Номер провадження: 33/813/916/25
Номер справи місцевого суду: 504/2930/24
Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
24.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Марчука Івана Івановича на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 березня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №163655, 07.07.2024р. о 20:08 год. за адресою: Одеська область Одеський район а/д с.Кордон - с-ще Доброслав, неповнолітній ОСОБА_1 керував мопедом «Ямаха» з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння кінцівок. Від проходження огляду на стан сп'яніння, а саме продуття приладу «Драгер», а також проходження огляду в медичному закладі відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 березня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 , відповідно до ст.24-1 КУпАП, захід впливу у вигляді попередження..
Не погодившись з наведеною постановою суду, 14.03.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Цвігун Андрій Вікторович подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 березня 2025 року та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та відібрання пояснень у н/л ОСОБА_1 здійснювалося за відсутності як законного представника, так і захисника, а отже докази у справі були отримані внаслідок порушення прав і свобод неповнолітнього на захист, тому всі докази по справі є недопустимими. Наявні в матеріалах справи відеозаписи не містять електронного цифрового підпису, що свідчить про їх неналежне оформлення та передання до суду як доказу у справі.
Відеозаписи велися на особистий мобільний телефон поліцейського, а не на службовий портативний відеореєстратор, та дані вказаного технічного засобу не відображені в протоколі про адміністративне правопорушення. Відеозйомка не безперервна та здійснена не до завершення оформлення адміністративних матеріалів. З відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, виглядає наляканим та поліцейським здійснюється на нього тиск за відсутності законного представника та/або захисника. У разі неможливості застосування засобів фіксації, поліцейськими не було залучено двох свідків.
В судовому засіданні поліцейський, який складав протокол про адміністративне правопорушення підтвердив факт погодження ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та проходження ним огляду за допомогою приладу «Драгер», що спростовує обставини викладені у протоколі.
Складання протоколу про адміністративне правопорушення 07.07.2024 о 20:30 год, передувало складанню направлення на огляд, яке складено о 20:35 год. Матеріали справи не містять доказів вручення вказаного направлення та доведення його змісту Марчуку І.І.
В судовому засіданні захисник Цвігун А.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення адвоката Цвігуна А.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що вказані вимоги судом першої інстанції виконані не були.
Визнаючи доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції посилався, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №163655 від 07.07.2024р.; - рапорт інспектора СРПП ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Федорончука Е. від 07.07.2024р.; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 07.07.2024р.; - відеозапис, долучений до матеріалів справи.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, особа, стосовно якої складався зазначений протокол, на час його складання була неповнолітньою.
Відповідно до стаття 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язкового залучення законного представника.
Однак уповноважена особа не переконалась у тому, що ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого їй ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов'язана була такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника або кого-небудь з батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
Підтвердженням цих обставин є відеозапис, з якого видно, що ОСОБА_1 на початку зупинки надав згоду на проведення огляду за допомогою приладу Драгер, надалі змінював думку, що є ознакою неусвідомленої та непослідовної поведінки.
Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що уповноважена особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, не ознайомила неповнолітню особу зі спеціальним правом, визначеним у ст. 270 КУпАП.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та під час надання пояснень неповнолітньою особою було здійснено без участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітньої особи, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не можна вважати допустимим доказом за таких обставин.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 278 КУпАП на зазначені недоліки протоколу про адміністративне правопорушення належної уваги не звернув.
В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
В силу ч. 2статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Таким чином, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, за відсутності допустимих доказів обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення не доведена, тому провадження у справі підлягає закриттю, постанова суду скасуванню з мотивів та підстав, викладених вище.
Відповідно до вимог ч. 8ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича задовольнити частково.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 березня 2025 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова