Рішення від 14.03.2025 по справі 910/10936/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2025Справа № 910/10936/23 (902/1014/23(145/488/22)

За позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

в межах справи № 910/10936/23

Суддя Івченко А.М.

Представники: не викликались

ОСБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.12.2024 справу № 902/1014/23 (145/48/22) передано до розгляду в межах справи № 910/10936/23.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.01.2025 справу № 910/10936/23 (902/1014/23 (145/48/22) передано судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження надати суду: - відзив на позов, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; - докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

03.02.2025 від відповідача надійшов відзив.

Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Суд дослідивши матеріали справи, вирішив відмовити у задоволенні позовної заяви на підставі такого.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.09.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений 11.09.2019 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстрований у реєстрі за № 2787, відповідно до умов якого, з урахуванням змін та доповнень від 09.09.2020, Продавець зобов'язався у строк до 30.12.2021 укласти договір купівлі-продажу квартири, а ОСОБА_1 зобов'язався прийняти і оплатити квартиру.

При укладенні договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 258 183,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 10348 дол. США.

Оскільки основний договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було укладені у строк до 30.12.2021, і протягом місяця від зазначеної дати аванс у розмірі 258 183,00 грн., що еквівалентно 10 384 доларів США, повернуто не було, то позивач заявив до стягнення суму боргу в розмірі 302 729,71 грн., оскільки станом на 16.05.2024 офіційний курс долара до гривні становив 29,2549.

Крім того, позивачем крім суми боргу, заявлено до стягнення 3% річних від простроченої суми, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 2 662,36 грн. за період з 30.01.2022 по 16.05.2022.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи № 902/1014/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 , 02.05.2024 до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання грошових вимог до боржника, а саме 408 902,26 грн. боргу та 27 648,51 грн. - 3% річних.

Зі змісту кредиторської заяви ОСОБА_1 вбачається, що кредиторські вимоги до боржника виникли на підставі Попереднього договору від 11.09.2019, тобто, того ж договору, що і в позовній заяві, лише збільшено суму боргу та суму 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.07.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково. Визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_3 в розмірі: 258 183,00 грн. - основного боргу (друга черга задоволення), 16 822,54 грн. - 3% річних (друга черга задоволення).

На підставі чого, ухвалою Господарського суду Вінницької області 17.12.2024 позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за попереднім договором від 11.09.2019 у розмірі 305 392,07 грн. у справі № 902/1014/23(145/488/22) залишено без розгляду.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Водночас суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З огляду на зазначене, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тобто належним суб'єктним складом відповідачів є такий склад, в якому дійсно є суб'єкти порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин. Які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

Укладаючи договір від 11.09.2019 року реєстраційний номер 2787, відповідач діяв як представник в інтересах ОСОБА_3 , який у справі № 910/10936/23(902/1014/23(145/488/22) не залучений, як належний відповідач.

Відповідач не порушував права позивача, і останнім не доведено належними та допустимими доказами порушення прав відповідачем. Відповідач не має жодних грошових зобов'язань перед позивачем за вказаним договором.

Пред'явлені вимоги до відповідача у даній справі є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

На підставі вищевикладеного, позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутство, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.04.2025

Суддя А.М.Івченко