Справа № 766/2056/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/290/25 Доповідач ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
Єдиний унікальний номер справи: 766/2056/23
29 квітня 2025 року м. Херсон
Херсонського апеляційного суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2025 року, якою щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кізомис Білозерського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст.89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
продовжено строк тримання під вартою до 23 травня 2025 року включно та застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн., з покладенням певних обов'язків при внесенні визначеної суми застави.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023232240000004 від 14.03.2023 року, щодо ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 23 травня 2025 року включно та визначено заставу в розмірі 150 (ста п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати в частині визначення розміру застави та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою без права внесення застави задовольнити у повному обсязі, продовжити строк тримання під вартою щодо ОСОБА_9 на 60 днів, а саме до 23.05.2025 року включно, без права внесення застави.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність оскаржуваної ухвали.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що у ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.06.2023 щодо ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, яку залишено без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21.06.2023.
У подальшому під час судового розгляду строк дії вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувався (27.07.2023, 14.09.2023, 24.10.2023, 13.12.2023, 10.01.2024, 28.02.2024, 04.04.2024, 23.05.2024, 04.09.2024, 24.10.2024, 12.12.2024, 29.01.2025) без визначення розміру застави, тобто відповідно до ухвали слідчого судді про застосування цього запобіжного заходу.
Крім того, апелянт зазначає про те, що положення кримінального процесуального закону розрізняють обрання, зміну одного запобіжного заходу на інший та продовження строку тримання під вартою під час судового провадження в суді першої інстанції (ст.422-1 КПК України).
Також вказує, що відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 по суті, не був уповноважений визначити розмір застави, оскільки вирішував клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не його обрання/застосування.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, позицію обвинуваченого ОСОБА_9 та захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 не завершений, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, на сьогодні не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
Крім того, слідчим суддею щодо обвинуваченого ОСОБА_9 визначено розмір застави як альтернативний запобіжний захід.
Водночас, з таким рішенням суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_9 хоча й раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на час взяття під вартою був офіційно працевлаштований, утриманців не має (його посилання на наявність у нього трьох неповнолітніх дітей, у свідоцтвах про народження яких він не вказаний батьком, не можуть бути прийняті до уваги), що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками для суспільства, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.
Що ж до питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, то колегія суддів вважає, що на цей момент вони є реальними та не зменшилися.
Надаючи оцінку можливості у обвинуваченого ОСОБА_9 переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Також існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду обумовлене в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
На думку апеляційного суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого, який в тому числі має проросійські погляди, свідчить про існування ризику переховування ОСОБА_9 від суду, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати його до здійснення відповідних дій.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_9 , не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому ОСОБА_9 злочин спрямований проти основ національної безпеки України, тому, перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, в тому числі з метою допомоги країні агресору та її військовим формуванням.
Отже, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 процесуальних обов'язків та запобіганню існуючим ризикам.
При цьому, наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 має бути продовжений з метою унеможливлення його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про можливість запобігання існуючим ризикам у разі продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Саме продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у виді застави з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжних захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.
Окрім цього, згідно із абз.3 п.5 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та ст.178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи наявність доказів причетності ОСОБА_9 до колабораційної діяльності, який добровільно перейшов на бік ворога - збройних сил російської федерації, будучи обізнаним про здійснення російською федерацією збройної агресії проти України, керуючись як ідеологічними, так і особистими мотивами, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, надавав інформацію представникам військових підрозділів російської федерації про осіб з числа місцевих мешканців, які висловлювали підтримку української влади та Збройних Сил України та місця їх мешкання, докази причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, направленого проти основ національної безпеки України, визначення розміру застави та такий альтернативний запобіжний захід як застава не забезпечить у повному обсязі виконання покладених на нього обов'язків та запобіганню існуючих ризиків.
Крім того, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками для суспільства, наявність по справі реальних ознак справжнього реального суспільного інтересу.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення направлене проти основ національної безпеки України, та зважаючи на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, без права внесення застави не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_9 обов'язків та досягненню мети кримінального провадження.
Крім того, відповідно до ч.3, 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не при продовженні строку його застосування.
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції слід скасувати та постановити нову ухвалу судом апеляційної інстанції.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2025 року, якою щодо ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 23 травня 2025 року включно, та застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн., з покладенням певних обов'язків при внесенні визначеної суми застави, - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_9 без права внесення застави - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, на 60 днів, до 23.05.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Виконання ухвали покласти на прокурора ОСОБА_6 .
Контроль за виконання ухвали покласти на Херсонську обласну прокуратуру.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4