Номер провадження: 33/813/840/25
Номер справи місцевого суду: 503/61/25
Головуючий у першій інстанції Сердюк Б. С.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
25.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №323454, 10 січня 2025 року о 22 год 28 хв ОСОБА_1 , по вул. Центральній в с-щі Слобідка Подільського району Одеської області, керував автомобілем "Volksvagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з наведеною постановою суду, 06.03.2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Дрогобецька Т.Ю., подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що копію оскаржуваної постанови було отримано лише 28.02.2025 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи. Водієм не було порушено правила дорожнього руху, керування автомобілем відбувалось не під час комендантської години, отже працівник поліції безпідставно зупинив ОСОБА_1 . Протокол не складався, що підтверджує відсутність подальшого притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а відтак неправомірно було застосовано вимогу до ОСОБА_1 про пред'явлення документів на право керування. Співробітник поліції не роз'яснив ОСОБА_1 його права, зокрема право на правову допомогу, не роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду, що за таку відмову на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, не повідомив про здійснення відеофіксації.
Співробітник поліції порушив процедуру зупинення транспортного засобу, чітко та зрозуміло не назвав свої прізвище, посаду, спеціальне звання, чим порушив ч. з ст. 18 3У «Про Національну поліцію», яка вимагає, звертаючись до людини, або у разі звернення людини до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище та посаду.
ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння, ознаки алкогольного сп'яніння зазначені в протоколі є надуманими. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки наполягав на його здійсненні, однак вказана частина була вирізана із відеозапису. Відеозапис подій є неповним та вибірковим. Співробітник поліції не залучив свідків правопорушення, які б могли надати можливість перевірити законність дій співробітника поліції, оскільки належна відеофіксація процедури оформлення матеріалів з її початку та до моменту закінчення відсутня. Дії працівників поліції щодо виявлення, проведення огляду особи, направлення на огляд та фіксування правопорушення не здійснено в порядку визначеному законом. Судом не було враховано, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад.
В судовому засіданні захисник Дрогобецька Т.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови.
З матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився лише 28.02.2025, про що свідчить заява його представника. (а.с. 19)
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 06.03.2025 (а.с. 21).
За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині постанови, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, за кваліфікуючою ознакою керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
За результатами дослідження апеляційним судом у судовому засіданні наявних у матеріалах справи доказів встановлені наступні обставини.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №323454, 10 січня 2025 року о 22 год 28 хв ОСОБА_1 , по вул. Центральній в с-щі Слобідка Подільського району Одеської області, керував автомобілем "Volksvagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини та суть адміністративного правопорушення повинні бути чітко викладені в протоколі.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно-правовими актами.
Так відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкції).
При цьому, відповідно до вищевказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу ІІ інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - Поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Апеляційний суд звертає увагу, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які указують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Аналіз положень ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 №1103 , Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, а також диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП надає підстави стверджувати про те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння виникають після встановлення поліцейським факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції/вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у порядку і способами, що передбачені зазначеними вище нормативними документами, та після відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, що не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності за відсутності обставин, які указують на те, що особа вимушено відмовляється від такого огляду, та відсутність фактори які спонукають її відмовитись від проходження такого огляду.
При цьому, лише після висловлення такої відмови, за доведеності інших обставин, які утворюють об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису подій зафіксованого на портативний відеореєстратор вбачається, що після зупинки поліцейським транспортного засобу ОСОБА_1 , поліцейським жодного разу не було повідомлено про наявність підозри щодо перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, ознак, які надавали б підстави поліцейському вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння та має пройти відповідний огляд, а також не було проведено необхідних дій, передбачених Інструкцією 1452/735, які дають підстави вважати те, що особа перебуває у відповідному стані сп'яніння (перевірка порушення координації рухів; порушення мови; тремтіння пальців рук; зміни забарвлення шкірного покриву обличчя).
Апеляційний суд звертає увагу, що головною умовою, які утворюють об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є саме виявлення ознак алкогольного сп'яніння. Під час перегляду відеозапису працівником поліції ознаки алкогольного сп'яніння не було зазначено та не було повідомлено ОСОБА_1 ..
З вказаного запису лише вбачається, що працівником поліції було висловлено вимогу про надання посвідчення водія для перевірки по базі, при цьому працівником поліції було тричі оглянуто документи ОСОБА_1 , однак жодного разу не зазначено про перебування останнього у стані сп'яніння та працівник поліції зазначив, що після перевірки документів ОСОБА_1 зможе їхати далі.
Крім того, водію не було роз'яснено, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння фактично несе аналогічні наслідки, що й об'єктивна сторона даного правопорушення, яка полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, з відеозапису вбачається, що працівником поліції без зазначення жодних підстав наприкінці розмови було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за відсутності підозри та ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Таким чином, працівником поліції не було зафіксовано порядку перевірки, виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які безпосередньо зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Більше того, суд зауважує, що під час спілкування з поліцейським, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на його запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці.
За таких обставин відмова ОСОБА_1 пройти огляд не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки огляд проводиться щодо тих осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Неповідомлення працівником поліції про існування підстав вважати, що особа перебуває саме в такому стані, не може свідчити про свідому відмову особи від проходження огляду.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
У рішенні в справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова