вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/5717/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - особисто, Краснокутська Н.М. - адвокат, посвідчення № 3246;
від відповідача: Щербатюк Н.В. - адвокат, посвідчення № 10255/10;
від третьої особи 1: Лев Р.В. - адвокат, посвідчення № 4044;
від третьої особи 2: Щербатюк Н.В., адвокат, посвідчення № 10255/10;
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повний текст - 04.12.2024)
у справі № 910/5717/23 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3
про визнання недійсними рішень загальних зборів, зобов'язання скасувати реєстраційні записи та поновлення на посаді директора.
1. Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Холдинг» (надалі - відповідач, ТОВ «Рівер Холдинг»), за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа-1, ОСОБА_2 ), третьої особи-2, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (надалі - третя особа-2, ОСОБА_3 ), з позовними вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлених протоколом № 4 від 17.12.2020; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису від 21.12.2020 о 17:16:45 №1000701070004038317, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Д.В., зазначений як «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи»; визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлені протоколом №25-2/02/21 від 25.02.2021; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 26.02.2021 о 11:30:45 №1000701070005038317, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., реєстраційна дія: «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи»; поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Рівер Холдинг».
2. Рух справи та короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2023, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 910/5717/23 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду справи № 910/5717/23, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у позові відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 18.12.2024 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/5717/23 скасувати та винести нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Кравчук Г.А., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/5717/23. Розгляд справи призначено 06.02.2025.
Справа розглядалась різними складами суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Вказана судова колегія ухвалою від 24.02.2025 прийняла апеляцій скаргу до свого провадження, розпочала її розгляд спочатку, розглянула по суті та ухвалила постанову у даній справі.
14.01.2025 від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги з урахуванням висновків Верховного Суду.
14.01.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України. Разом з цим, сторона, звернувшись із відзивом на апеляційну скаргу, пропустила строк на його подання та просила поновити пропущений строк. В судовому засіданні 06.02.2025, суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відповідних доказів щодо несвоєчасного подання відзиву. Водночас, було наголошено, що правові висновки, які на які посилається сторона, можуть бути враховані судом в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.
18.03.2025 від позивача надійшло клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду.
28.03.2025 від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо клопотання позивача про врахування правових висновків Верховного Суду.
18.04.2025 від позивача надійшли письмові судові дебати у даній справі.
У розгляді справи неодноразово оголошувались перерви, зокрема 08.04.2025 - на 22.04.2025.
У судове засідання 22.04.2025 з'явились представники всіх учасників апеляційного провадження. Адвокатка позивача та позивач апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю. Адвокатка відповідача та третьої особи 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник третьої особи 1 також проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін: зокрема, подання перед кожним судовим засідання учасниками апеляційного провадження письмових пояснень; з метою забезпечення рівності, змагальності сторін в розумінні ст. 7, 13 ГПК України та ст. 6 Конвенції; надання усім учасникам рівних можливостей на реагування щодо поданих сторонами пояснень та забезпечення права на судовий захист, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів
Апелянт в поданій апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так, скаржник зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено, що 18.01.2017 Компанію «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited), реєстраційний номер 230248, ліквідовано, і що Компанія «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited), реєстраційний номер 230248, наразі перебуває в статусі «struck off» («виключена з реєстру»), тобто її правоздатність, як юридичної особи, є припиненою. Отже, представництво ОСОБА_2 за довіреністю від Компанії «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited) на оскаржуваних загальних зборах припинились в силу ч. 11 ст. 248 Цивільного кодексу України у зв'язку із припинення юридичної особи, що видала довіреність.
При цьому, за доводами скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на загальних зборах учасників ТОВ «Рівер Холдинг» 17.12.2020 голоси фізичної особи учасника ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі відповідача 0,001% становили 100 %, що свідчить про компетентність загальних зборів та про наявність у них права приймати рішення про припинення повноважень члена виконавчого органу в будь-який час та з будь-яких підстав.
Окрім цього, посилаючись на ст. ст. 23, 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", скаржник вказує на те, що вказаний Закон визначає лише два випадки при настанні яких, загальними зборами учасників товариства під час прийняття рішень не враховуються голоси померлого або припиненого учасника товариства. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 906/876/22. Отже, при прийнятті загальними зборами учасників рішення про припинення повноважень (звільнення) виконавчого органу товариства з будь-якої підстави, зокрема і частини третьої статті 99 ЦК України, таке рішення приймається більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, у тому числі і з врахуванням голосів померлих або припинених учасників.
