65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"28" квітня 2025 р. Справа № 916/791/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву представника позивачів адвоката Нестеренко В.В. про забезпечення позову (вх.№2-634/25 від 24.04.2025), подану по справі №916/791/25,
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 );
до відповідача: Садівничого товариства "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" (67442, Одеська обл., Роздільнянський р-н., село Богнатове; код ЄДРПОУ 26134927);
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, -
Суть спору: 03.03.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№812/25) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Садівничого товариства "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" про визнання недійсним рішення №1/2025 загальних зборів членів Садівничого товариства "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ", що оформлене протоколом від 23.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог, позивачі вказують, що на загальних зборах членів Садівничого товариства "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ", про проведення яких, їх не було повідомлено, позивачів протиправно виключено зі складу членів Товариства. У зв'язку з чим, позивачі вважають, що таке рішення підлягає визнанню судом недійсним та скасуванню.
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з наявністю її недоліків.
20.03.2025 до суду від позивачів надійшла заява (вх.№9128/25), якою недоліки позовної заяви були усунуті.
Ухвалою суду від 24.03.2025 провадження у справі було відкрите, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 24.04.2025. Також даною ухвалою зобов'язано Садівниче товариство "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" надати до суду, в строк до 21.04.2025:
- належним чином посвідчену копію статуту Садівничого товариства "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" в редакції чинній станом на 23 лютого 2025 року;
- належним чином посвідчену копію протоколу зборів членів Садівничого товариства "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" №1/2025 від 23.02.2025.
09.04.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_5 про вступ у справу в якості представника відповідача (вх.№11475/25).
10.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11659/25).
24.04.2025 до суду від представника позивачів надійшла заява про виклик свідка (вх,№13235/25).
24.04.2025 до суду від представника позивачів надійшла заява про витребування доказів (вх.№13236/25).
У судовому засіданні 24.04.2024 представником позивачів було подано заяву про забезпечення позову (вх.№2-634/25), в якій позивачі просять суд заборонити Садівничому товариству "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" вживати будь-які дії щодо вилучення та передання іншим особам садових ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обмеження або відключення електроенергії та водопостачання, обмеження доступу до садових ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Дана заява обґрунтована тим, що на час розгляду даної справи позивачам перекрито доступ до водопостачання та постійно надходять погрози щодо відключення електропостачання та звільнення їх ділянок. Оскільки, як вважають позивачі, суть спору безпосередньо стосується рішення про виключення їх з реєстру членів садового товариства, вчинення вищевказаних дій відповідачем спричинить реальне ускладнення виконання можливого майбутнього рішення суду у випадку задоволення позову.
Дослідивши заяву представника позивачів адвоката Нестеренко В.В. (вх.№2-634/25 від 24.04.2025) про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Так, із заяви про забезпечення позову слідує, що предметом позову є визнання недійсним рішення №1/2025 загальних зборів членів Садівничого товариства "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ", що оформлене протоколом від 23.02.2025, яким позивачів було виключено зі складу учасників такого товариства.
Водночас заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Садівничому товариству "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" вживати будь-які дії щодо вилучення та передання іншим особам садових ділянок позивачів, а також заборони обмеження або відключення електроенергії та водопостачання, обмеження доступу до садових ділянок позивачів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника) (Постанова КГС ВС від 21.12.2021 у справі №910/10598/21).
За змістом статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Господарський суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У спорах з позовними вимогами немайнового характеру необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 та постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
При цьому в таких немайнових спорах досліджуються обставини, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 13.05.2019 у справі №911/1551/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19.
У заяві про забезпечення позову, заявник вказує, що на час розгляду даної справи позивачам перекрито доступ до водопостачання та постійно надходять погрози щодо відключення електропостачання та звільнення їх ділянок, однак будь-яких доказів які б свідчили б про таке не наводить та до заяви не долучає.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно із п. 5 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Отже, судове рішення повинно містити резолютивну частину, в якій було б чітко, без будь-якої невизначеності або непорозуміння, викладено рішення, обов'язки чи накази, ухвалені судом. Нечітке рішення, яке можна тлумачити по різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Європейський суд з прав людини, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю.
Також відповідно до пунктів 53-54 зазначеного Висновку, будь-який присуд, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений зрозумілою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про судовий наказ, виконати чи здійснити встановлену виплату. Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції, означає не тільки те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Дійсно, Конвенція передбачає не теоретичний захист прав людини, а має на меті гарантувати максимальну практичну ефективність цього захисту.
У прохальній частині своєї заяви, представник позивачів просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Садівничому товариству "СУДОРЕМОНТНИК-3" Садового масиву "БУРДІВСЬКИЙ" вживати будь-які дії щодо вилучення та передання іншим особам садових ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обмеження або відключення електроенергії та водопостачання, обмеження доступу до садових ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до положень абзацу 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Водночас заявником не наводиться жодних ідентифікуючих характеристик земельних ділянок позивачів, зокрема не зазначено місцерозташування, кадастрові номери, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна, площа та інше, у зв'язку з чим, суд зазначає, що заходи забезпечення які просить вжити заявник, є такими що не можуть бути виконані при примусовому виконанні ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, враховуючи приписи статті 140 ГПК України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову .
Керуючись ст.ст.136-137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви представника позивачів адвоката Нестеренко В.В. про забезпечення позову (вх.№2-634/25 від 24.04.2025), подану по справі №916/791/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили 28.04.2025 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Суддя Ю.М. Невінгловська