ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.03.2025Справа № 910/6826/24 (761/24377/24)
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів
в межах справи № 910/6826/24
Суддя Івченко А.М.
Представники: не викликались
На розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіперіон ДК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ 36799749) про банкрутство.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2024 справу № 761/24377/24 передано до розгляду в межах справи № 910/6826/24.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2024 справу № 910/6826/24 (761/24377/24) передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження надати суду: - відзив на позов, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; - докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач, відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.05.2011 між ПАТ «Астра Банк» та позивачем було укладено кредитний договір №300300025182016.
Задля забезпечення виконання Позивачем Кредитного договору, 12.05.2011 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «АСТРА БАНК» укладено Договір застави автомобіля, відповідно до умов якого, Позивачем передано у заставу автомобіль марки: FORD, модель FIESTA 1.4, тип- легковий хетчбек, 2011 року випуску, зареєстрований РВ ДДАІ МВС України 11 травня 2011, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір червоний, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , видане РВ ДДАІ МВС України 11.05.2011.
В подальшому право вимоги по зазначеному Кредитному договору АТ «Астра Банком» було відступлене Публічному акціонерному товариству "ДЕЛЬТА БАНК".
16.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною (Нотаріус) було вчинено виконавчий напис №2670 (Виконавчий напис №2670), на Договорі застави, яким запропоновано звернути стягнення на Автомобіль та за рахунок коштів від реалізації останнього, задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (надалі Відповідач або Колектор) у розмірі 84 291,70 грн., з яких:
- заборгованість по основній сумі кредиту - 64819,45 грн.,
- заборгованість за відсотками 4096,29 грн., з яких 4088,29 грн. розраховане на дату відступлення права вимоги та 8,00 грн. розраховане після відступлення прав вимогу,
- 3% річних в сумі - 4880,80 грн.,
- інфляційні збитки в сумі - 7616,29 грн.,
- пеня в сумі - 2378,87 грн.,
- за вчинення виконавчого напису - 500,00 грн.
Виконавчий напис вчинено задля стягнення заборгованості по Кредитному договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Астра Банк», право вимоги по якому, було переуступлено ПАТ «Дельта Банк».
На підставі Виконавчого напису №2670 та заяви Відповідача про відкриття виконавчого провадження, 22.12.2020р. приватним виконавцем Лучковим Михайлом Олександровичем (надалі Виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5.
23.12.2020, зазначеним вище Виконавцем, винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої без відома Позивача, було описано та евакуйовано на штрафний майданчик Автомобіль, що належить на праві власності Целікову В.В.
Результатом проведення Виконавцем заходів з примусового виконання Виконавчого напису стало те, що 14 січня 2021 року ОСОБА_1 на рахунок Виконавця було сплачено грошові кошти у розмірі 92919,87 грн. (що підтверджується квитанцією) у тому числі:
- 84291,70 грн. (сума по виконавчому напису),
- 8628,17 грн., що складається з 8429,17 грн. - 10% основної винагороди (постанова про стягнення основної винагороди від 22.12.2020), та 199,00 грн. - витрати на виконавче провадження (постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження).
Внаслідок повного фактичного виконання Відповідачем зобов'язання згідно виконавчого документа та ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Проте, з метою захисту своїх прав Позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання виконавчого напису №2670 таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Шевченківського районного суду від 15.03.2021 по справі №761/550/21 Виконавчий напис №2670 від 16 грудня 2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 08.07.2021 в момент винесення Київським апеляційним судом постанови по справі №761/550/21, відповідно до якої було змінено лише мотивувальну частину рішення, щодо факту визнання Виконавчого напису таким що не підлягає виконанню - апеляційний суд підтримав першу інстанцію в повному обсязі.
Позивач вважає, що стягнуті Відповідачем грошові кошти отриманні у незаконний спосіб та підлягають поверненню.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Відповідно до ст. 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 та № 910/16664/18 від 28 січня 2020 року.
Крім того згідно з п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї главі застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадінні достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палаті Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретні підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладенні у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-цта від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).
За таких обставин, оскільки виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом, визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, існує підстава для повернення стягнених коштів.
Згідно з частиною 4 статті 82 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі- ЦК України) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з статтею 1212 ЦК України передбачено загальні положення про зобов'язання в зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України: «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала», - фактично, правовою підставою для набуття Відповідачем коштів є виконавчий напис, проте рішенням суду виконавчий напис нотаріуса було визнано таким, що не підлягає виконанню. В розумінні вищевикладеного стягнуті кошти, за рахунок звернення стягнення на автомобіль позивача, на користь Відповідача в межах виконавчого провадження, є такими, що набуті Відповідачем протиправно та безпідставно. Тому грошові кошти підлягають поверненню Позивачу.
Таким чином, правові підстави набуття Відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму у розмірі 138272,67 грн.
Проте, оскільки підстава набуття Відповідачем грошових коштів відпадають у зв'язку із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 92 919,87 грн., стягнуті за виконавчим провадженням, що включає в себе: заборгованість по кредиту, заборгованість по відсотках, 3 % річних, інфляційні збитки, пеня, за вчинення виконавчого напису, основної винагороди та витрат на виконавче провадження.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат з 09.07.2021 по 02.07.2024, то застосування ст. 625 ЦК України у цій позовній заяві є безпідставним та задоволенню вказані нарахування не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1706,18 грн покладаються на відповідача у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 75 000,00 грн.
В обґрунтування завданої моральної шкоди, позивач зазначає, що внаслідок вчинення виконавчого напису, у позивача виникли нервові розлади. Позбавлення позивача автомобіля призвело до порушення робочого темпу, що відобразилося на доходах позивача.
Проте, позивач не наводить та не надає жодного доказу та жодного аргументу, що стан погіршення його здоров'я спричинений саме діями ТОВ «Вердикт Капітал». Не надає жодного медичного висновку про стан його здоров'я, із заключениям, що такі його стани спричинені були саме діями відповідача.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
До позовної заяви не додано доказів того, що відповідач завдав позивачу фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, та інших обставин. У матеріалах справи відсутні докази, що саме внаслідок протиправних дій відповідача завдано шкоду здоров'ю позивачу. Позивачем не доведено належними доказами того, що моральні чи фізичні страждання позивача виникли через відповідача.
Особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди.
Позивач не довів належними доказами, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
За усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У відповідності до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 (надалі - Постанова), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності до п. 9 Постанови, Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи встановлені обставини недоведення позивачем причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та наявністю моральної шкоди, про яку стверджує позивач, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутство, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовну заяву задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 92 919,87 грн. та судовий збір у розмірі 1706,18 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 30.04.2025
Суддя А.М.Івченко