Номер провадження: 33/813/1054/25
Номер справи місцевого суду: 946/10093/24
Головуючий у першій інстанції Яковенко І. І.
Доповідач Драгомерецький М. М.
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., розглянувши вимогу ОСОБА_1 про скасування постанови по справі №946/10093/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 164 КУпАП, -
28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду із вимогою про скасування постанови по справі №946/10093/24.
Дослідивши зміст поданої ОСОБА_1 вимоги про скасування постанови по справі №946/10093/24, апеляційний суд вважає, що її необхідно повернути особі, яка її подала, за наступних підстав.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Частинами 2, 8 статті 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Чинним кодексом України про адміністративні правопорушення не встановлені конкретні вимоги до апеляційної скарги, проте вона повинна являти собою офіційний процесуальний документ, який дозволяє оспорювати судове рішення, а отже, форма такого процесуального документа повинна відповідати загальним вимогам діючого законодавства України до такого документа. Апеляційна скарга повинна бути наділена конкретним змістом та відповідати процесуальним вимогам.
Так, в апеляційній скарзі має бути зазначено яке судове рішення оскаржується, в чому полягає незаконність такого судового рішення, доводи на її обґрунтування із посиланням на норми чинного законодавства, а також містити прохальну частину щодо оскаржуваного судового рішення, яке, на думку скаржника, має прийняти суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду поданої ним апеляційної скарги.
Оскільки, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП).
Дослідивши зміст вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови по справі №946/10093/24, апеляційний суд вважає, що її слід повернути особі, яка її подала, оскільки вона не є апеляційною скаргою в розумінні загальних вимог процесуального законодавства України.
Так, у вимозі ОСОБА_1 не зазначено, яке судове рішення ним оскаржується, а також вимога не містить прохальну частину щодо оскаржуваного судового рішення, тобто, що саме має прийняти суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду поданої ним вимоги.
Зміст вимоги ОСОБА_1 є не зрозумілим, що в свою чергу, унеможливлює визначити завдання апеляційного розгляду, яким є перевірка законності рішення ухваленого судом першої інстанції із прийняттям судового рішення, передбаченого частиною 8 статті 294 КУпАП.
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута (рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Апеляційний суд роз'яснює, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до суду саме із апеляційною скаргою, оформивши її належним чином.
Керуючись ст. ст. 7, 278, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Вимогу ОСОБА_1 про скасування постанови по справі №946/10093/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 164 КУпАП - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький