-03/4416-24 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ», проєкти рішень та матеріали щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.
Як повідомлено ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 мають частковий перетин з кварталами 2, 37 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 з межами земель лісового фонду квартал 9-11, 35 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 24,5246 га із загальної площі ділянки.
Однак, як з'ясовано судом, спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2019 №19 став підставою для передачі в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, що відбулося внаслідок вилучення з державної власності земель природно-заповідного та державного лісового фондів, як наслідок, державної реєстрації права комунальної власності на таку землю зі зміною відповідно її категорії.
За змістом ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених 8 восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Порядок вилучення земельних ділянок передбачено статтею 149 ЗК України, частиною 1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно з ч.6 ст.149 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою 5, 9 цієї статті.
Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.
Пунктом 5 ст.25 Лісового кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
Пунктом 4 ст.31 Лісового кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що вилучена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області спірна земельна ділянка у накладеній частині належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні ДП “Великоолександрівське лісове господарство» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядником яких на час виникнення спірних правовідносин була Херсонська обласна державна адміністрація.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачами за час розгляду справи, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області незаконно, поза межами своїх повноважень та за відсутності волі власника вилучило частину спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення та постійного користування.
Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною 2 ст.20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області у порушення встановленого законом порядку неправомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено спірну земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності.
Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України, до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст.52 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц).
За таких обставин, з огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення, враховуючи, що спірна земельна ділянка була включена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокуратури в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498.
При цьому, суд зазначає на спростування доводів та заперечень відповідача, що були викладені ним у відзиві на позовну заяву, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, за встановлених судом обставин, відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.
Подібні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.
Надаючи оцінку позовним вимогам про скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С. індексний номер рішення 56214425 від 19.01.2021 та проведену на його підставі 15.01.2021 державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401291) на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2272226065206, суд зазначає таке.
Статтею 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За таких обставин, враховуючи, що право державної власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», який в частині спірної земельної ділянки визнано недійсним та скасовано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С. індексний номер рішення 56214425 від 19.01.2021 та проведену на його підставі 15.01.2021 державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401291) на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2272226065206.
Стосовно позовних вимог про усунення перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, суд зазначає, що як з'ясовано за час розгляду справи, частина спірної земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Отже, приймаючи оспорюваний наказ - від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», Головним управлінням Держгеокадастру поза межами компетенції та поза волею належного власника - держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонської обласної державної адміністрації) незаконно вилучено спірну ділянку із земель лісогосподарського призначення та передано у комунальну власність.
За таких обставин, з огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана як земля сільськогосподарського призначення, господарський суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу Держгеокадастру відповідають критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усувають стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.
За таких обставин, враховуючи вище встановлені судом обставини справи, приймаючи до уваги скасування судом державної реєстрації права державної власності Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та права комунальної власності на спірну земельну ділянку, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі, а тому позовні вимоги про усунення перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачами не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на спростування доводів та тверджень прокурора, що були визначені ним у поданому позові.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн. покладаються на відповідачів порівну по 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Милівської сільської ради - задовольнити повністю.
2.Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498.
3.Скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С. індексний номер рішення 56214425 від 19.01.2021 та проведену на його підставі 15.01.2021 державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401291) на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2272226065206;
4.Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 109,3535 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0498.
5.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150 м.Київ, вул. Велика Васильківська, 69; ЄДРПОУ 39766281) на користь Херсонсьеої обласної прокуратури (реквізити) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
6.Стягнути з Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 44705262) на користь Херсонсьеої обласної прокуратури (реквізити) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
7.Стягнути з Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 04401291) на користь Херсонсьеої обласної прокуратури (реквізити) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Повне рішення складено 30 квітня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко