23.04.2025 Справа № 914/2042/24
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГВК “Афродіта», місто Добромиль, Самбірський район, Львівська область
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», місто Львів
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІ ДЕВЕЛОПМЕНТ», місто Львів
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бородін Юрій Юрійович
про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності.
За участю представників:
від позивача: Михалевський Ю.Р. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1273847 від 07.05.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №023 від 31.10.2013);
від відповідача 1: Куксов В.Г. - адвокат(ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1325770 від 18.11.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1341 від 16.04.2008);
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з'явився.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГВК “Афродіта» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівприватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бородіна Юрія Юрійовича про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
Представник позивачав підготовче засідання 23.04.2025 з'явився. В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та просив суд її задоволити шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686400:01:001:1692; 4623686400:01:001:1686; 4623686400:01:001:1683; 4623686400:01:001:1680; 4623686400:01:001:1710; 4623686400:01:001:1707; 4623686400:01:001:1685; 4623686400:01:001:1682; 4623686400:01:00:1713; 4623686400:01:001:1709; 4623686400:01:001:1706; 4623686400:01:001:1684; 4623686400:01:001:1681; 4623686400:01:001:1711; 4623686400:01:001:1708; 4623686400:01:001:1705; 4623686400:01:001:1675.
Представник позивача зазначив, що згідно з Інформаційної довідки (витягу) із Державного реєстру речових правна нерухоме майно від 27.02.2024, виданою нотаріусом Черник Н.С., з 11.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідача-1) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ" (відповідача-2) було внесено численну кількість земельних ділянок, які є предметом спору, а також земельні ділянки з кадастровим номером 4623686400:01:001:1657 та 4623686400:01:001:1655, які не є предметом спору.
З Інформаційної довідки (витягу) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2025, виданою нотаріусом Черник Н.С., позивачем було встановлено, що на даний момент увласності Товариства з обмеженою відповідальністю «Уні Девелопмент» (відповідача-2) земельні ділянки із кадастровими номерами 4623686400:01:001:1657 та 4623686400:01:001:1655, які раніше Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідачем-1) були передані до статутного капіталу, - відсутні. Таким чином, зазначені земельні ділянки були відчужені, а право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-Девелопмент» (відповідача-2) на вказане майно - припинене.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю«УНІ-Девелопмент» (відповідача-2) є « 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна». На думку позивача, продаж власного майна, яким являються земельні ділянки, що є предметом спору, може бути одним із способів реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІ-Девелопмент» (відповідачем-2) задекларованого виду діяльності.
Крім того, представник позивача стверджував, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень ним було виявлено рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі №380/6007/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
У відповідності до вищезазначеного судового рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (продавець) та Українсько-німецьким спільним підприємством «Європрінт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) 24.03.2023 укладено договір №24/03/23 за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити згідно умов цього договору майнові права на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у об'єкті будівництва - «квартал житлової забудови по вулиці Г. Сковороди в селі Сокільники, Пустомитівського району Львівської області (4 черга).
У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 380/6007/24 зазначено, що на виконання цих умов договору у період з 22.01.2024 по 23.01.2024 покупець здійснив на користь продавця 16 безготівкових грошових переказів на загальну суму 3 99914392 грн з призначенням платежу: «за майнові права згідно договору №24/03/23 від 24.03.2023 в тому числі ПДВ 20%», що підтверджується виписками з банківського рахунку продавця. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» одержало від покупця повну оплату по договору №24/03/23 від 24.03.2023 у розмірі 3 99914392 грн.
Тобто, після набрання 11.01.2024 законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2023 у справі №914/1996/23 та додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі №914/1996/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» володіло грошовими коштами у розмірі 3 999 143 92 грн, які були достатніми для виконання судових рішень та погашення заборгованості перед Товариство з обмеженою відповідальністю «ГВК «Афродіта».
Загальний розмір невиконаного зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідача-2) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВК «Афродіта» (позивачем), згідно рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2023 усправі №914/1996/23, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 у справі №914/1996/23 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/3435/23, становить 1 718 031.66 грн.
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» свої зобов'язання не виконало.
Представник позивача в підготовчому засіданні 23.05.2025 стверджував, що обставини щодо відчуження земельних ділянок, які стали відомі в процесі слухання даної справи та інші зазначені обставини, вцілому вказують на недобросовісність відповідачів, дають підстави стверджувати про наявність реальних ризиків відчуження чи іншим чином перетворення (об'єднання, поділ) земельних ділянок, які є предметом спору, що можуть унеможливити чи утруднити виконання судового рішення.
Представник відповідача-1 в підготовче судове засідання з'явився, просив суд відмовити у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову, з підстав наведених у запереченні на заяву про забезпечення позову (вх.№8293/25 від 31.03.2025). До вищенаведеного заперечення відповідачем-1 долучено Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з переліком майна.
У судовому засіданні представник відповідача-1 зазначив, що земельні ділянки з кадастровим номером 4623686400:01:001:1657 та 4623686400:01:001:1655 про які зазначає представник позивача, не входять до переліку земельних ділянок, які є предметом даного спору, нікому не відчужені, щодо них було припинення права власності та в подальшому ці дві земельні ділянки були об'єднанні в одну та продовжують перебувати у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-Девелопмент» (відповідача-2).
Представник відповідача-1 стверджував, що змоменту звернення позивача в суд з заявою про забезпечення позову до моменту розгляду даної заяви судом у Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (відповідача-2) була можливість відчужити земельні ділянки. Однак, склад майна відповідача-2 залишився незмінним. Отже, на думку представника відповідача-1, наведені обставини додатково свідчать про добросовісність відповідача-2.
Щодо твердження позивача, що дії відповідача є недобросовісними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідач-1) володіло грошовими коштами у розмірі 3 999 143,92 грн, які були достатніми для виконання судових рішень та погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВК «Афродіта» представник відповідача-1 зазначив наступне.
11.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідачем-1) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-Девелопмент» (відповідача-2) було внесено певне майно. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідач-1), здійснивши внесення відповідного майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-Девелопмент»(відповідача-2), став його повноцінним учасником.
В свою чергу, ставши учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-Девелопмент» (відповідача-2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент»(відповідач 1) набуло права власності на корпоративні права у вказаному товаристві.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідач-1) є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (відповідача-2) , а тому володіє іншим майном - корпоративними правами, на яке може бути звернено стягнення, а власне механізм та порядок такого стягнення прямо передбачений законодавством.
Представник відповідача-1 зазначив, що позивачем не виконано процедуру звернення стягнення на корпоративні права в порядку примусового виконання рішення. Таким чином, позивач не скористався можливістю одержати заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Девелопмент» (відповідача-1), скориставшись правом звернення стягнення на наявне у відповідача-1 майно - корпоративні права.
Покликання позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 380/6007/24 не стосується недобросовісності відповідачів, оскільки їм не заборонено проводити транзакції.
Відповідач-2 явки уповноваженого представника в підготовче засідання 23.04.2025 не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору явки уповноваженого представника в підготовче засідання 23.04.2025 не забезпечила. Заяви, клопотання станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.
Згідно пункту 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову (вх.№1109/25 від 18.03.2025) суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22.
Оскільки позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “ГВК “Афродіта», звернулось до суду з немайновими позовними вимогами, отже має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (у цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 916/1867/19).
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому наявність таких обставин покладається на заявника. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13.01.2020 справа №922/2136/17.
Позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки.
Разом з тим, заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову у виді накладення арешту на земельні ділянки, позивач не навів обставин, які свідчать, що невжиття таких заходів в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Посилання позивача на можливість подальшого відчуження земельних ділянок відповідачами не підтверджені належними засобами доказування. На даний час матеріали справи не містять доказів неможливості виконання рішення у справі. З поданих заявником матеріалів не вбачається доказів того, що відповідачами або іншими особами здійснюються певні дії щодо відчуження земельних ділянки на які позивач просить накласти арешт.
Земельні ділянки з кадастровим номером 4623686400:01:001:1657 та 4623686400:01:001:1655 про які зазначає позивач, не входять до переліку земельних ділянок, які є предметом даного спору, нікому не відчужені, щодо них було припинення права власності та в подальшому ці земельні ділянки були об'єднанні в одну та продовжують перебувати у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-Девелопмент» (відповідача-2).
Доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду по даній справі.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом, проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Безпідставним, на думку суду, є покликання позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 по справі № 380/6007/24 за позовом ТОВ «Гал-Девелопмент» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, зі змісту якого, позивач робить висновок, що дії відповідача-1 є недобросовісними, оскільки ТзОВ «Гал-Девелопмент» володіло грошовими коштами у розмірі 3 999 143,92 грн, які були достатніми для виконання судових рішень та погашення заборгованості перед ТОВ «ГВК «Афродіта».
Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Представники позивача та відповідача-1 в підготовчому засіданні 23.04.2025 усно заявили, що повідомили про всі обставини справи, які їм відомі, а також надали усі докази, на які вони посилалися у позовній заяві, у відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив, поясненнях, а також зазначили, що заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи немає.
За приписами статті 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, у зв'язку із закінченням встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку для проведення підготовчого провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 140, 181-183, пунктом 3 частини 2 статті 185, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
2. Закрити підготовче провадження у справі.
3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 06.05.2025 р. о 11:00 год.
4. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою:79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, зал судових засідань №3, другий поверх.
5. Явка представників учасників у справі в судове засідання не визнається судом обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суд звертає увагу учасників справи на обов'язок реєстрації у підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС з 18.10.2023, відповідно до положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023.
Повну ухвалу складено 28.04.2025
Суддя Сухович Ю.О.