29 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/4663/24
Провадження № 22-ц/820/740/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року (суддя Вдовичинський А.В.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначалось, що 10.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 10.12.2021. Шляхом підписання анкети-заяви, відповідачка підтвердила, що ознайомилася з Умовами і правилами, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Тарифами, які складають договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору відповідачка отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, проте, не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов договору. І станом на 27.02.2024 у відповідачки прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, а тому на підставі положення 5.17 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27.02.2024 направив відповідачці повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте остання на контакт не виходила та не вчинила дій на погашення заборгованості.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак у порушення умов договору свої зобов'язання відповідачка не виконала, внаслідок чого станом на 06.05.2024 утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 35559,18 грн.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість за тілом кредиту, а також судові витрати по справі.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк»: заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.12.2021 станом на 06.05.2024 у розмірі 35559,18 грн; 3028,00 грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що на підтвердження укладення між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору, позивачем було надано суду анкету-заяву відповідача до Договору про надання банківських послуг, в якій відсутня дата підписання. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, їх розмір та розмір заборгованості по кредитному договору.
Вважає, що будь - яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки, її номер, строку її дії, розміру наданого банком кредитного ліміту, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунків на ім'я відповідача (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі, заявленому позивачем, до позовної заяви не надано. Виписок банку про те, що відповідачка користувалася кредитною карткою та яким чином, здійснювала розрахунки, переказувала кошти на інші рахунки, поповнювала картку, суду також не надано.
Крім того, вказує, що жодна з поданих позивачем редакцій Умов та правил надання банківських послуг не містить відмітки про підписання її відповідачкою.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ «Універсал Банк» просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.
Проте, такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2021 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви, в якій остання просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Умовами визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови (а.с. 6).
В пункті 4 анкети-заяви зазначено, що відповідачка засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій; також визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 06.05.2024 становить 35559,18 грн, з яких: 35559,18 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 12 статті 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину (частина 1 статті 12 Закону).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом.
Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування кредитної заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, банк посилався на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, Умови і правила обслуговування фізичних особі в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank і Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід'ємну частину укладеного договору.
Вказаними документами, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
В анкеті-заяві від 10.12.2021, яка підписана відповідачкою, процентна ставка за кредитом не зазначена.
Отже, відсутні підстави вважати, що саме ці Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, Умови і правила обслуговування фізичних особі в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними при підписанні анкети-заяви та заяв про приєднання до Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, Умов і правил обслуговування фізичних особі в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток.
Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила в Акціонерному товаристві «Універсал Банк», що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством «Універсал Банк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надані позивачем не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. І з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У Паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому Паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів.
Таким чином, зазначені документи містять узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію Банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів вважає правильним є висновок суду першої інстанції про те, що фактично отримані та використані позичальницею кошти, підлягають поверненню банку, а тому банк вправі вимагати захисту свого права шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми коштів.
Разом тим, дослідивши виписку про рух коштів, встановлено, що сума фактично отриманих позичальницею кредитних коштів склала 79897,47 грн. У вказану суму банк безпідставно включив списані ним відсотки, розмір яких сторони не погоджували, а тому сума заборгованості за тілом кредиту була безпідставно збільшена за рахунок відсотків за користування кредитом на 7694,93 грн.
Відповідачкою повертались банку кошти на погашення заборгованості, що в загальній сумі становить 44338 грн 29 коп.
Таким чином, станом на дату звернення до суду у позичальниці ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість за кредитом з фактично отриманих та неповернутих коштів у загальному розмірі 27864 грн 25 коп (79897,47-7694,93)-44338,29), яка підлягає стягненню на користь позивача.
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження факту підписання договору відповідачкою за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис» є безпідставними, з огляду на те, що в матеріалах справи наявна форма підтвердження електронного документу, відповідно до якої анкета-заява підписана дійсними електронними підписами сторін, як ОСОБА_1 так і представником банку 10 грудня 2021 року (а.с. 7).
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем на підтвердження своїх вимог належних та допустимих доказів (письмових або електронних) отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи пункт 43 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Пунктом 43 Положення визначено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 57 Положення).
П.п. 1 п. 59 Положення визначено, що банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: клієнтські рахунки та виписки з них.
У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Позивачем надано до суду першої інстанції виписку по картковому рахунку, відповідно до якої встановлено, що відповідачка користувалася кредитною карткою та здійснювала розрахунки, переказувала кошти на інші рахунки, поповнювала картку (а.с. 107-113).
У зв'язку зі зміною рішення по суті, слід змінити розподіл судових витрат.
Згідно частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2372 грн 74 коп (78,36%) та з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 786 грн 31 коп (21,64%) пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором до 27864 грн 25 коп та судового збору до 2372 грн 74 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 786 грн 31 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай