26.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1951/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.)
у справі № 904/1951/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"
про стягнення 25 653 167,81грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" заборгованість у розмірі 25 653 167,81грн, з яких:
- основний борг у розмірі 13 656 867,94грн;
- пеня у розмірі 5 712 940,49грн;
- штраф у розмірі 5 555 332,06грн;
- 3 % річних у розмірі 412 020,41грн;
- інфляційні втрати у розмірі 316 006,91грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №101/ПГ-3275-ОРГМ купівлі-продажу природного газу від 21 червня 2022 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/1951/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про стягнення 25 653 167,81грн задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 13 656 867,94 грн, пеню у розмірі 2 856 470,25грн, штраф у розмірі 2 777 666,03 грн, 3 % річних у розмірі 412 020,41грн, інфляційні втрати у розмірі 316 006,91грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 307838,01грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/1951/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 856 470,24 грн та штрафу в розмірі 2 777 666,03 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 2 856 470,24 грн та штрафу в розмірі 2 777 666,03 грн, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Місцевим господарським судом взагалі не досліджено майновий стан Відповідача, а також не враховано тієї обставини, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Інститут постачальника «останньої надії» впроваджений з метою підтримки споживачів, що залишились без постачальника. Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/1951/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 розгляд справи № 904/1951/24 призначено на 26.03.2025 о 10 год. 30 хв.
В судове засідання призначене на 26.03.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
21.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (покупець) укладено договір №101/ПГ-3275-ОРГМ купівлі-продажу природного газу.
28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (покупець) було укладено Додаткову угоду № 3, згідно якої Договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3275-ОРГМ викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 1.3. договору купівлі-продажу (в редакції Додаткової угоди №3) продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог Положення покупцем, зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі та у порядку, що визначені цим договором.
Пунктом 2.2.1. Додаткової угоди №3 визначено, що обсяг І (фіксований) на період з 01.06.2022 року по 31.5.2023 року складає: 19056,670 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: червень 2022 року - 968,870, липень 2022 року - 839,340, серпень 2022 року - 753,040, вересень 2022 року - 804,510, жовтень 2022 року - 1 317,000, листопад 2022 року - 2168,000, грудень 2022 року - 2568,000, січень 2023 року- 3113,150, люти1 2023 року - 2575,010, березень 20-23 року -2073,680, квітень 2023 року - 1276,110, травень 2023 року 581,960.
Згідно Додаткової угоди № 4 від 01.05.2023 сторони дійшли згоди щодо додатково до раніше погодженого Обсягу І на період на період червня 2022 року - травня 2023 року, на підставі погодженого обсягу погодити на період з 01.06.2023 по 30.11.2023 наступні обсяги постачання: 5079,900 тис. куб.метрів, в тому числі по місяцях: червень 2023 року - 397,910 тис.куб.м, липень 2023 року - 389,140 тис.куб.м, серпень 2023 року - 394,400 тис.куб.м, вересень 2023 року - 618,770 тис.куб.м, жовтень 2023 року - 1272,610 тис.куб.м, листопад 2023 року - 2007,070 тис.куб.м.
За умовами пункту 3.1 договору в редакції Додаткової угоди №3 продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Згідно п.3.3. договору в редакції Додаткової угоди №3 передача договірного обсягу газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС Торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У Торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.
Фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем природного газу на ВТТ за період передачі згідно з договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у Торгових сповіщеннях сторін на підставі яких Оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду передачі (п.3.9 Додаткової угоди №3).
Після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14 числа місяця наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачене договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ, Обсягу ІІІ та направляє на підпис покупцю:
на поштову адресу покупця, вказану у розділі 12 цього Договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення; або надсилаються нарочно під підпис в отриманні; або шляхом направлення комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу покупця, вказану у розділі 12 цього договору (п.3.10. Додаткової угоди №3).
Відповідно до пункту 3.11 Договору в редакції Додаткової угоди №3, на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 ЦК України, сторони домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням Договору.
Відповідно до пункту 4.3 Договору, Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
За невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором (п.6.1. Додаткової угоди №3).
Відповідно до пункту 6.3. Додаткової угоди №3 до договору купівлі-продажу природного газу у разі порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п'ять років (п.6.10 Додаткової угоди №3).
Пунктом 6.11 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Цей Договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1 цього договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення (п.10.1. Додаткової угоди №3).
Вказаний Договір укладено між сторонами, шляхом підписання в електронній формі електронними підписами представників.
На виконання умов договору позивачем, у період червень 2022 року - липень 2023 року, передано відповідачу природний газ на загальну суму 137 154 954,46 грн, про що в матеріали справи надано акти приймання-передачі природного газу: № 9594 від 30.06.2022 на суму 115416,67 грн, № 9595 від 30.06.2022 на суму 3756448,08 грн, № 10479 від 31.07.2022 на суму 5 485 902,79 грн, № 10480 від 31.07.2022 на суму 175062,79 грн, № 11421 від 31.08.2022 на суму 150618,5 грн, № 11422 від 31.08.2022 на суму 5587556,80 грн, № 12685 від 30.09.2022 на суму 5598464,20 грн, № 12686 від 30.09.2022 на суму 104614,50 грн, № 14139 від 31.10.2022 на суму 9772140,00 грн, № 14138 від 31.10.2022 на суму 44983,93 грн, № 15723 від 30.11.2022 на суму 16086559,99 грн, № 15722 від 30.11.2022 на суму 85848,88 грн, № 17453 від 31.12.2022 на суму 0,01 грн, № 17452 від 31.12.2022 на суму 19188119,99 грн, № 17454 від 31.12.2022 на суму 76455,29 грн, № 1843 від 31.01.2023 на суму 19583247,46 грн, № 1844 від 31.01.2023 на суму 39920,80 грн, № 1845 від 31.01.2023 на суму 0,01 грн, № 3615 від 28.02.2023 на суму 16312319,35 грн, № 5349 від 31.03.2023 на суму 15373441,45 грн, № 8151 від 30.04.2023 на суму 9468688,42 грн, № 10814 від 31.05.2023 на суму 4309746,13 грн, № 12586 від 30.06.2023 на суму 0,07 грн, № 12586 від 30.06.2023 на суму 2951990,16 грн № 13876 від 31.07.2023 на суму 2887408,19 грн.
Вказані акти укладено між сторонами, шляхом підписання цих документів в електронній формі електронними підписами представників.
Відповідачем частково сплачено вартість природного газу у розмірі 123 498 086,52 грн, що підтверджується довідкою АТ “Ощадбанк» та Інформацією про надходження коштів за період з 01.01.2021 по 13.02.2024.
Сума залишку заборгованості складає 13 656 867,94 грн.
Позивач 26.03.2024 направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за договором на загальну суму 25 653167,81 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.
Несплата відповідачем суми вартості отриманого природного газу у повному обсязі і стала причиною звернення позивача з позовними вимогами про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 13 656 867,94 грн, пені у розмірі 5 712 940,49грн, штрафу у розмірі 5 555 332,06грн, 3 % річних у розмірі 412 020,41грн та інфляційних втрат у розмірі 316 006,91 грн.
Господарський суд задовольнив позовні вимоги частково. Стягнув з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 13 656 867,94 грн, пеню у розмірі 2856470,25грн, штраф у розмірі 2777666,03грн, 3 % річних у розмірі 412 020,41грн, інфляційні втрати у розмірі 316 006,91грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 307838,01грн. В решті позовних вимог відмовити.
Частково задовольняючи позовні вимоги та зменшуючи розмір пені та штрафу на 50% від розміру, які підлягають до стягнення суд зазначив, що приписами ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку. Зменшення розміру неустойки є правом суду. Суд звернув увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 11 996 299,87грн) складає 87,84% суми основного боргу. Дослідивши надані в матеріали справи докази, дотримавшись балансу інтересу сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50%.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не погодилось з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 856 470,24 грн та штрафу в розмірі 2 777 666,03 грн.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування неустойки надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В пункті 6.3. Додаткової угоди №3 до договору купівлі-продажу природного газу сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норма ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
Вказані правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України викладено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
В постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18 Верховний Суд зазначав, що аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Обґрунтовуючи підстави для зменшення штрафних санкцій відповідач зазначав, що АТ «Криворіжгаз» доходів в 2022 році внаслідок фактичного падіння обсягів розподілу природного газу відповідно до затверджених в тарифі АТ «Криворіжгаз» склало 2% (фактичні 862,31 млн.м.куб./тарифні 874,34 млн.м.куб.), або 8,4 млн.грн. без ПДВ Відповідно недоотримання доходів з січня по липень 2023року внаслідок фактичного падіння обсягів розподілу природного газу відповідно до затверджених в тарифі АТ «Криворіжгаз» склало 24% (фактичні 387,30 млн.м.куб./тарифні 510,03 млн.м.куб.), або 66,23 млн.грн. без ПДВ. Крім того, 28.07.2023 НКРЕКП прийнято постанову №1388 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Криворіжгаз», яка набрала чинності з 01.08.2023. Таким чином, з 01.08.2023 у Відповідача відсутні кошти, отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу. Відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, про що надає звіт про фінансові результати за 2023 рік, Звіт про рух грошових коштів за 2023 рік, Баланс станом на 31.12.2023 та звіт про власний капітал за 2023 рік.
Господарськими судом було враховано докази надані на підтвердження доводів сторін та встановлено, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 11 996 299,87грн) складає 87,84% суми основного боргу.
Надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявлених штрафних санкцій на 50%.
Зменшуючи розмір штрафу суд обґрунтував підстави і розмір такого зменшення, врахував обставини справи, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансове становище, баланс та інтереси сторін.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення пені у розмірі 2 856 470,25 грн, штраф у розмірі 2 777 666,03 грн.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/1951/24.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/1951/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/1951/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 29.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є. Чередко