ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2025Справа № 910/9211/24
За позовом Комунального підприємства "Міськзелентрест", м. Одеса
до Приватного підприємства "Графффит", м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна аудиторська служба, м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеська міська рада, м. Одеса
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, м. Одеса
про стягнення 1 234 840,55 грн,
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
25.07.2024 року Комунальне підприємство "Міськзелентрест" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Графффит" (відповідач) суми відновної вартості знищених зелених насаджень в розмірі 493 936,22 грн та суми штрафу в розмірі 740 904,33 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Охоронного договору на зелені насадження №ГТЗ-охр-58/18 від 25.07.2018 року в частині збереження зелених насаджень
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу, залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеську міську раду, залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та призначено підготовче засідання на 08.10.2024.
09.08.2024 року від третьої особи-3 до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
21.08.2024 року від третьої особи-1 до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
28.08.2024 року від третьої особи-2 до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В підготовчому засіданні 08.10.2024 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено засідання до 03.12.2024.
Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликано позивача та відповідача у підготовче засідання, яке призначено на 03.12.2024 а також запропоновано позивачеві повідомити відповідача про розгляд вказаної справи. Явку представників сторін визнано обов'зковою.
В підготовчому засіданні 03.12.2024 судом було оголошено перерву до 04.02.2025.
Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликано позивача та відповідача у підготовче засідання, яке призначено на 04.02.2025 а також повторно запропоновано позивачеві повідомити відповідача про розгляд вказаної справи. Явку представників сторін визнано обов'зковою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 зобов'язано позивача повідомити відповідача про дату, час і місце наступного судового засідання та відкладено підготовче засідання до 11.03.2025.
27.02.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду.
Ухвалою від 11.03.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.04.2025 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 22.04.2025 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25.07.2018 року між Приватним підприємством «Грифффит» (далі - утримувач) та Комунальним підприємством «Міськзелентрест» (далі - уповноважений суб'єкт) було укладено Охоронний договір на зелені насадження №ГЗТ-охр.-58/18 (надалі - Договір), згідно з яким утримувач бере на себе зобов'язання щодо зберігання та утримання в належному стані зелених насаджень згідно з переліком.
У п. 2 Договору визначено, що зелені насадження, що підлягають охороні відповідно до цього договору, знаходяться на земельній ділянці площею 0,3180 га, за адресою м. Одеса, вул. Каманіна, 20.
Пунктами 3.9, 3.10 Договору визначено, що утримувач зобов'язаний здійснювати видалення зелених насаджень лише на підставі ордера, виданого в установленому порядку, або одного з документів визначених ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", з обов'язковим письмовим повідомленням Уповноваженої особи про намір видалення насаджень. Негайно повідомляти уповноваженого суб'єкта про будь-яке пошкодження зелених насаджень або загрозу їх пошкодження.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що відповідальність утримувача виникає у разі знищення або пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту, у зв'язку із невиконанням умов договору утримувач сплачує відновну вартість зелених насаджень у сумі, розрахованій на момент повідомлення про пошкодження зелених насаджень (або виявлення таких пошкоджень уповноваженим органом) та штраф у розмірі 150% відновної вартості зелених насаджень.
Згідно з п. 6.1 Договору контроль за додержанням умов цього договору здійснюється шляхом проведення періодичних планових та позапланових виїзних перевірок, які проводяться КП "Міськзелентрест".
Періодичні перевірки проводяться не частіше ніж один раз на рік (навесні та восени), про що повідомляється утримувач не пізніше ніж за десять днів до дати проведення такої перевірки.
Позапланові перевірки проводяться за наказом Управління екології та розвитку рекреаційних зон Одеські міської ради не частіше 2 разів на рік.
На виконання умов Договору уповноважений суб'єкт передав, а утримувач прийняв на зберігання та утримання в належному стані зелені насадження згідно з переліком, що підлягають охороні відповідно до цього договору, що підтверджується актом приймання передачі зелених насаджень від 25.07.2018.
В ході проведення Державною аудиторською службою України ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Міськзелентрест», у тому числі перевірки виконання умов охоронних договорів на зелені насадження, проведено обстеження зелених насаджень, що передані під охорону за укладеним охоронним договором на зелені насадження № ГЗТ-охр-58/18 від 25.07.2018.
За результатами проведеного обстеження складено акт перевірки від 30.01.2024 про відсутність 130 дерев, 61 куща, 550 кв.м. газону та 80 кв.м. квітників, відновна вартість знищених зелених насаджень склала 493 936,22 грн.
З метою усунення виявленого порушення умов Договору, Позивач направив на зазначену в Договорі адресу Відповідача лист від 02.04.2024 вих. № 751 з пропозицією добровільної сплати відновної вартості знищених зелених насаджень та штрафу.
Відповіді на зазначений лист від відповідача не надходило.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату вартості знищених зелених насаджень всупереч умов договору, тому просить суд стягнути з відповідача до бюджету вартість знищених зелених насаджень у розмірі 493 936,22 грн. та штраф у розмірі 740 904,33 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами охоронного договору на зелені насадження №ГЗТ-охр.-58/18 від 25.07.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору уповноважений суб'єкт передав, а утримувач прийняв на зберігання та утримання в належному стані зелені насадження згідно з переліком, що підлягають охороні відповідно до цього договору, знаходиться на земельній ділянці площею 0,3180 га, за адресою м. Одеса, вул. Каманіна, 20, що підтверджується актом приймання передачі зелених насаджень від 25.07.2018.
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Відповідно до пп. 2.1.3., 2.1., 2.1.6., 2.2.1., 2.2.5, 2.2.6., 2.2 Рішення Одеської міської ради від 11.12.2019 № 5450 -VII "Про затвердження Положення про Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради" одними із основних завдань департаменту є: здійснення заходів з визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості на території міста Одеси; здійснення заходів спрямованих на запобігання правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню. Відповідно до покладених завдань Департамент: здійснює контроль за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення; в порядку, встановленому законодавством України, контролює дотримання вимог природоохоронного законодавства фізичними та юридичними особами на території міста Одеси; здійснює діяльність щодо притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності у межах повноважень, визначених чинним законодавством, рішеннями Одеської міської ради її виконавчого комітету та розпорядженнями міського голови.
30.01.2024 Комунальним підприємством "Міськзелентрест" проведено перевірку наявності та стану зелених насаджень, зазначених в Договорі, за наслідками якої складно акт перевірки.
В акті перевірки від 30.01.2024 встановлено про відсутність 130 дерев, 61 куща, 550 кв.м. газону та 80 кв.м. квітників, відновна вартість знищених зелених насаджень склала 493 936,22 грн.
Пунктами 3.9, 3.10 Договору визначено, що утримувач зобов'язаний здійснювати видалення зелених насаджень лише на підставі ордера, виданого в установленому порядку, або одного з документів визначених ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", з обов'язковим письмовим повідомленням Уповноваженої особи про намір видалення насаджень. Негайно повідомляти уповноваженого суб'єкта про будь-яке пошкодження зелених насаджень або загрозу їх пошкодження.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Проте, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про пошкодження зелених насаджень або загрозу їх пошкодження, які були передані під охорону на підставі Договору.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, судом встановлено неналежне виконання відповідачем його зобов'язань за Договором в частині незбереження 130 дерев, 61 куща, 550 кв.м. газону та 80 кв.м. квітників, переданих йому позивачем на зберігання та утримання в належному стані згідно з переліком.
Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача відновну вартість знищених зелених насаджень у розмірі 493 936,22 грн. та 150% штрафу у розмірі 740 904,33 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що відповідальність утримувача виникає у разі знищення або пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту, у зв'язку із невиконанням умов договору утримувач сплачує відновну вартість зелених насаджень у сумі, розрахованій на момент повідомлення про пошкодження зелених насаджень (або виявлення таких пошкоджень уповноваженим органом) та штраф у розмірі 150 % відновної вартості зелених насаджень.
Згідно з абз. 7 п. 4 Порядку Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045 відновна вартість зелених насаджень, що належать до комунальної власності, сплачується до відповідного місцевого бюджету.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку відновної вартості знищених зелених насаджень у розмірі 493 936,22 грн. та 150% штрафу у розмірі 740 904,33 грн., які є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягає задоволенню у повному обсязі.
Тож, з Приватного підприємства «Графффит» підлягає стягненню 493 936,22 грн - відновної вартості знищених зелених насаджень та 740 904,33 грн - штрафу.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір, у розмірі 18 522,61 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Графффит» (код ЄДРПОУ 37009831, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2) до бюджету Одеської територіальної громади (за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК в Одеській обл../м.Одеса/, код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998, номер рахунку: IBAN UA278999980314080544000015744, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження (сплата відновної вартості/ штрафу за охоронним договором №ГЗТ-охр-58/18 від 25.07.2018) відновну вартість знищених зелених насаджень в розмірі 493 936,22 грн (чотириста дев'яносто три тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 22 копійки), суму штрафу в розмірі 740 904,33 грн (сімсот сорок тисяч дев'ятсот чотири гривни 33 копійки) та суму судового збору в розмірі 18 522,61 грн (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві гривни 61 копійка).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