ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/15195/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Корпорації "Украгротех"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення шкоди у розмірі 572 476,80 грн.
Представники сторін:
від позивача: Зайцева Н.О., ордер серія АІ № 1829644;
від відповідача: Лакута Г.В., довіреність НТР 771848 від 13.01.2025.
Корпорація «Украгротех» звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення шкоди у розмірі 572 476,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, позивачем понесені необґрунтовані витрати в сумі 286 238,40 грн., в зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача 572 476,80 грн. на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 задоволено самовідвід судді Гумеги О.В., відведено суддю Гумегу О.В. від розгляду позовної заяви Корпорації «Украгротех» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення шкоди у розмірі 572 476,80 грн., позовну заяву Корпорації «Украгротех» разом з доданими до неї документами передано уповноваженій особі Господарського суду міста Києва для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2024 у справі №910/15195/24 самовідвід судді Зеленіної Н.І. задоволено, відведено суддю Зеленіну Н.І від розгляду позовної заяви Корпорації «Украгротех» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення шкоди у розмірі 572 476,80 грн., позовну заяву Корпорації «Украгротех» з доданими до неї документами передати уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024, позовну заяву передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2025.
09.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
21.01.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
24.01.2025 представником позивача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
27.01.2025 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 24.02.2025.
03.02.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
18.02.2025 представником позивача подано письмові пояснення.
У судове засідання 24.02.2025 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 24.03.2025.
У судове засідання 24.03.2025 представники сторін з'явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 21.04.2025 представники сторін з'явились.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07 лютого 2018 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (далі - замовник) укладено Договір про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018 (далі - Договір надання послуг), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Крім того, обов'язком перевізника є, зокрема, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.
За умовами Договору надання послуг:
- розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються перевізником і доводяться замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення (пункт 3.5);
- у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати, сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору (пункт 9.1);
- зміни й доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід'ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього договору або в інших випадках передбачених договором (пункт 9.2).
Відповідно до рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» № Ц-64/101 від 18.12.2018 встановлено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн без ПДВ.
Згідно з наказом Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 22 від 09.01.2019 послуга з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням була введена в дію.
01.03.2019 Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» укладено Додаткову угоду № 3/П3 до Договору надання послуг, якою доповнено розділ 2 новим підпунктом 2.1.20, відповідно до якого встановлено обов'язок замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов'язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Богодухів, та відповідно доповнено додаток 1 до цього договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов'язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.
21 лютого 2019 року для виконання Корпорацією «Украгротех» (далі - позивач) зобов'язань по Контракту № UA-TD/18-1, укладеному між позивачем та Толдер Девелопмент Інк., між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (далі - експедитор) та Корпорацією «Украгротех» (далі - клієнт) укладено Договір транспортного експедирування № 801 від 21.02.2019 (далі - Договір експедиційного обслуговування), за умовами якого експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надавати послуги по організації перевезення зернових та олійних культур (далі - вантаж) зазначених клієнтом залізничним та/або автомобільним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за цим Договором і узгоджених з клієнтом.
01 березня 2019 року між експедитором та клієнтом укладено Додаткові угоди № 2 та № 3 до Договору транспортного експедирування, згідно з якими сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати перевезення вантажу кукурудзи по маршруту: станція відправлення Богодухів Південної залізниці - станція призначення Чорноморськ-порт Одеської залізниці. Відправником вантажу виступає експедитор ТОВ «ТЕП «Вертикаль»
Протягом березня 2019 року позивачем при посередництві експедитора зі станції Богодухів на станцію Чорноморськ-порт залізничним транспортом відправлено вагони з вантажем кукурудза, у тому числі:
- 04.03.2019: вагони №№ 95441242, 95077566, 95660262, 59828640, 95131413, 95699559 (накладна № 43881556) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 05.03.2019: вагони № 95694642 (накладна № 43892678), №№ 95663175, 95222311, 95225017, 95012886, 95240057, 95663274 (накладна № 43892637) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 08.03.2019: вагони №№ 95131736, 95439360, 95223327 (накладна № 43921246) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 11.03.2019: вагони №№ 95136016, 95661526, 95665782 (накладна № 43954155) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 12.03.2019: вагони №№ 95221966, 95222113, 95181780, 53203659, 95692562 (накладна № 43963487) згідно з Додатковою угодою № 2 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 13.03.2019: вагони №№ 95660320, 95704052, 95463857 (накладна № 43972470). №№ 95661567, 95077509, 95663118, 95131454, 95703179, 95694675 (накладна № 43981109) згідно з Додатковою угодою № 2 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 14.03.2019: вагони №№ 95442182, 53203816, 95156501 (накладна № 43991579) згідно з Додатковою угодою № 2 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 15.03.2019: вагони №№ 95240156, 95717906, 95077467 (накладна № 44001691) згідно з Додатковою угодою № 2 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 16.03.2019: вагони №№ 95440335, 95670204 (накладна № 44009496) згідно з Додатковою угодою № 2 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 19.03.2019: вагони №№ 95206215, 95682977, 95694717, 95223384, 95692711, 95692331 (накладна № 44039626), №№ 95663274, 95012886, 95240057, 95222832, 95441689, І53221438 (накладна № 44042943) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до |Договору транспортного експедирування;
- 20.03.2019: вагони №№ 95702288, 95671954, 95140080, 95222311, 95225017, 95694642 (накладна № 44052041) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування.
- 22.03.2019: вагони №№ 95660338, 95663175, 95243556 (накладна № 44066330) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування;
- 26.03.2019: вагони №№ 95440376, 95441184, 95442224 (накладна № 44108413), №№ 95663084, 95670063 (накладна № 44108512), № 95136156 (накладна № 44108611) згідно з Додатковою угодою № 3 від 01.03.2019 до Договору транспортного експедирування.
Вартість транспортно-експедиторських послуг визначена у складених Актах наданих послуг № 85 від 18.03.2019, № 86 від 18.03.2019, № 98 від 20.03.2019, № 150 від 28.03.2019, з яких вартість послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням становить 286 238,40 грн., які оплачені позивачем експедитору.
Сума коштів, яку отримав відповідача від експедитора за послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції Богодухів, вартість яких було покладено на позивача, відображено в накопичувальних картках станції Богодухів №№ 05030039, 06030041, 07030043, 09030045, 10030047, 11030051, 12030052, 12030053, 14030058, 14030059, 14030060, 15030064, 16030066, 16030069, 17030072, 18030077, 19030079, 19030080, 20030081, 21030082, 22030083, 23030084, 26030085, 26030086.
Відповідно до переліків № 20190306 від 06.03.2019, № 201090308 від 08.03.2019, № 20190309 від 09.03.2019, № 20190310 від 10.03.2019, № 20190312 від 12.03.2019, № 20190314 від 14.03.2019, № 20190315 від 15.03.2019, № 20190316 від 16.03.2019, № 20190317 від 17.03.2019, № 20190318 від 18.03.2019, № 20190319 від 19.03.2019, № 20190320 від 20032019, № 20190321 від 21.03.2019, № 20190322 від 22.03.2019, № 20190323 від 23.03.2019, № 20190326 від 26.03.2019, № 20190327 від 27.03.2019 філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ «Українська залізниця» проведено списання з рахунку експедитора зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень вартості послуги "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням" вагонів, якi відправлені позивачем за допомогою експедитора у сумі 286 238,40 грн з ПДВ.
Разом з тим, за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 винесено рішення № 470-р, згідно з яким:
- визнано, що Залізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100%;
- визнано, що дії Залізниці, які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг Залізниці), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;
- зобов'язано Залізницю припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення;
- за порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Залізницю накладено штраф у розмірі 18 282 400,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р, Залізниця частково оскаржила його до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/15766/20 від 27.01.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та постановою Верховного Суду від 12.10.2021, у позові відмовлено.
Позивач зазначає, що судами під час розгляду справи № 910/15766/20, зокрема, встановлено, що дії перевізника (Залізниці) створюють для суб'єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами Залізниці з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб'єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб'єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що він є кінцевим споживачем послуги Залізниці з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов'язок зі сплати вартості послуг Залізниці. У свою чергу, експедитор є лише посередником між клієнтом та Залізницею при відправленні вантажу залізничним транспортом, тож саме позивач, як клієнт, внаслідок вчинення Залізницею порушення законодавства про захист економічної конкуренції понесло необґрунтовані витрати на оплату послуги "з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" за встановленої її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ, в загальній сумі 286 238,40 грн (з ПДВ).
Відповідач в свою чергу. заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що до жодної митної декларації не були додані транспортні (перевізні) документи, що свідчить про включення позивачем транспортних витрат до ціни товару за Контрактом. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявності складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Законом України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено порядку (механізму) відшкодування шкоди, а тому у даному випадку слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Близька за змістом правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19 та від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.
Як встановлено судом, за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 винесено Рішення № 470-р, яким визнано, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків (п. 1 резолютивної частини рішення).
Визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2 резолютивної частини рішення).
Зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення (п. 3 резолютивної частини рішення).
За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Акціонерне товариство "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400,00 грн. (п. 4 резолютивної частини рішення).
Не погоджуючись з Рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним Рішення №470-р від 06.08.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва №910/15766/20 від 27.01.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 - без змін.
Судами під час розгляду справи № 910/15766/20 встановлено, зокрема, що вказані дії перевізника (Залізниці) створюють для суб'єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами Залізниці з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб'єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб'єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості. Судами також встановлено, що: Залізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займала монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії Залізниці щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи, що рішеннями у справі № 910/15766/20 було встановлено вину та протиправну поведінку відповідача, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Тобто, зазначені вище рішення у справі № 910/15766/20 свідчать про належну обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності вини та протиправної поведінки АТ «Українська залізниця», яка полягає у займанні монопольного становища та порушенні відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням», що встановлено Рішенням АМКУ №470-р від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19.
Згідно ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Проте, відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, обставин, які б спростовували вину та протиправну поведінку АТ «Українська залізниця» у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» суду не доведено.
Щодо наявності шкоди, яка за доводами позивача, полягає у безпідставному справленні з позивача 286 238,40 грн плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням судом встановлено наступне.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Як вбачається з копій залізничних накладних №№ 43881556, 43892678, 43892637, 43921246, 43954155, 43963487, 43972470, 43981109, 43991579, 44001691, 44009496, 44039626, 44042943, 44052041, 44066330, 44108413, 44108512, № 44108611 протягом березня 2019 року Корпорацією «Украгротех» із станції Богодухов Південної залізниці відправлено вагони з вантажем кукурудза.
Вартість транспортно-експедиторських послуг визначена у складених Актах наданих послуг № 85 від 18.03.2019, № 86 від 18.03.2019, № 98 від 20.03.2019, № 150 від 28.03.2019, з яких вартість послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням становить 286 238,40 грн.
Позивач, згідно рахунків експедитора ТОВ «ТЕП «Вертикаль» № 539 від 04.03.2019 ,№ 626 від 13.03.2019, № 661 від 18.03.2019, № 670 від 19.03.2019, № 679 від 20.03.2019, № 719 від 25.03.2019, № 800 від 01.04.2019, сплатив за вищевказані транспортно-експедиторські послуги з відправлення вагонів по станції Богодухів, що підтверджується банківським реєстром та платіжними інструкціями позивача.
Відповідно до переліків № 20190306 від 06.03.2019, № 201090308 від 08.03.2019, № 20190309 від 09.03.2019, № 20190310 від 10.03.2019, № 20190312 від 12.03.2019, № 20190314 від 14.03.2019, № 20190315 від 15.03.2019, № 20190316 від 16.03.2019, № 20190317 від 17.03.2019, № 20190318 від 18.03.2019, № 20190319 від 19.03.2019, № 20190320 від 20032019, № 20190321 від 21.03.2019, № 20190322 від 22.03.2019, № 20190323 від 23.03.2019, № 20190326 від 26.03.2019, № 20190327 від 27.03.2019 філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ «Українська залізниця» проведено списання з рахунку експедитора зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень вартості послуги "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням" вагонів, якi відправлені позивачем за допомогою експедитора у сумі 286 238,40 грн з ПДВ.
Крім того, сума коштів, яку отримав відповідач від експедитора за послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції Богодухів, вартість яких було покладено на позивача, відображено в накопичувальних картках станції Богодухів №№ 05030039, 06030041, 07030043, 09030045, 10030047, 11030051, 12030052, 12030053, 14030058, 14030059, 14030060, 15030064, 16030066, 16030069, 17030072, 18030077, 19030079, 19030080, 20030081, 21030082, 22030083, 23030084, 26030085, 26030086.
Отже, судом встановлено, що відповідно до вищезазначених господарських операцій послуги АТ «Українська залізниця» за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням у сумі 286 238,40 грн з ПДВ через ТОВ «ТЕП «Вертикаль» були оплачені позивачем, який є кінцевим споживачем зазначених послуг відповідача.
Відповідач в свою чергу. заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що до жодної митної декларації не були додані транспортні (перевізні) документи, що свідчить про включення позивачем транспортних витрат до ціни товару за Контрактом (митної вартості), відповідно до системного тлумачення статті 53 Митного кодексу України та міжнародних правил Інкотермс 2010 (термін СРТ).
Відповідно до наявних в матеріалах справи митних декларацій, покупцем товару є Толдер Девелопмент Інк.
Як вбачається матеріалів справи позивачем та Толдер Девелопмент Інк. укладено Контракт UA-TD/18-1, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а Толдер Девелопмент Інк. прийняти товар та оплатити вартість прийнятого товару, а саме: кукурудзу 3-го класу, не ГМО; походження - Україна; рік врожаю - 2018; упаковка - насипом.
Пунктами 10.1 та 10.2 Контракту визначено, що місце поставки на вибір покупця згідно додаткових інструкцій покупця: ДП «Морський торговельний порт «Южний»; ДП «Одеський морський торговельний порт; ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»; ТОВ «ІЗТ» м. Чорноморськ.
Базис поставки по Контракту: доставка оплачена до (СРТ) місця поставки відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 термін СРТ (Carriage Paid То) (... named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Отже, умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №910/17196/21 та від 27.02.2025 у справі № 910/386/22.
Таким чином, за висновком суду, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, стверджуваного позивачем, підтверджується з огляду на те, що:
- вина та протиправна поведінка Залізниці встановлені судовими рішеннями у межах розгляду справи № 910/15766/20, а тому такі обставини в силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи. Вина та протиправна поведінка полягає у займанні монопольного становища та порушенні Залізницею законодавства про захист економічної конкуренції - визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням", що встановлено Рішенням АМКУ № 470-р від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19;
- про наявність шкоди позивача свідчить те, що кошти за послугу "за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" у сумі 286 238,40 грн. було спершу стягнуто з експедитора як посередника, а потім сплачено позивачем, як власником товару;
- причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у тому, що сплата коштів позивачем у розмірі 286 238,40 грн. у якості послуг "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням", стала наслідком саме протиправної поведінки Залізниці по запровадженню цієї послуги.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем понесено витрати у сумі 286 238,40 грн. за спірну послугу, відносно якої в подальшому рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15766/20, яке набрало законної сили, підтверджено, що введення та встановлення вартості цієї послуги є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг Залізниці), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, а отже наявна шкода, що знаходиться у прямій причинно-наслідковій залежності від протиправної поведінки відповідача, яка відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню в подвійному розмірі, а саме у сумі 572 476,80 грн.
Водночас, суд враховує заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв'язку з чим, зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Посилання ж відповідача на приписи ст. 136 Статуту залізниць України судом відхиляються, оскільки означені приписи застосовуються у комплексі зі ст. 134 Статуту, в той час як строк позовної давності за даним позов, не охоплюється наведеними приписами, оскільки предметом позову є стягнення з відповідача шкоди внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, а отже до вимог позивача застосується загальний строк позовної давності.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява направлена засобами поштового зв'язку 04.12.2024.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності за вимогами позивача в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020
Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.
Також, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжено і наразі триває.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Корпорації "Украгротех" (20001, Черкаська обл., Уманський район, м. Христинівка, вул. Соборна, буд. 89; ідентифікаційний код: 31617778) шкоду в розмірі 572 476 (п'ятсот сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 587 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 15 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.04.2025
Суддя О.А. Грєхова