Дата документу 29.04.2025 Справа № 331/4576/24
Єдиний унікальний №331/4576/24 Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В. М.
Провадження № 22-ц/807/720/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
29 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Трофимової Д.А., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , як осіб, які не брали участі у розгляді справи, адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_4 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
25 липня 2024 року заявник ОСОБА_4 звернулася до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_5 як дружина та чоловік, шлюб між ними не було зареєстровано, оскільки в цьому не було потреби. За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_5 зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу н.п. Степова Новоселівка Куп'янського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не зареєстрували шлюб з ОСОБА_5 , заявниця не може в повному обсязі реалізувати свої права, а саме належним чином комунікувати з органами військового управління, ІНФОРМАЦІЯ_3 , подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_5 , визнавати його померлим через суд, та ініціювати питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги.
В зв'язку з наведеним, заявник просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 01 січня 2024 року по 18 червня 2024 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2024 року заяву ОСОБА_4 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з 01.01.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , як осіб, які не брали участі у розгляді справи - адвокат Яремчук Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2024 року скасувати та відмовити у задоволені заяви.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що окрім заявника є інші заінтересовані особи у вирішенні цієї справи та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на права та обов'язки інших осіб, зокрема матері зниклого безвісти ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Оскільки встановлення вищезазначеного юридичного факту впливатиме також на права й обов'язки інших осіб, цей спір може вирішуватися в порядку позовного провадження.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , - адвоката Левченко М.М., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок, винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судової повістки (а.с.93) до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Оскільки заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 був належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної
інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності заінтересованої особи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що згідно із довідкою Квартального комітету № 1 від 20 березня 2024 року, ОСОБА_4 , 1978 року народження, мешкає в АДРЕСА_1 , разом із сім'єю: ОСОБА_6 , 2004 року народження - син; ОСОБА_7 , 2017 року народження - син; ОСОБА_5 , 1982 року народження - чоловік, який фактично мешкає з 2014 року по теперішній час, але не зареєстрований (а.с.15).
Відповідно до сповіщення сім'ї № 114 від 20 червня 2024 року № 12/3601 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про те, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , водій 3-го кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу н.п. Степова Новоселівка Куп'янського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.16).
Згідно із Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 липня 2024 року, в провадженні Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12024041340000613 від 26 червня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Згідно даних ЄРДР зазначено, що з ОСОБА_5 , котрий є військовослужбовцем ЗСУ втрачено зв'язок, згідно сповіщення № 114 від 20 червня 2024 року ОСОБА_5 зник безвісті під час ведення бойових дій поблизу н.п. Степова Новоселівка Куп'янського району Харківської області (а.с.18).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2024 року визнано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України (місце народження: м. Нікополь, Дніпропетровська область, Україна) батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (33-36).
В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які зазначили, що їм відомо, що ОСОБА_4 проживала разом із ОСОБА_5 з 2014 року як чоловік та дружина, шлюб між ними не був зареєстрований. Протягом часу спільного проживання як подружжя вони вели спільне господарство, мали сімейний бюджет займалися облаштуванням будинку. У 2017 році у них народилася дитина - ОСОБА_10 , тобто відносини у ОСОБА_4 із ОСОБА_5 складались як сімейні (а.с.39,44).
Задовольняючи заяву ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлення даного факту необхідно заявнику для захисту прав чоловіка в державних органах, можливості подавати заяви, звернення до органів військового управління, можливості ініціювання звернення до суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, ініціювати витання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги та встановлення даного факту не порушує прав інших осіб.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами 1,2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.
Заявлені вимоги, пов'язані в тому числі з ініціюванням питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір'ю зниклого безвісти ОСОБА_5 . Вказане підтверджується долученими до апеляційної скарги копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , серії НОМЕР_2 від 27.09.1982 р.н., виданого органом РАЦС м.Нікополь, де матір'ю останнього вказана ОСОБА_11 ; свідоцтва про укладення шлюбу від 17.03.1991 року серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_11 після шлюбу з ОСОБА_12 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_12 ».
Окрім того, апелянт ОСОБА_15 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , на підтвердження родинних зв'язків з ОСОБА_5 надала копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 серії НОМЕР_4 від 08.06.2011, де батьком дитини вказаний ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ , у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Порядок № 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний і резервіст).
У пункті 5 Порядку № 975 регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовлення необхідних для призначення пенсії документів.
Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім'ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
З огляду на означене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, яке виникає внаслідок зникнення безвісти ОСОБА_5 , а саме на право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги членам сім'ї військовослужбовця.
Тому, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_4 , не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Суд першої інстанції, виходив з того, що встановлення даного факту необхідно заявнику для захисту прав чоловіка в державних органах, можливості подавати заяви, звернення до органів військового управління, можливості ініціювання звернення до суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, встановлення даного факту не порушує прав інших осіб.
Разом з тим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, безпідставно вказавши, що встановлення даного факту не порушує прав інших осіб, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо виплати допомоги.
Частиною 6 ст. 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За установлених у цій справі конкретних обставин факт проживання ОСОБА_4 однією сім'єю з ОСОБА_5 , як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 2017 до 18.06.2024 року не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_4 слід залишити без розгляду.
Зазначена позиція узгоджується з позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року (справа № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , як осіб, які не брали участі у розгляді справи, адвоката Яремчук Людмили Валентинівни підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасуванню судового рішення, витрати по сплаті судового збору, які понесли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 в сумі 910,00 гривень мають бути компенсовані їм ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , як осіб, які не брали участі у розгляді справи, адвоката Яремчук Людмили Валентинівни задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2024 року у цій справі скасувати.
Заяву ОСОБА_4 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення акту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_4 право звернутись до суду з позовом на загальних підставах.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 455,00 гривень (чотириста п'ятдесят п'ять гривень 00копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 судовий збір в сумі 455,00 гривень (чотириста п'ятдесят п'ять гривень 00копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 30 квітня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Трофимова Д.А.