Також, скаржник вказував, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 4 ст. 34 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», водночас порушив норми ч. 1 ст. 10, ч 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ст. 89, 961, 98, ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, ст. 23, ч. 3 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Більше того, за доводами скаржника, суд першої інстанції, застосовуючи принцип «преюдиціальності судового рішення» з посиланням на ч. 4 ст. 75 ГПК України, вказав на те, що для вирішення цієї справи має преюдиціальне значення обставини, встановлені у пункті 5.38 постанови КГС Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21. Однак, апелянт вважає, що такий висновок суду першої інстанції суперечить ч. 4 ст. 75 ГПК України.
А тому скаржник просив рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи позицій інших учасників апеляційного провадження
Відповідач у поданих поясненнях зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з урахуванням наступного. Відповідач вважає доводи апелянта неправомірними, оскільки у цій справі, за встановлених Верховним Судом у справі № 910/8343/21 та у справі № 910/5717/23 обставин та прийнятих правових висновків, відсутні визначені законом підстави для визнання недійсними оскаржуваних рішень єдиного учасника, а, відтак, і підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Третя особа 1 та третя особа 2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вказавши, що відсутні підстави, визначені законом, для визнання недійсними оскаржуваних рішень; позивач не довів порушення його прав та інтересів; дії позивача відносно товариства спрямовані на зловживання своїм правом та на завдання шкоди відповідачу.
Судом апеляційної інстанції було розглянуто та враховано всі додаткові пояснення та заперечення в порядку ст. 42 ГПК України лише в межах вимог та доводів апеляційної скарги, виходячи із положень ст. 269, 270 ГПК України.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 17.11.2009 відбулись загальні збори учасників щодо заснування ТОВ «Рівер Холдинг», оформлені протоколом №1, на яких, у тому числі прийняті рішення щодо обрання позивача директором товариства.
Наказом ТОВ «Рівер Холдинг» № 1/о від 17.11.2009 позивача призначено на посаду директора товариства з 17.11.2009 на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників товариства від 17.11.2009.
25.06.2012 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлені протоколом № 6 загальних зборів учасників товариства, на яких прийняті наступні рішення: вивести Компанію «Джі. Ел. Ю. Лімітед» зі складу учасників товариства та прийняти Компанію «Конофікс Лімітед» до складу учасників товариства; затвердити новий склад учасників товариства та здійснити розподіл часток у статутному капіталі товариства наступним чином: Компанії «Конофікс Лімітед» належить частка у розмірі 75 935, 59 грн, що є еквівалентом 9 499,91 доларів США та становить 99,999 % статутного капіталу товариства та відповідає 99999 голосам загальних зборів учасників; ОСОБА_2 належить частка у розмірі 0,76 грн, що є еквівалентом 0,09 доларів США та становить 0,001% статутного капіталу товариства та відповідає 1 голосу загальних зборах учасників; затвердити нову редакцію статуту товариства та провести державну реєстрацію нової редакції статуту товариства у встановленому чинним законодавством порядку; уповноважити директора товариства ОСОБА_1 на здійснення державної реєстрації нової редакції статуту товариства з правом передання таких повноважень третім особам.
17.12.2020 на загальних зборах учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлених протоколом № 4, прийнято наступні рішення: звільнити ОСОБА_1 з посади директора товариства з 17.12.2020; призначити ОСОБА_3 на посаду директора товариства з 18.12.2020 та визначити заробітну плату згідно штатного кошторису; уповноважити директора товариства ОСОБА_3 на проведення дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.
З протоколу № 4 загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг» від 17.12.2020 вбачається, що на загальних зборах товариства були присутні ОСОБА_2 , який володіє 0,001% статутного капіталу та Компанія «Конофікс Лімітед», яка володіє 99,999% статутного капіталу, в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 03.05.2012, на якій проставлено Апостиль № 150662/12 від 03.05.2012 А. Константіну у Нікосії.
Протокол № 4 від 17.12.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Дмитром Володимировичем 21.12.2020.
В подальшому, 25.02.2021 на загальних зборах учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлених протоколом № 25-2/02/21, прийнято наступні рішення: обрати головою загальних зборів учасників ОСОБА_2 , секретарем - ОСОБА_3 ; звільнити ОСОБА_3 з посади директора товариства з 25.02.2021; призначити ОСОБА_2 на посаду директора товариства з 26.02.2021; уповноважити директора товариства на проведення дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.
З протоколу № 25-2/02/21 від 25.02.2021 загальних зборів учасників товариства вбачається, що на цих загальних зборах були присутні: ОСОБА_2 , який володіє 0,001% статутного капіталу та Компанія «Конофікс Лімітед», яка володіє 99,999 % статутного капіталу, від імені якої діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 03.05.2012, на якій проставлено Апостиль №150662/12 від 03.05.2012 А. Константіну у Нікосії. Також був запрошений ОСОБА_3 .
Протокол №25-2/02/21 від 25.02.2021 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр Оксаною Степанівною 25.02.2021.
Відповідні відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд першої інстанції правильно встановив та як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2017 Компанію «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited), № НЕ 230248, ліквідовано, що підтверджується Афідевітом Окружного суду м. Лімасол, Республіка Кіпр, на якому проставлено Апостиль № LIM MJPO-LIM 000324419/2023 від 23.02.2023, Лімасол, Відділ Міністерства юстиції та публічного порядку.
Спір виник через те, як вважає позивач, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг» прийнято з порушенням Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» №2275-VIII, Цивільного кодексу України та Статуту ТОВ «Рівер Холдинг», оскільки на зборах учасників ТОВ «Рівер Холдинг» від 17.12.2020 та від 25.02.2021 були присутні два учасника: ОСОБА_2 (частка, якого у статутному капіталі Товариства складає 0,001%) та Компанія «Конофікс Лімітед» (частка, якої у статутному капіталі Товариства складає 99,999%) в особі ОСОБА_2 на підставі довіреності від 03.05.2012, проте Компанія «Конофікс Лімітед» була ліквідована 18.01.2017. Внаслідок чого, за доводами позивача, ОСОБА_2 не мав право на представництво Компанії «Конофікс Лімітед» на зазначених загальних зборах, оскільки його повноваження за вказаною довіреністю були припинені 18.01.2017 у зв'язку із ліквідацією компанії.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляцій.
Згідно зі ст. 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Так, частиною 4 ст. 236 ГПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Як зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/5717/23 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Передаючи справу на новий розгляд, КГС ВС вказав що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зміст рішень у справі № 910/8343/21, не врахували встановлених судами обставин у наведеній справі, а також висновків Верховного Суду, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову в цій справі.
Щодо доводів відповідача та висновку суду першої інстанції про врахування обставин встановлених у справі № 910/8343/21, як преюдиційних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такий правовий висновок є усталений у судовій практиці Верховного Суду та наведений у тому числі і в постанові від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17 (про неврахування якої зазначає скаржник).
У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
На виконання обов'язкових вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2024 у справі № 910/5717/23 в порядку ст. 316 ГПК України, дослідивши зміст судових рішень у справі № 910/8343/21, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В межах справи № 910/8343/21 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Рівер Холдинг» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформленого протоколом від 17.12.2020 № 4; зобов'язання приватного нотаріуса Ігнатова Д.В. скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Рівер Холдинг», вчинений 21.12.2020 за № 1000701070004038317 щодо керівника ОСОБА_3 ; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформленого протоколом від 25.02.2021 № 25-2/02/21 та зобов'язання приватного нотаріуса Скляр О.С. скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Рівер Холдинг», вчинений 26.02.2021 за № 1000701070005038317 щодо керівника ОСОБА_2 .
Водночас, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/8343/21 зазначав, що довіреність від 03.05.2012 була видана ОСОБА_2 для здійснення представництва Компанії "Конофікс Лімітед" з питань придбання частки, яка належить Компанії "Джі.Ел.Ю.Лімітед" в статутному капіталі ТОВ "Рівер Холдинг", відтак, ОСОБА_2 не міг приймати участь у загальних зборах товариства, які відбулись 17.12.2020 на підставі цієї довіреності. Крім того, судами під час розгляду справи № 910/8343/21 встановлено, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
Тоді як, позовні вимоги у справі № 910/5717/23, обґрунтовані тим, що учасник відповідача - Компанія "Конофікс Лімітед" ліквідована 18.01.2017, таким чином, повноваження ОСОБА_2 щодо представництва Компанії "Конофікс Лімітед" припинені внаслідок ліквідації цієї компанії. Крім того, у даній справі позивач заявив позовну вимогу про поновлення його на посаді директора Товариства.
Таким чином, підстави та частково предмети позовних вимог у справі № 910/8343/21 та у справі № 910/5717/23 відрізняються. Так, суттєвою відмінністю між обставинами, встановленими у справі № 910/8343/21 та обставинами, які підлягають дослідженню та встановленню у справі № 910/5717/23, є обставина припинення (ліквідації) Компанії «Конофікс Лімітед», оскільки від цього, враховуючи предмет та підстави даного позову, залежить формулювання висновку про відповідність рішень загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг» від 17.12.2020 та від 25.02.2021 вимогам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» №2275-VIII, Цивільного кодексу України та Статуту ТОВ «Рівер Холдинг», та, відповідно, вирішення питання поновлення на роботі.
Так, з мотивувальних частин рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/8343/21 вбачається, що обставини припинення (ліквідації) Компанії «Конофікс Лімітед» не належали до предмета доказування, не були підставою позову та безпосередньо не досліджувались та не встановлювались, виходячи із предмету та підстав того позову.
Відхиляючи доводи відповідача та третіх осіб, суд апеляційної інстанції зазначає, що у пункті 5.38 постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21 також не міститься встановлених обставин, а зазначена лише правова оцінка Верховного Суду правовідносинам, оскільки в силу положення частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, апеляційна скарга доводів щодо незгоди із мотивувальною частиною рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/5717/23 в частині висновків щодо встановлення обставини припинення (ліквідації) Компанії «Конофікс Лімітед» не містить, такий факт сторонами не заперечується.
Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача та третіх осіб про врахування судових рішень у справі № 910/8343/21 стосовно обставин відмови в позові саме через преюдиційність, та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про врахування п. 5.38 постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21. Оскільки обставини припинення (ліквідації) Компанії «Конофікс Лімітед», не досліджувались в межах справи № 910/8343/21. Так, суд апеляційної інстанції в цій частині зазначає, що враховує як преюдиційні обставини щодо проведення 17.12.2020 на загальних зборах учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлених протоколом № 4 та 25.02.2021 на загальних зборах учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлених протоколом № 25-2/02/21, а також обставини представництва ОСОБА_2 на підставі довіреності інтересів Компанії «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited). Однак, такі обставини не були в цій справі підставами позову та не заперечуються учасниками апеляційного провадження, як і не є підставою для відмови в задоволенні даного позову через наступне.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2024 у справі № 924/560/23 судом зазначено, що не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 25.05.2023 у справі №916/636/22, від 04.05.2023 у справі №911/3656/20 та інших.
Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов'язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 97 цього ж Кодексу управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіяні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов'язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.
Статтею 98 цього ж Кодексу передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Так, підстави апеляційної скарги фактично зводяться до доводів сторони про відсутність кворуму на оскаржуваних загальних зборах відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з п. 4.2.1.1 Статуту відповідача, учасниками товариства є Компанія «Конофікс Лімітед», юридична особа відповідно до законодавства Кіпру, зареєстрована за адресою: Кіпр, Лімассол, 3040, Хрисорогіатісі енд Колокотроні, реєстраційний номер НЕ 230248 від 29.05.2008 та ОСОБА_2 .
Статутний капітал товариства розподіляється між учасниками таким чином: Компанії «Конофікс Лімітед» належить частка у розмірі 75 935, 59 грн, що є еквівалентом 9 499, 91 доларів США у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 17.11.2009 1 долар США 7,9933 грн, що становить 99,999% статутного капіталу товариства та відповідає 99999 голосам на Загальних зборах учасників та ОСОБА_2 належить частка у розмірі 0,76 грн, що є еквівалентом 0,09 доларів США у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 17.11.2009 1 долар США = 7, 9933 грн, що становить 0, 001% статутного капіталу Товариства та відповідає 1 голосу на загальних зборах.
Вказані відомості містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, визнаються сторонами та не підлягають повторному доведенню.
Водночас, за твердженнями позивача, рішення загальних зборів товариства від 17.12.2020 про звільнення позивача з посади директора та призначення нового директора, є недійсним, оскільки на цих зборах були присутні два учасника: ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі товариства складає 0,001%) та Компанія «Конофікс Лімітед» (частка у статутному капіталі товариства складає 99,999%) в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 03.05.2012, проте Компанія «Конофікс Лімітед» була ліквідована 18.07.2017, внаслідок чого ОСОБА_2 не мав право на представництво Компанії «Конофікс Лімітед» на зазначених загальних зборах на підставі вказаної довіреності, оскільки його повноваження були припинені 18.07.2017 у зв'язку із ліквідацією компанії. Інших доказів наявності повноважень - не надано. А, отже, для прийняття відповідного рішення було недостатньо голосів учасників. Таким чином, звільнення позивача відбулося за рішенням загальних зборів, на яких голосував учасник, частка якого становила 0, 001%.
Надаючи оцінку вказаним твердженням позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно розділу 8 статуту ТОВ «Рівер Холдинг» Товариство набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи. Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників. Загальні збори учасників обирають голову зборів учасників товариства. Виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є директор.
Згідно з п. 8.1.1. статуту ТОВ «Рівер Холдинг», загальні збори учасників є вищим органом управління товариства. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника.
До виключної компетенції загальних зборів учасників входить, в тому числі, обрання та відкликання директора (п. 8.1.2. статуту ТОВ «Рівер Холдинг»).
Відповідно до положень п. 8.4.5. статуту ТОВ «Рівер Холдинг» повноваження директора починають діяти з моменту прийняття загальними зборами учасників рішення про його обрання та закінчується в момент прийняття рішення про обрання нового директора.
Частиною першою статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Стаття 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, в тому числі, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.
Відповідно до ч. ч. 1-5 статті 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації. На загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа з числа учасників товариства або їх представників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Протокол, що містить відомості про рішення про зміну керівника товариства, у разі якщо для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується учасниками (їх представниками), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол. Рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів учасників, приймається лише за умови, що у них беруть участь всі учасники товариства, які одностайно надали згоду на розгляд таких питань. Повноваження представника за довіреністю щодо надання такої згоди мають бути спеціально обумовлені довіреністю.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань (в тому числі п. 7) приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що для прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Рівер Холдинг» рішення про звільнення позивача з посади директора товариства необхідна більшість голосів усіх учасників ТОВ «Рівер Холдинг», які мають право голосу.
Більше того, у відповідності до п. 8.1.3. статуту ТОВ «Рівер Холдинг» збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується сторонами під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, 18.01.2017 Компанію «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited), реєстраційний номер 230248, ліквідовано, що підтверджується Афідевітом Окружного суду м. Лімасол, Республіка Кіпр, на якому проставлено Апостиль № LIM MJPO-LIM 000324419/2023 від 23.02.2023, Лімасол, Відділ Міністерства юстиції та публічного порядку.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
У свою чергу, цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи (стаття 26 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Отже, дослідження, оцінка та встановлення право- та дієздатності такої особи як учасника правовідносин здійснюється з урахуванням правил (закону) тієї держави, за правилами (законодавством) якої ця особа була створена та зареєстрована. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові КГС ВС від 11.03.2024 у справі № 911/231/22.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про міжнародне приватне право» при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави.
Статтею 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
Порядок реєстрації, припинення, виключення з реєстру, відновлення кіпрських юридичних осіб та ряд інших питань визначається нормативно-правовим актом Кіпрської Республіки The Companies Law.
Стаття 327 The Companies Law передбачає, якщо реєстратор вбачає, що компанія не веде підприємницьку діяльність, або повністю не функціонує як компанія, він повинен відправити електронний лист компанії з питанням, чи веде вона підприємницьку діяльність.
Якщо реєстратор протягом місяця не отримає відповідь від компанії, він повинен протягом наступних чотирнадцяти днів повторно надіслати лист, указавши, що відповіді на перший лист не було.
Таким чином, якщо компанія не повідомляє про свою діяльність у відповідь на другий лист, то реєстратор має право опублікувати запис про виключення компанії з реєстру.
Відповідно до пункту 7 статті 327 The Companies Law, якщо компанія або будь- який її учасник або кредитор розуміють, що вони несуть збитки через виключення компанії з реєстру, суд за заявою, поданою компанією або учасником до закінчення двадцяти років після публікації повідомлення про виключення компанії з реєстру, може відновити існування компанії, якщо буде встановлено судом, що на момент вилучення компанії з реєстру вона продовжувала існувати і вела підприємницьку діяльність.
Стаття 327А The Companies Law визначає право членів, або директорів компанії, звернутися із заявою про поновлення компанії у реєстрі без залучення суду за умови, що ця компанія виконає наступні вимоги: заява має бути подана протягом 24 місяців після виключення з реєстру; Компанія вела підприємницьку діяльність після її виключення з реєстру; Компанія повинна додати до заяви про поновлення усі відповідні форми, звіти, фінансові звіти та документи; необхідно сплатити усі комісії, штрафи, які виникли за прострочення; сплатити адміністративний збір за поновлення компанії.
За таких обставин, виходячи із наведених норм права та загальної доктрини, голосування на підставі довіреності ліквідованої юридичної особи не може свідчити про волевиявлення такої особи, оскільки така є припиненою.
Отже, Компанія «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited), реєстраційний номер 230248, наразі перебуває в статусі «struck off» («виключена з реєстру»), тобто її правоздатність, як юридичної особи, є припиненою. Даний правовий статус триває допоки реєстратор або суд не прийме рішення про відновлення її реєстрації в реєстрі компаній. Доказів права голосу ОСОБА_2 від Компанія «Конофікс Лімітед» на підставі інших доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України (ніж на підставі наявної довіреності), або в іншому правовому статусі - матеріали справи не містять.
Разом з тим, таке відновлення компанії в реєстрі не спростовує того, що певний час компанія не могла повноцінно діяти як суб'єкт правовідносин з повною право- та дієздатністю. Ретроспективне застосування норми щодо відновлення компанії в реєстрі та надання юридичної сили всім діям компанії, вчиненим під час ліквідації, може порушувати принцип правової визначеності та відповідно зумовлювати схвалення неправомірної поведінки, бути способом уникнення відповідальності тощо, що суперечить інституту виключення компанії з реєстру. На таку компанію мають покладатися негативні наслідки виключення її з реєстру. Подібних висновків дотримується КГС ВС у постанові від 11.03.2024 у справі № 911/231/22.
Суд апеляційної інстанції погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції зазначає, що апеляційна скарга доводів щодо незгоди з указаними висновками не містить.
Разом з цим, з'ясуванню у даній справі підлягає питання правомочності загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг», проведених 17.12.2020 та 25.02.2021, оскільки, як стверджує позивач, Компанія «Конофікс Лімітед», яка володіла 99,999% статутного капіталу відповідача, ліквідована ще 18.07.2017, відповідно всі рішення, прийняті на загальних зборах учасників ТОВ «Рівер Холдинг» є недійсними, оскільки прийняті при відсутності більшості голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу, тобто з порушенням прямої норми статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». З цим не погоджуються відповідач та треті особи. Суд апеляційної інстанції, приймаючи як обґрунтовані доводи скаржника, зазначає наступне.
Так, суд першої інстанції, вирішуючи вказане питання, дійшов висновку, що правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому (ліквідованому) учаснику, а голоси іншого учасника (учасників) складають 100 % голосів. При цьому суд першої інстанції врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 927/242/19. За наведених обставин на спірних загальних зборах 17.12.2020 голоси фізичної особи ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі відповідача 0,001% становили, за висновком суду першої інстанції, 100 %, що свідчить про компетентність загальних зборів та про наявність у них права приймати рішення про припинення повноважень члена виконавчого органу в будь-який час та з будь-яких підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим, що обґрунтовується наступним.
Так, у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5.11.2019 у справі № 927/242/19 (пункт 43), на яку послався суд першої інстанції. Тому в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України суд апеляційної інстанції застосовує останні правові висновки Велика Палата Верховного Суду.
У п. п. 91.1, 91.2 постанови від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що рішення загальних зборів приймаються включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере, а учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори. Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в частині оскарження спірних рішень загальних зборів відповідача.
Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 906/876/22, відповідно до якої аналіз Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" свідчить про те, що в цьому законі, на відміну від положень Закону України "Про господарські товариства", що втратив чинність, відсутнє таке поняття, як повноважність загальних зборів учасників. Закон не містить положень про кворум учасників на загальних зборах товариства - найменшої кількості учасників зборів, необхідної для визнання таких зборів правомочними приймати рішення з питань порядку денного, не містить норми, яка передбачає можливість визначати в статуті відсоток голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними. Подібний висновок Верховного Суду, зроблений за результатом аналізу положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", міститься у постанові від 16.02.2022 у справі № 922/1122/21.
Натомість Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема стаття 34 Закону (в редакції, чинній станом на 17.12.2020), на відміну від положень Закону України "Про господарські товариства", що втратив чинність (на момент прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів), основоположним для прийняття загальними зборами учасників рішень визначає неповноважність (кворум) зборів, а кількість голосів, необхідну для прийняття зборами рішення в залежності від змісту рішення.
Слід зазначити, що кворум загальних зборів та загальна кількість голосів учасників, необхідна для прийняття рішення, не є тотожними поняттями. Кворум - встановлена законом, статутом юридичної особи або регламентом найменша кількість учасників зборів (засідання), необхідна для визнання зборів правомочними ухвалювати рішення з питань порядку денного. Кворум є завжди безпосередньо пов'язаним з присутністю учасників (членів) на зборах. Натомість така категорія, як кількість голосів, необхідна для прийняття рішення, не завжди пов'язана з присутністю на зборах. Зокрема визначена у статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" кількість голосів учасників, необхідна для прийняття тих, чи інших рішень, не залежить від присутності учасників на зборах, а визначається з голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено випадки, при настанні яких рішення загальних зборів учасників товариства приймаються без урахування голосів померлого учасника товариства.
Так у частині першій статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
Відповідно до частини другої статті 23 названого Закону у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
Тобто Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає два випадки при настанні яких, загальними зборами учасників товариства під час прийняття рішень не враховуються голоси померлого або припиненого учасника товариства.
Суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 906/876/22, оскільки правовідносини у справі № 906/876/22, стосовно яких Верховний Суд сформулював правовий висновок є найбільш близькими за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин. У справі № 906/876/22 правовідносини стосуються врахування голосів учасника товариства - фізичної особи, який помер, а у справі № 910/5717/23 - голосів учасника товариства - юридичної особи, яка припинилася (ліквідована).
Таким чином, беручи до уваги вищевказані норми закону, враховуючи те, що для прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Рівер Холдинг» рішення про звільнення позивача з посади директора та обрання на посаду директора іншої особи необхідна більшість голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що голоси ліквідованої 18.07.2017 Компанії «Конофікс Лімітед», яка володіла 99,999% статутного капіталу відповідача, повинні також враховуватися, оскільки прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про звільнення (обрання) директора товариства не є одним із двох наведених випадків прийняття рішень загальними зборами учасників згідно статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Тому доводи ОСОБА_2 про необхідність застосування аналогії Закону - не приймаються судом апеляційної інстанції через необґрунтованість.
Як зазначалось раніше, на загальних зборах 17.12.2020 та 25.02.2021 був присутній ОСОБА_2 , який діяв від себе особисто (володіє 0,001% статутного капіталу) та як представник Компанії «Конофікс Лімітед» (володіє 99,999 % статутного капіталу) на підставі довіреності від 03.05.2012, на якій проставлено Апостиль №150662/12 від 03.05.2012 А. Константіну у Нікосії.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на ст. 248 ЦК України, оскільки довіреність була видана за законодавством іноземної держави. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведений в постанові аналіз законодавства Кіпру в цій частині свідчить про аналогічний підхід законодавців щодо припинення повноважень довіреної особи через ліквідацію юридичної особи. Натомість інших доказів представництва інтересів матеріали справи не містять.
Враховуючи встановлену обставину ліквідації Компанії «Конофікс Лімітед», суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про відсутність у третьої особи ( ОСОБА_2 ) повноважень діяти від імені Компанії «Конофікс Лімітед», як учасника ТОВ «Рівер Холдинг», у тому числі голосувати з питань порядку денного, на загальних зборах 17.12.2020 та 25.02.2021 на підставі довіреності Компанії «Конофікс Лімітед» від 03.05.2012. Інших доказів наявності повноважень в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України учасниками подано не було.
Відповідно, кількість голосів учасника ОСОБА_2 (0,001 % статутного капіталу ТОВ «Рівер Холдинг»), без врахування голосів Компанії «Конофікс Лімітед» (99,999 % статутного капіталу ТОВ «Рівер Холдинг»), згідно до приписів частини 2 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не була достатньою для голосування із вказаних в порядку денному питань.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника, що станом на час прийняття рішень загальних зборів ТОВ "Рівер Холдинг", оформлених протоколом № 4 від 17.12.2020 та протоколом № 25-2/02/21 від 25.02.2021, ОСОБА_2 мав повноваження голосувати лише від себе особисто з кількістю голосів 0,001 % статутного капіталу товариства, тоді як в силу приписів частин 2, 3, 4 ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення щодо обрання (звільнення) одноосібного виконавчого органу товариства (директора) приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Відповідно, кількість голосів ОСОБА_2 (0,001 %) не була достатньою для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів, які відбулися 17.12.2020 та 25.02.2021.
В цій частині суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки учасник відповідача (Компанія «Конофікс Лімітед» (Konofix Limited)), який володів 99,999% статутного капіталу товариства - ліквідований 18.01.2017, то ОСОБА_2 (який по статуту володіє часткою у розмірі 0,001% статутного капіталу товариства) голосував як єдиний учасник, що володів 100% часткою товариства. Даний висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відомості щодо правонаступників, тощо у матеріалах справи відсутні. А тому при прийнятті рішень його частка не мала бути врахована, а 100% голосів складав голос фізичної особи ОСОБА_2 , який по статуту володіє часткою лише у розмірі 0,001% статутного капіталу товариства.
Така позиція суду першої інстанції є помилковою та спростовується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18).
Більше того, відхиляючи доводи відповідача та третіх осіб в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення про перерозподіл часток в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" - не приймалось. Докази ухвалення такого рішення у матеріалах справи відсутні. А тому доводи відповідача про належність частки у розмірі 100% ОСОБА_2 - відхиляються як підстава для відмови в задоволенні позову через необґрунтованість.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, обґрунтованими є доводи скаржника, що загальні збори учасників ТОВ "Рівер Холдинг", що відбулись 17.12.2020 та 25.02.2021 з питань порядку денного, були неправомочними. І, відповідно, прийняті на них рішення, є протиправними (незаконними), оскільки прийняті з порушенням імперативної норми частини четвертої статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Окрім цього, щодо висновку суду першої інстанції (з посиланням на частину третю статті 99 ЦК України), що реалізуючи свої корпоративні права на управління товариством загальні збори як вищий орган управління товариства може у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав припинити повноваження члена виконавчого органу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень без обґрунтування підстав.
Водночас, оскільки загальні збори учасників ТОВ "Рівер Холдинг", що відбулись 17.12.2020 та 25.02.2021, були неправомочними внаслідок відсутності необхідної кількості голосів учасників для прийняття такого рішення - доводи про волевиявлення відповідача в частині припинення повноважень члена виконавчого органу - є передчасними та необґрунтованими, оскільки фактично голосував лише учасник із часткою у розмірі 0,001%, що не може прирівнюватись до волевиявлення юридичної особи (тобто відповідача).
Відхиляючи доводи відповідача та третьої особи щодо непорушення прав позивача в розумінні ст. 4 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує звернення до суду з позовом у даній справі порушенням його прав та інтересів, як одноосібного виконавчого органу (директора) ТОВ «Рівер Холдинг», про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг» від 17.12.2020, що оформлене протоколом № 4. А також про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг» від 25.02.2021, що оформлене протоколом № 25-2/02/21. Крім того, позивач заявив позовну вимогу про поновлення його на посаді директора ТОВ «Рівер Холдинг».
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Разом з цим, Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
З огляду на це зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не будуть зазначені такі підстави.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Таким чином, здійснення компетентним органом господарюючого суб'єкта права на усунення/звільнення з посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом.
Відтак з огляду на викладене колегія суддів, відзначає, що припинення повноважень члена виконавчого органу (директора) Товариства можливе у порядку частини третьої статті 99 ЦК України (якщо інше не передбачено статутом); - у порядку визначеному статутом.
У разі припинення повноважень директора відповідно до положень статуту, необхідним для судів є встановлення відповідних обставин (порушення законодавства та/або положень статуту Товариства) як необхідної передумови для правомірності рішення загальних зборів щодо припинення повноважень/звільнення такої особи із займаної посади. Схожа правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №667/1/16, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19, у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у cправі № 906/304/23.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.
Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обрані позивачем способи захисту - визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг», скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів та поновлення позивача на посаді директора ТОВ «Рівер Холдинг» - є ефективними. Доводи скаржника в цій частині приймаються як обґрунтовані.
Водночас в цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду іншої справи № 910/8343/21 фактично заявлені позовні вимоги були направлені на визнання недійсними та скасування записів про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в частині зміни керівника; водночас, позивачем не було заявлено вимогу про поновлення останнього на посаді керівника юридичної особи, що стало підставою для відмови в задоволенні позову через неефективність обраного позивачем захисту.
Разом з цим, в межах даної справи, окрім скасування оскаржуваних рішень та скасування держаної реєстрації, просив поновити його ( ОСОБА_1 ) на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Холдинг». Заявлені позовні вимоги свідчать про ефективність обраного способу захисту, та з урахуванням викладених вище висновків про недійсність прийнятих рішень відповідачем - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про поновлення позивача на посаді директора захистить його порушене право в розумінні ст. 4 ГПК України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав невстановленими неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. ст. 23, 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" - рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є п. 3, 4 ч. 1 ст. 277, ч. 2 ст. 277 ГПК України: на підставі невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав невстановленими та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. ст. 23, 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог. А тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/5717/23, та, відповідно, задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/5717/23 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/5717/23 - скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю з новим розподілом судового збору.
Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Рівер Холдинг», оформлені протоколом № 4 від 17.12.2020.
Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 21.12.2020 №1000701070004038317, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Д.В., зазначений як: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи».
Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Холдинг», оформлені протоколом №25-2/02/21 від 25.02.2021.
Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 26.02.2021 о 11:30:45 №1000701070005038317, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., реєстраційна дія: «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи».
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Холдинг».
3. Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.04.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич