Номер провадження: 33/813/742/25
Номер справи місцевого суду: 513/1075/24
Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю.
Доповідач Драгомерецький М. М.
15.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
за участю ОСОБА_1 та його представника Старенкова О.Ю.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №479389 від 01.07.2024, ОСОБА_1 01 липня 2024 року о 23:21 год, на автодорозі Долинка - с. Новоселівка Білгород-Дністровського району Одеської області, керував автомобілем DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду позитивний 0,61 % проміле. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року, мотивуючи тим, що розгляд справи відбувся без його участі, про розгляд справи він не повідомлявся, копію оскаржуваної постанови суду він отримав 13 лютого 2025 року.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Враховуючи те, що матеріалами справи не спростовуються викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши ОСОБА_1 та його представника Старенкова О.Ю., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно пункту 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №479389 від 01.07.2024, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги, від підпису ОСОБА_1 відмовився (а.с. 1);
2)висновком приладу Drager Alkotest 6820, тест №89 від 01.07.2024, яким встановлено 0,61 проміле алкоголю в організмі ОСОБА_1 (а.с. 5);
3)актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме почервоніння обличчя, нестійка хода, огляд проводився за допомогою приладу Drager Alkotest 6820, результат 0,61 проміле (а.с. 8);
4)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (диск а.с. 12).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 01 липня 2024 року о 23:21 год, на автодорозі Долинка - с. Новоселівка Білгород-Дністровського району Одеської області, керував автомобілем DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду 0,61 % проміле, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом, зокрема відеозаписом не зафіксовано рух транспортного засобу, однак апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки як вбачається із відеозапису з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, більш того підтвердив даний факт.
Положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції, які склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, були упередженими при складанні такого протоколу, що в них були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про їх зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки, версія про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, заявлена лише суду, тому дане твердження оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та апеляційним судом не ставиться під сумнів, що ОСОБА_1 керував 01 липня 2024 року о 23:21 год, на автодорозі Долинка - с. Новоселівка Білгород-Дністровського району Одеської області, автомобілем DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 .
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції не повідомили йому причини зупинку, як то передбачено ст. 354 Закону України «Про Національну поліцію», апеляційний суд зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв, докази оскарження у встановленому законом порядку дій працівників поліції за фактом складання протоколу у справі відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також стверджує, що не отримував протоколу про адміністративне правопорушення, нічого не підписував, не знав що поліцейські склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак апеляційний суд не може прийняти до уваги зазначене, оскільки як вбачається із відеозапису, після проходження ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, яким було зафіксовано огляду 0,61% проміле, яких останній не заперечував, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за керування в стані сп'яніння, також запитали чи буде він підписувати та отримувати копію такого протоколу, на що останній відмовився. Працівники поліції також роз'яснили ОСОБА_1 , що складений протоколу буде направлений до Саратського районного суду Одеської області для розгляду. Відеозаписом також зафіксовано, що працівники поліції запитали в ОСОБА_1 чи розуміє він те, що йому повідомляють, на що останній погодився та кивнув у відповідь.
ОСОБА_1 розпорядився своїми права на власний розсуд та відмовився підписувати протокол про адміністративне правопорушення та отримувати його копію.
В Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).
Апеляційний суд також не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що він хотів пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, однак працівники поліції відмовили йому, та виключили камеру, оскільки на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять жодного доказу. Крім того, як було зафіксовано відеозаписом, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, результатів огляду не заперечував, та після повідомлення про те, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за керування в стані сп'яніння не виявляв бажання проходити огляд в медичному закладі.
Також слід зазначити, що проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок).
Пунктом 7 розділу І Інструкції, п. 6 Порядку та ч. 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як було встановлено із наявного в матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'янінням, з використанням спеціального технічного засобу Drager, результат якого показав - 0,61% проміле алкоголю, зазначених результатів водій не заперечував.
Відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом. Лише у тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду проведеного за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп'яніння може бути проведений у закладі охорони здоров'я.
Згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
На підставі вищевикладених обставин, апеляційний суд відхиляє посилання в доповненнях до апеляційної скарги про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я.
Безпідставними також є твердження ОСОБА_1 про те, що висновок приладу Drager Alkotest 6820, яким зафіксовано 0,61 проміле алкоголю в його організмі є недопустимим доказом, оскільки така перевірка проводилась з порушенням інструкції з експлуатації такого приладу, з огляду на наступне.
Перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Газоаналізатор Drager Safety AG and Co.KgaA (Germany), до яких належить і Drager Alkotest 6820, включені до вказаного переліку.
Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.
Пунктом 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 №1314-VII (із змінами) термін періодична повірка засобів вимірювальної техніки вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік.
Відповідно до Європейського стандарту EN 15964:2018, що наказом «Українського науково-дослідницького і навчально центру проблем стандартизації, сертифікації та якості» 08.11.2018 № 404 прийнято як національний стандарт за позначенням ДСТУ EN 15964:2018 (EN 15964:2011, IDT «Breath alcohol test devices other than single use devices - Requirements and test methods») «Пристрої неодноразового використання для контролю видихуваного повітря, максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drаger Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Згідно висновку приладу Drager Alkotest 6820, останнє калібрування проводилось 07 листопада 2023 року, тобто на час вчинення проведення огляду ОСОБА_1 - 01 липня 2024 року, не сплив річний строк для проведення повірки, що свідчить про його придатність до застосування.
Таким чином, апеляційний суд вважає огляд на стан сп'яніння щодо ОСОБА_1 проведений на місці зупинки працівниками поліції у відповідності до норм діючого законодавства з використанням технічного засобу, градуюваного відповідно до чинних вимог, є таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.
Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 подав клопотання про виклик свідків, які були очевидцями подій які стали підставою для складання адміністративного протоколу, однак апеляційний суд відмовляє в задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка щодо віку, фізичного чи психологічного стану тощо. Значить, можливість давати пояснення як свідок по справі про адміністративне правопорушення неповнолітньою особою чи особою, яка має психічні вади, встановлюється в кожному конкретному випадку уповноваженою посадовою особою залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Таким чином, свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню.
Отже, особа, учасники судового провадження мають право заявляти клопотання про виклик свідків. Заявляючи клопотання (заяву) про виклик свідка необхідно обґрунтувати необхідність виклику свідка; повідомити питання, які неможливо з'ясувати без допиту свідка; навести обставини, які мають значення для справи, та які заявник намагається довести, заперечуючи проти факту вчинення особою адміністративного правопорушення, та які неможливо встановити без відповідних пояснень свідка, чи доказів.
Як встановлено матеріалами справи події за фактом складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП зафіксовані на нагрудний відеореєстратор працівників поліції, що в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами у справі.
Апеляційний суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції належним чином не сповістив його про розгляд справи, чим порушив його право на захист, на що апеляційний суд вважає зазначити наступне.
Згідно положень ст. 268 КУпА П, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов'язковою.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП).
Матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції направляв повістку про судове засідання на зазначену ОСОБА_1 адресу місця його проживання, однак надіслана судом кореспонденція повернулась з довідкою поштового відділення про причини не вручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 25-26).
Апеляційний суд також зауважує, що як було встановлено відеозаписом, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за керування в стані сп'яніння, який буде направлений для розгляду до Саратського районного суду Одеської області для розгляду.
Таким чином, достовірно знаючи про складання протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про направлення його для розгляду до Саратського районного суду Одеської області. ОСОБА_1 протягом чотирьох місяців перебування справи в суді першої інстанції зобов'язаний був цікавитись інформацією про рух адміністративної справи учасником якої він є
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Також враховується, під апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 була надана можливість в повній мірі скористатись своїми процесуальними правами, в тому числі передбаченими ст. 268 КУпАП.
Разом із тим, апеляційний суд враховує, що згідно положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 та довідки №68 КП «Саратський ЦПМСД» лікарсько-консультаційної комісії, ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, безстроково.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне, постанову Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору скасувати.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 605,60 грн.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький