Дата документу 29.04.2025 Справа № 334/9842/24
Єдиний унікальний №334/9842/24 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М. Провадження №22-ц/807/715/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
29 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , особи, яку не залучено до участі у справі, представника, адвоката Железняка Віктора Кузьмича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту перебування на утриманні, -
30 травня 2023 року 04.12.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Подружжя сумісно проживало по день смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , були пов'язані спільним побутом і бюджетом, мали взаємні права та обов'язки, чоловік мав набагато більший дохід, ніж дружина, тому остання знаходилась на його утриманні.
12 серпня 2024 року заявник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_3 . Проте, рішенням від 20 серпня 2024 року №47219/03-16 у запитуваному перерахунку пенсії заявнику було відмовлено, згідно з яким за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Оскільки заявник не була зареєстрована за місцем свого фактичного проживання - АДРЕСА_1 , де був зареєстрований її чоловік за життя, то надати відповідну довідку для призначення їй пенсії неможливо.
Для переведення з одного виду пенсії на інший заявнику необхідно встановити факт її перебування на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3 , тобто виникнення в неї відповідного права залежить від встановлення факту, який його породжує.
На підставі вищевикладеного, заявник просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2025 року заява ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту задоволена.
Встановлений факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з рішенням суду, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Железняк В.К. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2025 року скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що подана під час розгляду справи в суді першої інстанції заява ОСОБА_1 про залучення її у якості заінтересованої особи безпідставно залишена без задоволення. А оскаржуване рішення про встановлення факту перебування заявниці на утримання спадкодавця по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 суттєво вплине на поділ спадкового майна. Крім того, апелянт зазначає про те, що заява розглянута з порушенням правил підсудності, оскільки зареєстроване місце проживання заявниці є м.Київ.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Вельможко А.І. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Ухвалене рішення жодним чином не впливає на права апелянта, адже ОСОБА_2 відмовилась від спадщини після смерті її чоловіка, про що свідчить відповідь нотаріуса, яка знаходиться в матеріалах справи. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та закрити апеляційне провадження по справі.
ОСОБА_2 ,заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми « Електронний суд» до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки ОСОБА_2 ,заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за їх відсутності.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Melnyk v. Ukraine", заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Рішення суду першої інстанції ухвалено щодо встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний факт встановлювався в судовому порядку з метою переведення її з одного виду пенсії на інший - у зв'язку з втратою годувальника.
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Железняка В.К., вказувала, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов'язки, як спадкоємця після смерті її батька ОСОБА_3 . А також, що під час розгляду справи в суді першої інстанції їй було безпідставно відмовлено у клопотанні про залучення її до участі у справі, як заінтересованої особи.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2024 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про залучення у якості заінтересованої особи.
Судом встановлено, що копією свідоцтва про укладення шлюбу від 19 травня 1978 року підтверджується факт укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис за № 405 в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - « ОСОБА_5 », жінка - « ОСОБА_5 » (а.с.7-зворот).
Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 08 серпня 2024 року, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 17 січня 2014 року по теперішній час; ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 01 лютого 2006 року по теперішній час (а.с.9).
Згідно копії договору купівлі - продажу від 12 квітня 2017 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_6 , ОСОБА_7 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.14-16).
Відповідно до копії домової книги за адресою: АДРЕСА_2 , міститься запис про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17-18).
Згідно довідки голови квартального комітету №43 сім'я ОСОБА_5 мешкає у цьому районі більше 20 років. Спочатку у будинку АДРЕСА_2 , в якому вони були прописану у двох, а після побудови будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 прописався у новому будинку. Згодом будинок по АДРЕСА_2 був проданий подружжю ОСОБА_8 , в ОСОБА_2 в ньому не проживала, хоча і з нього не виписувалася (а.с.11-зворот).
Як убачається з копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_3 та відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги в незалежності від задоволення поданої заяви про встановлення факту.
Крім того, згідно відповіді приватного нотаріуса Морозової №23/01-16 від 29 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 подала заяву про відмову від права на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована у обліку і реєстрації спадкових справ за №101 та долучена до спадкової справи №39 за 2024 рік. Зазначена заява не була відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття або відмови від спадщини (а.с.43).
27 січня 2025 року приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_3 , спадкоємцем за заповітом якого є його дочка ОСОБА_9 (а.с.43 зворот).
Враховуючи викладене, судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилася у встановленому законом порядку, тому жодні права та інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємиці після смерті ОСОБА_3 , під час розгляду вказаної справи не порушуються.
Інших підстав, які свідчать про порушення вказаним судовим рішенням прав, свободи, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 не наведено.
З огляду на означене, дослідивши наявні у справі докази і на давши їм належну оцінку,апеляційний суд приходить до висновку, що апелянтом не надало суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішувались питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, а тому колегія суддів доходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не має права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.
Водночас Апеляційний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Ruiz Torija v. Spain", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99).
Отже, судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 під час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції не вирішувалось, а тому апеляційне провадження за її апеляційною скаргою необхідно закрити.
Керуючись ст. ст. 367, 362, 381, ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , особи, яку не залучено до участі у справі, представника, адвоката Железняка Віктора Кузьмича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту перебування на утриманні - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 30 квітня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.