ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2025Справа № 910/6826/24 (761/1120/24)
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" -1
Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" -2
про визнання договору в частині недійсним
в межах справи № 910/6826/24
Суддя Івченко А.М.
Представники: не викликались
На розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіперіон ДК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ 36799749) про банкрутство.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2024 справу № 761/1120/24 передано судді Івченко А.М.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2025 справу передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачам у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження надати суду: - відзив на позов, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; - докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзивів на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; визначено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України)
17.02.2025 від відповідача 2 надійшов відзив.
28.02.2025 від відповідача 1 надійшов відзив.
Позивач, відповідачі були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Договір № 212009 про відступлення прав вимоги від 28.11.2019» (дод. 1), укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (надалі Банк) і ТОВ «Вердикт Капітал» (надалі Новий кредитор) в частині, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» відносно позивача недійсний тому, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» не передав ТОВ «Вердикт Капітал» всі матеріали моєї кредитної справи, як того вимагає ст. 517 ЦК.
Суд дослідивши подану позовну заяву та відзиви, вирішив відмовити у задоволенні позовної заяви повністю на підставі такого.
24 жовтня 2019 року в електронній торговій системі РгоZогго відбувся електронний аукціон № UА-ЕА-2019-10-18-000056-b з реалізації лоту GL3N212009.
Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Ціна продажу лоту визначено 15 423 130,63 гривень.
За результатами проведення аукціону, між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 212009 від 28.11.2019.
Відповідно до п. 2 Договору про відступлення прав вимоги за даним договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 1 до цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржником зобов'язань за Основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Пунктом 4 Договору про відступлення права вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 15 423 130,63 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Також в ст. 514 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» є новим кредитором.
Так Велика Палата Верховного суду в постанові від 15.09.2022 в справі № 910/12525/20 дійшла висновку, що спори щодо оскарження договорів купівлі-продажу, укладені за результатами реалізації майна, не є належним способом захисту, оскільки питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, або якщо на думку Позивача окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно, підлягають дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості га не впливають на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зазначив, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов'язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов'язані з фактичним виконанням, чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов'язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов'язку сплатити борг саме в такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
Вирішуючи спір, суд має надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому немає необхідності в такому випадку надавати оцінку законності спірному договору.
Так, під час перегляду судових рішень в аналогічній справі Верховним Судом було зроблено наступні висновки у постанові від 27 травня 2021 року № 910/8072/20: «Так, в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого 7 апеляційного господарських судів про недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором, укладеним між відповідачами, та про недоведеність позивачем обставин, що в результаті визнання спірного договору недійсним майнові права ТОВ «Ранфорт ЛТД» буде захищено та відновлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів недоведення позивачем порушення його прав та інтересів, внаслідок укладення оспорюваного договору, з огляду на таке.
Частина друга статті 4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зміст статей 3, 15, 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається спосіб захисту порушеного права, якщо воно має місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі №910/6642/18).
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
З урахуванням положень частини другої статті 4 ГПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову та з огляду на те, що в ході розгляду справи порушення прав та законних інтересів позивача не знайшли свого підтвердження, то у суду були відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог (пункт 51 постанови Верховного Суду від 9 квітня 2019 року у справі №908/1194/18 та пункт 136 постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №904/5480/19)».
Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Позивач не виступає стороною Оспорюваного договору і не може бути заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України та ч. 5 ст. 216 ЦК України, оскільки:
1) Права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені.
2) Інтереси заінтересованої особи можуть бути реалізовані, внаслідок чого вона здатна буде набути прав.
Позивач не є стороною Оспорюваного договору, а його права чи інтереси у зв'язку із його укладенням не порушувалися, оскільки цей правочин не спричинив жодних правових наслідків для Позивача.
Таким чином враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення своїх прав та інтересів оскаржуваним правочином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо посилання позивача на те, що підписання нібито тільки однією стороною Додатку №1 до Договору №212009 про відступлення права вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» - директором ТОВ «Вердикт Капітал».
Як вже було зазначено, 28 листопада 2019 р. між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (скорочена назва ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №212009 про відступлення прав вимоги.
Додатком №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. є «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами».
Згідно із пунктом 1 Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», Додатку № 3 надалі за текстом також «Реєстр договорів застави», Додатку № 4 надалі за текстом також «Реєстр договорів поруки», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Із рядка №288 Додатку №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» вбачається, що за Договором №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №257/08.
Згідно із Додатку №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» за цим Договором відступлено право вимоги не лише до Позивача ОСОБА_1. за кредитним договором №257/08, а й права вимоги до інших 376 фізичних осіб, які є Позичальниками за іншими кредитними договорами.
Оригінальний примірник Додатку №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», який є невід'ємною частиною цього Договору і у якому міститься повний перелік із 377 позичальників, права вимоги до яких за 377 кредитними договорами відступлено (в тому числі і право вимоги до Позивача ОСОБА_1 за кредитним договором №257/08), підписано уповноваженими особами обох сторін Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р., а саме від ПАТ «ВіЕйБі Банк» - Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Луньо І.В, від ТОВ «Вердикт Капітал» - генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» О.В. Іжаковським.
Посилання Позивача на нібито підписання Додатку №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» тільки однією стороною - директором ТОВ «Вердикт Капітал», є неправильними та заснованими на помилковому аналізі документів з огляду на наступне.
Відповідач 1 у відзиві вказує на те, що Позивач помилково називає Додатком №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» долучену ним до позовної заяви копію Витягу з Додатку №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», що є не повним документом, адже у цьому Витязі вказана інформація лише про один рядок №288 Додатку №1 до Договору №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються», який стосується інформації виключно про відступлене право вимоги до Позивача ОСОБА_1. за кредитним договором №257/08. Вказаний Витяг був зроблений шляхом створення окремого документу на запит Позивача ОСОБА_1., і в якому було вказано інформацію виключно про відступлене право вимоги до Позивача ОСОБА_1. з метою недопущення розголошення банківської таємниці щодо інших 376 фізичних осіб, які є позичальниками за іншими 376 кредитними договорами, права вимоги до яких було відступлено за тим же Договором №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р.
Питання наявності та/або розміру заборгованості за кредитним договором не є предметом доказування у розглядуваній вимозі (визнання недійсним договору про відступлення права вимоги в частині), оскільки не впливає на дійсність оспорюваного правочину на момент його укладення.
Частиною 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша стаття 510 Цивільного кодексу України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз наведених норм права надає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання, і заміна сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника / Постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019р. у справі: №757/40858/17-ц.
Укладений Договір №212009 про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 р. з Додатком №1 «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», який містять суму боргу Боржника (сума боргу, яка обліковувалася на балансі в Первинного кредитора боржника станом на момент укладення Договору відступлення права вимоги та яка була відступлена Новому кредитору) - не є виконавчим документом та рішенням суду, які підлягають примусовому виконанню в розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».
В даному випадку, виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню є Виконавчий лист, який містить суму боргу встановлену судовим рішенням, яке звернуте до виконання (сума боргу, яка була стягнута з Боржника судовим рішенням - станом на момент постановления судового рішення за певний період не виконання боржником кредитних зобов'язань).
Розмір боргу Боржника за укладеним Договором відступлення права вимоги з Додатком, згідно чинного законодавства України - не може змінити та не впливає ні яким чином на розмір боргу, який зазначений у Виконавчому документі - Виконавчому листі.
Окрім цього, позивачем зазначено, що у листопаді 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по цивільній справі № 2-6700/10, оскільки обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з добровільним виконанням боржниками рішення суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2024 року по справі №750/8187/22, провадження №6/750/1/24 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по цивільній справі № 2-6700/10.
У вказаній ухвалі було встановлено, що на день розгляду заяви боржники мають заборгованість по виконавчим провадженням в межах яких, процесуальні дії приватних виконавців щодо винесення відповідних рішень, боржниками не оскаржувались.
Відповідно до Постанови Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року по справі №750/8187/22, провадження № 22-ц/4823/578/24 встановлено: «У листопаді 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі № 2- 6700/10 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилались на те, що заявники повністю виконали рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, яким з них було стягнуто на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 419 338, 52 грн, проте Деснянський ВДВС м. Чернігова недобросовісно обліковував сплачені боржниками кошти, не проводив облік отриманих сум за квартали, роки і не робив відповідних записів про стягнуті кошти у виконавчих листах. Посилалися, що приватні виконавці відмовляються завершити виконавчі провадження, а ТОВ «Вердикт капітал» (стягувача було замінено) відмовляється визнати повну сплату боргу. Заявники зазначають, що у зв'язку з добровільним виконанням боргу виконавче провадження має бути завершене, а виконавчі листи мають бути визнані такими, що не підлягають виконанню повністю
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.04.2020 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі № 2-6700/10 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості, а саме: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2024 щодо боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6700/10 виданого 30.03.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 419 338, 52 грн. Залишок не стягнутої суми 211 110, 12 грн. Підставою закінчення виконавчого провадження зазначено фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (виконавчий лист № 2-6700/10) враховуючи солідарний характер стягнення (а.с. 17-18 т. 4).
Разом з тим встановлено, що 08.02.2023року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-6700/10 виданого 30.03.2011 щодо боржника ОСОБА_2 приватним виконавцем Палігіним О.П., відповідно до даних постанови залишок боргу станом на 07.02.2023 становить 266 859, 43 грн (а.с. 19 т. 4).
Відповідно до ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Тобто, незважаючи на те, що при солідарному стягненні за рішенням суду з кількох боржників разом розмір боргу щодо кожного з них відповідає повній сумі стягнення, зазначеній у виконавчому документі, зобов'язання припиняється по факту отримання кредитором повної суми стягнення, а не внаслідок виплати заборгованості кредитору в повній сумі кожним боржником самостійно.
Отже, враховуючи, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.10.2010 було виконано одним із солідарних боржників, а саме ОСОБА_1 , борг перед банком погашено в повному обсязі, що підтверджується фактом виконання рішення суду одним із солідарних боржників - ОСОБА_1 , тому з урахуванням ч. 4 ст. 543 ЦК України, заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа щодо нього, таким що не підлягає виконанню слід задовольнити, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню - відмовити.
Враховуючи зазначені обставини, наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню щодо боржника ОСОБА_2 , отже вимоги його заяви ґрунтуються на вимогах закону, висновки суду щодо вимог ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи, отже ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та прийняття нової постанови по суті вимог заявників.»
За результатом розгляду вищезазначеної справи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-6700/10 виданого 30.03.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова, щодо боржника ОСОБА_1 , таким що не підлягає виконанню відмовлено.
Ухвалою Верховного суду по справі №750/8187/22 у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
На підставі вищевикладеного, позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутство, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 30.04.2025
Суддя А.М.Івченко