ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2025Справа № 910/10742/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Markel Capital Limited в особі керуючого агента - Markel Syndicate Management Limited та MS Amlin Corporate Member Limited в особі керуючого агента - MS Amlin Underwriting Limited, - про стягнення 2 505 462 580,68 грн,
за участю представників:
позивача: Сімчука В.І., Субори Н.С.;
відповідача: Акусової О.М., Качмара О.Й., Шабаровського Б.В.;
третіх осіб: Бандровського В.О.;
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (далі - Компанія) страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна від 15 березня 2021 року № 001443/2001/0000004 у розмірі 2 505 462 580,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
24 липня 2023 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 липня 2023 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10742/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 7 вересня 2023 року.
18 серпня 2023 року на через загальний відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від вказаної дати з письмовим опитуванням позивача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) від цієї ж дати. У відзиві Компанія заперечувала проти задоволення позову та вказала, що позивачем не доведено факт настання страхового випадку, а саме: не доведено факт втрати застрахованого майна внаслідок війни російської федерації з Україною, а також того, що неможливість володіння, користування та розпорядження застрахованим майном не є виключенням зі страхових випадків. На думку відповідача, окупація території місцезнаходження застрахованого майна військами російської федерації, перебування майна на тимчасово окупованій території, нездійснення органами державної влади України своїх повноважень на тимчасово окупованій території, вибуття застрахованого майна з-під юрисдикції державних органів України, не є втратою майна у розумінні укладеного між сторонами договору страхування, оскільки Товариство не надало доказів того, що майно вибуло з його володіння, користування та розпорядження, і що позивач не може розпоряджатися застрахованим майном. У свою чергу, неможливість використання застрахованого майна не є страховим випадком за спірним договором, а неможливість доступу до застрахованого майна - є виключенням зі страхових випадків. При цьому, позивач несвоєчасно (через рік після настання страхової події) повідомив Компанію про настання страхового випадку, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, позивачем не було подано всі необхідні документи, що підтверджують факт і обставини настання страхового випадку та розмір завданих збитків у передбаченому договором порядку й термін, у зв'язку з чим строк на прийняття відповідачем рішення про визнання чи відмову у визнанні події страховим випадком на час звернення Товариства до суду з цим позовом не сплив, що, у свою чергу, вказує на передчасність позову та відсутність порушеного права позивача. На думку Компанії, позовні вимоги Товариства є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
6 вересня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання від цієї ж дати, у якому останній просив суд продовжити строк на подання відповіді на відзив та на надання відповідей на питання відповідача в порядку статті 90 ГПК України до 29 вересня 2023 року включно, а також про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 7 вересня 2023 року представник позивача заявив усне клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.
У цьому ж засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про залишення без розгляду усного клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив, про задоволення клопотання Товариства від 6 вересня 2023 року та продовження останньому строку на подання відповіді на відзив до 29 вересня 2023 року, про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 12 жовтня 2023 року.
28 вересня 2023 року через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати із заявою про поновлення процесуального строку на надання відповідей на питання відповідача в порядку статті 90 ГПК України та про прийняття до розгляду заяви свідка щодо питань відповідача. У відповіді на відзив позивач вказав, що в спірному договорі не міститься ні визначення поняття "втрата" застрахованого майна, ні прямого переліку подій, що прирівнюються до такої втрати. Разом із цим, вказане визначене має тлумачитись з урахуванням частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тобто, в сукупності з іншими умовами правочину. Зокрема, пунктом 3.1. договору передбачено, що предметом останнього є майнові інтереси, пов'язані з володінням, та/або користуванням, та/або розпорядженням майном, що застраховано за цим договором. Тобто, саме на захист цих майнових інтересів направлений укладений сторонами договір, у зв'язку з чим страховим випадком у розумінні вказаного правочину є також втрата будь-якої з правомочностей власника майна, а не тільки фізичне його знищення чи пошкодження. Відтак, предметом доказування у цій справі є саме факт втрати застрахованого майна як страхового випадку в розумінні договору, а не припинення права власності на нього у розумінні чинного законодавства. Крім того, Товариство зазначало, що з незалежних від позивача причин застраховане майно вибуло з його володіння 24 лютого 2022 року внаслідок окупації території Генічеського району Херсонської області. У свою чергу, метою користування застрахованим майном є безпосереднє управління вітровими електроустановками задля вироблення електричної енергії шляхом перетворення кінетичної енергії вітру в електричну енергію та продажу такої електроенергії за "зеленим" тарифом Державному підприємству "Гарантований покупець" на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії". Однак, з 24 лютого 2022 року використання застрахованого майна стало неможливим. Крім того, до позовної заяви Товариства були додані належні докази, які підтверджують факт зупинки роботи застрахованого майна з 24 лютого 2022 року, зупинення його технічного та диспетчерського обслуговування. При цьому, позивач також позбавлений можливості як реалізувати застраховане майна (внаслідок неможливості проведення оцінки його вартої в установленому законом порядку), так і змінити стан такого майна (модернізувати, здійснити демонтаж, переміщення тощо), що також вказує на втрату правомочності розпорядження спірним майном. Крім того, у даному випадку має місце не лише неможливість використання або лише відсутність доступу до майна, а повна втрата застрахованого майна, що виключає застосування пункту 3.1.4. умов до договору, на які посилався відповідач у своєму відзиві. На думку позивача, жодне із зазначених відповідачем виключень зі страхових випадків не підлягає застосуванню до страхового випадку в цьому спорі. У свою чергу, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. Оскільки факт окупації військами російської федерації території місцезнаходження застрахованого майна є загальновідомим, несвоєчасне повідомлення про зазначений страховий випадок ніяк не вплинуло на можливість відповідача дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, а отже відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, відповідач, вказуючи на неповноту наданих позивачем документів, ні під час досудового врегулювання спору, ні під час розряду даної справи судом, не вказав, які конкретно документи не були подані Товариством для прийняття страховиком рішення щодо страхового випадку та виплати страхового відшкодування.
4 жовтня 2023 року на адресу суду від Компанії надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання заперечень по справі до 24 жовтня 2023 року включно.
У підготовчому засіданні 12 жовтня 2023 року судом було оголошено перерву до 19 жовтня 2023 року.
16 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Товариства надійшли письмові пояснення від 13 жовтня 2023 року щодо підсудності справи.
17 жовтня 2023 через загальний відділ канцелярії суду від Компанії надішли письмові пояснення від цієї ж дати щодо підсудності даної справи.
У підготовчому засіданні 19 жовтня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про поновлення Товариству строку для надання відповідей на питання відповідача в порядку статті 90 ГПК України та про прийняття до розгляду заяви свідка щодо питань відповідача, про продовження Компанії строку для подання заперечень по справі до 24 жовтня 2023 року включно та про оголошення перерви в засіданні до 2 листопада 2023 року.
30 жовтня 2023 року на адресу суду від Компанії надійшли заперечення по справі разом з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. У вказаних запереченнях відповідач навів свої аргументи на спростування доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, а також додатково вказав, що твердження Товариства фактично зводяться до того, що втрата майна сталася внаслідок захоплення території (майна) військовими формуваннями російської федерації, відсутності доступу до такого майна й неможливості його використання, що, у свою чергу, є виключеннями зі страхових випадків, передбачених пунктами 3.1.2. та 3.1.4. Умов до договору. Крім того, на думку відповідача, поняття "втрата майна" полягає саме у зміні фізичного стану останнього (знищення чи пошкодження), про що свідчить тлумачення вказаного терміну в англомовній версії договору, а також пункти 1.13, 1.22, 1.23, 9.1., 9.3., 9.5. Умов до договору, якими визначений механізм обрахунку розміру страхового відшкодування саме виходячи з фізичного стану застрахованого майна.
1 листопада 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Товариства надійшли письмові пояснення від цієї ж дати щодо наданих відповідачем доказів.
2 листопада 2023 року (до початку призначеного засідання) через загальний відділ канцелярії суду від Компанії надійшли письмові пояснення від цієї ж дати щодо призначення судової експертизи у даній справі.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про встановлення Компанії додаткового строку для подання доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2023 року було призначено судову експертизу в справі № 910/10742/23, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, місто Одеса, вулиця Рішельєвська, будинок 8), провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 січня 2024 року апеляційні скарги Товариства та Компанії задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2023 року про призначення судової експертизи скасовано. Справу № 910/10742/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
1 лютого 2024 року матеріали даної справи № 910/10742/23 повернулася до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 лютого 2024 року було призначено підготовче засідання у справі на 15 лютого 2024 року.
12 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 11 лютого 2024 року про відвід судді Павленка Є.В. від розгляду даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2024 року відвід судді Павленка Є.В. визнано необґрунтованим та передано вищевказану заяву для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2024 року (суддя Удалова О.Г.) у задоволенні заяви Товариства про відвід судді Павленка Є.В. від розгляду справи № 910/10742/23 відмовлено.
14 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення (перенесення) розгляду справи.
15 лютого 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Компанії надійшла заява від 14 лютого 2024 року про залучення до участі у справі третіх осіб.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29 лютого 2024 року.
29 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі від цієї ж дати щодо заяви Компанії від 14 лютого 2024 року про залучення до участі у справі третіх осіб.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14 березня 2024 року.
У підготовчому засіданні 14 березня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволені усних клопотань Компанії про оголошення перерви в підготовчому засіданні; про відмову в задоволені заяви Компанії від 14 лютого 2024 року про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 4 квітня 2024 року.
4 квітня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Компанії надійшла інша заява від цієї ж дати про залучення до участі у справі її перестраховиків як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У підготовчому засіданні цього ж дня судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18 квітня 2024 року.
16 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі від цієї ж дати, у яких останнє не заперечувало проти задоволення заяви Компанії від 4 квітня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року заяву Компанії від 4 квітня 2024 року задоволено, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Markel Capital Limited в особі керуючого агента - Markel Syndicate Management Limited та MS Amlin Corporate Member Limited в особі керуючого агента - MS Amlin Underwriting Limited. Підготовче засідання відкладено на 24 жовтня 2024 року. Також, враховуючи необхідність направлення судом судових та позасудових документів для вручення за кордоном з метою належного повідомлення учасників процесу про дату, час і місце розгляду справи, провадження у справі було зупинено. Цією ж ухвалою суду: зобов'язано сторін надіслати на адресу залучених третіх осіб копії поданих позивачем і відповідачем заяв по суті у даній справі разом із доданими до них документами; зобов'язано Компанію здійснити переклад даної ухвали суду та прохання про вручення судових і позасудових документів у чотирьох примірниках на англійську мову, а також надати нотаріально завірений у встановленому законом порядку переклад вказаних документів до суду в строк до 16 травня 2024 року.
7 травня 2024 року від Компанії надійшло клопотання з доказами направлення документів, визначених ухвалою суду від 18 квітня 2024 року.
13 травня 2024 року Господарським судом міста Києва, після надходження від Компанії визначених ухвалою суду від 18 квітня 2024 року нотаріально завірених у встановленому законом порядку документів, перекладених на англійську мову, останні були направлені до центрального органу запитуваної держави: Royal Courts of Justice The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, London WC2A 2LL Strand, Room E16, - для вручення Markel Capital Limited в особі керуючого агента - Markel Syndicate Management Limited та MS Amlin Corporate Member Limited в особі керуючого агента - MS Amlin Underwriting Limited.
20 травня 2024 року від Товариства надійшло клопотання з доказами направлення визначених ухвалою суду від 18 квітня 2024 року документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року провадження у справі було поновлено.
Цього ж дня (перед початком призначеного підготовчого засідання) через систему "Електронний суд" від Markel Capital Limited надійшли письмові пояснення по справі від 23 жовтня 2024 року з клопотанням про поновлення строку на їх подання. У письмових поясненнях вказана третя особа вказала, що в основу позовних вимог позивача покладено неправильне та викривлене тлумачення умов договору, яке суперечить статті 213 ЦК України. У свою чергу, на думку третьої особи, відповідач навів детальні аргументи та пояснення щодо тлумачення умов договору у відзиві та запереченнях, які вказана третя особа повністю підтримує. Крім того, Markel Capital Limited додатково посилалось на висновки Високого суду Англії та Уельсу, викладені в рішення останнього від 12 червня 2024 року в справі № CL-2023-000219, щодо тлумачення аналогічних умов страхового договору. Відтак, на думку зазначеної третьої особи, умови укладеного між сторонами договору страхування є чіткими й однозначними, у зв'язку з чим подія, про існування якої стверджує позивач, підпадає під виключення із страхових випадків, що виключає можливість виплати спірної суми страхового відшкодування.
У підготовчому засіданні 24 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Markel Capital Limited про поновлення строку на подання письмових пояснень по справі та про продовження з власної ініціативи суду вказаного строку - до 23 жовтня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року підготовче засідання відкладено на 20 лютого 2025 року. Враховуючи необхідність направлення судом судових та позасудових документів для вручення за кордоном з метою належного повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, провадження у справі зупинено. Цією ж ухвалою суду зобов'язано Компанію здійснити переклад даної ухвали суду та прохання про вручення судових і позасудових документів у п'яти примірниках на англійську мову та надати нотаріально завірений у встановленому законом порядку переклад вказаних документів до суду в строк - до 7 листопада 2024 року.
7 листопада 2024 року через загальний відділ діловодства суду від Компанії надійшли нотаріально завірені переклади документів, визначених ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року.
Цього ж дня на адресу суду від центрального органу запитуваної держави: Royal Courts of Justice The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section), - надійшли докази вручення судових та позасудових документів, визначених ухвалою суду від 18 квітня 2024 року, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - MS Amlin Corporate Member Limited в особі керуючого агента - MS Amlin Underwriting Limited.
12 листопада 2024 року Господарським судом міста Києва, після надходження від Компанії визначених ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року нотаріально завірених у встановленому законом порядку перекладів на англійську мову документів, останні були направлені до центрального органу запитуваної держави: Royal Courts of Justice The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, London WC2A 2LL Strand, Room E16, - для вручення Markel Capital Limited в особі керуючого агента - Markel Syndicate Management Limited та MS Amlin Corporate Member Limited в особі керуючого агента - MS Amlin Underwriting Limited.
14 листопада 2024 року на адресу суду від центрального органу запитуваної держави: Royal Courts of Justice The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section), - надійшли докази вручення судових та позасудових документів, визначених ухвалою суду від 18 квітня 2024 року, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Markel Capital Limited в особі керуючого агента - Markel Syndicate Management Limited.
26 грудня 2024 року на адресу суду від центрального органу запитуваної держави: Royal Courts of Justice The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section), - надійшли докази вручення судових та позасудових документів, визначених ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - MS Amlin Corporate Member Limited в особі керуючого агента - MS Amlin Underwriting Limited.
19 лютого 2025 року через загальний відділ діловодства суду від Компанії надійшло клопотання від цієї ж дати про колегіальний розгляд даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2025 року провадження у справі було поновлено.
Цього ж дня (перед початком призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від MS Amlin Corporate Member Limited надійшли письмові пояснення по справі від 19 лютого 2025 року з клопотанням про продовження з власної ініціативи суду процесуального строку на їх подання. У письмових поясненнях вказана третя особа підтримала викладені заявах по суті справи відповідача та поясненнях Markel Capital Limited аргументи й заперечення проти позовних вимог Товариства, а також додатково посилалася на висновки судів України в спорах з подібних, на думку MS Amlin Corporate Member Limited, правовідносин до даної справи.
У підготовчому засіданні 20 лютого 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про задоволення клопотання MS Amlin Corporate Member Limited від 19 лютого 2025 року та продовження вказаній третій особі з власної ініціативи суду процесуального строку на подання письмових пояснень - до 19 лютого 2025 року; про відмову в задоволенні клопотання Компанії від 19 лютого 2025 року про колегіальний розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 березня 2025 року.
7 березня 2025 року на адресу суду від центрального органу запитуваної держави: Royal Courts of Justice The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section), - надійшли докази вручення судових та позасудових документів, визначених ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Markel Capital Limited в особі керуючого агента - Markel Syndicate Management Limited.
10 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі від 7 березня 2025 року, в яких Товариство навело свої заперечення на доводи та аргументи третіх осіб, викладені в їх письмових поясненнях.
У судовому засіданні 20 березня 2025 року було оголошено перерву до 17 квітня 2025 року.
У судовому засіданні представники Товариства підтримали позовні вимоги останнього, просили їх задовольнити.
Представники відповідача та третіх особі в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 березня 2021 року між Товариством та Компанією було укладено договір добровільного страхування майна № 001443/2001/0000004, за умовами якого останньою здійснено страхування належного позивачу на праві приватної власності майна (що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи належними копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), загальною задекларованою вартістю 75 542 400,00 Євро, а саме: трансформаторна підстанція 150/35 кВ збору потужності Вітрової електростанції "Новотроїцька" (далі - ВЕС "Новотроїцька"), а також виробничі об'єкти - вітрові електроустановки (далі - ВЕУ) №№ 9-21 вітропарку ВЕС "Новотроїцька", розташовані за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, Сивашівська сільська рада, комплекс будівель і споруд № 1.
Цей правочин, а також Умови добровільного страхування майна (далі - Умови), які є невід'ємною частиною договору страхування, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до пункту 3.1. вказаного правочину його предметом є майнові інтереси Товариства, що не суперечать законодавству України, та пов'язані з володінням, та/або користуванням, та/або розпорядженням застрахованим майном.
За умовами пункту 5 договору його дія поширюється на всю територію України, за винятком територій Автономної Республіки Крим, Луганської та Донецької областей.
Страховим випадком у розумінні пункту 6 вказаного правочину є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), зокрема, війни та (або) громадянської війни (підпункт 6.7. договору).
Строк дії договору встановлювався з 28 березня 2021 року (00 годин за київським часом) по 27 березня 2022 року (24 година 00 хвилин за київським часом) (пункт 8 договору).
Відповідно до розділу І Умов останні є невід'ємною частиною договору добровільного страхування майна та перерви діяльності. За цим договором страховик зобов'язується за обумовлену плату страховий платіж) при настанні зазначених у договорі подій (страхових випадків) виплатити страхувальнику і/або вигодонабувачу страхове відшкодування в межах страхової суми, зазначеної у договорі. Місцем дії договору є виключно територія, що зазначена в пункті 5 договору як територія страхування та адреса, за якою знаходиться застраховане майно, яка зазначена в пункті 7.1. договору. У будь-якому разі не є застрахованим та не підлягає страхуванню майно, що розташоване в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим. Майно вважається застрахованим тільки під час його знаходження на території страхування, яка вказується в договорі. Якщо страховане майно вилучається, переміщається з території страхування, то покриття, передбачене договором, не діє стосовно такого майна.
Відповідно до пунктів 1.23., 1.27., 1.28., 4.1. Умов у розумінні укладеного між сторонами договору "страховий випадок", "один страховий випадок" - це факт завдання збитку/збитків, що виникли внаслідок і безпосередньо спричинені однією дією або серією дій. Тривалість і обсяг будь-якого "одного страхового випадку" обмежується всіма збитками, понесеними страхувальником щодо майна, застрахованого за цим договором, під час періоду у 72 послідовні години, що виникли внаслідок або в результаті однієї причини. Проте, жодний такий період у 72 послідовні години не може виходити за рамки строку дії договору, крім випадків, коли страхувальник вперше зазнав прямого матеріального збитку до закінчення строку дії договору, а також починатись до початку строку дії договору; "війна" - це силова боротьба між двома або більше суверенними націями, що ведеться з будь-якої причини, озброєний конфлікт суверенних сил та (або) оголошених або неоголошених та відкритих ворожих актів між суверенними націями, з врахуванням виключення, зазначеного в пункті 3.1.3. цих Умов; "страхове покриття" - це зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, яке виникло протягом строку дії договору; страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до договору та Умов зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова сума є максимальною сумою, що може бути виплачена страхувальнику за усіма страховими випадками, що сталися протягом строку дії цього правочину із застрахованим майном.
Згідно з цим договором у частині страхування майна страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок втрати, знищення або пошкодження страхованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених у розділі 6 договору, у тому числі війна (пункт 2.1. Умов).
Не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки внаслідок, зокрема: події, що прямо або опосередковано сталася внаслідок захоплення, конфіскації, націоналізації, реквізиції, експропріації, затримання, законного чи незаконного заволодіння, зайняття, ембарго, відчуження, а також втрату або пошкодження застрахованого майна на виконання закону, наказу, постанови або вказівок будь-якого органу влади, втрати або пошкодження застрахованого майна внаслідок контрабанди або незаконного перевезення або незаконної торгівлі; війни (незалежно від того коли вони сталися, тобто до, чи після початку воєнних дій) між будь-якими двома з наступних країн: Китай, Франція, російська федерація, Великобританія та Сполучені Штати Америки; затримки, втрати частки ринку, неможливості використання, неможливості доступу до застрахованого майна, закриття бізнесу або відкликання ліцензії, амортизації, обмеженості в функціональності, витрати на прискорення відновлення перерви діяльності (пункти 3.1.2.- 3.1.4. Умов).
Відповідно до пункту 6.1.3. Умов страхувальник має право при настанні страхового випадку отримати страхове відшкодування в порядку та на умовах, передбачених договором.
При цьому, відповідно до пункту 6.2.5. Умов страхувальник повинен при настанні страхового випадку дотримуватись вимог розділу 8 Умов.
У свою чергу, Компанія за приписами пунктів 6.3.5. та 6.3.6. Умов має право: самостійно проводити розслідування обставин випадку, призначати на свій розсуд та за свій рахунок кваліфікованих фахівців (експертів) для визначення причин страхового випадку та розміру збитків; у разі виникнення сумніву в обґрунтованості (законності) вимог страхувальника на виплату страхового відшкодування, відстрочити її до підтвердження або спростування цих сумнівів.
За умовами пунктів 6.4.3. та 6.4.4. страховик зобов'язаний: протягом 10-ти робочих днів, після отримання усіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, прийняти рішення щодо визнання (чи невизнання) події страховим випадком; при настанні страхового випадку - сплатити страхове відшкодування не пізніше 10-ти робочих днів з моменту прийняття рішення про визнання події страховим випадком.
У разі настання випадку, який має ознаки страхового, страхувальник зобов'язаний: негайно, протягом двадцяти чотирьох годин, звернутися у цілодобовий інформаційний центр страховика і повідомляє про випадок, що стався; протягом 48 годин з моменту настання випадку надати особисто або надсилає факсом, поштовим зв'язком страховику письмове підтвердження повідомлення про подію; негайно проінформувати відповідні органи, виходячи з їх компетенції (органи внутрішніх справ, пожежної охорони, аварійні служби тощо) про настання страхового випадку та отримати від них документи, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку; при настанні події, яка має ознаки страхового випадку, надати визначені пунктом 8.1. договору документи (пункти 7.1.1.- 7.1.3., 8.1. Умов).
Відповідно до пунктів 8.2. та 8.3. Умов страховик залишає за собою право змінити перелік документів, передбачених пунктом 8.1. Умов, а також вимагати у страхувальника додаткові документи, якщо з урахуванням конкретних обставин їх відсутність унеможливлює встановлення майнового інтересу, факту та причин настання страхового випадку та (або) визначення розміру збитків. У разі неможливості надання яких-небудь документів з об'єктивних причин, страхувальник зобов'язаний надати страховику письмове пояснення причин їхньої відсутності/ненадання.
Рішення про визнання події страховим випадком приймається страховиком протягом 10-ти робочих днів після отримання всіх документів, зазначених у пункті 8.1. цього договору (пункт 8.5. Умов).
За умовами пунктів 8.6.- 8.8. Умов виплата страхового відшкодування її одержувачу здійснюється страховиком на підставі заяви про виплату страхового відшкодування і страхового акта протягом 10-ти робочих днів з дати прийняття рішення про визнання події страховим випадком (оформлення страхового акта) шляхом, зазначеним її одержувачем у заяві про виплату страхового відшкодування, - безготівковим переказом на банківський рахунок, готівкою через касу страховика або іншим шляхом, зазначеним вигодоодержувачем у заяві про виплату страхового відшкодування. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик зобов'язаний повідомити страхувальника в письмовій формі, з обґрунтуванням причин відмови протягом 10-ти робочих днів з дати отримання всіх документів, передбачених договором. Строк прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування може бути додатково продовжений страховиком: до 60 днів - при необхідності проведення додаткової перевірки обставин страхового випадку, розміру заподіяного збитку та (або) якщо документів, отриманих від страхувальника недостатньо для прийняття рішення по випадку, що має ознаки страхового; якщо органами внутрішніх справ розпочато досудове розслідування проти страхувальника або посадових осіб страхувальника, або уповноважених ним осіб, або його представників та/або ведеться досудове розслідування обставин, які спричинили настання страхового випадку - до закінчення досудового розслідування, а у випадку звернення до суду з обвинувальним актом - до моменту набрання вироком, ухвалою суду законної сили; якщо за фактом настання страхового випадку розпочато досудове розслідування - до закінчення досудового розслідування (закриття кримінального провадження), але не більше, ніж на 90 календарних днів з дати отримання страховиком останнього документу від страхувальника; у випадку звернення до суду з обвинувальним актом - до моменту набрання вироком, ухвалою суду законної сили.
У розділі 9 Умов сторони погодили порядок визначення розміру страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.
Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, зокрема: несвоєчасне повідомлення страхувальником, без поважних на це причин, про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом, Правилами та договором страхування (пункти 10.1.5. та 10.1.8. Умов).
Цей договір складено в двох примірниках українською та англійською мовами, кожен з яких має однакову юридичну силу. При виникненні суперечностей при трактуванні умов цього договору, пріоритетне значення має українська мова (розділ 12.1. Умов).
Відповідно до розділів 12.11. та 12.12. Умов страхувальник, як тільки йому стане відомо про обставини, які можуть вчинити настання збитку має строки протягом 24 годин письмово повідомити страховика, за договором, який, у свою чергу, має повідомити страховика протягом семи днів з моменту, коли йому стало відомо про виникнення таких обставин. Умова повідомлення про збитки є необхідною та впливає на виконання зобов'язань за договором страховиком. При повідомленні про страховий випадок страхувальник має надати страховику максимально можливу і достовірну інформацію та свідчення, а також повноцінно співпрацювати у розслідуванні та врегулюванні будь-якого збитку. Страхувальник має надати підписані та документально підтверджені докази збитку протягом 60 днів з моменту настання страхового випадку (за виключенням письмового обґрунтування збільшення даного строку наданого страховику) із зазначенням часу, місця та причин збитку, підтвердження майнового інтересу щодо пошкодженого чи втраченого майна, а також фінансового розміру збитку. Якщо документи, що підтверджують настання збитку, не будуть надані протягом 1-го року з дати закінчення строку дії договору, страховик звільняється від будь-якої відповідальності за цим правочином. У будь-якій заяві чи вчиненій дії по повідомленню про настання збитку по даному договору необхідність доведення того, що збиток покривається за цим договором, не є виключенням зі страхових випадків та підлягає сплаті, покладається на страхувальника (пункт 12.12 Умов).
Доказів дострокового припинення укладеного між сторонами правочину, зокрема, у зв'язку з несплатою Товариством обумовлених страхових платежів, чи матеріали даної справи не містять.
Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
24 лютого 2022 року військами російської федерації здійснено повномасштабне вторгнення на територію України, у тому числі на територію Генічеського району Херсонської області.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всіх території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась і триває на час розгляду судом даної справи.
Судом також врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, відповідно до якої факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 уся територія Генічеського (Новотроїцького) району Херсонської області, на території якого знаходилось застраховане майно позивача, включено до Переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій з 24 лютого 2022 року.
Як зазначає Товариство у своїй позовній заяві, починаючи з 24 лютого 2024 року воно фактично втратило усі правомочності власника застрахованого майна, оскільки практичне здійснення володіння, користування та розпорядження цим майном є неможливим.
Зокрема, з відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Державної прикордонної служби України за посиланням: https://dpsu.gov.ua/uk, вбачається, що станом на 09:42 год 24 лютого 2024 року на території Херсонської області велись активні бойові дії.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що близько 7:00 год 24 лютого 2022 року зафіксовано пошкодження турбін ВЕС "Овер'янівська" внаслідок її ураження ракетами російської федерації, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Україна". У зв'язку з цим, з метою запобігання виникненню аварій на обладнанні, роботу обладнання, застрахованого за спірним договором, було зупинено за рішенням начальника ВЕС "Новотроїцька" Микули О.Г. 24 лютого 2024 року.
Обставини припинення експлуатації застрахованого майна позивача підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями листа Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 19 вересня 2023 року вих. № 01/46648 та листа Державного підприємства "Гарантований покупець" від 20 вересня 2023 року № 15/3526 з відомостями щодо погодинного відпуску електроенергії Товариством, згідно з якими з 24 лютого 2022 року відпуск електроенергії ВЕС "Новотроїцька" припинився.
З наявних у матеріалах справи копій листів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестас Юкрейн" від 28 лютого 2922 року та листа Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 19 вересня 2023 року вих. № 01/46487 вбачається, що технічне та диспетчерське обслуговування застрахованого обладнання позивача з 24 люто 2024 року було припинене у зв'язку з відсутністю доступу до такого об'єкта внаслідок окупації військами російської федерації території, на якій розташоване відповідне обладнання.
Зі змісту наявних у матеріалах справи копій листів: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області: від 19 липня 2022 року № 6601-196/02 та від 10 лютого 2023 року № 6602-456/66, Херсонської обласної військової адміністрації від 6 березня 2023 року № 317-08-09-319/23, - вбачається, що застраховане Товариством майно розташоване на тимчасово окупованій російською федерацією території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв'язку з чим вказані суб'єкти владних повноважень не мають можливості ні надати допомогу в забезпеченні позивачу реалізації прав власника такого майна, ні надати будь-яку інформацію про його стан.
Враховуючи вищевказані обставини, 23 лютого 2023 року позивач у визначеному договором порядку направив на електронну пошту та на поштову адресу відповідача повідомлення про страховий випадок від вказаної дати Вих № 2, у якому Товариство вказало про настання 24 лютого 2022 року страхового випадку за договором, а саме: втрату застрахованого майна, зазначеного в пунктах 7.1.1.- 7.1.13. договору, внаслідок війни російської федерації з Україною. Належні докази направлення цього листа відповідачу наявні в матеріалах справи.
24 лютого 2023 року Товариство направило на адресу відповідача заяву від 24 лютого 2023 року Вих № 4 про виплату страхового відшкодування з долученими до неї документами відповідно до пункту 8.1. Умов. У цій же заяві позивач повідомив Компанію про документи, які не можуть бути надані останній страхувальником у зв'язку з їх перебуванням на тимчасово окупованій території Херсонської області. Належні копії вказаних документів з доказами їх направлення відповідачу в установленому договором порядку, а також їх отримання останнім, містяться в матеріалах справи.
З матеріалів справи також вбачається, що 4 квітня 2023 року Товариство направило на адресу відповідача лист від 3 квітня 2023 року Вих № 6 з проханням повідомити про прийняте у страховій справі № 00555192 рішення (повідомлення про страховий випадок від 23 лютого 2023 року Вих № 2). Однак, листом від 6 квітня 2023 року Вих. № 00555117 Компанія повідомила Товариство про необхідність надання додаткової інформації та документів стосовно реального стану застрахованого майна й обставин його втрати, знищення або пошкодження.
У зв'язку з цим, на виконання вимог Компанії, зазначених у листі від 6 квітня 2023 року Вих. № 00555117, Товариство 20 квітня 2023 року направило відповідачу лист від цієї ж дати Вих № 7 з додатковими поясненнями та доказами на підтвердження обставин втрати застрахованого майна. Копії вказаних документів з доказами їх направлення на поштову адресу відповідача наявні в матеріалах справи.
Листом від 15 травня 2023 року Вих. № 00555118 Компанія повідомила Товариство про те, що надані позивачем документи не містять інформації, яка вимагається за укладеним договором. У зв'язку з цим відповідач продовжив позивачу термін для подання документів на підтвердження понесення ним збитків у визначеному договором порядку до 30 вересня 2023 року. Вказівки на те, які саме додаткові документи зобов'язаний надати позивач для прийняття Компанією рішення за результатами розгляду відповідної заяви Товариства про виплату страхового відшкодування, вказаний лист (копія якого наявна в матеріалах справи) не містить.
На час звернення позивача до суду з даним позовом рішення про визнання спірної події страховим випадком чи про відмову у виплаті страхового відшкодування за заявою позивача Компанією прийнято не було, відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 979 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 7 березня 1996 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 8 Закону страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Положеннями статті 9 Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком і страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до статті 26 Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заперечуючи проти задоволення позову, Компанія зазначала про відсутність настання визначеного Товариством страхового випадку - втрати застрахованого майна внаслідок війни, оскільки, на думку відповідача, вказане поняття охоплює випадки саме повного фізичного знищення застрахованого майна (втрата усіх правомочностей власника щодо володіння, розпоряджень та користування майном).
Однак, ні умовами спірного правочину, ні положеннями чинного законодавства тлумачення терміну "втрата майна" не визначено.
Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19.
Як передбачено частиною 1 статті 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
За частиною 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
При цьому, судом враховано, що якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частині 3 та 4 статті 213 ЦК України, неможливо встановити зміст правочину, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права й обов'язки.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.1. договору предметом страхування останнього є не конкретно визначене майно, як річ матеріального світу, а саме майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, та/або користуванням, та/або розпорядженням майном, застрахованим за цим договором.
З системного аналізу вказаних умов договору, а також з урахуванням дійсних намірів сторін, якими вони керувалися під час укладання спірного правочину, вбачається, що під "втратою застрахованого майна" у розмінні договору страхування слід розуміти не фізичне пошкодження чи знищення застрахованого обладнання Товариства, а саме втрату ним будь-якої з правомочностей як власника щодо користування, володіння та розпорядження таким майном (або усіх правомочностей у сукупності).
У свою чергу, застосування запропонованого відповідачем тлумачення умов договору, за яким під "втратою майна" розуміється виключно його фізична втрата (знищення) чи пошкодження (про що також зазначено в поданих Компанією висновках експертів: від 23 жовтня 2023 року № 15174 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складеного Ткачук І.А. та від 23 жовтня 2023 року № 85/23 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження, складного Фраймович Л.В.), істотно звужує встановлені правочином права позивача, оскільки фактично ототожнює такий страховий випадок "втрата майна внаслідок війни" з іншими визначеними пунктом 6 договору страховими випадками, а саме "пошкодження майна внаслідок війни" та "знищення майна внаслідок війни".
При цьому, за приписами статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Однак, подані відповідачем висновки експертів не можуть бути враховані судом, оскільки вони є недопустимими доказами в розумінні приписів ГПК України.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Частиною 6 статті 99 ГПК України встановлено, що питання, які ставляться експертну, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
У свою чергу, частиною 2 статті 98 ГПК України імперативно встановлюється, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За змістом пункту 2.2. розділу 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція), на експерта покладаються такі обов'язки: повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(па) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.
Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції експерту забороняється вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права.
У свою чергу, з наданих відповідачем висновків вбачається, що експерту Ткачук І.А. Компанією були поставлені такі питання: "1. Який семантичний зміст поняття "втрата майна"? 2. Яке значення має словосполучення "втрата майна" у контексті "Договорів добровільного страхування майна від 15.03.2021 № 001443/2001/0000004 та від 04.11.2021 № 001443/2001/0000015, укладених між ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" та ТОВ "Віндкрафт Таврія", та між ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" та ТОВ "Віндкрафт Каланчак"?". Експерту Фраймович Л.В. відповідачем було поставлено таке питання: "Який об'єктивний зміст має словосполучення "втрата майна" в контексті Договорів добровільного страхування майна від 15 березня 2021 року № 001443/2001/0000004 та від 04 листопада 2021 року № 001443/2001/0000015?".
Отже, перед експертами були поставлені питання не про лінгвістичне визначення змісту словосполучення "втрата майна", а про тлумачення цього терміну, як умови спірного договору добровільного страхування майна, шляхом системного аналізу його взаємозв'язку з усіма іншими умовами договору, що мало б здійснюватись в порядку статті 213 ЦК України і вимагало спеціальних знань у сфері права. Відтак, висновки експертів Ткачук І.А. і Фраймович Л.В. складені з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки містять висновки з питань, які не входять до компетенції (кваліфікації) вказаних експертів.
Крім того, у вищевказаних висновках експертів відсутнє обґрунтування того, чому зазначені особи тлумачать поняття "втрата майна" як зміну виключно фізичного стану такого майна.
У свою чергу, як вже зазначалося судом, визначення змісту страхового ризику "втрата майна внаслідок війни" виключно як знищення чи пошкодження застрахованого майна фактично суперечить положенням укладеного між сторонами спірного договору, оскільки в пункті 6 зазначеного правочину чітко встановлено, що страховим випадком є факт понесення збитків позивачем внаслідок пошкодження, знищення чи втрати майна. Тобто, ці події визначено окремо.
При цьому, наявність у розділі 9 Умов порядку визначення розміру страхового відшкодування виключно в разі його пошкодження чи знищення не звільняє страховика від обов'язку виплатити страхувальнику страхове відшкодування в разі настання страхового ризику - втрати майна, враховуючи загальний порядок такої виплати, встановлений в пункті 9.2. договору страхування.
Крім того, до спірних правовідносин положення Правил добровільного страхування фінансових ризиків, на які посилався відповідач у своїх заявах по суті справи в контексті тлумачення терміну "втрата майна", не підлягають застосуванню, оскільки страхування фінансових ризиків є іншим видом страхування і стосуються лише ризиків порушення договірних зобов'язань, внаслідок яких майно вибуває з власності страхувальника на підставі судового рішення. Натомість, у даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі саме договору добровільного страхування майна та майнових інтересів.
Суд також відхиляє посилання відповідача на положення Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу) від 14 січня 2016 року (які в матеріалах справи відсутні і сторонами долучені не були), оскільки останні прямо суперечать положенням укладеного між сторонами договору, у тому числі щодо порядку визначення розміру страхового відшкодування та обсягу страхових ризиків. При цьому, пунктами 12.5. та 12.16. Умов до договору страхування прямо передбачено, що: "у випадку виникнення суперечностей з приводу тлумачення або трактування окремих положень, зазначених у Правилах та у Договорі та Умовах, пріоритет у застосуванні мають умови Договору. У разі протиріч між умовами цього Договору та Правилами, перевагу мають умови цього Договору".
Суд вважає необґрунтованими послання відповідача на те, що в англомовній версії укладеного між сторонами договору страховим випадком визнається виключно пошкодження чи знищення майна ("loss or damage"), оскільки в пункті 12.1. Умов сторони прямо погоди пріоритетність умов договору, викладених саме українською мовою.
Суд також відхиляє як необґрунтовані посилання третіх осіб на положення англомовних умов договору перестрахування від 28 березня 2021 року № В090221N995890189, за якими страховим випадком визначено лише пошкодження чи знищення майна ("loss or damage"), оскільки в російськомовній версії цього ж правочину, аналогічно до умов укладеного між сторонами правочину українською мовою, визначено, що: "страховым случаем является факт понесения убытков страхователем (выгодоприобритателем) в результате повреждения, уничтожения или потери застрахованного имущества в результате наступления событий (страховых рисков), - войны".
Суд не приймає до уваги посилання Markel Capital Limited на подану цією третьою особою судову практику Високого суду Англії та Уельсу, оскільки застосування національними судами України судової практики вказаного іноземного судового органу не передбачено жодними нормами чинного законодавства України. При цьому, суд звертає увагу на те, що висновки Високого суду Англії та Уельсу, викладені в рішенні останнього від 12 червня 2024 року в справі № CL-2023-000219, зроблені вказаним судом з урахуванням умов договору страхування, який взагалі не передбачав такого страхового ризику як "втрата майна внаслідок війни".
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 236 ГПК України.
Разом із цим, зазначені MS Amlin Corporate Member Limited висновки судів в справах №№ 910/27754/15, 910/12274/15, 910/24249/16 не є висновками щодо застосування норм матеріального чи процесуального права. Крім того, суд звертає увагу на те, що спір у даній справі не є тотожним до правовідносин у вищевказаних справах і відповідні висновки зроблені судами з урахуванням конкретних положень договорів страхування, які не є тотожними до умов укладеного між сторонами даної справи договору, зокрема, у частині обсягу застрахованих страхових ризиків.
У свою чергу, долучені третіми особами до матеріалів справи публікації статтей фахівців у галузі страхування з мережі Інтернет не є належними та допустимими доказами в розумінні приписів ГПК України, оскільки відображають виключно власні міркування особи (автора) з певного питання і ця особа не є залученим судовим експертом у межах даної справи.
Судом також враховано, що "втрата майна" у розмінні умов укладеного між сторонами правочину не є тотожною втраті майна у розмінні приписів цивільного законодавства, тобто втрати усієї "тріади" правомочностей власника, оскільки за пунктом 3.1. укладеного між сторонами правочину передбачає страхування альтернативних майнових інтересів власника майна (окремо щодо кожної з правомочностей: володіння, та/або користування, та/або розпорядження).
Разом із цим, за загальними підходами до розуміння сутнісного змісту елементів права власності, які склалися в усталеній судовій практиці, право володіння - це забезпечена законом можливість мати в себе певну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (володіння може бути законним і незаконним); право користування - юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи); право розпорядження - це юридичне закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 4 вересня 2023 року в справі № 143/192/21.
За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Отже, вказана норма передбачає: пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб'єктів. Дії власника обумовлені його інтересом; виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов'язок утримання, від вчинення подібних дій; абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правам можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності по відношенню до неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року в справі № 442/928/19, від 21 жовтня 2020 року в справі № 447/71/18.
Однак, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Товариство внаслідок війни, тобто, з незалежних від нього причин, позбавлене як права володіння застрахованим майном внаслідок неможливості доступу до нього (листи ГУ ДСНС у Херсонській області: від 19 липня 2022 року № 6601-196/02 та від 10 лютого 2023 року № 6602-456/66, лист Херсонської обласної військової адміністрації від 6 березня 2023 року № 317-08-09-319/23), так і права користування останнім за його цільовим призначенням згідно наявної у матеріалах технічної документації на спірне обладнання внаслідок неможливості його технічного та диспетчерського обслуговування (листи ТОВ "Вестас Юкрейн" від 28 лютого 2922 року та лист Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 19 вересня 2023 року вих. № 01/46487). Натомість Компанією не спростовано у встановленому законом порядку факту використання Товариством застрахованого майна за його цільовим призначенням після 24 лютого 2024 року, а також факту отримання постійного доступу до застрахованого майна.
При цьому, заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що позивач не позбавлений можливості розпоряджатись застрахованим майном, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач залишається титульним власником застрахованого майна.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статтей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
У цьому контексті суд зазначає, що правомочність розпорядження майном полягає не в ілюзорному праві власника бути потенційним відчужувачем належного йому майна, а саме можливість ефективно та на власний розсуд розпорядитися належною йому річчю, зокрема, шляхом, зокрема, її реалізації (продажу) за визначеною продавцем ціною, здійснення її удосконалення, модернізації з метою покращення корисних властивостей тощо.
Разом із цим, незважаючи на державну реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, останній фактично позбавлений можливості розпорядитися своїм майном на власний розсуд, зокрема, шляхом його продажу, з огляду на імперативні положення статті 662 ЦК України, якими передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, як і загалом гарантувати існування предмету договору-купівлі продажу на момент укладення відповідного правочину, що прямо суперечить приписам статті 656 ЦК України.
Крім того, положеннями статті 391 ЦК України прямо передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Однак, з огляду на окупацію території, на якій розташоване застраховане майно, позивач позбавлений можливості реалізувати передбачені законом гарантії з охорони належного йому майна у визначеному законом порядку, як і повноцінно реалізувати вказані правомочності власника майна.
При цьому, у силу статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Судом враховано, що на час звернення позивача до суду з даним позовом та розгляду даної справи, статус територій місцезнаходження застрахованого майна як тимчасово окупованих територій протягом більш ніж трьох років не змінився, будь-які визначені чинним законодавством механізми щодо охорони чи повернення такого майна власнику також відсутні. Вказані обставини додатково свідчать про відсутність у позивача правомірних очікувань щодо повернення його майна в майбутньому в придатному для використання стані.
Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на приписи Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якими передбачено, що за підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Зокрема, вказані приписи законодавства жодним чином не спростовують факту втрати позивачем можливості реалізовувати свої правомочності власника застрахованого майна, а лише встановлюють гарантії держави щодо збереження статуту власника цього майна, як титульного володільця. При цьому, вказані норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не визначають ні механізму охорони майна на тимчасово окупованих територій, ні порядку відшкодування завданих збитків, у разі його пошкодження чи знищення.
Заперечуючи проти позову відповідач також вказував на те, що подія, про існування якої позивач зазначає у позовній заяві, підпадає під виключення зі страхових випадків і обмеження страхування відповідно до пунктів 3.1.2., 3.1.4. та 3.2.3. Умов. Однак, суд вважає вказані твердження відповідача необґрунтованими, з огляду на таке.
Зокрема, відповідно до пункту 3.1.2. Умов не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки внаслідок події, що прямо або опосередковано сталася внаслідок захоплення, конфіскації націоналізації, реквізиції, експропріації, утримання, законного чи незаконного заволодіння, зайняття, ембарго, відчуження, а також втрату або пошкодження застрахованого майна на виконання закону, наказу, постанови або вказівок будь-якого органу влади, втрати або пошкодження застрахованого майна внаслідок контрабанди або незаконного перевезення або незаконної торгівлі.
Разом із цим, позивач у своєму повідомленні про настання страхового випадку, у заяві про виплату страхового відшкодування, а також у позовній заяві чітко зазначив, що спірною страховою подією є саме втрата застрахованого майна внаслідок війни, а не його захоплення, законне чи незаконне заволодіння, утримання третіми особами. У той же час, пунктом 3.1.2. Умов чітко визначено, що не є страховим випадком лише втрата майна на виконання закону, наказу, постанови або вказівок будь-якого органу влади, або втрата застрахованого майна внаслідок контрабанди, або незаконного перевезення, або незаконної торгівлі.
У даному випадку має місце окупація території, на якій знаходиться застраховане майно, а не безпосереднє захоплення такого майна. Зокрема, преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" прямо встановлено, що перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до пункту 3.1.4. Умов не визнається страховим випадок та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки внаслідок події, що прямо або опосередковано сталася внаслідок затримки, втрати частки ринку, неможливості використання, неможливості доступу до застрахованого майна, закриття бізнесу або відкликанні ліцензії, амортизації, обмеженості в функціональності, витрати на прискорення відновлення перерви діяльності.
Однак, вказаний пункт Умов підлягає застосуванню виключно у разі, коли неможливість використання або відсутність доступу до майна є єдиним існуючим обмеженням щодо нього. У свою чергу, у разі знищення чи, як у даному випадку, втрати застрахованого майна, вказане застереження Умов не підлягає застосуванню, оскільки вказані події завжди призводять до неможливості використання і відсутності доступу до майна. При цьому, як уже було зазначено судом, у даній справі будь-які неточності положень укладеного між сторонами договору підлягають тлумаченню на користь позивача.
За пунктом 3.2.3. Умов до договору останній не покриває страхуванням та страховик не відшкодовує збитки, що сталися із майном, що зазначене нижче, а саме: будь-які будівлі (застраховане майно) та майно в них, якщо застраховане майно не експлуатується або не використовується або є порожнім протягом 60-ти або більше днів, якщо страхувальником не була отримана попередня письмова згода страховика (за виключенням технічного обслуговування).
Однак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується і відповідачем не спростовано того, що на момент настання страхового випадку - 24 лютого 2022 року, застраховане майно використовувалося позивачем за його цільовим призначенням, тобто не було таким, що не експлуатується, або не використовується, або є порожнім протягом 60 (шістдесяти) чи більше днів.
Таким чином, жодне із зазначених відповідачем виключень із страхових випадків не підлягають застосуванню до спірних у даній справі правовідносин.
Відтак, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджується і відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано факт настання передбачено договором страхового випадку - втрати застрахованого майна внаслідок війни.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач також вказував на те, що позивач повідомив Компанію про настання страхового випадку з порушенням встановленого договором строку, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Судом враховане й те, що несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку зумовлене, насамперед, стрімкою окупацію Херсонської області військами російської федерації, припиненням поштового зв'язку та перебоями із телефонним зв'язком, у зв'язку з чим позивач був об'єктивно позбавлений можливості повідомити відповідача про страховий випадок у передбачені пунктами 7.1., 7.2. Умов строки.
При цьому, як зазначав неодноразово позивач у своїх заявах по суті справи та про що зазначалося його представниками в судових засіданнях, Товариство у період з 24 лютого 2024 року по лютий 2023 року мало правомірні очікування на деокупацію території Херсонської області й повернення втраченого застрахованого майна. Однак, враховуючи сплив передбаченого пунктом 12.12. договору присічного річного строку (з дати закінчення строку дії договору) для подання всіх документів щодо страхового випадку, після якого отримання страхового відшкодування було б неможливим, позивач прийняв рішення повідомити Компанію про страховий випадок і подати підготовлені за вказаний період відповідні документи для підтвердження настання факту страхового випадку.
Разом із цим, несвоєчасне повідомлення страхувальникам страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 29 червня 2022 року в справі № 216/1806/20, від 4 листопада 2020 року в справі № 757/56677/19-ц, від 19 серпня 2019 року в справі № 569/6516/15-ц.
Однак, у даному випадку несвоєчасне повідомлення про страховий випадок ніяким чином не вплинуло на можливість відповідача дізнатися, чи є відповідна подія страховим випадком, оскільки факт окупації території місцезнаходження застрахованого майна є загальновідомим.
При цьому, з матеріалів справ вбачається, що позивачем разом із заявою на виплату страхового відшкодування також були подані документи та докази на підтвердження факту настання відповідної події, за результатом оцінки яких відповідач мав можливість встановити, чи є така подія страховим випадком та прийняти за результати їх розгляду відповідне рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування.
Разом із цим, суд звертає увагу на те, що ні в листі відповідача від 6 квітня 2023 року Вих. № 00555117, ні в листі від 15 травня 2023 року Вих. № 00555118, Компанія не вказувала про факт пропуску позивачем строку повідомлення про страховий випадок, а також про те, що таке несвоєчасне повідомлення позбавило Компанію встановити, чи є відповідна подія страховим випадком.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку несвоєчасне повідомлення страховика про страховий випадок не є підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Відповідач також зазначав про непослідовність дій позивача та неповноту поданих ним документів для прийняття Компанією рішення про визнання події страховим випадком.
Однак, у жодному зі своїх листів до позивача Компанія не вказала про факт ненадання Товариством передбачених пунктом 8.1. договору документів, а також не визначила, які конкретно документи зобов'язаний додатково надати позивач, у тому числі в порядку пункту 8.2. Умов (про застосування якого відповідач також не повідомляв Товариство в листах від 6 квітня 2023 року Вих. № 00555117 та від 15 травня 2023 року Вих. № 00555118), для прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду матеріалів страхової справи № 00555192.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
У листі відповідача від 15 травня 2023 року Вих. № 00555118 останній, не вказуючи про те, які саме документи повинне додатково надати Товариство, з власної ініціативи продовжило останньому строк на їх подання до 30 вересня 2023 року. При цьому, неподання Товариством усіх необхідних, на думку Компанії, документів, є підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у визнанні події страховим випадком. Однак, ні після закінчення перебігу визначеного самою Компанією строку, ні на час розгляду даного спору судом, відповідач у встановленому договором, Умовами та законом прядку не прийняв жодного рішення за результатами розгляду поданих Товариством документів.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що Компанією не доведено в установленому законом порядку наявності обставин, які підпадають під виключення із страхових випадків і обмеження страхування та причин відмови у виплаті страхового відшкодування Товариству, передбачених Законом, положеннями укладеного між сторонами договору та Умов до нього, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав сплатити позивачу спірну суму страхового відшкодування.
Як вже зазначалося судом, відсутність встановленого договором механізму обрахунку страхового відшкодування саме у разі настання стравного випадку - втрати майна внаслідок війни, жодним чином не нівелює права позивача на отримання належної йому суми страхового відшкодування у розмірі задекларованої вартості застрахованого майна за пунктом 7.2. договору, що складає 75 542 400,00 Євро.
При цьому, умовами пункту 9.2. договору встановлено, що страховик здійснює випалу страхового відшкодування в національній валюті України - гривні, після перерахунку суми страхового відшкодування в іноземній валюті за курсом гривні, встановленим НБУ на дату настання страхового випадку, з врахуванням страхових сум (лімітів) та франшиз, розрахованих у гривні на момент настання страхового випадку.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір страхового відшкодування в розмірі 2 505 462 580,68 грн є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору і відповідачем не подано жодних заперечень щодо необґрунтованості заявленої позивачем суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з Компанії вказаної суми підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вулиця Теліги Олени, будинок 6, літера "В"; ідентифікаційний код 20033533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" (75700, Херсонська область, Скадовський район, місто Скадовськ, вулиця Незалежності, будинок 121; ідентифікаційний код 39374562) 2 505 462 580 (два мільярди п'ятсот п'ять мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн 68 коп. страхового відшкодування та 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 30 квітня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко