Справа № 522/1311/25
Провадження по справі №1-кс/522/2923/25
(повний текст)
29 квітня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного в рамках кримінального провадження №12025163520000026 від 14.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15 ч.2 ст.194 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
13 січня 2025 року в період часу з 18 годин 30 хвилин по 19 годину 00 хвилин ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 , маючи єдиний прямий умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_8 , прибули до вказаного будинку.
Надалі ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 , реалізуючи свій єдиний прямий умисел, направлений на пошкодження майна шляхом його підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи те, що внаслідок їх дій можуть постраждати сторонні особи та їх майно, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, використовуючи заздалегідь підготовану легкозаймистою речовиною, підійшли до квартири АДРЕСА_2 , облили зовнішню сторону вхідних дверей невстановленою досудовим розслідуванням легкозаймистою речовиною та за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням пристрою для розпалювання вогню, підпалили вхідні двері до квартири, що призвело до їх загоряння.
В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 покинули місце вчиненого ними кримінального правопорушення, виконавши всі дії, які вважали належними для умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу, однак з причин, що не залежали від їх волі, злочин не було доведено до кінця, та все майно не було пошкоджено, та матеріальний збиток не завдано ОСОБА_8 , оскільки вогонь погас.
01.03.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.03.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15 ч.2 ст.194 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 03.03.2025 було застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, до 30.04.2025 включно.
Закінчити розслідування у двомісячний строк немає можливості, так як у підозрюваного ОСОБА_4 вилучено мобільний телефон, який на теперішній час направлений в УОТЗ ГУНП в Одеській області для проведення аналізу та зняття усієї наявної інформації. Крім того слідчим направлено ухвали операторам мобільного зв'язку, а саме щодо вхідних та вихідних телефонних з'єднань з каналів мобільного телефонного зв'язку, по яким необхідно провести тимчасові доступи, та за результатами направити до УОТЗ ГУНП в Одеській області для аналізу та отримання інформації.
Ризики, які були враховані слідчим суддею ще мають місце.
У зв'язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу, ще мають місце, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого чи свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підозрюваний ОСОБА_4 , та його захисник у судовому засіданні заперечували проти проти задоволення клопотання слідчого, оскільки підозра є необґрунтованою, ризики відсутні, а тому просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Висновки органу досудового розслідування щодо причетності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 13.01.2025, поясненнями свідків ОСОБА_9 , протоколом огляду речей і документів від 17.01.2025, протоколами обшуку від 01.03.2025, протоколом огляду предмету від 02.03.2025, протоколами впізнання особи за фотознімками, оглядами відеозаписів з камер зовнішнього відео спостереження.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, тяжкого злочину, який карається позбавлення волі на строк до 10 років, підозрюваний раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність в підозрюваного міцних соціальних зв'язків, є підстави вважати що станом на теперішній час існує низка ризиків,передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо існування ризиків.
Суд вважає, що наразі наявні ризики, визначені ст. 177 КПК, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення пыдозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення підозрюваним тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження підозри та чим нижчим є рівень її обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи підозрюваного ОСОБА_4 у хід досудового розслідування чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
Щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК, і що необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення підозрюваним тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження підозри та чим нижчим є рівень її обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи підозрюваного у хід досудового розслідування чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
Метою продовження строку дії запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст..194 КК України. Санкція вказаних статтей передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при констатації наявності вказаного ризику. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу в уигляді тримання під вартою, вбачається обґрунтованим.
Тому, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування підозрюваного від суду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя враховує, що орган досудового розслідування не встановив усіх учасників, які ймовірно причетні до кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя також критично ставиться до вказаного ризику, оскільки слідством не надано будь-яких документів, які б свідчили про притягнення підозрюваного раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання слідчого ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу. Однак, суд в цьому випадку не може погодитися з прокурором, що наявність цих ризиків є безумовною підставою для ізоляції підозрюваного і взяття його під варту.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Проте, в цьому кримінальному провадженні на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, в тому числі цілодобового, який хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
Необхідно враховувати виключну цинічність діяння, вчиненного в період здійснення Україною збройної відсічі РФ, що створює уявлення безкарності в очах суспільства.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що в рамках вказаного кримінального провадження ще не проведені усі необхідні слідчі дії, мають бути призначені експертизи, встановлені усі причетні до кримінального провадження учасники, встановлений розмір шкоди, а тому вірогідність наявності зазначених ризиків дуже висока.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення та роль підозрюваного ОСОБА_4 у його вчиненні, встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, а також враховуючи недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.
Тож, наведені вище обставини виключають об'єктивну можливість щодо продовження строку дії до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Підставою застосування, продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Під час досудового слідства встановлено обставини, які слід врахувати при продовженні строку дії запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого злочину;
-тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 ;
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_4 .
За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що обрання менш суворого запобіжного заходу до ОСОБА_4 не запобігатиме наведеним ризикам.
Враховуючи наведені міркування, на думку слідчого судді, обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку дії найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаному ризику, передбаченому ст.177 КПК України.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що рамках вказанного кримінального провадження ще не проведені усі необхідні слідчі дії, не встановлені усі причетні до вчинення злочину особи, а тому вірогідність наявності зазначених ризиків дуже висока.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів.
Слід зазначити, що у межах кримінального провадження проведено значний обсяг слідчих та процесуальних дій спрямованих на отримання та перевірку здобутих доказів, водночас закінчити досудове розслідування не надається можливим, у зв'язку з необхідністю проведення наступних слідчих та процесуальних дій, а саме: о закінчити розслідування у двомісячний строк немає можливості, так як у підозрюваного ОСОБА_4 вилучено мобільний телефон, який на теперішній час направлений в УОТЗ ГУНП в Одеській області для проведення аналізу та зняття усієї наявної інформації. Крім того слідчим направлено ухвали операторам мобільного зв'язку, а саме щодо вхідних та вихідних телефонних з'єднань з каналів мобільного телефонного зв'язку, по яким необхідно провести тимчасові доступи, та за результатами направити до УОТЗ ГУНП в Одеській області для аналізу та отримання інформації.
Окрім того, у кримінальному провадженні необхідно виконати вимоги ст.ст. 283, 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Постановою керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 28.04.2025 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 30.05.2025.
Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи дані про особу підозрюваного, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, його характеристики, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю за доцільне продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку проведення досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 132, 176- 178, 183, 186, 193-199, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 30.05.2025 включно.
Залишити раніше визначений розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кс/522/2923/25.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обчислюється з моменту винесення ухвали слідчого судді, тобто з 29.04.2025.
Ухвала слідчого судді щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 30.04.2025 року об 10:00 годині в залі суду № 131.
Слідчий суддя ОСОБА_10