65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1620/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх.№2-633/25 від 24.03.2025) подану по справі №916/1620/25,
за позовом: Чорноморської окружної прокуратури (6800, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул.Віталія Шума, буд. 9/102Н) в інтересах держави;
до відповідача: Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68003, Одеська обл., Одеський р-н, місто Чорноморськ, пр.Миру, буд. 33; код ЄДРПОУ 25932851) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ РОЗВАГ" (65063, Одеська обл., місто Одеса, вул. Сегедська, буд. 7; код ЄДРПОУ 36796030);
про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії, -
Суть спору: 24.04.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1659/25) Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідачів - Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ РОЗВАГ", в якій позивач просить суд:
- скасувати державну реєстрацію права забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 3,000 га, кадастровий номер 5110800000:02:003:0034 (реєстраційна справа на об?єкт нерухомого майна: 2141540751108).
- скасувати державну реєстрацію права забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,2346 га, кадастровий номер 5110800000:02:003:0066 (реєстраційна справа на об?єкт нерухомого майна: 215791751108);
- зобов'язати ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» повернути територіальній громаді міста Чорноморськ в особі Чорноморської міської ради земельну ділянку площею 3,0000 гa. з кадастровим номером 5110800000:02:003:0034, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова.
- зобов'язати ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» повернути територіальній громаді міста Чорноморськ в особі Чорноморської міської ради земельну ділянку площею 0,2346 гa., з кадастровим номером 5110800000:02:003:0066, яка находиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, 31.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 04.09.2020 за №609/70-VII «Про передачу земельних ділянок площею 3,000 га та площею 0,2346 га для забудови (суперфіцій)» та договорів про право користування чужою земельною ділянкою (встановлення суперфіції) №1 та №2 в порушення ст.ст.124, 134, 135 Земельного кодексу України поза процедурою земельних торгів надано у користування під забудову ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» земельні ділянки комунальної власності загальною площею 3,2346 га.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-633/25 від 24.04.2025), у якій прокурор просить:
- накласти арешт на земельні ділянки площею 3,0000 га та площею 0,2346 га. кадастровими номерами 5110800000:02:003:0034 та 5110800000:02:003:0066, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова та вул. Паркова, 31 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2141540751108 номер запису про інше речове право 38366412 та 215791751108 номер запису про інше речове право 38365688);
- заборонити ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» (код ЄДРПОУ 43027130), за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках площею 3,0000 га та площею 0,2346га з кадастровими номерами 5110800000:02:003:0034 та 5110800000:02:003:0066, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова та вул. Паркова, 31 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2141540751108 номер запису про інше речове право 38366412 та 215791751108 номер запису про інше речове право 38365688);
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об?єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110800000:02:003:0034 та 5110800000:02:003:0066, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова та вул. Паркова, 31;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок площею 3,0000 га та площею 0,2346га з кадастровими номерами 5110800000:02:003:0034 та 5110800000:02:003:0066, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова та вул. Паркова, 31 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2141540751108 номер запису про інше речове право 38366412 та 215791751108 номер запису про інше речове право 38365688).
В якості обґрунтування вимог заяви, прокурор зазначає, що з метою запобігання незаконного проведення будівельних робіт, реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст.ст.136,137 Господарського процесуального кодексу України, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Прокуратура вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на спірні земельні ділянки унеможливить вчинення дій щодо їх поділу та передачі прав на них третім особам, які, у свою чергу, зможуть отримати права на ці землі, а це призведе до подвоєння судових процесів.
Заборона судом проводити будь-які будівельні роботи на земельних ділянках, дозволить уникнути ситуації, при якій будівництво та введення об'єкту в експлуатацію призведе до унеможливлення виконання майбутнього рішення суду та подвоєння судових процесів, а саме звернення до суду ще з одним позовом в інтересах територіальної громади.
Також прокурор вважає, що можливе проведення будівельних робіт з подальшим проведенням реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливить реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде постановлене на користь позивача.
Чорноморська окружна прокуратура вказує, що заборона Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на спірних земельних ділянках унеможливіть ситуацію, при якій судом будуть задоволені позовні вимоги Чорноморської окружної прокуратури, проте в силу розпочатого будівництва або зведення об'єкту, виконати рішення суду про повернення земельної ділянки буде неможливо.
Водночас, заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкту нерухомого майна мінімізує вірогідність перереєстрацію чи надання в користування третім особам прав на спірні земельні ділянки, а у випадку здійснення в процесі судового розгляду реєстраційних дій зі спірними об'єктами - зазначене не сприятиме поновленню інтересів територіальної громади на мирне володіння, користування та розпорядження землями рекреаційного призначення та по суті буде прихованим виведенням земель із користування відповідача.
Враховуючи незаконність рішення органу місцевого самоврядування та подальше вчинення нікчемних правочинів з укладення та підписання договорів суперфіцію, прокуратура припускає, що відповідачі можуть намагатися у будь-який спосіб вживати заходів, що унеможливлять припинення права забудови земельних ділянок та повернення їх територіальній громаді міста.
Також на виконання п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, прокурор повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх.№2-633/25 від 24.03.2025), господарський суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України, закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову. За частини 3 статті 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1, 2 та 4 частини 1 статті 137 ГПК, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України, є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника) (Постанова КГС ВС від 21.12.2021 у справі №910/10598/21).
Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Господарський суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
Звертаючись до суду з позовом прокурор посилається на незаконність передачі Чорноморською міською радою земельних ділянок для розташування аквапарку та додаткових об'єктів аквапарку в користування ТОВ "АКВАТОРІЯ РОЗВАГ" на умовах суперфіцію, поза процедурою земельних торгів, тим самим порушили інтереси територіальної громади та держави в цілому у сфері земельних правовідносин.
Так, у заяві про забезпечення позову, прокурор, окрім іншого, просить накласти арешт на земельні ділянки площею 3,0000 га та площею 0,2346 га. кадастровими номерами 5110800000:02:003:0034 та 5110800000:02:003:0066, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова та вул. Паркова, 31 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2141540751108 номер запису про інше речове право 38366412 та 215791751108 номер запису про інше речове право 38365688), щодо чого суд зазначає таке:
Арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21.
Суд вказує, що оскільки, в даному випадку зазначені земельні ділянки безпосередньо стосуються предмету спору, застосування такого заходу забезпечення позову забезпечить збереження існуючого становища учасників судового спору до остаточного вирішення питання власності спірної земельної ділянки.
Крім того, щодо вимоги про заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь - які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, то суд зазначає наступне:
Так, під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме одним з обов'язків державного реєстратора є перевірка відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на наявність перепон для такої реєстрації, до яких належать, зокрема, судовий арешт і заборона вчинення реєстраційних дій.
Спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов'язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об'єкта нерухомого майна. Водночас, вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках.
Зазначені обставини доцільно враховувати не лише у разі необхідності державної реєстрації прав на нерухомість, але і під час заявлення клопотання про забезпечення позову відповідним засобом забезпечення, оскільки неврахування їх особливостей може призвести для заявника до негативних наслідків, для якого можуть виникнути у подальшому перешкоди виконання рішення суду, прийнятого на його користь.
Так, судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).
Отже, судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об'єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього.
Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії.
Судовий арешт виникає на підставі судового рішення, яким передбачено накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що набрало законної сили.
Підставою для виникнення заборони вчинення реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Державна реєстрація судового арешту, як обтяження, проводиться в такому самому порядку, що і державна реєстрація прав.
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження (судового арешту) приймається рішення про державну реєстрацію (за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації). На підставі прийнятого рішення судовий арешт реєструється у розділі Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, або у спеціальному розділі Державного реєстру прав, якщо відсутній відкритий розділ на відповідний об'єкт нерухомого майна.
Заборона вчинення реєстраційних дій реєструється шляхом внесення до бази даних заяв Державного реєстру прав судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.
При цьому, за результатами розгляду зазначеної заяви жодні рішення не приймаються, а відомості про заборону вчинення реєстраційних дій не вносяться до розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону, наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав. У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.
Заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав (частина перша статті 25 Закону). Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.
Водночас, важливо враховувати, що частиною четвертою статті 24 Закону передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав:
- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
- державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Таким чином, проведення державної реєстрації прав на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно за наявності арешту або звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності арешту, зареєстрованого після державної реєстрації іпотеки, не є порушенням закону з боку державного реєстратора.
В свою чергу, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.
З огляду на викладене, суд вважає доцільним вжити обидва заходи забезпечення позову: і арешт нерухомого майна, і заборону вчинення реєстраційних дій щодо нього.
Також суд зауважує, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.
Тобто, до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв'язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
При цьому, суд вказує, що застосований судом захід забезпечення позову не обмежує правомочність фактичного власника майна, що відповідно свідчить про забезпечення збереження збалансованості інтересів сторін.
Зазначене вище відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2019 у справі №915/870/18.
Вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
Дана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19.
Водночас, щодо вимог прокурора про заборону ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ», за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельних ділянках, суд вказує, що такий захід забезпечення є фактично результатом задоволення позову, тобто такий захід за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається згідно частини 11 статті 139 ГПК України.
Також, щодо вимог прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельних ділянках господарський суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки Чорноморською окружною прокуратурою не надано доказів того, що на спірних земельних ділянках ведуться будь-які будівельні роботи.
Як було встановлено судом, державна реєстрація права ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» на забудову спірних земельних ділянок була проведена ще у 2020 році.
Водночас у заяві про забезпечення позову прокуратура вказує, що станом на теперішній час земельні ділянки не використовуються за призначенням, захаращені, відсутній запланований аквапарк та мешканцями міста не використовуються землі рекреації за призначенням.
Відтак, оскільки впродовж тривалого часу з моменту виникнення у ТОВ «АКВАТОРІЯ РОЗВАГ» права забудови спірних земельних ділянок, останнім не було вчинено дій щодо початку такої забудови, суд доходить висновку, про відсутність необхідності в накладенні заборони на вчинення дій щодо будівництва об'єктів нерухомого майна на таких земельних ділянках в силу передчасності таких заходів, необґрунтованості та неадекватності оскільки вони порушують баланс інтересів сторін.
Відтак, заборона підготовки проведення будівельних робіт та самі будівельні роботи на даній стадії судового процесу є неспівмірними з позовними вимогами прокурора та наданою суду доказовою базою, оскільки враховуючи висновки суду наразі не вбачається за можливе встановити можливість ускладнення чи унеможливлення ефективного поновлення прав позивача, за захистом яких прокурором звернувся до суду.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 73-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Окремо суд зазначає, що Чорноморська окружна прокуратура жодним чином не обмежений у наданні інформації щодо наявності будівельних робіт на спірній земельній ділянці, що підтвердило б його доводи та аргументи та могло б бути достатнім доказом необхідності вжиття запобіжних заходів про які прокуратура просить.
Додатково суд звертає увагу, що вжиття запобіжних заходів не може зводитися до їх вжиття про всякий випадок та без достатньої необхідності.
Окремо суд зазначає, що положенням ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачається можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України, встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідачі не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст.136-137, 140, 144, 234 ГПК України, суд
1.Заяву Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх.№2-633/25 від 24.03.2025) подану по справі №916/1620/25 - задовольнити частково.
2.Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:003:0034, площею 3,0000 га., що розташована за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2141540751108 номер запису про інше речове право 38366412 від 23.09.2020) та на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:003:0066, площею 0,2346 га., що розташована за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Паркова, 31 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 215791751108 номер запису про інше речове право 38365688 від 23.09.2020).
3.Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:003:0034, площею 3,0000 га., що розташована за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Набережна, вул. Паркова (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2141540751108 номер запису про інше речове право 38366412 від 23.09.2020) та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:003:0066, площею 0,2346 га., що розташована за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Паркова, 31 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 215791751108 номер запису про інше речове право 38365688 від 23.09.2020).
4.В решті вимог заяви відмовити.
Стягувачем за цією ухвалою є: Чорноморська окружна прокуратура (6800, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул.Віталія Шума, буд. 9/102Н).
Боржником за цією ухвалою є: Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області (68003, Одеська обл., Одеський р-н, місто Чорноморськ, пр.Миру, буд. 33; код ЄДРПОУ 25932851).
Ухвала суду набирає законної сили 28.04.2025 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна