Номер провадження: 11-кп/813/1174/25
Справа № 499/127/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20 березня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2022 року, у кримінальному провадженні №12018160000000700, внесеному до ЄРДР 28.09.2018 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Опитне Біляївського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в його діях є склад даного кримінального правопорушення.
Відповідно до оскаржуваного вироку ОСОБА_7 пред'явлене обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду у повному обсязі, такого змісту.
ОСОБА_7 28.09.2018 року, близько о 14 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автопоїздом у складі тягача «Volvo FH 12», д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_11 з напівпричепом «Trailor SYY 3CXY», д/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_12 , рухався в умовах необмеженої видимості по асфальтованому, сухому, дорожньому покриттю автодороги «Київ-Одеса», з боку міста Київ у напрямку міста Одеса, перевозячи на даному транспортному засобі 20 700 кг зерна. Наближаючись до 419 км. автодороги «Київ-Одеса» Іванівського району Одеської області, на прямій рівній ділянці, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по дві смуги руху у протилежних напрямках, що поділені та позначені відповідною дорожньою розміткою 1.2. і 1.5., у правій смузі свого напрямку руху зі швидкістю не менше 69 км/год, водій ОСОБА_7 вкрай уважним не був, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, за дорожньою обстановкою та її зміною не слідкував, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини на праве за ходом руху узбіччя, де допустив наїзд передньою правою частиною тягача «Volvo FH 12», д/н НОМЕР_1 , на задню ліву бокову частину мікроавтобуса «IVECO», д/н НОМЕР_3 , який був припаркований за межами проїзної частини. Після наїзду мікроавтобус «IVECO», д/н НОМЕР_3 , відкинуло у правий за ходом руху кювет. В результаті ДТП водію мікроавтобуса «IVECO», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходився поруч з мікроавтобусом «IVECO», д/н НОМЕР_3 , заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв'язку з його смертю на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_13 став комбінований шок.
Таким чином, водій ОСОБА_7 грубо порушив пункти: 2.3; 10.1; 34.1.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які зобов'язують водія:
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
34.1.1 Вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Допущенні водієм ОСОБА_7 порушення вимог 10.1 та 34.1.1 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
За результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи стороною обвинувачення не було доведено та у судовому засідання не встановлено поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_7 суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції зазначив, що протокол огляду місця ДТП та додатки до нього, не містять важливої слідової інформації по факту ДТП, а саме не відзначено місце зіткнення транспортних засобі. При цьому, при призначені транспортно-трасологічної експертизи перед експертом взагалі не ставилося питання щодо визначення місця наїзду на потерпілого ОСОБА_13 . У свою чергу, висновок експерта №1248-А від 30.11.2018 року за результатами судової автотехнічної експертизи є необ'єктивний, оскільки: при призначені та проведені експертизи не було встановлено момент виникнення небезпеки для руху; вихідних даних щодо дій учасників події у документі про призначення експертизи слідчим не вказано.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_14 звернувся до суду із апеляційною скаргою зазначивши, що оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню з підстав: неповноти судового розгляду; невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону України. В обґрунтування своїх доводів посилається на наступне:
- протокол огляду місця ДТП та додатки до нього, містить слідову інформацію (осип ґрунту та скла, кінцеве розташування тіла потерпілого), що свідчить про те, що зіткнення транспортних засобів та наїзд на потерпілого відбувся поза межами проїзної частини, тобто порушено вимоги п. 34.1 ПДР;
- суд не надав належної оцінки висновку експерта №1248-А від 30.11.2018 року, який був підтриманий експертом під час допиту у судовому засіданні;
- версія сторони захисту не відповідає слідовій інформації на місці пригоди, тому і не бралась під час досудового розслідування. Разом з цим, відсутня необхідність у встановлені моменту виникнення небезпеки для руху обвинуваченого.
Під час апеляційного розгляду просить повторно дослідити докази, які були дослідженні судом першої інстанції, а саме:
-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2018 року та додатки до нього (а.с.124-136 т.1);
- акт судово-медичного дослідження №3232 від 25.10.2018 року (а.с.151-156 т.1);
- висновок експерта №1076-А від 30.11.2018 року (а.с.159-166 т.1);
- висновок експерта №1077-А від 27.11.2018 року (а.с.175-182 т.1);
- висновок експерта №1248-А від 30.11.2018 року ( а.с.180-182 т.1);
- висновок експерта 1522-3232/18 від 15.11.2018 року (а.с. 156-161 т.3).
На підставі наведеного прокурор просить вирок скасувати, постановити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.
Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати за проведення судових експертиз у сумі 7293 гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2018 року на вантажний сідловий тягач-Е VOLVO FH 12, д/н НОМЕР_1 ; на напівпричіп Н/ПР- платформа Е «TrailorSYY 3CXY», д/н НОМЕР_2 ; фургон маловантажний «IVECO», д/н НОМЕР_3 .
Речові докази, а саме вантажний сідловий тягач-Е VOLVO FH 12, д/н НОМЕР_1 , напівпричіп Н/ПР- платформа Е «TrailorSYY 3CXY», д/н НОМЕР_2 , фургон маловантажний В Вантажний «IVECO», д/н НОМЕР_3 , - повернути власникам.
Не погоджуючись із вищенаведеним вироком потерпілий ОСОБА_10 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що незгоден з оскарженим вироком, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, посилаючись на те, що версія обвинуваченого щодо розвитку подіє повинна розцінюватись, як спосіб захисту останнього. Так, згідно висновку експертизи більшість тілесних ушкоджень, які виявлені у потерпілого, знаходяться з лівої сторони, тобто згідно версії сторони захисту потерпілий перетинав проїзну частину спиною вперед. Посилання обвинуваченого, що перелом правої ноги потерпілий отримав від зіткненням з бампером не відповідає особливостями вантажного автомобіля, бампер якого знаходиться значно вище виявленого тілесного ушкодження.
На підставі наведеного потерпілий просить вирок скасувати, постановити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення та потерпілого просила їх задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення вимог апеляційних скарг, вважали їх доводи необґрунтованими.
Потерпілий, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з'явився, клопотанням про відкладання справи не подавав, тому з урахуванням ч. 4 ст. 405 КПК України, вказане не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Статтею ст. 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не буде доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п.1 ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд виконав всі вимоги закону, а тому відсутні будь-які правові підстави для скасування виправдувального вироку.
Зі змісту сформульованої у статті 286 КК України диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. У зв'язку з цим суди зобов'язані ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках: 1) у чому саме полягали названі у цій статті порушення; 2) які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано; 3) чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
При цьому, в обов'язковому порядку, мають бути з'ясовані та зазначені у вироку усі три перелічені обставини.
Визначальним у криміналістичній характеристиці дорожньо-транспортної пригоди як злочину слід вважати механізм злочину, а не спосіб його вчинення. Спосіб вчинення ДТП має своєрідні риси, але частіше за все відіграє підлеглу роль по відношенню до механізму і інших елементів криміналістичної характеристики ДТП.
Тому під механізмом дорожньо-транспортної пригоди розуміють систему часових, динамічних та інших зв'язків окремих етапів, обставин і чинників, що формують сліди на взаємодіючих об'єктах під час розвитку дорожньо-транспортної події. Механізм ДТП складається із процесу, який можна розділити на три етапи, зближення з перешкодою, безпосередня взаємодія та розміщення після взаємодії. З'ясування умов та наслідків протікання цих процесів відіграє важливу роль у встановленні винуватості особи.
Спосіб вчинення ДТП - це спосіб дії особи, яка керує транспортним засобом в складному механізмі дорожньо-транспортної пригоди. Усі ці дії і передують настанню негативних наслідків. Спосіб дії створює початок некерованого руху транспортного засобу, що розвивається спонтанно у вигляді взаємодії неживих об'єктів. Для них є характерним зв'язок суб'єктивних і об'єктивних чинників, що проявляються в кожному конкретному випадку в різноманітних взаємозв'язках.
Розглядаючи способи вчинення злочинів даного виду, слід зазначити, що дорожньо-транспортні події належать до необережних злочинів, тобто вчиняються через злочинну самовпевненість або злочинну недбалість. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху є наслідком різноманітних недозволених дій або невчинення дій з боку суб'єктів цього виду злочинів.
Крім цього, слід враховувати, що за змістом ст. 286 КК України, цей злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч.1, 2 або 3 цієї статті, і перебувають з ними у причинному зв'язку (Постанова ККС ВС від 21.08.2019 у справі №682/956/17).
Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.
Причинний зв'язок - це об'єктивний зв'язок між дією (бездіяльністю) тієї чи іншої особи і певним наслідком. Встановити причини - означає дати відповідь на запитання про те, чому явище відбувається, чим воно викликане, що знаходиться в його основі.
Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину підлягає встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. Якщо ж причинний зв'язок між діянням і наслідком не встановлений, об'єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня внаслідок відсутності такої обов'язкової її ознаки, як причинний зв'язок. Причинний зв'язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку.
Так, оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, пославшись на п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, так як дійшов правильного висновку, що прокурором не доведено, щов діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а припущення та сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.
Вказана позиція викладена і в п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Обвинувачений ОСОБА_7 у суді першої інстанції вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 28.09.2018 року рухався по автодорозі Київ-Одеса в напрямку м. Одеса, керуючи, на думку обвинуваченого, технічно справним автомобілем «Volvo FH 12» з напівпричепом, на якому перебував вантаж у виді зерна, запакованого у мішки, приблизна маса перевезеного вантажу - 20т. Приблизно о 14 годині він проїжджав ділянку дороги поблизу с. Білка Іванівського району, разом з ним в салоні автомобіля перебував його син ОСОБА_15 , погода була сонячна, асфальтоване покриття дороги було сухе, тобто погодні умови зі слів обвинуваченого були «ідеальними». Проїжджаючи вказану ділянку дороги, він рухався в правій крайній полосі, зі швидкістю приблизно 70 км/год, в цей час його обігнали два зерновози, які рухалися з більшою швидкістю, та після того, як дані вантажні автомобілі обігнали його та зайняли попереду смугу руху, по якій він рухався (відстань між його авто та зерновозами складала приблизно 50-70 м., яка постійно збільшувалася через швидкісний режим останніх), на проїжджій частині він помітив чоловіка (який в подальшому виявився потерпілим ОСОБА_13 ), який стояв на посеред двох смуг руху в попутному напрямку (на лінії що їх розмежовує), а на асфальтованому узбіччі по праву сторону за його ходом руху, приблизно за 20 метрів від особи, стояв мікроавтобус та поруч з ним мішки з зерном. В цей час дана особа подивилася в його сторону та, думаючи що встигне перебігти дорогу перед авто обвинуваченим (на думку самого обвинуваченого), почав перебігати дорогу. Не очікуючи таких дій від потерпілого, оскільки відстань між ними була не великою та не дозволила би потерпілому встигнути перетнути смугу руху, з метою уникнення наїзду на нього, ОСОБА_7 різко повернув кермо в праву сторону та почав гальмувати, після чого відбулося зіткнення правою частиною його автомобілю Volvo з лівою задньою частиною припаркованого автомобілю Iveco, внаслідок чого його авто дещо змінило напрямок та передньою частиною здійснило зіткнення з потерпілим ОСОБА_13 , який в той час закінчував перебігати дорогу, в результаті даного зіткнення, на думку обвинуваченого, потерпілого було відкинуто на асфальт з подальшим перекочуванням на трав'яне узбіччя, а його авто по інерції поїхало далі та йому вдалося його зупинити вже у полі, яке знаходилося за узбіччям. При цьому надати однозначної відповіді де саме відбулося зіткнення його автомобіля з потерпілим (на автодорозі чи на узбіччя), він не може, оскільки самого зіткнення не бачив через обмежений огляд лобового скла на його автомобілі. Після чого обвинувачений з сином відразу вийшли з автомобілю, він перевірив пульс у потерпілого, а його син викликав швидку допомогу.
Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 пояснив, 28.09.2018 року він разом з батьком ОСОБА_7 , виїхав з м. Одеса на автомобілі «Volvo FH 12»з напівпричепом, яким керував його батько ОСОБА_7 , до с. Старі Маяки. Приблизно о 14 годині, вони рухалися по автодорозі Київ-Одеса у напрямку м. Одеси у правій крайній полосі, зі швидкістю, приблизно 70 км/год, у цей час їх обігнали два зерновози, які рухалися з більшою швидкістю, та після того, як дані вантажні автомобілі обігнали їх авто та зайняли попереду смугу руху, по якій вони рухалися, на проїжджій частині він помітив чоловіка у синій куртці, який стояв на посеред двох смуг руху в попутному напрямку (на лінії що їх розмежовує), а на асфальтованому узбіччі по праву сторону за його ходом руху стояв мікроавтобус. У цей час дана особа подивилася в сторону їх авто (як здалося свідку) та почав перебігати дорогу. Оскільки такі дії були раптові, ОСОБА_7 різко повернув кермо в праву сторону та почав гальмувати, після чого відбулося зіткнення з припаркованим автомобілем Iveco, після чого свідок зі страху заплющив очі та зіткнення з потерпілим не бачив, та він і не зміг би його побачити, оскільки лобове скло вантажного автомобілю має обмежений кут видимості. Авто, яким керував обвинувачений зупинилося на полі, після чого він разом з обвинуваченим відразу вийшли з автомобілю, батько перевіряв пульс у потерпілого, а він викликав швидку допомогу.
Експерт ОСОБА_16 у судовому засіданні у суді першої інстанції підтримав свій висновок №1077-А від 27.11.2018 рокута пояснив, що йому не було надано на дослідження протокол огляду та схема місця ДТП, які він запитував у слідчого, однак його запит залишився без виконання понад 30 днів, та висновки були надані з урахуванням наявних даних, які вказані були в ухвалі про проведення експертизи.
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_17 підтримав свій висновок №1248-А від 30.11.2018 року та пояснив, що вихідні дані для проведення експертизи ним були взяті з ухвали про призначення експертизи та матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього, можливо ознайомлювався з показами обвинуваченого, наданими під час досудового розслідування, однак до уваги їх не брав, з яких причин суду не відзначив.
Також, судом першої інстанції взято до уваги та проаналізовано й письмові докази у справі, зокрема:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемами та фототаблицями до нього від 28.09.2018 року;
- висновок експерта № 1522-3232/18 від 15.11.2018 року;
- висновок автомеханічної експертизи №1076-А від 30.11.2018 року;
- висновок транспортно-трасологічної експертизи №1077-А від 27.11.2018 року;
- висновок автотехнічної експертизи №1248-А від 30.11.2018 року;
- протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 02.07.2018 року, який стверджує, що транспортний засіб «IVECO», д/н НОМЕР_3 , був технічно справним на час здійснення огляду.
За клопотанням учасників судового провадження, відповідно до вимог ч.3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Враховуючи, що в апеляційних скаргах прокурор та потерпілий порушували питання про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційним судом було досліджено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.09.2018 року та додатки до нього; акт судово-медичного дослідження №3232 від 25.10.2018 року; висновок експерта №1076-А від 30.11.2018 року; висновок експерта №1077-А від 27.11.2018 року; висновок експерта №1248-А від 30.11.2018 року; висновок експерта 1522-3232/18 від 15.11.2018 року, а також призначено комплексну комісійну медико-автотехнічну експертизу.
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемами та фототаблицями до нього від 28.09.2018 року, убачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце у світлий час доби, в умовах необмеженої видимості, без опадів, по асфальтованому сухому дорожньому покриттю без нерівностей та пошкоджень, на автодорозі Київ-Одеса 419км. зі сторони м. Києва в сторону м. Одеса з двома смугами руху в протилежних напрямках, по дві смуги руху в попутному напрямку, на горизонтальній ділянці дороги. ДТП за участю двох автомобілів та пішохода. На автомобілі Volvo з напівпричепом Trailor наявні такі ушкодження: деформація передньої правої частини кабіни вантажівки, відірвані передні колеса з осі, на автомобілі IVECO наявні такі ушкодження: деформація задньої лівої сторони кузова, деформована ліва сторона та ліві дверцята. На місці події наявні сліди гальмування автомобілю Volvo. Також на місці ДТП було виявлено труп ОСОБА_13 , який знаходився за межами проїзної частини (а.с. 124-136 т.1).
Відповідно до акта судово-медичного дослідження №3232 від 25.10.2018 року, виявлені на трупові ОСОБА_13 тілесні ушкодження (поєднана травма голови, грудей, лівої верхньої кінцівки, правої нижньої кінцівки, поясу нижньої кінцівки зліва та лівої нижньої кінцівки), утворилися незадовго до смерті і, таким чином були отримані 28.09.2018 року. Описані у акті ушкодження заподіяні діями тупих предметів та могли утворитися в результаті транспортної травми, зокрема, від зіткнення рухомого вантажного транспортного засобу з пішоходом. Всі ушкодження у потерпілого ОСОБА_13 утворилися практично одночасно або у вкрай короткий проміжок часу (тому визначити їх послідовність неможливо) та по одному механізму, таким чином, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови, грудей, лівої верхньої кінцівки, правої нижньої кінцівки, поясу нижньої кінцівки зліва та лівої нижньої кінцівки, і, повинен оцінюватися в сукупності, який був небезпечний для життя, в тому числі і в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_13 знаходиться в прямому причиино-наслідковому зв'язку з отриманою в результаті ДТП вищевказаною поєднаною травмою з переломом кісток черепа, крововиливами під м'яку оболонку головного мозку, множинними двосторонніми переломами ребер (місцями з розривами пристінкової плеври), забиттями легенів та з скупченням крові у плевральні порожнини, розривом лівого крижово-клубового зчленування із крововиливом у малому тазу та розривом стінки сечового міхура зліва, закритим багатоосколковим переломом лівої плечової кістки та відкритим багатоосколковим переломом обох кісток правої гомілки. Безпосередньою причиною смерті став комбінований шок (перш за все, травматичний, гіповолемічний; згідно даним результату гістологічного (мікроскопічного) дослідження, коефіцієнт вірогідності шоку становить 55%). Тільки за наявними даними, ознаки волочіння тіла, наїзду на тіло та переїзду через нього колесами автомобіля, відсутні. Утворення даних ушкоджень в умовах падіння з положення стоячи на ногах або близько до нього (тобто «з висоти власного росту») виключається. На питання слідчого: якою стороною свого тіла перебував ОСОБА_13 відносно транспортного засобу в момент первісного контакту, стояв чи йшов, яка була послідовність нанесення тілесних ушкоджень? Який характер і розташування слідів пошкодження на одязі і на трупі? Які пошкодження спричиненні в результаті безпосередньо удару частини автомобілю, що рухається, а які ушкодження виникли при наступному падінні? - експерт відповіді не надав, та відзначив, що вони можуть бути вирішені шляхом проведення комплексної медико-автотехнічної експертизи. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_13 етиловий спирт не виявлений (а.с.151-156 т.1).
Із даних висновку експерта № 1522-3232/18 від 15.11.2018 року вбачається, що у трупа ОСОБА_13 виявлені наступні ушкодження: 1.1. відкрита черепно-мозкова травма: кров з домішкою спинномозкової правому зовнішньому слуховому проході, піна дещо забарвлена кров'ю у обох носових та у порожнині рота; забійна рана та садно обличчя, перелом кісток основи крововиливи під м'яку мозкову оболонку великих півкуль головного мозку і мозочка; 1.2. закрита травма грудей: садно на передній лівій частині грудей в ділянці грудної залози та передгрудинній ділянці; переломи 2-3-го правих та 2-5-го лівих ребер ( безушкодження пристінкової плеври); переломи 4-5-го правих та 5-8-го лівих ребер - з ушкодженням пристінкової плеври та крововиливами у плевральні порожнини (справ близько 370 мл рідкої крові та 40 г згортків її, зліва - близько 310 мл рідкої крові та 70 г згортків її) - при негативній пробі на пневмоторакс; 1.3. травма лівої верхньої кінцівки: закритий багатоосколковий перелом лівої плечове» кістки у нижній третині із зміщенням уламків; 1.4. закрита травма таза: повний розрив лівого крижово-клубового зчленування (догори від підошовної поверхні стопи на 105,4 см) із крововиливом у малому тазу (близько 260 мл рідкої крові та 50 г згортків її), крововиливом у пухку клітковину біля сечового міхура (зліва та дещо спереду) та розривом стінки сечового міхура зліва; 1.5. травма правої нижньої кінцівки: відкритий багатоосколковий перелом тіл обох кісток правої гомілки у верхній третині (догори від підошовної поверхні стопи на 44,5- 48,3 см) із зміщенням уламків та з забійно-рваною раною на даному рівні; 1.6. травма лівої нижньої кінцівки: поверхнева забійна рана на передній ділянці лівої гомілки в верхній третині (догори від підошовної поверхні лівої стопи на 49 см), садно задньої ділянки коліна; 1.7.ознаки загального струсу тіла: крововиливи пухкої клітковини уздовж передньої поверхні шийного і грудного відділів хребта, в клітковині заднього середостіння, у кореня легенів, зв'язковому і підвішуючому апараті печінки і селезінки, у корені брижі тонко» кишки.
Дана поєднана травма голови, грудей, лівої- верхньої кінцівки, правої нижньої кінцівки, поясу нижньої кінцівки зліва та лівої нижньої кінцівки утворилася незадовго до смерті і, таким чином була отримана - 28.09.2018 року. Вищеописані ушкодження заподіяні діями тупих предметів та могли утворитися в результаті транспортної травми, зокрема, від зіткнення рухомого вантажного транспортного засобу з пішоходом.
Утворення даних ушкоджень в умовах падіння з положення стоячи на ногах або близько до нього (тобто «з висоти власного росту») - виключається.
Всі ушкодження у гр. ОСОБА_13 утворилися практично одночасно або у короткий проміжок часу (тому визначити їх послідовність неможливо) та по одному механізму, таким чином, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної голови, грудей, лівої верхньої кінцівки, правої нижньої кінцівки, поясу нижньої кінцівки зліва та лівої нижньої кінцівки, і, повинен оцінюватися в сукупності, який був небезпечний для життя, в тому числі і в момент заподіяння.
Виходячи з п. 4.8. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних джень", затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, дана вказана поєднана травма з переломом кісток черепа, крововиливами під м'яку оболонку ного мозку, множинними двосторонніми переломами ребер (місцями з розривами пристінкової плеври), забиттями легенів та з скупченням крові у плевральні порожнини (справа близько 370 мл рідкої крові та 40 г згортків її, зліва - близько 310 мл рідкої крові та 70 г згортків її), та розривом лівого крижово-клубового зчленування із крововиливом у малому тазу (близько 260 мл рідкої крові та 50 г згортків її) та розривом стінки сечового міхура зліва, закритим багатоосколковим переломом лівої плечової кістки та відкритим осколковим переломом обох кісток правої гомілки, за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.2., п. 2.1.3. «б», «л», «м», «о» та п. 4.6. "Правил... ", містить ознаки тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості.
Смерть ОСОБА_13 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманою в результаті ДТП вищевказаною поєднаною травмою з переломом кісток черепа, крововиливами під м'яку оболонку головного мозку, множинними двосторонніми переломами ребер (місцями з розривами пристінкової плеври), забиттями легенів та з скупченням крові у плевральні порожнини, розривом лівого крижово-клубового зчленування із крововиливом у малому тазу та розривом стінки сечового міхура зліва, закритим багатоосколковим переломом лівої плечової кістки та відкритим багатоосколковим переломом обох кісток правої гомілки. Безпосередньою причиною смерті став комбінований шок (перш за все, травматичний, гіповолемічний; згідно даним результату гістологічного (мікроскопічного) дослідження, коефіцієнт вірогідності шоку становить 55%).
Ступінь вираженості трупних явищ, що була встановлена при дослідженні трупа 29.09.2018 р. між 14:00-14:23, свідчить про те, що з моменту смерті до дослідження трупа пройшло близько 22-26 годин і, таким чином, смерть могла наступити 28.09.2018 р. в проміжок часу близько 12:23-16:23 год (а.с.156-161 т.3).
Даними висновку експерта №1076-А від 30.11.2018 року стверджується, що рульове керування, ходова частина, гальмова система та ліва фара автомобіля «Volvo FH 12», д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом «Trailor SYY 3CXY», д/н НОМЕР_2 , на момент виникнення події цієї пригоди, знаходилися у працездатному стані та дозволяли водію автомобіля контролювати, змінювати напрямок та характер руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі. Встановити працездатність правої фари автомобіля не надається можливим з причин, зазначених в дослідницькій частині цього питання, а саме через те, що права фара була зруйнована, та отримала такі ушкодження, які можна віднести до отриманих внаслідок ДТП (а.с. 159-166 т.1).
Змістом висновку експерта №1077-А від 27.11.2018 року, стверджується, що у момент контакту автомобіль «Volvo FH 12», д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом «Trailor SYY 3CXY», д/н НОМЕР_2 , контактував передньою правою частиною із задньою лівою боковою частиною автомобіля «IVECO», д/н НОМЕР_3 . Кут (а) між повздовжніми осями транспортних засобів у момент первинного контакту був 5°...20°, при відліку кута від повздовжньої осі автомобіля «Volvo FH 12», д/н НОМЕР_1 , проти ходу годинникової стрілки до повздовжньої осі автомобіля «IVECO», д/н НОМЕР_3 . Питання: Де знаходилося місце зіткнення (наїзду) автомобілів - учасників ДТП та як вони розміщувалися відносно ширини проїзної частини в момент зіткнення? - не вирішувалося експертом через те, що слідчим не надані матеріали, а саме протокол огляду місця пригоди та схеми до нього. Питання: У статичному чи динамічному стані знаходився «IVECO», д/н НОМЕР_3 , під час контакту з «Volvo FH 12», д/н НОМЕР_1 ,- експертом не вирішувалося, через неможливість сформулювати його у категоричній формі, оскільки результати досліджень свідчать про нерухомий стан даного авто, однак не виключають можливість руху з невеликою швидкістю (а.с. 175-182 т.1).
Відповідно до висновку експерта №1248-А від 30.11.2018 року, швидкість руху автопотяга «Volvo FH 12», д/н НОМЕР_1 , перед наїздом на автомобіль «IVECO», д/н НОМЕР_3 , становила не менше 69 км/год. Згідно з комплексом вихідних даних та обставин події, зазначених в ухвалі про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автопотяга «Volvo FH 12» ОСОБА_7 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 34.1.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно з комплексом вихідних даних та обставин події, зазначених в ухвалі про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації, водій автопотяга «Volvo FH 12» ОСОБА_7 , дотримуючись вимог п. 10.1 та 34.1.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути настання цієї дорожньо-транспортної події (а.с.180-182 т.1).
Так, суд першої інстанції, надавши оцінку вищенаведеним доказам на предмет їх достатності для підтвердження висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку, що у порушення вимог ст.ст. 91, 92, 93 КПК України стороною обвинувачення не дотримано всебічності та повноти досудового розслідування, які характеризують його з точку зору якості та кількісного боку. Ця вимога означає насамперед необхідність з'ясування всіх можливих версій вчинення кримінального правопорушення, виявлення також тих обставин, які не тільки викривають обвинуваченого або обтяжують його відповідальність, а й ті, що його виправдовують та пом'якшують відповідальність.
Колегія суддів не може погодитися з твердженнями сторони обвинувачення, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення беззаперечно доведена даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемами та фототаблицями до нього, оскільки вказаний доказ стверджує виключно обставини самої пригоди, отримання транспортним засобом механічних, а потерпілим тілесних ушкоджень, що жоден з учасників апеляційного розгляду не заперечує.
Разом з тим, під час проведення транспортно-трасологічної експертизи № 1077-А, у якості вихідних даних було організовано виїзд експерта для огляду автомобіля «VOLVO FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «TRAILOR SYY 3CXY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля «IVECO», реєстраційний номер НОМЕР_3 . При цьому, протокол огляду місця події з додатками на дослідження надано не було, що фактично і позбавило експерта вирішити питання щодо розташування місця зіткнення транспортних засобів та їх розміщення відносно меж проїзної частини в момент первинного контактування.
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями сторони обвинувачення стосовно того, що суд не надав належної оцінки висновку експерта №1248-А від 30.11.2018 року, відповідно до якого саме з вини обвинуваченого сталася дорожньо-транспортна пригода, з огляду на наступне.
Можливості експертного дослідження багато у чому залежать від наданих на дослідження матеріалів. Як слушно зазначив суд першої інстанції, з дослідницької частини висновку експерта убачається, що джерелом вихідних даних був виключно протокол огляду місця події та схема до нього, у яких було зафіксовано лише кінцеве положення транспортних засобів після ДТП. При цьому, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтвердив, що проводив дослідження без врахування показань обвинуваченого під час досудового розслідування.
Аналіз показань обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_15 свідчать про те, що ОСОБА_7 рухаючись по проїзній частині у крайній правій полосі не мав наміру змінювати напрямок руху (з'їжджати на узбіччя), однак, потерпілий ОСОБА_13 раптово почав перебігати дорогу перед транспортним засобом, що змусило обвинуваченого змінити напрямок руху повернути кермо вправо та гальмувати.
У свою чергу, жодна експертиза в рамках даного кримінального провадження не вирішувала питання хто з учасників дорожнього руху і якими діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі і аварійну ситуацію, чи мав технічну можливість водій ОСОБА_7 зупинити керований транспортний засіб до місця наїзду на потерпілого. У той же час, питання не визначено точного моменту виникнення "небезпеки для руху" та "перешкоди для руху" для обвинуваченого має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню згідно ст.91 КПК України з огляду на особливості правозастосування ст.286 КК України.
Апеляційний суд зазначає, що при проведенні досудового розслідування шляхом здійснення слідчих дій та проведення судових експертиз об'єктивно не встановлені дійсні обставини ДТП за участю обвинуваченого та потерпілого, не визначено точного місця наїзду автомобіля під керуванням обвинуваченого на потерпілого, не визначена точного моменту виникнення "небезпеки для руху" та "перешкоди для руху".
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями прокурора, що версія сторони захисту була технічна не спроможна, тому і не бралась до уваги під час досудового розслідування, оскільки, стороною обвинувачення жодним чином не доведено технічну неспроможність показань обвинуваченого. В той же час, показання обвинуваченого та свідка не були перевірені шляхом проведення слідчого експерименту, данні якого підлягали би перевірки під час судової експертизи.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року було призначено комплексну комісійну медико-автотехнічну експертизу для визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на потерпілого, установлення механізму утворення слідів, оскільки під час досудового розслідування вказані обставини нез'ясовані.
Із даних висновку комплексної комісійної медико-автотехнічної експертизи № 5 від 09.01.2024 року убачається, що виявлені у ОСОБА_13 тілесні ушкодження заподіяні діями тупих твердих предметів та могли утворитися у результаті транспортної травми, зокрема, від зіткнення рухомого вантажного транспортного засобу з тілом ОСОБА_13 по типу удара-стиснення між ціми предметами, якими могли бути частини автомобілю та мікроавтобусу, що приймали участь у ДТП.
Всі ушкодження у гр. ОСОБА_13 утворилися практично одночасно або у вкрай короткий проміжок часу (тому визначити їх послідовність не надалось можливим) та по одному механізму, таким чином, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок який був небезпечний для життя.
Безпосередньою причиною смерті став комбінований шок (перш за все, травматичний, гіповолемічний; згідно даним результату гістологічного (мікроскопічного) дослідження, коефіцієнт вірогідності шоку становить 55%). Смерть ОСОБА_13 знаходиться У прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманою у результаті ДТП вищевказаною поєднаною травмою голови, тулуба та кінцівок.
Виходячи з наявних на тілі ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, можна зробити висновок, що вони утворились від дії тупих твердих предметів, не виключено їх утворення в умовах ДТП за участю вантажного автомобілю та автобусу (тобто, у процесі контакту автомобіля «VOLVO», номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_2 , з автомобілем «IVECO», номерний знак НОМЕР_5 ).
На момент ДТП, а саме на момент первинного контакту, потерпілий знаходився у положенні стоячи, між двома транспортними засобами, про що свідчить наявність характерних переламів кісток гомілок у постраждалого, масивність травми, а також не виявлено ушкоджень, які були б характерними для перекочування постраждалого колесами.
Постраждалий міг отримати ушкодження внаслідок контакту з ним частин обох автомобілем, за умови, що він знаходився між задньою лівою частиною -автомобіля «IVECO», номерний знак НОМЕР_3 ,та передньою правою частиною автомобіля «VOLVO», номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом «TRAILOR SYY 3CXY», тобто, практично одночасно травмувалися різні поверхні тіла постраждалого.
Всі ушкодження у гр. ОСОБА_13 утворилися практично одночасно або у вкрай короткий проміжок часу (тому визначити їх послідовність не надалось можливим) та по одному механізму (в умовах ДТП від удару-сдавлення з послідуючим відкиданням тіла), таким чином, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, який був небезпечний для життя.
Враховуючи тілесні пошкодження нижніх кінцівок у потерпілого, не виключено, що на момент травми він знаходився, у вертикальному або близькому до нього положенні та міг стояти, малоймовірно, шо він рухався.
На кабіні вантажного сідлового тягача «VOLVO FH12», номерний знак НОМЕР_1 , у наявності пошкодження та сліди ударно-динамічного походження, які розташовані в передній правій та передній правій боковій частинах кабіни.
Зазначені пошкодження та сліди на кабіні вантажного сідлового тягача «VOLVO FH12», номерний знак НОМЕР_1 , характерні для контактної взаємодії з слідоутворюючим об'єктом, яким міг бути і інший транспортний.
Провести дослідження та вирішити питання, чи є на вантажному сідловому тягачі «VOLVO FH12», номерний знак НОМЕР_1 , які-небудь пошкодження аварійного характеру, які утворилися 28.09.2018 внаслідок контактування з тілом пішохода ОСОБА_13 , експертним шляхом не виявляється можливим (слідів пошкодження від контакту з тілом пішохода на кабіні вантажного сідлового тягача «VOLVO FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду виявлено не було, але необхідно зазначити, що значна частина деталей вказаної кабіни на момент огляду була відсутня (демонтовані), а саме, передній бампер разом із номерним знаком, права та ліва блок-фара, декоративна решітка радіатора, радіатор, на яких не виключено, що могла бути слідова інформація від контакту з пішоходом).
Місце зіткнення автопоїзда у складі вантажного сідлового тягача «VOLVO FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «TRAILOR SYY 3CXY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на малотоннажний фургон малотонажним «IVECO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходиться за межами проїзної частини, а саме, на асфальтованому узбіччі, яке розташоване справа від проїзної частини автодороги відносно напрямку руху до м. Одеса, на ділянці перед початком утворення осину уламків скла від стоп-сигналів та осипу ґрунту, з поперечному напрямку на відстані 1,6 м від правого краю асфальтованого узбіччя відносно напрямку руху до м. Одеса, в повздовжньому напрямку на відстані 1500 м від заїзду, шо розташований справа проїзної частини автодороги відносно напрямку руху до м Київ.
Провести дослідження і дати відповідь на питання, де відносно меж проїзної частини відбувся наїзд на пішохода, експертним шляхом не виявляється можливим (у протоколі огляді місця події від 28.09.2018 року та схемі не зафіксовано слідової інформації, що дозволяє визначити експертним шляхом розташування місце наїзду автопоїзда у складі вантажного сідлового тягача «VOLVO FH12», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «TRAILOR SYY 3CXY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на ОСОБА_13 (а.с.90-133 т.4).
З огляду на те, що не встановлено місце наїзду транспортного засобу на потерпілого, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_15 у інкримінованих йому діях, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що саме порушення Правил дорожнього руху обвинуваченим спричинило смерть потерпілого, тобто не доведено причинного зв'язку між діянням та наслідком, що є обов'язковою ознакою складу злочину.
Колегія суддів не може погодитися з твердженнями сторони обвинувачення, що даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемами та фототаблицями до нього, встановлено місця наїзду на потерпілого, оскільки у них відсутня фіксація ознак, за якими можна було б точно визначити місце наїзду на потерпілого, що повністю узгоджується з висновкам комплексної комісійної медико-автотехнічної експертизи № 5 від 09.01.2024 року (а.с.122 т.4).
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Посилання прокурора, потерпілого та його представника про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, є надуманими та повністю спростовуються матеріалами провадження, які стороною обвинувачення не спростовані.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування вироку місцевого суду в межах апеляційних вимог прокурора та представника потерпілого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Іванівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2022 року, у кримінальному провадженні №12018160000000700, внесеному до ЄРДР 28.09.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3