23.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1484/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Чірцов А.А.
представники сторін:
від позивача: Венгаренко Т.А.- представник
від відповідача: Вишнякова І.О.- представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ІМПЕРІЯ РА»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.08.2024р.
(суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 14.08.2024р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ІМПЕРІЯ РА», м.Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФО-МЕТ», м. Запоріжжя
про стягнення 391 243,27 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ІМПЕРІЯ РА» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФО-МЕТ» безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 342 129,41 грн., 11581,28 грн. 3 % річних та 37 532,58 грн. інфляційних втрат, а всього 391 243,27 грн.
Позов обґрунтований тим, що протягом вересня 2021 року - квітня 2023 року Позивач сплачував плату за землю у вигляді орендної плати за договором оренди землі за земельну ділянку 2310100000:07:052:0002, площею 2,5054 га. (на загальну суму 2086818,69грн). Разом з тим, фактично у його користуванні перебуває частина площі вказаної земельної ділянки у розмірі 2,1472 га., а інша її частина у розмірі 0,3582 га з 14.02.2018 перебуває під належними Відповідачу на праві власності об'єктами нерухомості. Отже, Відповідач, будучи фактичним орендарем та користуючись частиною вказаної земельної ділянки, до моменту реєстрації за ним відповідного права користування , збагачується за рахунок утримання сум компенсації орендної плати, належних до перерахування Позивачу. За розрахунком Позивача пропорційний розмір належної до перерахування Відповідачем суми компенсації орендної плати за частину земельної ділянки площею 0,3582 га за спірний період складає 342 129,41 грн., з урахуванням звільнення Позивача за період з березня 2022 року по грудень 2022 року (включно) від сплати орендної плати за земельну ділянку через введення воєнного стану та ведення бойових дій на території м. Запоріжжя. Також, Позивачем нараховані 11581,28 грн. 3 % річних та 37532,58 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.08.2024р. у справі № 908/1484/24 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ІМПЕРІЯ РА"" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-МЕТ" 7500 грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ІМПЕРІЯ РА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Одночасно, в апеляційній скарзі заявник просить суд визнати поважними причини пропуску, поновити строк на подання та долучити до матеріалів справи №908/1484/24 докази, які не були долучені судом першої інстанції, а саме: копії платіжних доручень: № 33 від 29.02.2024 на суму 42 402,04 грн.; №49 від 27.03.2024 на суму 125 411,08 грн.; №63 від 22.04.2024 на суму 125411,08 грн.; податкові декларації за 2021 -2024 роки; копію договору оренди землі від 07.12.2007; витяг № НВ-2300102692024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.07.2024; уточнюючі податкові декларації за 2021-2024 роки та квитанції про їх прийняття податковим органом (докази були додані до додаткових пояснень в суді першої інстанції). Поновити строк для подання та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, визнати їх належними та допустимими. Долучити до матеріалів справи №908/1484/24 копію відповіді ТОВ “Запоріжжя-Авто» на запит ТОВ “Торговий Дім “Імперія РА» №67 від 19.08.2024 на стадії апеляційного розгляду.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судовим рішенням у справі №908/363/21 встановлені умови орендних відносин між Запорізькою міською радою та ТОВ “Запоріжжя-Авто» (як орендарем, яким в подальшому стало ТОВ “ТД Імперія РА»), які мають преюдиціальне значення у силу приписів статті 75 ГПК України. Крім того, Позивачем було здійснено посилання на рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/4497/14 (того ж суду який розглядав означену справу (№908/1484/24)), яке також дозволяє з'ясувати дійсний обсяг та умови зобов'язань Позивача щодо сплати орендної плати. Отже, на думку Скаржника, роблячи висновок про неможливість встановити обсяг та умови зобов'язань Позивача щодо сплати орендної плати внаслідок ненадання Договору оренди земельної ділянки від 07.12.2007, судом першої інстанції не здійснено оцінку усім доказам, що підтверджують ці відповідні обставини у сукупності.
На думку Скаржника, з огляду на викладене вище у сукупності, наведені в позовній заяві та наступних письмових заявах та поясненнях доводи та додані докази є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, зробивши висновок про неможливість встановлення умов договору оренди за неподання його до позовної заяви та проігнорувавши при цьому всі інші подані позивачем докази та встановлені судами преюдиційні факти, чим фактично позбавив позивача права на повний та об'єктивний розгляд справи.
За доводами Апелянта, суд безпідставно не прийняв клопотання про перехід в загальне позовне провадження через закінчення строку на його подання, не звернувши увагу на те, що в обґрунтуванням пропуску строку були покладені обставини та додані докази, які виникли вже після закінчення процесуального строку на їх подання.
Також у скарзі йдеться про те, що Позивач звертаючись із поясненнями (від 29.07.2024, від 30.07.2024), просив поновити строк на подання доказів у зв'язку з тим, що сумніви в фактах, які ними підтверджуються, висунуті Відповідачем лише у запереченнях на відповідь на відзив. Суд, розглянувши вказані пояснення, залишив їх без розгляду, мотивуючи, що їх подання не передбачено нормами господарського процесуального кодексу та в порушення вимог ст.161 ГПК, сторони наводять у вказаних додаткових поясненнях нові доводи і аргументи, подають нові докази з порушенням порядку та строків їх подання, що не відповідає дійсності.
Висновки суду першої інстанції стосовно відмови у поновленні строку для подання низки клопотань та пояснень, на думку Скаржника, свідчать про ігнорування Судом позиції сторін щодо розгляду справи, долучення доказів та встановлення дійсних обставин справи. Суд дійшов висновку, що Позивач у справі фактично став орендарем у договорі оренди спірної земельної ділянки із Запорізькою міською радою замість ТОВ “Запоріжжя-Авто», за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:07:052:002. Таким чином, Відповідач, не заперечуючи факт користування відповідною частиною земельної ділянки, не сплачує протягом тривалого часу компенсацію Позивачеві за таке користування, внаслідок чого його дії свідчать про безпідставність збереження майна (у вигляді компенсації орендної плати), яке отримане без достатньої правової підстави і за рахунок Позивача. Скаржник зауважує, що зазначаючи про відсутність права вимоги Позивача до Відповідача, самостійно не здійснивши правильну правову кваліфікацію правовідносин, якщо вважав наведену в позові неправильною, суд першої інстанції не врахував та дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню.
Крім того, за доводами Скаржника, ГПК України не передбачає такого способу надсилання копії документів по справі іншим учасникам справи як надсилання їх на електронну пошту. Отже, скріншот доданий представником Відповідача як доказ направлення копій документів щодо витрат на правову допомогу Позивачу у справі, є неналежним доказом. Таким чином, судові витрати, присуджені до стягнення з Позивача є недоведеними, адже судом була порушена процесуальна норма стосовно прийняття таких доказів.
За твердженнями Апелянта, в ухвалі від 14.08.2024 суд не врахував, що продовження строку можливе лише до його закінчення та відповідно безпідставно продовжив строк для подання Відповідачем заперечень на відповідь на відзив.
У відповіді на відзив, що надійшла 14.10.2024 у системі Електронний суд Позивач вважає, що представником Відповідача на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву, надано неналежний доказ, а саме довідку від 07.10.2024, видану адвокатським об'єднанням “Ракурс», яке не здійснювало представництво інтересів ТОВ “Інфо-Мет» у суді. Таким чином, причини пропуску строку на подання відзиву є неповажними, тому відсутні підстави для поновлення такого строку, а відзив підлягає залишенню без розгляду.
З огляду на те, що Позивач є правонаступником ТОВ “Запоріжжя-Авто» відповідно до закону, відповідно обставини, встановлені щодо ТОВ “Запоріжжя-Авто» у справі №908/4497/14 , на яку звертав увагу Позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції, безпосередньо стосуються і ТОВ “Торговий дім “Імперія РА» .
Позивач вказує, що Договором оренди землі від 07.12.2007 передбачалась автоматична зміна розміру орендної плати без укладення додаткової угоди у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тому, ТОВ “Запоріжжя-Авто», а у подальшому ТОВ “Торговий дім “Імперія РА» здійснювало обрахунок орендної плати за земельну ділянку з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації на виконання Договору оренди землі від 07.12.2007. Враховуючи відсутність додаткових угод до Договору оренди землі від 07.12.2007, ТОВ “Запоріжжя-Авто», а у подальшому ТОВ “Торговий дім “Імперія РА», здійснювали сплату орендних платежів відповідно до умов чинного договору та податкового законодавства. У матеріалах справи відсутні докази про недоотримання місцевим бюджетом, коштів від ТОВ “Торговий дім “Імперія РА», які були внесені останнім як орендні платежі за користування земельною ділянкою.
На переконання Позивача, враховуючи факт сплати Запорізькій міській раді впродовж тривалого періоду часу орендних платежів, у тому числі за частину земельної ділянки, якою користується Відповідач, Позивач має право вимоги до ТОВ"ІНФО МЕТ".
Твердження Відповідача про те, що він має обов'язок по сплаті безпідставно утриманих коштів саме Запорізькій міській раді необґрунтовані, адже між ними відсутні договірні відносини оренди. Натомість такі відносини склалися між Запорізькою міською радою та Позивачем. Таким чином, доводи Відповідача про відсутність обов'язку у нього компенсації Позивачеві орендної плати є безпідставними.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то Позивач наголошує про необґрунтованість, безпідставність та неспівмірність стягнутих з нього сум. Суд належним чином не дав оцінку кожному доказу на підтвердження витрат Відповідача на професійну правничу допомогу. Зокрема, Товариством штучно збільшено витрачений адвокатом час на аналіз та складання документів; фактично адвокатом було підготовлено та подано суду лише два документи, а тому не всі заявлені ТОВ “Інфо-Мет» витрати відповідають критерію необхідності та, відповідно, не підлягають відшкодуванню у заявленому розмірі.
Стосовно направленого на електронну адресу Позивача клопотання про долучення доказів, то останній не погоджується з позицією Відповідача з цього питання, оскільки надсилання іншому учаснику провадження документів, які Відповідач направив до суду, не є проявом добросовісної поведінки учасника справи, а є його процесуальним обов'язком.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги посилаючись на те, що у судових рішеннях по справі № 908/363/21, на які посилається Скаржник, відсутня одна з істотних умов із зобов'язань по сплаті орендної плати, а саме: розмір орендної плати та порядок її оплати.
У відзиві йдеться про те, що у Позивача був наявний договір оренди та у жодному своєму процесуальному документі він не навів причин ненадання даного доказу вчасно.
За доводами Відповідача, факт подачі Позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, свідчить про необізнаність останнього щодо розміру орендної плати.
Стосовно твердження Позивача про те, що ним здійснювалось посилання на рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/4497/14, то обставини, які встановлені у вказаній справі не є преюдиціальними для справи №908/1484/24, оскільки обставинами справи № 908/4497/14 учасниками справи є: Позивач - Запорізька міська рада та Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжя-Авто", при цьому зазначені особи не беруть участі у справі, що розглядається. Окрім того, Відповідач зауважує, що розмір орендної плати визначено у судовому рішенні ще у 2014 році, і тому під час визначення розміру оренди у період починаючи з 2021 року він є неактуальним. Позивач мав надати суду витяг з нормативної грошової оцінки землі з актуальним розміром грошової оцінки земельної ділянки, проте цей доказ також не було подано до суду у встановлений законом строк.
Що стосується незадоволення судом клопотання Позивача про витребування доказів, то останній мав самостійно під час подання позовної заяви надати усі наявні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, однак розпоряджаючись своїми правами та обов'язками на власний розсуд цього не зробив.
За доводами відзиву, Відповідач та Позивач кожен окремо володіють на праві власності об'єктами нерухомого майна, розташованими на земельній ділянці, яка є комунальною власністю Запорізької міської ради. У даному випадку суд прийшов до обґрунтованого висновку, що Позивач не має права вимоги до Відповідача щодо повернення йому компенсації частини орендної плати у вигляді безпідставно отриманих коштів, оскільки Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки має такий обов'язок лише перед власником земельної ділянки - Запорізькою міською радою. При цьому заперечуючи проти наведеного висновку суду, Позивач лише наводить твердження про кондиційні зобов'язання та вказує, що суд не застосував до спірних правовідносин правову норму, яку підлягає застосуванню.
Враховуючи принцип свободи договору, у Відповідача відсутній обов'язок перед Позивачем щодо компенсації витрат з орендної плати за відсутності належним чином оформленої домовленості між сторонами.
Разом з цим Відповідач вважає, що долучені додаткові докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. За положенням ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Разом з тим, Позивач зазначає, що не мав можливості долучити копію повідомлення про заміну кредитора з огляду на те, що відповідь на його запит від 10.05.2024 р. було отримано лише 19.08.2024 р. , однак ці обставини не відповідають дійсності, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції Позивач не попередив суд про те, що ним буде подано ще доказ після отримання відповіді на запит, що є порушенням положення ч. 4 ст. 80 ГПК України.
Також, з метою доведення до відома Позивача про факт подачі клопотання про долучення доказів, Відповідач направив на відому йому електронну адресу Позивача, що з огляду на відсутність такого обов'язку у даному разі, є проявом добросовісної поведінки учасника справи. При цьому, оскільки суд завантажив дане клопотання до електронної справи, до якої Позивач має доступ, то він отримав клопотання та мав можливість подати заперечення за необхідності.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.09.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1484/24.
Матеріали справи № 908/1484/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2024 р., враховуючи усунення Скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 11.12.2024 р..
10.12.2024 на адресу суду надійшло клопотання Відповідача про долучення доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а саме акту №7 від 08.10.2024 на суму 4500,00грн. та додатку до договору №4 від 18.09.2024. У клопотанні йдеться про фактичне понесення Відповідачем таких витрат у сумі 6500,00грн.
16.04.2025 на адресу сулу надійшло клопотання Відповідача про долучення копій довідки та акту №9 на суму 2000,00грн від 16.04.2025 на підтвердження витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні 11.12.2024 оголошено перерву до 23.04.2025р.
23.04.2025 представники Позивача та Відповідача надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 23.04.2025, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжя-Авто" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФО-МЕТ" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №1, посвідчений приватним нотаріусом Вовк І.І. та зареєстрований у реєстрі за № 980 , згідно з п.п.1.1. якого визначено, що на умовах, передбачених цим договором продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: бокси, інв. 396, лті. Д, що розташовані аз адресою: м. Запоріжжя. вул. Базова, буд. за номером 6, загальною площею 247,8 кв.м., та зобов?язується сплатити за нього визначену за домовленістю сторін грошову суму. Вказане нерухоме майно складається з: бокси, інв. 396, літ. Д, загальною площею 247,8 кв.м., металеві склади літ. М, Н, О, П; ворота №6.
Об?єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 2,5054 га, кадастровий номер 2310100000:07:052:0002. В користування покупцю переходить земельна ділянка площею 0,3582 га згідно узгодженого сторонами абрису земельної ділянки, що є невід?ємною частиною цього договору.
Згідно з п.1.2 договору № 1 об'єкт продажу належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.11.2006 року Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-2699. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1461310023101
Відповідно до п.3.1 договору № 1 право власності на об'єкт продажу виникає у покупця з дня державної реєстрації права власності на нього за покупцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка здійснюється в день укладення та нотаріального посвідчення цього договору.
Пунктом 4.3.3 договору № 1 сторони погодили, що зобов?язання по внесенню оплати за землю виникає у покупця з моменту переходу права власності на нерухоме майно до покупця. Плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований об?єкт продажу, сплачує продавець до моменту державної реєстрації покупцем права користування земельною ділянкою, при цьому покупець в строк до 5 числа кожного місяця компенсує продавцю такі витрати.
Право власності на вказане нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова 6 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФО-МЕТ" 14.02.2018, номер запису 24836228, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 377467091 від 07.05.2024.
Право користування земельною ділянкою площею 0.3582 га, на якій придбане нерухоме майно розміщене, ТОВ "ІНФО-МЕТ" оформлено не було.
Також матеріали справи свідчать про те, що 17.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжя-Авто" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА" (покупцем) укладено договір купівлі- продажу нерухомості №2 за умовами п. 1 якого об?єкти, що є предметом договору, знаходяться на орендованій земельній ділянці площею 2,5054 кадастровий номер 2310100000:07:052:0002.
Пунктом 3.2 договору №2 сторони узгодили, що зобов?язання по сплаті плати за землю за вказану земельну ділянку виникають у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА" з моменту переходу права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки до ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА".
Відповідно до п.4.2.4, 4.2.6 договору №2 продавець зобов'язався передати покупцю в момент підписання Акту приймання -передачі Нерухомого майна повний обсяг документів, а саме договір оренди землі від 07.12.2007 з додатками та витяг з
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди; та документи щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:052:0002 (ряд рішень Запорізької міської ради з цього питання, технічна документація із землеустрою, тощо). Також, продавець зобов'язався протягом 10 робочих днів з дати отримання від Покупця завіреної копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "Торговий Дім "ІМПЕРІЯ РА" повідомити ТОВ "ІНФО МЕТ" про зміну орендаря земельної ділянки площею 2,5054га кадастровий номер 2310100000:07:052:0002, а також про перехід прав кредитора щодо зобов'язань ТОВ "ІНФО-МЕТ" про компенсацію орендної плати за 0,3582га вказаної земельної ділянки.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 20.09.2021, речове право - право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:052:0002, площею 2,5054 га, з 20.09.2021 зареєстровано за Позивачем (т.1 а.с.47).
