Справа №463/11616/24
Провадження №2/463/69/25
Заочне
30 квітня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
адвокат Семенюк А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ВС №1329915 від 4 грудня 2024 року, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №16/09/23 від 16 вересня 2023 року: 15000 доларів США - основного боргу; 1800 доларів США проценти за користування коштами; а також понесених судових витрат.
Позовні вимоги мотивує тим, що 16 вересня 2023 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір №16/09/23, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу для здійснення ним підприємницької діяльності позику розміром 15000 доларів США, а він зобов'язується сплатити проценти за позикою у розмірі 7500 доларів США у строк 12 місяців з дня передачі коштів. З розписки вбачається, що кошти були передані 16 вересня 2023 року. Однак у визначені строки відповідач виконав взяті на себе зобов'язання лише частково, сплатив 5700 доларів США процентів та всіляко ухиляється від повернення залишку заборгованості за договором. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 202, 207, 639, 1046, 1049 ЦК України.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова в електронній формі через систему «Електронний суд» 16 грудня 2024 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження у такій та призначено підготовче засідання.
13 березня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду.
В судове засідання 30 квітня 2025 року позивач не з'явилася, її представник адвокат Семенюк А.В. подав заяву, відповідно до якої позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводити у відсутності сторони позивача.
Відповідач в судові засідання 24 і 30 квітня 2025 року, а також в жодне з підготовчих засідань 19 лютого 2025 року та 13 березня 2025 року, не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі, ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 16 вересня 2023 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір №16/09/23, відповідно до умов п. 1.1 якого позивач надає відповідачу позику для здійснення останнім своєї підприємницької діяльності, а позичальник зобов'язується повернути позику у порядку, на умовах та у визначений цим договором строк.
Розмір позики становить 15000 доларів США (п. 2.1 договору). Сторони погодили, що проценти за позикою становлять 7500 доларів США (п. 2.2 договору). Строк, на який надається позика, становить 12 (дванадцять) місяців з дня передачі коштів у позику за цим договором (п. 4.1 договору). Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики, зазначену в п. 2.1 договору, а також суму процентів за позикою, зазначену в п. 2.2 даного договору в строк, встановлений в п. 4.1 даного договору (п. 5.1 договору).
З копії розписки від 16 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав у строкову позику суму 15000 доларів США у ОСОБА_1 на термін 12 місяців, та зобов'язується повернути суму отриману в позику у визначені вище терміни з обумовленими відсотками, а саме сума до повернення становить 22500 доларів США.
Відповідач будь-яких заперечень щодо укладення вказаного вище договору та написання вказаної розписки чи наявності боргу перед позивачем не надав.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (частина друга стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не оспорено факт отримання від позивача позики, а тому сума заборгованості за таким перед позивачем, враховуючи предмет позову, становить 15000 доларів США - основного боргу; 1800 доларів США проценти за користування коштами, а всього 16800 доларів США.
Таким чином, оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, на час ухвалення рішення суду не повернув позивачу борг, а тому з нього слід стягнути в користь позивача 16800 доларів США.
При цьому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 5597,76 гривень, що складається з судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 9 грудня 2024 року в справі №463/11349/24 (провадження №2-з/463/93/24), у відповідності до положень частин сьомої, восьмої ст. 158 ЦПК України продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 158, 265, 273, 274 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот) доларів США, а також 5597 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок судового збору.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 9 грудня 2024 року в справі №463/11349/24 (провадження №2-з/463/93/24) про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , а саме: квартиру, загальною площею 31,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 15912509, із забороною відчуження чи передачі прав іншим особам в будь-який спосіб (продаж, передача в оренду, дарування, міна, тощо), продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою ОСОБА_1 буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: Стрепко Н.Л.