65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5382/24
За позовом: Фізичної особи - підприємця Браславської Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.62, код ЄДРПОУ 22514515)
До відповідача: Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія ( 68600, м.Ізмаїл, просп.Суворова, буд.33, код ЄДРПОУ 20988232)
про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Корчевський М.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Сігнаєвський А.О. - на підставі ордеру серія ВН №1408050 від 22.10.2024р.
Від третьої особи: не з'явився
Від відповідача: Петров В.С. - на підставі ордеру серії ВН №1466351 від 27.01.2025р.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець Браславська Олена Олександрівна (далі - ФОП Браславська О.О.), звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова) буд 33-а.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5382/24, ухвалено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Крім того, залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради. Призначено підготовче засідання на 07.01.2025р.
Ухвалою суду від 07.01.2025р. підготовче засідання відкладено на 28.01.2025р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2025р. відкладено підготовче засідання на 11.02.2025р. Ухвалою суду від 11.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 18.02.2025р. Ухвалою суду від 18.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 28.02.2025р. ухвалою суду від 28.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 11.03.2025р. Ухвалою суду від 11.03.2025р. оголошено перерву до 13.03.2025р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2025р. закрито підготовче засідання у справі №916/5382/24 та призначено судовий розгляд справи по суті в засіданні суду на 01.04.2025р. Ухвалою суду від 02.04.2025р. відкладено розгляд справи на 17.04.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Представник позивачки позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 11.02.2025р., 11.03.2025р. та поясненнях по справі.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, явку свого представника у судові засідання не забезпечила, своїх міркувань щодо позову до суду не надала.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 07.02.2025р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 26.02.2025р.
Позивачка у справі - ФОП Браславська О.О, зазначає, що 02.09.2019 р. між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія і Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради було укладено Договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м, строк дії якого закінчився 16.07.2022 р.
Листом №01/04-47 від 28.04.2023 р. Фонд комунального майна Ізмаїльскої міської ради повідомив Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія про не подовження Договору оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м.
При цьому, позивачка зазначає, що відповідно до 4.3,4 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон №2269-ХІІ) договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
У зв'язку із недотриманням встановленого ст.18 Закону України «Про орнеду державного та комунального майна» порядку, враховуючи те, що Фонд комунального майна належними чином повідомив Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія про припинення дії Договору оренди нерухомого майна від 02.09.2019 р., позивачка вважає, що зазначений Договір оренди є припиненим з 17.07.2022р.
Позивачка також зазначає, що рішенням Ізмаїльскої міської ради Ізмаїльського району Одеської області №240і-УШ від 05.05.2023 р. нежитлову будівлю за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а включено до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації.
За результатами процедури, передбаченої Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна», зокрема, результатів електронного аукціону, затверджених Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради №18 від 19.07.2024 р., між Ізмаїльскою міською радою (Продавець) і позивачкою - Браславською Оленою Олександрівною (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 26.07.2024 р., відповідно до п.1.1 якого Браславська О.О. отримала у власність 7/20 часток із літ.А, у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (Суворова), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м.
Таким чином, власником приміщень загальною площею 48,9 кв.м. за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (Суворова ), 33-а, є позивачка Браславська Олена Олександрівна.
При цьому, позивачка зазначила, що згідно із ч.ч.1,2 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це друту сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м. за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (Суворова ), 33-а до 17.07.2022 р. були орендованим майном комунальної власності, та до 26.07.2024 р. були майном комунальної власності, а тому, як вважає позивачка, що на ці правовідносини поширюється також дія Закону № 2269- XII, який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.
Так, позивачка зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обоє 'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Позивачка вважає, що відсутність заперечення однієї із сторін про припинення або зміну умов договору як в силу ст.764 Цивільного кодексу України, так і за приписами ч.2 ст.17 Закону № 2269-ХІІ, може мати прояв у «мовчазній згоді», і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку 4.3 ст.17 Закону № 2269-ХІІ) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин. Аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати ВС по справі №910/719/19 від19.05.2020 р.