Матеріали справи не містять доказів проведення сторонами поділу спірної земельної ділянки під належними Позивачу та Відповідачу об'єктами нерухомого майна з укладенням окремих договорів оренди з Запорізькою міською радою по земельним ділянкам, якими вони користуються.
За доводами Позивача, ТОВ "Запоріжжя-Авто" повідомило ТОВ "ІНФО-МЕТ" як власника нерухомого майна (бокси, інв. 396, літ. Д, загальною площею 247,8 кв.м., металеві склади лті. М, Н, О, П та ворота, які знаходяться на частині земельної ділянки площею 2,5054 га, кадастровий номер 2310100000:07:052:0002 (площа цієї частини земельної ділянки складає 0,3582га), про перехід права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:052:0002 до ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА". Проте, доказів зазначеного Позивачем суду не подано.
З метою виконання покладених обов?язків щодо сплати за користування (оренду) спірною земельною ділянкою ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА" за період з вересня 2021 року по квітень 2023 року сплачено загалом 2 086 818,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №130 від 19.10.2021, №l47 від 26.11.2021, №166 від 17.12.2021, №8 від 27.01.2022, №25 від 28.02.2022, №37 від 18.03.2022, №99 від 29.07.2022, №100 від 29.07.2022, №101 від 29.07.2022, №102 від 29.07.2022, №120 від 30.08.2022, №137 від 23.09.2022, №160 від 28.10.2022, №l77 від 30.11.2022, №193 від 29.12.2022, № 15 від 27.01.2023, №28 від 28.02.2023, №52 від 30.03.2023, № 67 від 27.04.2023, № 81 від 30.05.2023.
За твердженням Позивача, оскільки ТОВ "ІНФО-МЕТ" фактично користується частиною земельної ділянкою, а саме площею 0,3582 га, то повинен здійснювати плату за користування нею. Проте, таку плату здійснювало ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА" виходячи з усієї площі земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:052:0002.
Відповідач доказів перерахування плати за користування земельною ділянкою не надав.
У вересні 2023 року ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА" звернулося до ТОВ "ІНФО-МЕТ" з претензією про компенсацію плати за користування земельною ділянкою, на якій розташований об?єкт Відповідача, за період з вересня 2021 року по квітень 2023 року у сумі 298 354,94 грн, а також сплату нарахованих на вказану суму 3% річних у розмірі 9 458,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 43 624,14 грн., яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення. Претензія була направлена на адресу Відповідача та отримана ним 28.09.2023, що підтверджується трекінгом із сайту АТ "Укрпошта".
За розрахунком Позивача, пропорційний розмір належної до перерахування Відповідачем суми компенсації орендної плати за частину земельної ділянки площею 0,3582 га, за період вересень 2021 - березень 2024 року, становить 342129,41 грн.
З огляду на викладене, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача на підставі ст.1212 ЦКУ безпідставно отримані грошові кошти ( у розмірі компенсації плати за користування земельною ділянкою) у сумі 342 129,41 грн., а також 11581,28 грн. 3 % річних та 37 532,58 грн. інфляційних втрат.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що згідно з матеріалами справи Позивач фактично став орендарем всієї площі земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:052:0002, площею 2,5054 га замість ТОВ "Запоріжжя-Авто", отже у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування нею. Оскільки Позивачем не надано суду договір оренди землі від 07.12.2007 з додатками, укладений між Запорізької міською радою та ТОВ "Запоріжжя-Авто", то встановити дійсний обсяг та умови зобов'язань Позивача щодо сплати орендної плати суд не може.
Суд зазначив, що у силу приписів ст.1212 ЦК України безпідставність отримання майна виникає лише у випадку коли майно набувається без правової підстави і за рахунок іншої особи, проте у даному випадку, Позивач та Відповідач кожен окремо володіють на праві власності об'єктами нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, яка є комунальною власністю Запорізької міської ради.
Суд дійшов висновку , що Позивач не має права вимоги до Відповідача щодо повернення йому компенсації частини орендної плати у вигляді безпідставно отриманих коштів, оскільки останній як фактичний користувач земельної ділянки, має такий обов'язок лише перед власником земельної ділянки - Запорізькою міською радою.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Частиною 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Таким чином, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна ) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Щодо досліджуваної справи, то як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 20.09.2021, речове право - право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:052:0002, площею 2,5054 га, з 20.09.2021 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА". Підставою для реєстрації був договір оренди землі від 07.12.2007, договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна від 17.09.2021.
Враховуючи наведене, Позивач у справі фактично став орендарем у договорі оренди спірної земельної ділянки із Запорізькою міською радою замість ТОВ "Запоріжжя-Авто" , за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:052:0002.
Разом з тим, за приписами ч.ч.1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у Позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
При цьому під порушеним правом слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на Позивача.
З огляду на принцип диспозитивності у господарському процесі (ст.ст. 2, 14 ГПК України), особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У цьому спорі, у якості норми матеріального права для стягнення з Відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі сум компенсації орендної плати Позивач посилається на ст. 1212 ЦК України та зауважує, що спірні правовідносини, які виникли між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА" та ТОВ "ІНФО-МЕТ" за своїм змістом є кондикційними.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З аналізу змісту наведеної норми діючого цивільного законодавства слідує, що умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збереження майна є: 1) збереження особою майна, яке мало б бути нею витрачене; 2) втрата або зменшення майна у іншої особи; 3) причинний зв'язок між збереженням майна однією особою і відповідною втратою іншою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збереження майна однією особою за рахунок іншої. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, самого потерпілого чи третіх осіб. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
Зобов'язанням такого виду є, зокрема, несплата послуг, якими фактично скористувався набувач, неотримання послуги, яка фактично була оплачена особою, виконання зобов'язань замість третіх осіб тощо.
Тобто, безпідставність отримання майна виникає лише у випадку, відсутності правової підстави і за рахунок іншої особи.
Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею , зобов'язаний повернути ці кошти.
Однак, у даному випадку з матеріалів справи вбачається , що Позивач та Відповідач кожен окремо, володіють на праві власності об'єктами нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:052:0002, яка є комунальною власністю Запорізької міської ради.
Отже, з урахуванням положень наведених вище норм, місцевим господарським судом було правильно встановлено відсутність у Позивача права вимоги до Відповідача щодо повернення йому компенсації частини орендної плати у вигляді безпідставно отриманих коштів , оскільки останній, як фактичний користувач земельної ділянки, має такий обов'язок лише перед власником земельної ділянки, яким є Запорізька міська рада.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, за Позивачем зареєстровано право користування всією площею земельної ділянки 2,5054га. замість попереднього орендаря-продавця нерухомого майна (ЗАТ"Запоріжжя-Авто").
Відповідач своє право користування частиною земельної ділянки під належними йому об'єктами нерухомого майна не оформив, між тим, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, у силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин.
При цьому неоплата Відповідачем орендних платежів власнику землі (Запорізькій міській раді) за договором оренди за свою частину земельної ділянки не є предметом розгляду у рамках даної справи, тому відповідні доводи Скаржника відхиляються судом.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У цьому зв'язку слід зазначити, що оплата Позивачем орендної плати у повному обсязі за всю площу спірної ділянки здійснювалася ним добровільно на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2021.
Та обставина, що ЗАТ"Запоріжжя-Авто" та ТОВ"ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ РА" при укладенні 17.09.2021р договору купівлі-продажу майна, розташованого на спірній земельній ділянці передбачили умови щодо компенсації Відповідачем такої плати за 0,3582 га не спростовує вищевикладеного, оскільки ТОВ"ІНФО-МЕТ" не являється стороною вказаного договору , тому його умови не є обов'язковими для останнього.
При цьому, на час розгляду справи місцевим господарським судом, Позивачем не було надано доказів належного повідомлення Відповідача про такі умови та на підтвердження виникнення у нього обов'язку з компенсації за спірний період. За таких обставин, обов'язок Відповідача з компенсації витрат Позивача не доведений.
У матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження існування будь-яких господарських відносин саме між Позивачем та Відповідачем щодо відшкодування орендної плати.
Разом з тим, до господарських відносин, що склалися між ЗАТ"Запоріжжя-Авто" та ТОВ"Інфо-Мет" у зв'язку з укладенням ними договору купівлі-продажу майна від 14.02.2018, ТОВ"Торговий дім "Імперія РА" не має відношення. З цих підстав посилання Скаржника на преюдиційність обставин, встановлених у інших справах (908/1378/21, 908/363/21 тощо) не мають під собою пігрунтя.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність розрахунку Позивача, оскільки останнім не підтверджено, зокрема, виходячи з якої нормативно грошової оцінки земельної ділянки і якої ставки орендної плати ним визначалась та сплачувалась орендна плата за спірний період. За таких умов визначити розмір частки Відповідача не вбачається можливим.
Одночасно, у зв'язку з відсутністю підстав для стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 342 129,41 грн., відсутні й правові підставі для стягнення з нього 11581,28 грн. 3 % річних та 37 532,58 грн. інфляційних втрат нарахованих на цю суму.
Стосовно доводів Скаржника про необґрунтованість витрат на правничу допомогу, заявлених Відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ч. 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження витрат на послуги адвоката, Відповідачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правничої допомоги від 11.06.2024, укладеного з адвокатом Вишняковою І.О., Додаток №2 до договору про надання правничої допомоги б/н від 11.06.2024, копію акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 24.06.2024 до Договору про надання правничої допомоги б/н від 11.06.2024, копію довiдки про отримання грошових коштiв від 28.06.2024, копію акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 22.07.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 11.06.2024, копію довiдки про отримання грошових коштів від 29.07.2024., копію акту приймання-передачі наданих послуг №4 від 06.08.2024 до Договору про надання правничої допомоги б/н від 11.06.2024, копію акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 12.08.2024 до Договору про надання правничої допомоги б/н від 11.06.2024, а також довідка про отримання грошових коштів в загальній сумі 3000грн.
Згідно з актами приймання-передачі послуг:
№2 від 24.06.2024 адвокатом Вишняковою І.О. відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 11.06.2024 надані послуги: підготовка та подання відзиву на позовну заяву, вартість наданих послуг 3000,00 грн.; підготовка та подання адвокатського запиту, вартість наданих послуг 1500,00 грн.
№3 від 22.07.2024 адвокатом Вишняковою І.О. відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.06.2024 надані послуги: підготовка та подання заперечення. Вартість наданих послуг 3000,00 грн.
№4 від 06.08.2024 та №5 від 12.08.2024 адвокатом надані послуги із підготовки і подання заперечень на додаткові пояснення та підготовка і подання додаткових пояснень на загальну суму 3000грн.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04 ).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку, з урахуванням обставин справи, доводів викладених у заяві Відповідача, наданих заявником документів в їх сукупності, а також з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності розумності та принцип співмірності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7500 грн. 00 коп., яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.
Разом з тим, щодо наданих послуг згідно з актами приймання - передачі №№4, 5, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з Позивача за цими актами 3000,00грн з наведених у рішенні підстав..
Доводи скарги про завищення заявленої суми витрат на правову допомогу фактично зводяться до узагальненого заперечення понесених Відповідачем витрат, оскільки Скаржником докази в обґрунтування цих доводів не надані, зокрема, власні розрахунки, які б свідчили про таку необґрунтованість.
Посилання Апелянта про ненаправлення на його адресу документів на підтвердження понесення Відповідачем витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи, клопотання про долучення доказів сформовані у системі Електронний суд, до якого сторони мають доступ. Крім того, ГПК України прямо не передбачений обов'язок заявника таких витрат направляти іншим учасникам справи докази на підтвердження їх розміру.
Інші доводи Скаржника не мають суттєвого впливу на вирішення даного спору та не спростовують вказаних вище висновків суду.
Підсумовуючи вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Стосовно клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У даному випадку, Скаржником до апеляційної скарги додані копії: витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.07.2024, договору оренди, платіжних інструкцій і уточнених податкових декларацій, які були залишені без розгляду місцевим господарським судом у зв'язку з поданням цих доказів з порушенням порядку та строків їх подання, а також листа №67 від 19.08.2024 з додатком (повідомленням ТОВ"Інфо-Мет"), які не було подано під час розгляду справи у суді першої інстанції. При цьому Скаржник не навів належних доводів в обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції з незалежних від нього підстав, не зазначав у суді першої інстанції про намір їх подати, а також про те, що вони не можуть бути подані з об'єктивних причин у відповідності до ч.4 ст.80 ГПК України у строки, встановлені нормами ГПК України чи судом. За таких обставин вказані документи не можуть бути враховані судом під час апеляційного перегляду справи.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ІМПЕРІЯ РА» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.08.2024р. у справі №908/1484/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 30.04.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін