Дата документу 23.04.2025 Справа № 760/22019/24
Єдиний унікальний №760/22019/24 Головуючий у 1 інстанції Стеценко А.В.
Провадження № 22-ц/807/823/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
23 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Гончар М.С.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики.
Предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики від 28.11.2018 в розмірі 21661379,00 грн.
09.12.2024 представник третьої особи звернувся до суду з клопотанням про витребування у сторін оригіналу договору позики від 28.11.2018 та призначення в справі судової технічної експертизи документів. Клопотання вмотивоване тим, що єдиним доказом існування боргових відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є договір позики від 28.11.2018. ОСОБА_4 до моменту ознайомлення з матеріалами справи не було відомо про укладення вищезазначеного договору між її чоловіком (відповідач) та позивачем.
Відповідач та третя особа перебувають у процесі розірвання шлюбу. Згоди щодо поділу спільного майна подружжя між ними не досягнуто.
Позов про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 було подано до суду 29.07.2024. А вже 16.08.2024 ОСОБА_1 було подано до Солом'янського районного суду м. Києва позов про стягнення боргу за договором позики до ОСОБА_3 справа №760/19258/24 (повернуто судом) та 11.09.2024 року (вдруге) до того ж суду у цій справі № 760/22019/24. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач вживав будь-які заходи з метою стягнення заборгованості протягом останніх 6 років.
На переконання третьої особи, вказаний договір був укладений сторонами у справі значно пізніше від дати, наведеної у ньому (а саме, в період, коли ОСОБА_4 розпочала процес розірвання шлюбу з ОСОБА_3 ), з метою штучного збільшення зобов'язань подружжя, які підлягають врахування при поділі спільного майна.
З огляду викладене, у третьої особи є обґрунтовані сумніви обґрунтовані сумніви у реальності (дійсності) укладеного між сторонами договору позики, часу його укладення.
Посилаючись на те, що визначення фактичного (дійсного) періоду підписання сторонами договору позики від 28.11.2018 має значення для правильного вирішення спору та потребує спеціальних знань у сфері інша ніж право, а учасниками висновки експерта із зазначеного питання суду не надавалися, представник третьої особи просив суд витребувати у сторін оригінал договору позики від 28.11.2018, призначити в справі судову технічну експертизу документів для визначення давності укладення сторонами зазначеного договору, проведення якої доручити експертам ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», зупинити провадження в справі на час проведення експертизи.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року клопотання представника третьої особи про призначення експертизи - задоволено.
Призначено в справі судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставлено наступні питання:
-Чи виконані рукописні підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в договорі позики від 28 листопада 2018 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у той час, яким датований зазначений договір?
-Яка давність виконання рукописних підписів сторін у вищезазначеному договорі позики?
-Чи відповідає час виконання друкованого тексту вищезазначеного договору позики даті, вказаній у ньому - 28 листопада 2018 року?
-В якій проміжок часу надрукований текст вищезазначеного договору позики?
-Чи використовувалися методи штучного зістарювання документів до вищезазначеного договору позики?
Проведення експертизи доручено Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (адреса: 61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-А).
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за статтями 384, 385 КК України.
Витрати пов'язані з проведенням експертизи, покладено на третю особу - ОСОБА_4 .
Копію ухвали направлено учасникам справи та Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».
Для проведення експертизи зоовязано направити експертові оригінал договору позики від 28 листопада 2018 року.
На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просили ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не обґрунтував необхідність призначення судової експертизи та яким чином договір позики порушує права та законні інтереси третьої особи - ОСОБА_4 ; не взято до уваги наявність заперечень позивача про призначення такої експертизи.
09 квітня 2025 року від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ухвалюючи рішення про задоволення клопотання про призначення судової експертизи суд першої інстанції виходив з того, що задля всебічного з'ясування обставин, на які посилаються сторони, забезпечення права третьої особи подати той доказ, який він вважає доцільним, є необхідним проведення експертного дослідження.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Висновок експерта є однім із засобів доказування даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Призначення експертизи є способом забезпечення доказів.
Необхідність у призначенні експертизи має бути обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, запереченнях інших учасників справи чи поданими доказами з метою отримання докладного опису проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, що можуть бути використані для вирішення спору.
Так, відповідно до частини 1 статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною 2 статті 102 ЦПК України, встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (частина 2).
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (частина 3).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (частина 4).
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну (частина 5).
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (частина 6).
Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів (частина 7).
Частиною 1 статті 104 ЦПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У разі необхідності суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати відповідні роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повідомляє учасників справи про вчинення зазначених дій, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дій (частина 4 статті 104 ЦПК України).
Задовольняючи клопотання представника третьої особи, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Доводи апеляційної скарги що клопотання про проведення технічної експертизи було подано колишньою дружиною відповідача ОСОБА_4 (в особі представника), яка є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому суд мав встановити, яким чином вказаний договір порушує її права та законні інтереси, оскільки проведенню експертизи має передувати встановлення судом наявності порушення прав, а в разі відсутності такого порушення в клопотанні має бути відмовлено, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи зводяться до самостійного тлумачення норм законодавства.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції заперечень позивача про проведеннятехнічної експертизи договору позики, відсутність його дозволу на проведення такої експертизи, який є обов'язковим, оскільки експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 108 ЦПК України експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.
Відповідно до ч. 4 ст. 108 ЦПК України якщо експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей: 1) призначений судом експерт має одержати на його проведення відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою; 2) залучений учасником справи експерт має повідомити відповідного учасника справи про наслідки проведення експертного дослідження, передбачені цим Кодексом, та одержати письмовий дозвіл на його проведення.
Положення статті 104 ЦПК України не визначають обов'язку суду при постановленні ухвали про призначення експертизи отримувати дозвіл на повне або часткове знищення об'єкта експертизи або зміни його властивостей, оскільки в силу приписів частини 4 статті 108 ЦПК України, такий дозвіл має одержати саме експерт на етапі власне проведення експертизи, якщо відповідне експертне дослідження пов'язане зі знищенням або зміною властивостей об'єкта дослідження.
Наведене не є підставою для відмови у призначенні експертизи судом.
Відтак, чинним процесуальним законодавством не встановлено імперативного обов'язку суду надавати дозвіл на знищення предмета експертизи одночасно з постановленням ухвали про проведення експертизи, оскільки суд, зокрема, не наділений спеціальними знаннями щодо методів проведення експертиз та не може самостійно встановити, чи буде наслідком проведення тієї чи іншої експертизи знищення матеріалів, наданих для проведення експертизи.
Крім того, відповідно до пункту 2.2 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року, № 53/5 (далі - Інструкція) на експерта покладається обов'язок забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Отже, саме експерт наділений процесуальними правами заявляти клопотання про надання дозволу суду на пошкодження (знищення) об'єктів дослідження.
Оскаржувана ухвала від 06 березня 2025 року про призначення експертизи не містить дозволу на повне або частковезнищенням об'єкта експертизи або зміну його властивостей.
Саме при вирішенні питання про надання дозволу на застосування руйнуючих методів дослідження суд враховує наявність заперечень власника про повне або частковезнищення об'єкта експертизи або зміну його властивостей при проведенні експертизи.
Таким чином, твердження апелянта, що відсутність дозволу на повне або частковезнищенням об'єкта експертизи або зміну його властивостей при проведенні призначеної експертизи є підставою для скасування оскаржуваної ухвали є передчасними.
У відповідності до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, згідно якої при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії).
В пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв'язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародноправових обов'язків, так і тих, що обумовлені національним правом.
Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий
Судді: