79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.04.2025 Справа № 914/682/25
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Киловатт», Київська обл., с. Білогородка
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроекобуд», м. Львів
про:стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився;
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Киловатт» (надалі - Позивач, ТОВ «Киловатт») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроекобуд» (надалі - Відповідач, ТОВ «Макроекобуд») про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою від 14.03.2025 суд залишив позовну заяву без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків позову.
Представником позивача подано до суду заяву вх. №6701/25 від 17.03.2025, якою усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 14.03.2025.
Ухвалою від 18.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, частково задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 10.04.2025.
Ухвалою від 10.04.2025 судове засідання у справі відкладено на 28.04.2025.
Представник позивача у судове засідання 28.04.2025 не з'явився, подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та проведення судового засідання за його відсутності (вх. №9497/25 від 11.04.2025).
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 28.04.2025, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 10.04.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 10.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 31.08.2023 між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник) укладено Договір будівельного підряду №3108-П, згідно із яким позивач зобов'язався виконати будівельні роботи з використанням власних матеріалів, а відповідач мав обов'язок виконати ці роботи для замовника, а також оплатити позивачу вартість цих робіт.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі №914/1070/24 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області про стягнення з ТОВ «Макроекобуд» на користь ТОВ «Киловатт» 1'372'587,60 грн. заборгованості за виконанні роботи за Договором будівельного підряду №3108-П від 31.08.2023, а також 2087,79 грн. 3% річних.
Зважаючи на те, що відповідач не сплатив стягнуті із нього суми згідно із вказаними вище судовими рішеннями, позивач здійснив нарахування на заборгованість відповідача 195'141,13 грн. пені, 176'264,24 грн. інфляційних втрат, 36'902,14 грн. 3% річних, а всього 408'307,51 грн., про стягнення яких просить суд.
Аргументи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
31.08.2023 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено Договір підряду №3108-П (надалі - Договір), згідно із пунктами 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами, засобами і матеріалами виконати і здати в обумовлений договором термін комплекс робіт, а саме: електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті: «Нове будівництво 3, 4, 5 секцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Трудовій, 7/9», в обсягах визначених договором. Замовник зобов'язується здійснити приймання виконаних підрядником робіт, оплатити вартість прийнятих робіт та використаних при цьому матеріалів, обладнання і комплектуючих (Т.1; а.с. 14-15).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що склад, вартість робіт та матеріалів за договором визначається договірною ціною (Додаток №1 до Договору) та Додатком №2 до Договору.
Додатком №1 до Договору є Протокол узгодження договірної ціни, згідно із яким загальна вартість робіт становить 2'482'918,80 грн. з ПДВ (Т.1; а.с. 16).
У Додатку №2 до Договору (Т.1; зворотна сторонам а.с. 16) сторони погодили, що роботи на об'єкті виконуються згідно із локальними кошторисами №02-01-01/6-кор, №02-02-01/6-кор, №02-03-01/6-кор, №04-01-01/д, №04-01-02, №04-02-02/дод., №06-01-01, №07-01-01/кор, №02-01-02/13, №02-01-03/12, №02-02-02/13, №02-03-02/13, а також підсумковою відомістю ресурсів (Т.1; а.с. 17-41).
Згідно із пунктам 2.3, 3.1 Договору загальна вартість робіт і матеріалів, яку має сплатити замовник на користь підрядника, визначається на підставі актів виконаних робіт. Підрядник приступає до виконання робіт, передбачених договором в 10-денний термін з моменту підписання договору, та зобов'язаний виконати роботи до 31.12.2023.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Договору за умови відсутності зауважень до виконаних робіт з боку замовника, кінцеві розрахунки за договором здійснюються у двотижневий термін після приймання замовником за актами виконаних у повному обсязі згідно з умовами договору (закінчених) робіт та підписання замовником акта готовності об'єкта. Розрахунки за виконані підрядником роботи здійснюються, виходячи з об'ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі представлених підрядником актів виконаних робіт у строк протягом 10 робочих днів з моменту прийняття фактично виконаних робіт замовником.
При цьому замовник зобов'язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт підрядником протягом двох днів з дати одержання названого акта від підрядник або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акта приймання передачі виконаних робіт у разі виявлення у роботах недоліків (пункти 5.2.3, 5.2.4 Договору).
За результатами виконання робіт за Договором, позивач оформив Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 04.12.2023, а також Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року від 04.12.2023 та Акти вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт за грудень 2023 року від 04.12.2023 (Т.1; а.с. 68-77).
Загальна вартість робіт за цими документами становить 2'322'587,60 грн.
З матеріалів справи прослідковується, що 07.03.2024 перелічені вище документи були надіслані на юридичну адресу відповідача для підписання, а 22.03.2024 - вони були отримані ТОВ «Макроекобуд». Вказане підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної №0860000254192, трекінгом вказаного поштового відправлення з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» (Т.1; а.с. 78-80).
Таким чином, враховуючи приписи пунктів 5.2.3, 5.2.4 Договору, відповідач повинен був підписати акти до 25.03.2024 (враховуючи те, що останній другий день встановленого строку припав на вихідний день (неділя) та, відповідно, був перенесений на перший за ним робочий день). Судом встановлено, що отримані документи відповідач зі свого боку не підписав та водночас не висловлював мотивованої відмови від їх підписання.
Зі змісту наявної у матеріалах справи виписки по банківському рахунку вбачається, що відповідач перерахував позивачу 900'000,00 грн., з яких 200'000,00 грн. було сплачено 11.04.2024; 200'000,00 грн. було перераховано 23.04.2024; платіж на 500'000,00 грн. було здійснено 30.04.2024 (Т.1; а.с. 87).
Зважаючи на тривале невиконання відповідачем умов Договору та невчинення ним дій спрямованих на підписання актів виконаних робіт, ТОВ «Киловатт» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТОВ «Макроекобуд» про стягнення 1'422'587,60 грн. основного боргу та 2'093,51 грн. 3% річних, яка розглядалася у межах справи №914/1070/24.
Як передбачено частиною 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2024 у справі №914/1070/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Макроекобуд» на користь ТОВ «Киловатт» 1'372'587,60 грн. заборгованості, 2'087,79 грн. 3% річних та 16'496,10 судового збору, закрито провадження у справі в частині стягнення 50'000,00 грн. заборгованості.
У ході розгляду справи №914/1070/24 було встановлено такі обставини, які є преюдиційними під час розгляду справи №914/682/25:
- відповідач порушив встановлений частиною 1 статті 882 ЦК України обов'язок негайно розпочати прийняття виконаних підрядником робіт, а також обов'язок, передбачений 5.2.3 Договору;
- до моменту звернення до суду із позовом відповідач сплатив позивачу 900'000,00 грн. згідно із платіжними інструкціями №121 від 11.04.2024, №151 від 23.04.2024, №7767 від 30.04.2024;
- позивач виконав роботи за Договором та обґрунтовано заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1'422'587,60 грн. заборгованості. Роботи, які виконано позивачем, та матеріали, які використано на об'єкті будівництва (3, 4, 5 секції багатоквартирного житлового будинку по вул. Трудовій, 7/9, у м. Хмельницькому) та які вказані у Акті виконаних робіт за грудень 2023 року з додатками до нього, відповідач, як генпідрядник, передавав Центральній базі виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, як замовнику будівництва;
- у ході розгляду спору між сторонами, а саме 14.08.2024, відповідач сплатив позивачу 50'000,00 грн. згідно із платіжною інструкцією №8123 від 14.08.2024, у зв'язку із чим основний борг зменшився до 1'372'587,60 грн. Вказане свідчить про відсутність предмета спору між сторонами у цій частині.
Судом встановлено, що виконавчий документ щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2024 у справі №914/1070/24 пред'являвся до виконання і перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. у межах виконавчого провадження №77229110.
28.02.2025 у якості часткового виконання рішення суду відповідачем було сплачено на рахунок приватного виконавця суму у розмірі 115'871,59 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку (Т.1; а.с. 55).
Станом на дату ухвалення цього рішення, у матеріалах справи відсутні докази повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.
Пунктом 6.1.4 Договору встановлено, що за порушення строків по розрахунках винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період порушення, від вартості робіт за договором за кожний день прострочення здачі виконаних робіт.
На підставі вказаного пункту, а також частини 2 статті 625 ЦК України позивач здійснює нарахування на основну суму боргу відповідача 195'141,13 грн. пені, 176'264,24 грн. інфляційних втрат, 36'902,14 грн. 3% річних, про стягнення яких просить суд.
ОЦІНКА СУДУ.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У даній справі, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 195'141,13 грн. пені, 176'264,24 грн. інфляційних втрат, 36'902,14 грн. 3% річних.
Як на підставу позовних вимог він посилається на існування між сторонами підрядних відносин, виконання підрядних робіт на загальну суму 2'322'587,60 грн. та їх часткову оплату відповідачем. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання та не виконав його у повному обсязі, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування на суму заборгованості пені, встановленого індексу інфляції, а також 3% річних.
Як передбачено статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено Договір підряду №3108-П від 31.08.2023, предметом якого виступали електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті: «Нове будівництво 3, 4, 5 секцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Трудовій, 7/9».
Згідно із частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Крім цього, як передбачено частиною 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором та здійснив обумовлені сторонами роботи на загальну суму 2'322'587,60 грн. Водночас відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт та лише частково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі
Порядок проведення оплати виглядає таким чином:
- 11.04.2024 сплачено 200'000,00 грн. Сума боргу зменшилась до 2'122'587,60 грн.;
- 23.04.2024 сплачено 200'000,00 грн. Сума боргу зменшилась до 1'922'587,60 грн.;
- 30.04.2024 сплачено 500'000,00 грн. Сума боргу зменшилась до 1'422'587,60 грн.;
- 14.08.2024 сплачено 50'000,00 грн. Сума боргу зменшилась до 1'372'587,60 грн.
Вказані вище обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та є преюдиційними згідно із рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2024 у справі №914/1070/24, яке набрало законної сили, а тому вони не підлягають доказуванню у межах справи №914/682/25.
Суд зазначає, що відповідач був зобов'язаний оплатити вартість виконаних робіт у строк до 08.04.2024, зважаючи на те, що:
- 22.03.2024 він отримав довідку про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт і вартості устаткування;
- у строк до 25.03.2024 він повинен був підписати відповідні акти або висловити заперечення проти їх підписання. Оскільки у цій частині він допустив бездіяльність, то з 26.03.2024 розпочав свій перебіг десятиденний строк для оплати, що визначений пунктом 4.3 Договору у робочих днях.
З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2025 у якості часткового виконання рішення суду у справі №914/1070/24 відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 115'871,59 грн. У зв'язку із цим, основний борг станом на дату ухвалення рішення у цій справі становить 1'256'716,01 грн.
Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що позивач має законне право на стягнення із відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1.4 Договору встановлено, що за порушення строків по розрахунках винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період порушення, від вартості робіт за договором за кожний день прострочення здачі виконаних робіт.
Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що загальним періодом нарахування 3% річних є часовий проміжок з 23.04.2024 по 10.03.2025, а пені - з 11.04.2024 по 10.10.2024. Бази і періоди нарахування визначені позивачем правильно, з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат (Т.1; а.с. 12-13). При цьому судом встановлено, що у межах справи №914/1070/24 позовні вимоги про стягнення 3% річних охоплювали період, відмінний від того, за який стягуються 3% річних у цій справі, а саме за період з 11.04.2024 по 22.04.2024 (Т.1; а.с. 81-86).
Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми 3% річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 36'821,99 грн. та 194'798,95 грн. відповідно.
При здійсненні розрахунку позивач не врахував, що у 2024 році 366, а не 365 днів.
Що стосується інфляційних втрат, то загальний період їх нарахування охоплює часовий проміжок з травня 2024 року по лютий 2025 року. Бази і періоди нарахування також визначені позивачем правильно, з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат (Т.1; а.с. 3).
Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 169'402,88 грн.
При визначенні у відповідних періодах сукупного індексу інфляції позивач завищував його загальний розмір, що призвело до неправильних розрахунків.
Загальна сума, яка підлягає стягненню із відповідача становить 401'023,82 грн. (36'821,99 + 194'798,95 + 169'402,88). Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги.
У позовній заяві позивач просить суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення.
Надаючи оцінку відповідному клопотанню, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначено, що за загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті. Правила частини 10 статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.
На переконання суду, у задоволенні клопотання позивача слід відмовити, адже у даній справі суд не приймав рішення про стягнення боргу, на який нараховуються 3% річних, що є однією із умов застосування частини 10 статті 238 ГПК України. Вказане виключає можливість нарахування 3% річних до моменту виконання рішення. На переконання суду, відповідне клопотання позивач міг заявляти лише під час розгляду справи №914/1070/24, адже у межах неї вирішувалося питання про стягнення основного боргу.
Судом з'ясовано, що позивач все ж заявляв клопотання про продовження нарахування 3% річних під час розгляду справи №914/1070/24, однак суд відмовив у задоволенні такого, посилаючись на те, що сума боргу постійно змінюється, адже відповідач її сплачує, а формула, яку пропонує застосувати позивач (Сх2ОСТ:365хД:100), не враховує можливості зменшення суми заборгованості після ухвалення судом рішення. Ця формула є спірною, оскільки містить недостовірні величини.
Аргумент про динамічність боргу відповідача застосовний і у справі №914/682/25, адже після ухвалення рішення у справі №914/1070/24 відповідач частково погасив основний борг, сплативши позивачу 115'871,59 грн.
Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача суд також враховує, що вирішення питання про продовження нарахування 3% річних до моменту виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, а тому вирішується ним на власний розсуд. Враховуючи зміст спірних правовідносин, а також вчинення відповідачем дій спрямованих на погашення боргу, суд вважає, що підстави для застосування приписів частини 10 статті 238 ГПК України відсутні.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Киловатт» сплатило судовий збір у розмірі 6'124,61 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №204 від 11.03.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Суд звертає увагу на те, що за подання за допомогою підсистеми «Електронний суд» позовної заяви про стягнення 408'307,51 грн. позивач міг сплатити судовий збір у розмірі 4'899,69 грн., враховуючи встановлений частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнт пониження 0,8.
Оскільки при зверненні до суду позивач не застосував цього коефіцієнта, він подав до суду клопотання вх. №1128/25 від 18.03.2025 про повернення переплаченого судового збору у розмірі 1'224,92 грн. (6'124,61 х 0,8).
Зважаючи на викладене вище, при розподілі судових витрат суд виходитиме із суми судового збору у розмірі 4'899,69 грн., адже позивач має право на пониження судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 4'812,29 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України 1'224,92 грн. судового збору.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20'000,00 грн.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві ТОВ «Киловатт» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв'язку із розглядом справи, становить 15'000,00 грн. (Т.1; а.с. 4).
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 20'000,00 грн. На підтвердження таких витрат ним подано до суду:
1. Копію Договору про надання юридичних послуг №18.03./2-ІХ/2024 від 18.03.2024, згідно із якою ФОП Хасін А.Б. (виконавець) зобов'язується надати ТОВ «Киловатт» (замовник), а замовник зобов'язується оплатити виконавцю юридичні та адвокатські послуги. В разі необхідності виконавець надає послуги з представництва інтересів замовника в судах.
Плата за надання послуг виконавця включає суму вартості послуг і суму відшкодування витрат та визначається в рахунках, виставлених виконавцем. Замовник зобов'язаний оплатити виставлені рахунки, незалежно від підписання ним актів приймання-передачі послуг. Якщо інше не передбачено в додатках до договору, вартість послуг визначається на основі усередненої погодинної ставки, що на момент підписання договору становить еквівалент 100 євро за 1 годину ефективної роботи юриста (пункт 3.1).
2) Копію Акта приймання-передачі професійних юридичних послуг №1/2025 від 10.04.2025, згідно із яким виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги:
- підготовка позовної заяви про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних з ТОВ «Макроекобуд» - 3,6 годин;
- участь в одному судовому засіданні у справі №914/652/25.
Вартість послуг, обрахована за погодинною ставкою (пункт 3.1 Договору), з урахуванням знижки становить 20'000,00 грн.
3) Копії рахунку на оплату 20'000,00 грн. №21-1/2025 від 17.03.2025 та платіжної інструкції №244 від 18.03.2024 на суму 20'000,00 грн. про оплату правової допомоги.
У матеріалах справи наявні також копії Ордеру серії АА №1435036 від 22.04.2024, виданого адвокату Хасіну І.Б., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, та свідоцтва №1361 від 22.06.1999 про право на заняття адвокатською діяльністю.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Хасіном І.Б. підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
3) Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови КГС ВС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями частин 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
На переконання суду, встановлений сторонами Договору про надання юридичних послуг №18.03./2-ІХ/2024 від 18.03.2024 розмір витрат на професійну правничу допомогу (20'000,00 грн.), який заявлено до стягнення, не відповідає критерію розумності зважаючи на обставини цієї справи. Фактично, пред'явлений позов стосується стягнення виключно пені, інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на суму боргу, яка уже була стягнута за рішенням суду у межах справи №914/1070/24. Під час розгляду згаданої справи уже були встановлені обставини, які мають вирішальне значення для вирішення спору у цій справі, а саме виконання договірного зобов'язання позивачем та прострочення його виконання і неповне виконання відповідачем.
Вказане вище переконливо свідчить про незначну складність справи №914/682/25 та похідний характер обставин, що встановлюються під час її розгляду, від обставин встановлених у справі №914/1070/24. Незначна складність справи визнається і самим позивачем, адже у позовній заяві він просив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Не залишається поза увагою суду і те, що у Договорі про надання юридичних послуг №18.03./2-ІХ/2024 від 18.03.2024 сторони погодили вартість 1 години роботи у розмірі 100 євро. У Акті приймання-передачі №1/2025 від 10.04.2025 відображено, що на підготовку позовної заяви витрачено 3,6 годин. Водночас, часу витраченого на участь у судовому засіданні у акті взагалі не вказано.
Суд зазначає, що відсутність інформації про час, витрачений на надання послуги із участі у судовому засіданні, унеможливлює перевірку правильності обрахування загального розміру професійної правничої допомоги.
Не менш важливе значення має і те, що попри зазначення кількості витраченого часу на підготовку позовної заяви у акті не вказано, яким чином здійснювався обрахунок вартості цієї послуги. Оскільки ціна однієї години роботи визначена у договорі у іноземній валюті, а акт складений у національній валюті, то існує обґрунтована необхідність зазначення курсу валют, який застосовувався при конвертуванні. Через відсутність такої інформації суд позбавлений можливості перевірити правильність обрахування загального розміру професійної правничої допомоги.
У акті також зазначено, що вартість професійної правничої допомоги у розмірі 20'000,00 грн. обрахована з урахуванням знижки. Разом з цим, інформація про розмір такої знижки і про порядок її застосування у матеріалах справи відсутня.
Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме у розмірі 7'500,00 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроекобуд» (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230а; код ЄДРПОУ 39941103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Киловатт» (08140, Київська обл., с. Білогородка, вул. Компресорна, буд. 3, інше, офісне приміщення АПК1, №57; код ЄДРПОУ 44693598) 194'798,95 грн. пені, 169'402,88 грн. інфляційних втрат, 36'821,99 грн. 3% річних, 4'812,29 грн. судового збору та 7'500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Киловатт» (08140, Київська обл., с. Білогородка, вул. Компресорна, буд. 3, інше, офісне приміщення АПК1, №57; код ЄДРПОУ 44693598) з Державного бюджету України 1'224,92 грн. судового збору, сплаченого згідно із платіжною інструкцією №204 від 11.03.2024.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 30.04.2025.
Суддя Крупник Р.В.