ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2025Справа № 910/8984/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд", м. Київ
про стягнення 3 746 095,70 грн,
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Варицький Є.В. (в порядку самопредставництва);
від відповідача: Барила К.В. (адвокат за довіреністю від 18.02.2025 року).
19.07.2024 року Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" (відповідач) суми авансових коштів в розмірі 3 540 000,00 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 95 947,88 грн та суми 3% річних в розмірі 110 147,82 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору підряду №1890/КБ від 15.07.2021 року на виконання робіт з прокладання внутрішньомайданчикових теплових мереж на об'єкті: "Житлово-офісний комплекс з об'єктами соціального побуту та вбудованим паркінгом по вулиці Глибочицькій, 43", в частині виконання оплачених позивачем будівельних робіт.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/8984/24 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справ за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2024.
В підготовчому засіданні 01.10.2024 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.11.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2025.
В судовому засіданні 18.02.2025 року для надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи в справі оголошено перерву до 22.04.2025 року.
22.04.2025 року відповідачем подано до суду заяву про можливість мирного врегулювання спору.
22.04.2025 року представником позивача повідомлено суд, що мирне врегулювання спору не можливе.
В судовому засіданні 22.04.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
15.07.2021 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київсміськбуд" (надалі також - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" (надалі також - відповідач, підрядник) було укладено Договір підряду №1890/КБ від 15.07.2021 року на виконання робіт з прокладання внутрішньомайданчикових теплових мереж на об'єкті: "Житлово-офісний комплекс з об'єктами соціального побуту та вбудованим паркінгом по вулиці Глибочицькій, 43" (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, підрядник зобов'язується виконати роботи (визначені в п. 1.2. Договору) у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації.
За умовами п. 1.2. Договору підрядник здійснює роботи з прокладання внутрішньомайданчикових теплових мереж на об'єкті: "Житлово-офісний комплекс з об'єктами соціального побуту та вбудованим паркінгом по вулиці Глибочицькій, 43" (далі - об'єкт).
Початок робіт - липень 2021 року, закінчення робіт - грудень 2021 року. (п. 1.3. Договору).
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що після закінчення робіт підрядник за участю замовника протягом двох місяців зобов'язаний здійснити передачу мереж за відповідними актами експлуатуючій організації, визначеній замовником.
Згідно з п. 2.1. Договору договірна ціна становить 24 202 035,00 грн, у тому числі ПДВ - 20%.
Відповідно до п. 5.2. Договору при необхідності замовник може перерахувати підряднику аванс у розмірі, встановленому замовником. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. Після закінчення тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.05.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань. (п. 8.10. Договору в редакції Додатковою угодою №1 від 07.12.2021 року).
Додатковою угодою №1 від 07.12.2021 року до Договору сторони виклали п. 1.3. в наступній редакції: «Початок робіт - липень 2021 року, закінчення робіт - грудень 2022 року».
На виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачу аванс у розмірі 10 500 000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №5697 від 04.08.2021 року на суму 7 500 000,00 грн та №9430 від 12.11.2021 року на суму 3 000 000,00 грн.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав роботи повністю, у зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу претензію про повернення коштів та розірвання договору від 24.05.2023 року.
В подальшому, сторонами підписано Акт звіряння.
Надалі, відповідачем було повернуто частково кошти позивачу, а саме в розмірі 6 960 000,00 грн, згідно платіжних доручень: №284 від 04.12.2023 року на суму 200 000,00 грн, №285 від 04.12.2023 року на суму 200 000,00 грн, №286 від 05.12.2023 року на суму 200 000,00 грн, №287 від 05.12.2023 року на суму 1 000 000,00 грн, №288 від 05.12.2023 року на суму 200 000,00 грн, №289 від 05.12.2023 року на суму 400 000,00 грн, №295 від 07.12.2023 року на суму 1 600 000,00 грн, №304 від 11.12.2023 року на суму 500 000,00 грн, №308 від 11.12.2023 року на суму 500 000,00 грн, №309 від 12.12.2023 року на суму 1 000 000,00 грн, №310 від 12.12.2023 року на суму 1 160 000,00 грн.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми авансових коштів у розмірі 3 540 000,00 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 95 947,88 грн та суми 3% річних в розмірі 110 147,82 грн.
Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 22.04.2025 року зазначив, що підтверджує укладення Договору та часткове повернення позивачу коштів.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботи виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ст. 854 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, про що зазначено вище, позивачем, на виконання умов Договору, було здійснено оплату вартості робіт на суму в розмірі 10 500 000,00 грн.
Додатковою угодою №1 від 07.12.2021 року до Договору сторони виклали п. 1.3. в наступній редакції: «Початок робіт - липень 2021 року, закінчення робіт - грудень 2022 року».
При цьому, відповідач не виконав роботи обумовлені Договором і в подальшому здійснив часткове повернення позивачу авансових коштів в розмірі 6 960 000,00 грн.
Отже, як зазначає позивач, відповідач робіт на суму 3 540 000,00 грн (10 500 000,00 грн - 6 960 000,00 грн = 3 540 000,00 грн) не виконав.
Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, у відповідності до Договору, відповідач повинен був виконати роботи до грудня 2022 року.
Однак, доказів виконання робіт за умовами Договору матеріали справи не містять.
Доказів того, що сторонами було узгоджено інший строк виконання робіт, аніж передбачений Договором, сторонами до суду не надано.
Відтак, відповідач, у відповідності до умов Договору, зобов'язаний був виконати обумовлені Договором роботи, проте їх в повному об'ємі не виконав.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за Договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
За таких обставин, враховуючи встановлений Договором строк виконання робіт, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що відповідачем виконав роботи обумовлені Договором або докази, які з достатньою вірогідністю підтверджували б факт повного виконання підрядником робіт за Договором у передбачений строк і відповідач таких доказів суду не надав, відтак факт істотного порушення зобов'язань за Договором відповідачем по справі є доведеним.
Отже, виходячи з стандарту доказування вірогідність доказів, встановленим статтею 79 ГПК України, наявними у справі доказами більш вірогідно підтверджується, що відповідач не виконав роботи в обумовлений строк та не передав їх замовникові.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов'язків сторін договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку виконавця.
Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Отже, договір послуг може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Як вже викладалось вище, позивач направив відповідачу повідомлення від 24.05.2023 року про розірвання Договору у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору та просив повернути авансові кошти.
Таким чином, станом на момент розгляду справи у суді Договір є припиненим.
Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, а тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 540 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає таке.
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд встановив, що такі розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними.
Отже, враховуючи наведене та ненадання відповідачем контррозрахунку таких нарахувань, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 95 947,88 грн та 3% річних у розмірі 110 147,82 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума коштів в розмірі 3 540 000,00 грн, сума інфляційних втрат в розмірі 95 947,88 грн та сума 3% річних в розмірі 110 147,82 грн.
Судовий збір, у розмірі 44 953,15 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд" (код ЄДРПОУ 34412917, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3-А) на користь Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (код ЄДРПОУ 23527052, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6) суму коштів в розмірі 3 540 000,00 грн (три мільйони п'ятсот сорок тисяч гривень 00 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 95 947,88 грн (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 88 копійок), суму 3% річних в розмірі 110 147,82 грн (сто десять тисяч сто сорок сім гривень 82 копійки) та суму судового збору в розмірі 44 953,15 грн (сорок чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривні 15 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 30.04.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