Справа № 466/11015/23 Головуючий у 1 інстанції: Боровкова Д.О.
Провадження № 22-ц/811/3369/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
30 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Прем'єр Альянс», про відшкодування майнової та моральної шкоди,
18.10.2023 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Страхова компанія «ТАС», ПАТ СК «Прем'єр Альянс», в якому просила стягнути з відповідачки на користь позивачки 28 696,29 грн майнової шкоди, 60 000 грн моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 20 000 грн судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року у справі № 462/3959/23 встановлено, що ОСОБА_1 10 жовтня 2022 року о 10.00 год. на перехресті вул. Кульпарківська - вул. Виговського у м. Львові керуючи транспортним засобом марки «Dacia Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надала перевагу у русі пішоходу ОСОБА_2 , внаслідок чого скоїла наїзд на неї, чим порушила вимоги п. 18.1. Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Внаслідок наїзду, ОСОБА_2 завдано легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Крім того, ОСОБА_1 будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, покинула місце події, не повідомила орган чи уповноважений підрозділ поліції, чим порушила вимоги п. 2.10. а, д Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП. В результаті ДТП ОСОБА_2 отримала чисельні травми, у зв'язку з тим витратила на лікування 9456,85 грн. Крім того, втратила заробіток під час перебування на листку тимчасової непрацездатності на суму 19239,44 грн, зазнала фізичного болю, а також моральну шкоду, яку оцінює у 60 000 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Прем'єр Альянс») про відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 33565 грн 20 коп. моральної шкоди та 2 000 грн витрат на професійну правову допомогу. Всього стягнуто на суму 35 565 гривень 20 коп.
В решті вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1122 гривень 20 коп. судового збору.
04.11.2024 рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні, у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, матеріали справи не містять. Крім того, дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила позивачці фізичний біль та душевні страждання, мала місце 10 жовтня 2022 року о 10:00 год., тоді як за медичною допомогою ОСОБА_3 звернулася 11 жовтня 2022 року, тобто невідомо, у зв'язку із чим та де, у позивачки виникли проблеми зі здоров'ям. Вказує, що будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 зазнала травми саме у зв'язку із ДТП, що відбулася 10 жовтня 2022 року, матеріали справи не містять. Відтак, ОСОБА_3 жодним чином не обгрунтувала, в чому полягала завдана їй моральна шкода, а тому в задоволенні вимоги про стягнення такої слід відмовити. Вважає, що суд при ухваленні рішення не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, у зв'язку із чим прийняв незаконне рішення у справі.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом установлено, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року у справі № 462/3959/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, та на неї накладено штраф в розмірі 3400 грн (а.с. 13, 14).
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 10 жовтня 2022 року о 10.00 год. на перехресті вул. Кульпарківська - вул. Виговського у м. Львові керуючи транспортним засобом марки «Dacia Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надала перевагу у русі пішоходу ОСОБА_2 , внаслідок чого скоїла наїзд на неї, чим порушила вимоги п. 18.1. Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Внаслідок наїзду потерпілій завдано легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Крім того, ОСОБА_1 10 жовтня 2022 року о 10.00 год. на перехресті вул. Кульпарківська - вул. Виговського у м. Львові, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, покинула місце події, не повідомила орган чи уповноважений підрозділ поліції, чим порушила вимоги п. 2.10. а, д Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Dacia Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у двох страхових компаніях: ПрАТ «СК «ТАС» та СК «Прем'єр Альянс». Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1748030, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн (а.с. 129). Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 206465919, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн (а.с. 123).
Внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а саме: гематому тім'яної ділянки зліва, забою кульшового, лівого колінного, лівого гомілково-стегнового суглобів, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я, в зв'язку із чим, лікувалася у КНП «5-та міська клінічна поліклініка м. Львова» з 11 жовтня 2022 року по 02 грудня 2022 року (а.с.25-31, 43-46).
ОСОБА_2 на підтвердження понесеної майнової шкоди надає чеки на придбання ліків, оплату медичних послуг на загальну суму 9456,85 грн (а.с.57) та розрахунок втраченого нею заробітку під час перебування на листку тимчасової непрацездатності на суму 19239,44 грн.
ОСОБА_2 до подачі нею позову до суду (18 жовтня 2023 року) із заявами про виплату страхового відшкодування до страхових компаній не зверталася.
На виконання ухвал суду, яким даний позов було залишено без руху, ОСОБА_2 15 січня 2024 року звернулася до ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» та ПрАТ «СК «ТАС» зі заявами про виплату страхового відшкодування (а.с.99-105).
З листа ПрАТ «СК «ТАС» № 124 від 27 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 була повідомлена про необхідність надати оригінали та належно завірені копії документів, перелік яких, передбачений у пункті 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 131).
З письмового пояснення третьої особи ПрАТ «СК «ТАС» від 04 квітня 2024 року та клопотання ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» від 27 березня 2024 року вбачається, що позивачка ОСОБА_2 так і не подала до страхових компаній всіх документів, які потрібні для виплати їй страхового відшкодування (а.с. 121, 127, 128).
Відповідно до п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтверджує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, зазначаючи про те, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески. Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано порядок дій як страхувальника, так і потерпілих осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди (статті 33, 331, 35), дій страховика (стаття 34) та порядок власне здійснення страхового відшкодування (стаття 36). Зокрема, пунктом 36.7 статті 36 Закону встановлено, що рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 3 та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. Заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичні чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Відповідно п. 9 вище вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вирішуючи спір, районний суд виходив з того, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме у задоволені вимоги про стягнення майнової шкоди слід відмовити, а вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.
Так, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів про те, що нею до страхових компаній були подані документи, які необхідні для виплати їй страхового відшкодування. Також відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1748030 та № 206465919 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260000,00 грн, що значно перевищує фактично заявлену позивачем суму майнової шкоди, завданої в результаті ДТП. Крім того, судом першої інстанції з'ясовано, що позивач не зверталася до страховиків відповідачки з позовом щодо відшкодування їй суми, заявленої у позові.
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в межах ліміту 260000,00 грн, а заявлена позивачкою завдана її здоров'ю майнова шкода становить 28696,29 грн та ОСОБА_2 не надала страховим компаніям весь перелік документів, які необхідні для виплати їй страхового відшкодування, суд дійшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди.
Щодо стягнення моральної шкоди, то така полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Так, позивачка зазначає, що шкода пов'язана з її лікуванням та з тимчасовою втратою нею працездатності становить 28696,29 грн. Відтак, відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія мала відшкодувати ОСОБА_3 1434,80 грн моральної шкоди (5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю).
Ураховуючи те, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 зазнала травм, перебувала на лікуванні з 11 жовтня 2022 року по 02 грудня 2022 року, відчувала фізичний біль, та те, що ОСОБА_1 покинула місце ДТП, не надавши позивачці допомоги, не виявила жалю з приводу вчиненого нею адміністративного правопорушення, що безумовно поглибило страждання позивачки, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 35 000 грн, що буде відповідати принципам справедливості та розумності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов до обгрунтованого висновку стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 33565,20 грн, з урахуванням суми 1434,80 грн (35000 - 1434,80), які мала б відшкодувати ОСОБА_3 страхова компанія.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 30.04.2025
Головуючий
Судді