Позивачка вважає, що повідомлення орендодавцем - Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради, орендаря (Ізмаїльськ товариство ім.Кирила та Мефодія ) про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абз. 3 ч.3 ст. 202 Цивільного кодексу України.
При цьому, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.05.2020 р. по справі №910/719/19, позивачка зауважила, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у ст.764 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.17 Закону № 2269- ХІІ, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Позивачка також зазначила, що приписами ч.і ст.785 Цивільного кодексу України на наймача покладено обов'язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Як зазначає позивачка, відповідач, в порушення вимог закону та Договору оренди, орендовані ним нежитлові приміщення не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув.
Оскільки власником приміщень загальною площею 48,9 кв.м. за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, наразі є позивачка- Браславська Олена Олександрівна, вона зазначає, що дії та бездіяльність відповідача перешкоджають їй у реалізації її права користування належним їй на праві власності майном.
Також, позивачка зазначає, що згідно ч.1 ст.770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивачка вважає, що ефективним способом захисту її прав та охоронюваних законом інтересів у даному випадку є виселення відповідача, з огляду на положення ст.66 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з ч.3 якої примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням.
Позивачка звернула увагу на те, що приміщення загальною площею 48,9 кв.м. за адресою: м.Ізмаїл, пр.Незалежності, 33-а, яке вона придбала, знаходиться у занедбаному, незадовільному стані, що виключає можливість його використання як бібліотеки чи клубу, як на тому наполягає відповідач.
Щодо посилання відповідача на рішення Ізмаїльської міської Ради №2999-VII від 22.12.2017 р. «Про перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської ради, належних приватизації в 2018 р.», яким серед іншого затверджено відповідний перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р., до складу яких включено приміщення за адресою м. Ізмаїл, проспект Суворова, 33, площею 43,4 кв.м.), позивачка зазначила, що це рішення Ізмаїльської міської ради виконано не було і відповідач не викупив орендовані приміщення через не виконання вимог закону.
Нових рішень про викуп відповідачем нежитлових приміщень за адресою: м.Ізмаїл, вул.Суворова, 33-а, загальною площею 48,9 кв.м., чи змін до рішення Ізмаїльської міської Ради №2999-VII від 22.12.2017 р. не приймалось.
Відповідач - проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно п.1.1 статуту Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія, який затверджений 03.08.2017 р., Товариство є міською, неприбутковою громадською організацією, створеною на принципі добровільності та єдності інтересів, та яка створена для задоволення інтересів її членів. За п.3.1 статуту основною метою діяльності організації є об'єднання фізичних осіб для здійснення і захисту прав і свобод, задоволенню культурних інтересів, а також захист і розповсюдження національної культури бессарабських болгар, укріплення слов'янської культури в місті, увіковічити пам'ять про творців слов'янської письменності - святих Кирила та Мефодія.
Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.1993 р., укладеним між Ізмаїльською міською радою і Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія, було визначено цільове призначення орендованого приміщення - для організації Клуба і бібліотеки. Цей договір неодноразово продовжувався і призначення використання орендованого приміщення не змінювалось. Ізмаїльське товариство реально використовувало орендоване нежитлове приміщення як клубній заклад. Додатково в за місцезнахолженням орендованого приміщення було зареєстровано 20.11.2001 р. Болгарську недільну школу, а 09.09.2013 р. Громадську бібліотеку «Читалище».
11 лютого 2011 р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради затвердив Акт контрольної перевірки приміщення за адресом м. Ізмаїл проспект Суворова № 33, що орендується Ізмаїльським товариством, згідно якого цільове використання орендованого приміщення - розташування клуба.
22 грудня 2017 р. Ізмаїльська міська рада прийняла рішення № 2999-VII «Про перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.», згідно якого нежитлове приміщення, орендоване Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія, підлягає приватизації шляхом «викупу».
02 вересня 2019 р. Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія і Ізмаїльською міською радою було укладено нову редакцію Договору оренди нерухомого майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради,, відповідно до п.10.1 якого Договір укладено строком по 16.07.2022р.
Також, відповідач зазначає, що 20.05.2020 р. архітектурно - містобудівельна рада погодила проект зовнішнього оздоблення фасаду орендованого приміщення для проведення ремонтних робіт, які Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія відразу почало, але які було зупинено з у зв'язку із пандемією, викликаною захворюваннями на короновірус в державі, а з лютого 2022 р. у зв'язку із початком бойових дій.
Як зазначає відповідач, 19.04.2022 р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради листом запропонував Ізмаїльському товариству ім.Кирила та Мефодія надати заяву на продовження договору оренди нежитлового приміщення, у зв'язку із чим 26.05.2022р. о 11.21 год. Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія зареєструвалося в особистому кабінеті Електронної торгової системі ТОВ «Української універсальної біржі» і надав заяву з ідентифікатором в реєстрі RGLR001-UA-20220526-82759 по об'єкту в реєстру RGL001-UA-20211206-60146 - нежитлове приміщення площею 48, 9 кв.м., за адресою м. Ізмаїл проспект Суворова № 33-а.
Відповідач зазначає, що 17.07.2022 р. договір оренди між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія був продовжений на новий строк, тобто до 01.06.2025 р., у зв'язку із чим Ізмаїльське товариство продовжувало платити орендну платити орендодавцю.
Відповідач зазначив, що 05.05.2023 р. Ізмаїльська міська рада прийняла рішення № 2401-VIII «Про внесення доповнень до рішення Їзмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 2152- VIII від 23.12.2022 р. «Про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації», визначивши спосіб приватизації приміщення загальною площею 48,9 кв.м., за адресою м. Ізмаїл проспект Суворова (зараз -Незалежності) № 33-а - «аукціон».
05 липня 2024 р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради опублікував інформацію про проведення 15.07.2024 р. електронного аукціону з продажу об'єкта приватизації на підставі рішення Ізмаїльської міської ради від 05.05.2023 р. № 2401- VIII та у подальшому, 19.07.2024 р. прийняв наказ № 17 « Про здійснення приватизації об'єкта малої приватизації шляхом викупу», по якому вирішив продати об'єкт приватизації шляхом викупу Браславській Олені Олександрівні, яка одна надала заяву на участь в аукціоні з продажу вказаного об'єкту, і згодом, 26.07.2024 р., уклав з нею договір купівлі-продажу.
У зв'язку із цим, 23.07.2024 р. Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія надало позов в Господарський суд Одеської області про зобов'язання Ізмаїльської міської ради укласти договір купівля-продажу об'єкта приватизації - орендованого приміщення загальною площею 48,9 кв.м., за адресою м. Ізмаїл проспект Суворова (зараз -Незалежності) № 33-а, адже вважає, що рішення Ізмаїльської міської ради від 22 грудня 2017 р. № 2999-VII «Про перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, належних приватизації в 2018 р.» має бути виконане.
Крім того, відповідач зазначає, що згідно п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст.19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
За таких обставин, відповідач вважає, що договірні відносини між ним та Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради продовжилися автоматично на строк дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Також, відповідач звернув увагу, що в інформаційному повідомленні Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про проведення електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації від 05.07.2024 р. визначено, що нежитлові приміщення перебувають в оренді Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, цільове призначення - розміщення громадської організації. Строк дії Договору оренди по 16.07.2022р. (відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану). Орендна плата на 01.06.2024 складає 1298,53 грн.
На думку відповідача, це відповідає ч.1 ст.20 Закону України № 157-ІХ, згідно якої передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. У разі переходу права власності на об'єкт оренди до нового власника такий договір оренди зберігає чинність для нового власника, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно ж до ч.4 ст.18 Закону України « Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.10.2018 р. № 2269-VIII договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна, а в разі якщо покупцем переданого в оренду об'єкта державного майна є орендар, дія відповідного договору припиняється з дня, за яким об'єкт оренди переходить у його власність.
Відповідач звернув увагу на те, що в інформаційне повідомлення ФКМ про проведення електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації від 05.07.2024 р. не було повідомлено, що нежитлове приміщення в 1993 році було передано під Клуб і бібліотеку Ізмаїльському товариству, а в приміщенні зареєстрована болгарське недільна школа і громадська бібліотека «Читалище», а по умовам продажу орендованого приміщення зазначено, що подальше використання об'єкту визначає покупець, що суперечить аб.5 ч.4 ст.15 Закону України «Про культуру».
При цьому, як зазначає відповідач, Браславська О.О.,як потенційний покупець, 08.07.2024 р. перед проведенням аукціону по продажу орендованого приміщення надала оператору електронного майданчика ТОВ «Українська універсальна біржа» заяву щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу. Браславська О.О. в заяві як потенційний покупець письмово підтвердила той факт, що вона згода з існуванням договірних відносин між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради і Ізмаїльським товариством, що виникли на підставі договору від 02.09.2019 р. відносно 7/20 частки нежитлового приміщення в м. Ізмаїлі проспект Незалежності 33-а.
Крім того, відповідач зазначає, що Ізмаїльське товариство 12.09.2013 р. організувало і зареєструвало в орендованому приміщенні Громадську бібліотеку «Читалище». Бібліотечний фонд у зв'язку з проведенням ремонтних робіт частково переданий на зберігання приватним особам, а частково переданий тимчасово до Ізмаїльського центру національних культур.
Згідно ч.4 ст.20 Закону України «Про культуру» забороняється виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, мистецьких шкіл, центрів дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.
При цьому, по змісту ч.3 ст.14 Закону України № 32/95-ВР у разі приватизації будівель, споруд, приміщень, в яких розміщені бібліотеки, що є у державній або комунальній власності, та відмови нового власника надавати в користування займані бібліотеками будівлі, споруди, приміщення органи, що приймають рішення про приватизацію цих будівель, споруд, приміщень, забезпечують бібліотеки будівлями, спорудами, приміщеннями, збудованими за спеціальними проектами, або іншими упорядкованими приміщеннями, що відповідають умовам обслуговування користувачів бібліотек і зберігання бібліотечних фондів.
ОСОБА_1 не пропонує Ізмаїльському товариству в центрі міста інше рівноцінне приміщення. При таких обставинах Ізмаїльське товариство з соціально- культурними закладами як національне-культурне об'єднання не може припинити своє існування, залишитись без приміщення, що є грубим порушенням взятих на себе Україною зобов'язань.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Судом встановлено, що 01.09.1993р. між Управлінням житлово-комунального господарства (Орендодавець) та Товариством ім.Кирила та Мефодія (Орендар) було укладено Типовий договір оренди нежилих приміщень, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає на підставі рішення виконкому №1023 від 27.08.1993р. в орендне користування строком на 5 років нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі, по пр.Суворова, 33, площею 43,4 кв.м, з метою використання під клуб та бібліотеку.
За умовами п.5.4 цього договору, якщо жодна із сторін письмово не повідомила за один місяць до закінчення строку договору про його розірвання, то він вважається продовженим на черговий пятирічний строк.
Матеріали справи не містять як заяв сторін цього договору про його розірвання, внесення змін того, так і додаткових угод про продовження строку дії договору.
При цьому, в матеріалах справи наявний Акт контрольної перевірки приміщень, розташованих за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова, 33, що орендуються Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія, складений 11.02.2011р. представниками Фонду комунального майна (орендодавцеь), згідно якого приміщення використовується згідно договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що станом на 11.02.2011р. орендні відносини між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія існували.
Також, судом встановлено, що 02.09.2019р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (Орендодавцеь) та Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія (Орендар) було укладено Договір (нова редакція) оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, предметом якого є нежитлові приміщення за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова, 33-а, загальною площею 48,9 кв.м, в т.ч приміщення №1-№5. Акт прийому -передачі підписаний при первісному підписанні договору оренди. Майно передано в оренду з цільовим використанням - розміщення громадської організації ( п.1.1 Договору).
Згідно п.10.1 Договору він укладений строком по 16.07.2022р. включно.
Відповідно до п.10.4 Договору у разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, за умовами п.10.6 Договору дія даного Договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
За умовами розділу 5 Договору Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (п.5.1) ; забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, утримувати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами протипожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки ( п.5.2); своєчасно здійснювати за свій рахунок капітальний, поточний та інші види ремонту орендованого майна ( п.5.6 ); протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку /актом оцінки на користь Орендодавця, і надати орендодавцеві завірену копію страхового полісу або страхового сертифікату. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим. (п.5.7); здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання даного договору укласти договори на надання комунальних послуг з підприємствами, що надають такі послуги, або з балансоутримувачем приміщення на відшкодування вартості послуг ( п.5.12); забезпечити прибирання та благоустрій прилеглої території за рахунок власних коштів і укласти з балансоутримувачем приміщення відповідний договір, або укласти договір на відшкодування витрат, пов'язаних з обслуговуванням будинку та прибудинкової території з організацією, що здійснює відповідне обслуговування. ( п.5.14).
За п.10.8 Договору у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.10.9 Договору).
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, що діяла на момент укладення договору оренди) було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що була чинною станом на дату укладення Договору оренди) договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
З 01.02.2020р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019р., відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Крім того, у ст.18 зазначеного Закону встановлено новий порядок продовження договору оренди, згідно з яким продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
При цьому, відповідно до ч.8 цієї статті орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов'язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.
Порядок передачі в оренду державного та комунального майна затверджений постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020р. «Деякі питання оренди державного та комунального майна», яка набрала чинності 17.06.2020р.
Згідно п.134 зазначеного Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
Відповідно до п.135 Порядку орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
У п.136 Порядку встановлено, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені п.113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з пунктом 143 Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
Таким чином, Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія у випадку, якщо вважало, що має право на продовження Договору оренди від 02.09.2019р. без проведення аукціону, мало не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди подати заяву про продовження договору оренди, звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2022р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради направив на адресу Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія лист, у якому повідомив про закінчення строку договору оренди 16.07.2022р. та можливість його продовження на підставі заяви орендаря, поданої шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі, а також завантаження електронних копій документів, звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Також, у листі зазначено, що продовження договору оренди буде здійснюватися відповідно до діючого законодавства.
Судом встановлено, що 26.05.2022р. Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія подало заяву на оренду об'єкта, включеного у перелік щодо об'єкту RGL001-UA-20211206-60146 на адресу https://sale-tbe.com.ua/registry/lease-reguests/view/26761.
Отже, заяву було подано не у встановлений строк та до заяви не було додано звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
У зв'язку із цим, 28.04.2023р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради направив на адресу Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія лист за №01/04-47, яким повідомив про закінчення строку дії договору оренди 16.07.2022р., невиконання орендарем своїх зобов'язань, передбачених умовами п.5.6 Договору та відсутність наміру продовжувати Договір оренди з Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія. Крім того, Товариство було повідомлено про внесення майна- нежитлових приміщень по пр.Незалежності (Суворова), 33-а, до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації.
У подальшому, 01.11.2023р. Ізмаїльським міським головою було видано розпорядження «Про створення комісії з обстеження об'єкту комунальної власності по пр.Незалежності, 33-а у м.Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області» та у цей же день, 01.11.2023р. комісія обстежила об'єкт - нежитлові приміщення по пр.Незалежності (Суворова), 33-а та встановила, що об'єкт знаходиться у жахливому незадовільному стані, орендарем- Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія, багато років не виконувався ремонт приміщення ( п.5.3 договору), основні конструкції, підлога та дах об'єкту знаходяться у аварійному стані, вхідні двері мають неестетичний вигляд. Комісія запропонувала Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради почати процедуру приватизації даного об'єкту згідно рішення Ізмаїльської міської ради від 05.05.2023р. №2401-УІІІ « Про внесення доповнень до рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району одеської області №2152-УІІІ від 23.12.2022р. «Про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації».
02 липня 2024р. Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради було видано наказ №16, яким затверджено умови продажу об'єкта приватизації - частина нежитлової будівлі, що складається з нежитлових приміщень №1-№5, загальною площею 48,9 кв.м., за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Ізмаїл, пр.незалежності, 33-а. Унікальний код обєкта в електронній торговій системі RAS001-UA-20230511-51911.
Крім того, у інформаційному повідомленні Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про проведення електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації у відомостях про об'єкт зазначено, що нежитлові приміщення перебувають в оренді Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія, цільове призначення: розміщення громадської організації. Строк дії договору оренди по 16.07.2022р. (відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна « договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану).Орендна плата на 01.06.2024р. складає 1298,53 грн.
08 липня 2024р. Браславською О.О. надано згоду потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу.
Згідно інформаційного повідомлення Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради умовами продажу були: -подальше використання об'єкта визначає покупець; при укладанні договору купівлі-продажу з переможцем аукціону на ціну продажу об'єкта нараховується ПДВ у розмірі 20%; до підписання договору купівлі-продажу покупець відшкодовує витрати з проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту, витрати з проведення незалежної оцінки вартості нерухомого майна; оформлення та реєстрація договору купівлі-продажу за рахунок переможця аукціону.
Інших умов продажу встановлено не було.
Судом встановлено, що 26. 07.2024р. між Ізмаїльською міською радою (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 придбала 7/20 часток у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: приміщення №1-№5, загальною площею 48,9 кв.м. Право власності позивачки підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 26.07.2024р.
Отже, з 26.07.2024р. нежитлові приміщення приміщення №1-№5, загальною площею 48,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , втратили статус об'єктів комунальної власності та стали приватною власністю.
Відповідно до ч.8 ст.20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди, якщо інше не передбачено договором.
Суд погоджується з позицією відповідача у справі стосовно необхідності застосування положень п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна», відповідно до якого Договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Але, у зв'язку із втратою об'єктом оренди статусу комунального майна, з 26.07.2024р. перестали існувати підстави для застосування положень п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634 до Договору оренди від 02.09.2019р., у зв'язку із чим строк дії цього Договору закінчився саме 26.07.2024р., адже не міг бути автоматично продовжений.
Як вже зазначалося вище, за п.10.8 Договору оренди від 02.09.2019р.у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.10.9 Договору).
При цьому, згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, у зв'язку із закінчення строку дії Договору у Орендаря- Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія, виникло зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди його власнику.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно),
яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
При цьому, захист прав власності та інших речових прав - це сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, що застосовують у зв'язку із вчиненим щодо права власності та інших речових прав правопорушенням та спрямованих на відновлення чи захист майнових інтересів володільця цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.391 Цивільного кодексу України Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія не вчиняє дії щодо повернення об'єкту оренди його новому власнику, чим чинить перешкоди у реалізації ОСОБА_1 своїх прав та інтересів, набутих внаслідок придбання об'єкту.
При цьому, слід зауважити, що 08.08.2024р. Браславською було проведено огляд придбаного нею об'єкту та встановлено, що об'єкт знаходиться у незадовільному стані, основні конструкції знаходяться у аварійному стані приміщенні не використовується багато років та потребує капітального ремонту (акт огляду приміщення від 08.08.2024р.).
Крім того, згідно посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №42 від 19.08.2024р., складеного Головним управлінням ДСНС України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, на період з 23.08.2024р. по 26.08.2024р. було призначено позапланову перевірку, але, згідно Акту 32 від 26.08.2024р. провести перевірку виявилося неможливим, у зв'язку із відсутністю доступу до приміщення, хоча Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія було повідомлено про проведення перевірки повідомленням від 20.08.2024р., що було надіслане згідно накладної №R0954847 та отримане Петровим В.С. 21.08.2024р.
У зв'язку із неповерненням об'єкту оренди у добровільному порядку, суд вважає, що наявні правові підстави вважати, що відповідачем допущено порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , які підлягають захисту у судовому порядку.
За таких обставин, на думку суду, правомірною є вимога позивача щодо усунення перешкоди позивачу у користуванні майном шляхом виселення Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень №1-№5, загальною площею 48,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова) буд 33-а - задовольнити повністю.
2. Виселити Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія (68600, м.Ізмаїл, просп.Суворова, буд.33, код ЄДРПОУ 20988232) з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова) буд 33-а на користь Фізичної особи - підприємця Браславської Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія (68600, м.Ізмаїл, просп.Суворова, буд.33, код ЄДРПОУ 20988232) на користь Фізичної особи - підприємця Браславської Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28 квітня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога