29 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/34256/24
Провадження № 22-ц/820/1023/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року (суддя Мазурок О.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позовна заява обґрунтована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.09.2010 року у справі №2- 9364/2010 та від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Син ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 грудня 2008 року у справі №2- 6057/08 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу.
Розмір аліментів, присуджений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 грудня 2008 року неодноразово зменшувався згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 червня 2017 року у справі № 686/7361/17 та рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року у справі №686/18521/23, так як відповідач має дітей від іншого шлюбу.
ОСОБА_3 допускає заборгованість по аліментах, не зважаючи на те, що з нього стягуються аліменти в мінімальному розмірі. Позивачка самостійно несе всі додаткові витрати на навчання та лікування сина ОСОБА_5 .
На даний час їх спільний з відповідачем син ОСОБА_4 є студентом Хмельницького кооперативного фахового коледжу Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту з 01.09.2023 року. Син навчається за контрактом, термін закінчення навчання - 30.06.2027 року. Стипендії ОСОБА_4 не отримує.
Згідно з п.2 розділу 3 Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №ПР(мб)-20 від 26.07.2023 року, вартість освітньої послуги за 2023-2024 навчальний рік - 21600 грн. на рік, за 2024-2025 навчальний рік - 26400 грн. на рік, за 2025-2026 навчальний рік - 30 000 грн. на рік, за 2026-2027 навчальний рік - 28 000 грн. на рік.
ОСОБА_2 самостійно повністю оплатила навчання сина ОСОБА_3 в коледжі за 2023- 2024 навчальний рік в розмірі 21600 грн. та за 2024-2025 навчальний рік - 26400 грн.
ОСОБА_4 у період з 04.01.2024 року по 11.01.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом полікістоз нирок по аутосомно-домінантному типу. Син регулярно за призначенням лікарів проходить обстеження, консультації лікаря-нефролога, витрати на лікування дитини понесла позивачка, розмір їх складає 3220 грн.
Крім того, у ОСОБА_3 є проблеми із зором, дитині встановлено діагноз ангіоспазм судин сітківки, міопія слабкого ступеня, виписано рецепт на окуляри. Син потребує систематичного консультування лікаря-офтальмолога.
Позивачка самостійно понесла витрати на консультування у лікаря-офтальмолога та на придбання окулярів, ліків, на загальну суму 6988, 76 грн.
В травні 2024 року син ОСОБА_5 отримав травму та струс головного мозку, потребував невідкладної допомоги та консультації лікарів. Витрати на лікування дитини позивачка також понесла самостійно, на загальну суму 2742,34 грн.
Розмір додаткових витрат (навчання та лікування) на утримання сина ОСОБА_3 складає всього 60951,10 грн. (48000,00+3220+6988,76+2742,34), тому з відповідача підлягає до стягнення 1/2 частина цих витрат, а саме 30475,55 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року позовну заяву задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину понесених додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 30475,55 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину є такими, що підтверджені належними доказами, в зв'язку чим підлягають задоволенню в розмірі половини вартості понесених витрат на навчання та лікування дитини, що становить 30475, 55 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що рішення про навчання сина ОСОБА_5 в Хмельницькому кооперативному фаховому коледжі Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту на платній основі не було узгоджене з батьком дитини, не враховано його спроможність надавати додаткові витрати та його позицію з вказаного питання. Зазначає, що вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд не з'ясував в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення, оскільки до відзиву на позовну заяву долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого вбачається, що з ОСОБА_1 стягуються аліменти, які повністю мали б забезпечувати сина ОСОБА_5 . Крім того, на сьогоднішній час у ОСОБА_1 додатково на утриманні перебуває 4 дитини, у нього вкрай важке матеріальне становище, а починаючи з 16.04.2024 року апелянт отримує заробітну плату лише в ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго». Звертає увагу суду, що син ОСОБА_5 не позбавлений можливості на безкоштовне навчання, а особливо на навчання до 18 років, а також не позбавлений можливості отримувати безкоштовне лікування.
На думку апелянта, судом першої інстанції проігноровано ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та не взято до уваги правові позиції Верховного Суду, а саме: від 09 вересня 2019 року у справі №344/5315/18 (провадження № 61-6722св19), від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження №61-19103св19), від 29 квітня 2022 року у справі №761/27222/20 (провадження №61-8815св21) на які наголошував ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується із доводами апеляційної скарги, зазначає, що посилання щодо вкрай важкого матеріального становища, відсутності у нього на праві власності нерухомого майна, не відповідають дійсності та не впливають на його спроможність нести додаткові витрати на дитину. Посилання апелянта на практику Верховного Суду є необґрунтованою, оскільки правовідносини у наведених справах не є подібними із правовідносинами у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.09.2010 року у справі №2- 9364/2010 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано.
ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 грудня 2008 року у справі №2- 6057/08 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №686/18521/23 зменшено розмір аліментів до 1/10 частини всіх видів доходів відповідача.
На примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавчий лист №2-6057/08 від 11.12.2008 року, виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 є студентом Хмельницького кооперативного фахового коледжу Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту з 01.09.2023 року.
Згідно з п.2 розділу 3 Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №ПР(мб)-20 від 26.07.2023 року, вартість освітньої послуги за 2023-2024 навчальний рік - 21600 грн. в рік, за 2024-2025 навчальний рік - 26400 грн. в рік, за 2025-2026 навчальний рік - 30000 грн. в рік, за 2026-2027 навчальний рік - 28000 грн. в рік.
ОСОБА_2 сплатила за навчання сина ОСОБА_3 в коледжі за 2023-2024 навчальний рік в розмірі 21600 грн. та за 2024-2025 навчальний рік - 26400 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
З виписки із медичної картки амбулаторного хворого №79 вбачається, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 04.01.2024 року по 11.01.2024 року з діагнозом полікістоз нирок по аутосомно-домінантному типу, у зв'язку з лікуванням та діагностикою якого позивачка понесла підтверджені витрати на загальну суму 3220 грн.
Згідно консультативних висновків спеціаліста ОСОБА_3 встановлено діагноз ангіоспазм судин сітківки, міопія слабкого ступеня, виписано рецепт на окуляри. За консультування у лікаря-офтальмолога та на придбання контактних лінз, ліків, ОСОБА_2 сплатила 6988,76 грн.
Відповідно до консультативного заключення лікаря ПП «Приватна клініка «Малятко плюс» ОСОБА_3 отримав травму та струс головного мозку, потребував невідкладної допомоги та консультації лікарів, витрати на придбання ліків на загальну суму 2742,34 грн., які понесла ОСОБА_2 .
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно з частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
Встановлено, що син позивача та відповідача ОСОБА_3 у період з 04.01.2024 року по 11.01.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом полікістоз нирок по аутосомно-домінантному типу.
З виписки із медичної картки амбулаторного хворого №79 вбачається, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 04.01.2024 року по 11.01.2024 року з діагнозом полікістоз нирок по аутосомно-домінантному типу, у зв'язку з лікуванням та діагностикою якого позивачка понесла підтверджені витрати на загальну суму 3220 грн.
Згідно консультативних висновків спеціаліста ОСОБА_3 встановлено діагноз ангіоспазм судин сітківки, міопія слабкого ступеня, виписано рецепт на окуляри, у зв'язку з чим на консультування у лікаря-офтальмолога та на придбання контактних лінз, ліків, ОСОБА_2 сплатила 6988,76 грн.
Відповідно до консультативного заключення лікаря ПП «Приватна клініка «Малятко плюс» ОСОБА_3 отримав травму та струс головного мозку, потребував невідкладної допомоги та консультації лікарів, витрати на придбання ліків понесла ОСОБА_2 на загальну суму 2742,34 грн.
Необхідність понесення вказаних витрат для проведення курсу лікування дитини обґрунтована наявними у справі доказами і медичними документами, розмір цих витрат, на думку суду апеляційної інстанції, є розумним і справедливим. При цьому, за наявними у справі доказами відповідач є особою працездатною та фінансово спроможною взяти участь у відшкодуванні половини цих витрат.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність медичних показань та підстав для стягнення додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 6475,55 грн. (12951,10 грн. ? 2) і зобов'язання відповідача взяти участь у зазначених витратах в розмірі половини вартості витрат лікування.
Щодо витрат на навчання з метою здобуття професійної освіти, то до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 серпня 2020 року (справа №336/1488/19) зауважив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 понесла витрати на навчання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у Хмельницькому кооперативному фаховому коледжі Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту, вартість освітньої послуги за 2023-2024 навчальний рік - 21600 грн. в рік, за 2024-2025 навчальний рік - 26400 грн. в рік .
ОСОБА_2 не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у Хмельницькому кооперативному фаховому коледжі Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту при наявності можливості проходження навчання у закладах освіти на державній формі навчання, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
З огляду на зазначене, підстав для стягнення додаткових витрат на навчання не вбачається. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутого розміру додаткових витрат. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1/2 частину понесених додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 6475,55 грн. в решті позову слід відмовити.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 1453,44 грн.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, на 78,75%, тому судовий збір в сумі 887,20 грн. підлягає компенсації йому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року змінити в частині розміру додаткових витрат на дитину та судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину понесених додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 6475,55 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Компенсувати за рахунок держави в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 887,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк