29 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4339/24
Провадження № 33/820/2/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягується до аджміністативної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника Бездітного В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника Бездітного В.В., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду ОСОБА_1 03 лютого 2024 року в 00 год. 51 хв. по вул. Міхновського, 15/1, в м. Хмельницькому, керував автомобілем "Mercedes-Vito", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці) та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Бездітний В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що суд першої інстанції грубо порушив вимоги ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, оскільки належним чином не повідомив ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи. SMS-повідомлення про дату судового засідання судом було направлено на номер мобільного телефону дружини ОСОБА_1 , який відображений у договорі про надання правової допомоги, та таке повідомлення суд першої інстанції прирівняв до належного повідомлення ОСОБА_1 . Більше того, матеріали справи не містять згоди на повідомлення ОСОБА_1 за допомогою SMS-повідомлень на мобільний телефон. Звертає увагу, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, 12.04.2024 прибув із бойового відрядження та перебував за місцем несення служби у ВЧ НОМЕР_2 , проте місцевий суд не повідомляв ОСОБА_1 шляхом направлення йому судової повістки про виклик за місцем проходження військової служби. Більш того, приймаючи рішення суд не з'ясував позицію ОСОБА_1 щодо заперечення чи визнання, останнім, вини вказавши у рішенні, що «обставини адміністративного правопорушення та докази на їх підтвердження ОСОБА_1 не оспорюються». Звертає увагу, що усі клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи містили посилання на заперечення визнання ним вини та виявленні бажання надавати пояснення у суді, однак в порушення вимог закону, суд першої інстанції позбавив його такої можливості. З відеозапису вбачається, що працівник поліції, перед проведенням огляду не інформував ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, який він хотів використати для проведення огляду ОСОБА_1 , тобто поліцейським не зазначається найменування приладу, спосіб та порядок його застосування. Після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, поліцейські пропонують пройти такий в закладі охорони здоров'я, при цьому не називають ні назву медичної установи, ні порядку доставлення водій до такого закладу. Не відображено найменування медичного закладу і в направленні на проходження огляду водієм транспортного засобу. Він не заперечував проти проведення огляду на стан сп'яніння в лікарні. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 до початку повномасштабного вторгнення, продовж 10 років проживав у Італії, з власної ініціативи прибув до України та мобілізувався до лав ЗСУ. Сторона захисту вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Бездітного В.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, з посилання на її доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.
Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, при викладених у постанові обставинах.
Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 551555 від 03.02.2024 слідує, що 03 лютого 2024 року о 00 год 51 хв, по вул. Міхновського, 15/1, в м. Хмельницькому ОСОБА_1 керував автомобілем "Mercedes-Vito", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. В порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими суддею по справі.
За даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд ОСОБА_1 запропоновано пройти у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд проведено не було.
Згідно з направленням на огляд ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що він направлявся до медичної установи через виявленні ознаки сп'яніння, однак огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі не проводився.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідує, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження, у встановленому Законом порядку, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції
З переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції за допомогою звукових сигналів, зупиняють автомобіль через порушення комендантської години, підходять до нього. З автомобіля виходить пасажир та починає спілкуватися з поліцейськими. Згодом виходить водій ОСОБА_1 , у нього перевіряють документи. В ході розмови, у ОСОБА_1 проглядалися ознаки алкогольного сп'яніння. Поліцейський, у присутності двох свідків, пропонує йому пройти огляд для виявлення стану сп'яніння на місці зупинки з використанням приладу «Драгер», та у медичному закладі, однак ОСОБА_1 від огляду відмовляється.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
У матеріалах справи відсутні, апелянтом, під час апеляційного перегляду, не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, у зв'язку з чим відповідні твердження поданої апеляційної скарги є неприйнятними.
Твердження про непоінформованість працівником поліції ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу відхиляються, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду, а тому обов'язку інформувати водія про порядок застосування приладу Драгер у поліцейського не було.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Також з матеріалів справи вбачається, що відкладення місцевим судом розгляду справи відбувалося неодноразово за клопотаннями ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність про дату та час судових засідань.
На виконання запиту місцевого суду командиром ВЧ № НОМЕР_2 надано відповідь, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває у службовому відрядженні до 13.04.2024, що свідчить про можливість ОСОБА_1 прибути до зали суду в день розгляду справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів під час розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 ЄСПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому, захист ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював адвокат Бездітний В.В., а сам правопорушник не позбавлений можливості брати участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, а також письмового висловлення своєї позиції як особисто, так і за посередництвом захисника, який бере участь у розгляді даної справи.
Крім того, в процесі апеляційного розгляду ОСОБА_1 поновлено його права давати пояснення, заявляти клопотання, брати безпосередню участь у судому засіданні, користуватися правовою допомогою, збирати і подавати суду докази на підтвердження своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, порушень права на захист ОСОБА_1 апеляційною інстанцією встановлено не було.
Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.
Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні цього адміністративного правопорушення, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за вчинене та спростовується матеріалами справи.
Постанова судді місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, відповідає вимогам Закону, адміністративне стягнення за це правопорушення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для її скасування чи зміни немає.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах апеляційної скарги не убачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Бездітного В.В. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М.Кулеша