Справа № 444/663/25
Провадження № 1-кп/444/184/2025
30 квітня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
номер кримінального провадження за № 12024141400000457 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2024 року
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інвалід ІІ групи, відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, з середньою спеціальною освітою, не являється депутатом, чи адвокатом, чи нотаріусом, українець, громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , УНЗР 19990827-01279, ветеран війни, нагороджений: медаллю «ЗА ЖЕРТВУ КРОВІ В БОЯХ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ», орденом Президента України "За мужність ІІІ ступення"
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області зазначене кримінальне провадження,-
ОСОБА_3 , визначивши для себе вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин джерелом доходів, переслідуючи мету особистого збагачення та діючи з корисливих мотивів, всупереч урегульованих законами суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів, та в порушення ч.2 ст.7, ч. І ст.12 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" введеного в дію Постановою Верховної Ради України №61/95-ВР від 15.02.1995, маючи прямий умисел на вчинення дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, в невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 31.10.2024, за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, незаконно придбав наркотичний засіб -«канабіс», в невстановленій в ході розслідування кількості, з метою його подальшого збуту шляхом продажу іншим особам.
В подальшому, ОСОБА_6 , 31 жовтня 2024 року близько 12 години 30 хвилин, реалізовуючи свій злочинний умисел щодо збуту наркотичного засобу з метою власного збагачення, достовірно усвідомлюючи протигіравність своїх дій, знаючи про заборону вільного обігу наркотичних засобів, умисно, знаходячись на польовій дорозі неподалік футбольного стадіону, що у с. Лавриків, Львівського району Львівської області, збув ОСОБА_7 за 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень канабіс масою 8,28 грам, який згідно «Списку №1» «Таблиці II», затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2000 за №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» у відповідності до статті 1 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» віднесений до наркотичних речовин, обіг яких обмежено.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконно збув наркотичний засобі, обіг яких обмежено, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше, як 30 грудня 2024 року, всупереч урегульованим законними суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів та в порушення ч.2 ст.7, ч.І ст.12 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" введеного в дію Постановою Верховної Ради України №61/95-ВР від 15.02.1995, маючи прямий умисел на вчинення дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, незаконно придбав наркотичний засіб - «канабіс», в невстановленій в ході розслідування кількості, з метою його подальшого збуту шляхом продажу іншим особам.
В подальшому, 30 грудня 2024 року близько 14 години 30 хвилин, діючи повторно, реалізовуючи свій злочинний умисел щодо збуту наркотичного засобу з метою власного збагачення, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій, знаючи про заборону вільного обігу наркотичних засобів, умисно, знаходячись біля залізничного переїзду, що по вул. Д. Галицького у м. Рава-Руська, Львівського району Львівської області, збув ОСОБА_7 за 1600 (одну тисячу шістсот) гривень канабіс масою 3,69 грам, який згідно «Списку №1» «Таблиці II», затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2000 за №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» у відповідності до статті 1 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» віднесений до наркотичних речовин, обіг яких обмежено.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконно збув наркотичний засобів, обіг яких обмежено, вчинений повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбаченое ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше, як 30 грудня 2024 року, всупереч урегульованим законними суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів та в порушення ч.2 ст.7, ч.І ст.12 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" введеного в дію Постановою Верховної Ради України №61/95-ВР від 15.02.1995, маючи прямий умисел на вчинення дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, незаконно придбав наркотичний засіб - «канабіс», в невстановленій в ході розслідування кількості, з метою його подальшого збуту шляхом продажу іншим особам.
Так, ОСОБА_3 , 30 грудня 2024 року діючи повторно, реалізовуючи свій злочинний умисел щодо незаконного збуту наркотичного засобу канабісу, з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій, знаючи про заборону вільного обігу наркотичних засобів, незаконно з метою подальшого збуту, знаходячись в м.РаваРуська по вул. Лещуків,10, при вході в супермаркет «АТБ», зберігав у кишені одягу зіп-пакет із вмістом наркотичного засобу «канабіс» масою 3,71 грам, та за місцем проживання АДРЕСА_2 зіп-пакет із вмістом наркотичного засобу «канабіс» масою 4,74 грами, які згідно «Списку №1» «Таблиці II», затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2000 за №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» у відповідності до статті 1 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» віднесені до наркотичних речовин, обіг яких обмежено, допоки вказані наркотичні засоби не були у нього вилучені в ході проведення особистого обшуку, як затриманого та в обшуку житла працівниками ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту наркотичний засоб, обіг яких обмежено, вчинений повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім цього, ОСОБА_3 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.12.2024 незаконно придбав 40 патронів калібру 5,45 мм, призначені для стрільби з бойової, нарізної вогнепальної зброї, автоматів та кулеметів Калашникова та 30-мм гранатометний постріл ЯНУ-НЕР, які почав зберігати без передбаченого законом дозволу в кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 .
В подальшому, 30.12.2024 під час проведення санкціонованого обшуку в будинку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою по АДРЕСА_2 , у кімнаті житлового будинку було виявлено та вилучено 40 патронів з маркувальними позначеннями в донній частині: 30 патронів «270-86» та 10 патронів «3-82», калібру 5, 45 мм (5,45x39) призначені для стрільби з бойової, нарізної вогнепальної зброї, автоматів та кулеметів Калашникова та 30-мм гранатометний постріл ЯНУ-НЕР, який належить до категорії вибухових речовин, які ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання без передбаченого на те законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. І ст. 263 КК України.
Відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних, документів про судові витрати, речових доказів та арештів, так як проти такого не заперечують учасники судового провадження. Винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень стверджується доказами, які є в матеріалах справи. Фактичні обставини справи, які стверджуються цими доказами, не оспорювались в ході судового розгляду ні обвинуваченим, ні іншими учасниками. Судом з»ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст цих обставин, чи не мають сумніві у добровільності їх позиції, а також роз»яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні, після роз»яснення йому суті обвинувачення підтвердив вищевказані обставини, у вчиненні злочинів передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України свою вину визнав повністю і пояснив, що все відповідає тому як зазначено в обвинувальному акті. Зазначив, що марихуану купляв для власних потреб, оскільки під час виконання бойового завдання в складі ЗСУ отримав каліцтво, зокрема обличчя та повністю втратив ногу. Отримані травми практично постійно викликають фантомні болі, а марихуана допомагає з цим справлятися. Після лікування та повернення додому почав на прохання дружини робити ремонти, однак не розрахував вартість такого. Допомогу яку мав би отримати ще не надходила, а тому вирішив частково продати марихуану, щоб отримати якість кошти. До нього зателефонував ОСОБА_7 якому він декілька разів продав марихуану, під час останнього разу був затриманий працівниками поліції. Щодо знайдений у нього вдома патронів то пояснив, що впродовж тривалого періоду часу знаходився безпосередньо в зоні ведення бойових дій. Він разом з іншими побратими часто міняли місце проживання, місцезнаходження з метою унеможливлення виявлення їхнього місцезнаходження ворогом. При ньому поястійно були боєприпаси, в кишеннях, в рюкзаку, у всіх можливих місцях. До патронів, до боєприпасів з часом відносишся як до повсякдених речей на які не звертаєш уваги, які просто не зауважуєш, звикаєш до таких. Так, отримавши поранення під час якого втратив ногу він протягом тривалого періоду часу знгаходився в медзакладах. Повернувшись додому, побратими поштовим зв'язком передали йому його особисті речі, серед яких також були і патрони. Він на це не зауважив та все разом закинув в шафу. Такі боєприпаси були знайдені під час обшуку за його місцем проживання. Щиро розкаюється у вчиненому, жаліє про вчинене та просить суворо не карати. Обіцяє в майбутньому не порушувати закони. Просить врахувати, що має на утриманні дітей, сам є інвалід ІІ групи, має заслуги перед батьківщиною.
Відповідно до вимог ст. 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких серед інших суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України.
Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення, стороною захисту та отриманні судом в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що кожен доказ, а саме покази обвинуваченого є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв'язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об'єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред'явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 .
Суд також приходить до висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні пред'явлених йому обвинувачень.
Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 307 КК України, так як він вчинив незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконно збув наркотичний засобі, обіг яких обмежено.
Крім цього, суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК України, так як він вчинив незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту наркотичних засобів, а також незаконно збув наркотичні засоби, обіг яких обмежено, вчинений повторно.
Крім цього, суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України, так як він вчинив незаконне придбання та зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, суд приходить до переконання про винуватість обвинуваченого у скоєнні пред»явлених йому кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_3 не вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчинених злочинів, що згідно із ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, враховує наслідки та обставини вчинених злочинів, вік обвинуваченого, його сімейний та матеріальний стан, у якого на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, офіційно не працює, стан здоров'я, те що він є інвалідом ІІ групи внаслідок втрати нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна, характеризуючі дані, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, ветеран війни, нагороджений медалями «ЗА ЖЕРТВУ КРОВІ В БОЯХ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ» та орденом Президента України "За мужність ІІІ ступення".
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Обставини, які пом»якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття у вчинених злочинах та активне сприяння розкриттю злочинів, вчиненя злочинів внаслідок збігу тяжких особистих обставин, ОСОБА_3 являється ветераном війни, є інвалід ІІ групи, має державні нгагороди.
Обставин, які обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Так як встановлено під час розгляду справи, зокрема, під час показів обвинуваченого, він свою вину визнав повністю, вказав, що жаліє про вчинене, просить вибачення за вчинене та просить його суворо не карати. Він усвідомив суспільний осуд вчинених ним кримінальних правопорушень.
Наведене, на думку суду, свідчить, що обвинувачений ОСОБА_3 усвідомив свою провину, засуджує вчинення ним злочинів і прагне виправитися, тобто щиро розкаявся у вчиненому.
Щодо активного сприяння розкриттю злочинів, то необхідно відмітити, що в обвинувальній промові сторона обвинувачення, прокурор, зазначив, що необхідно врахувати визнавальні покази обвинуваченого, а також його допомогу слідству у збиранні доказів та викритті інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення інших злочинів.
Вивченням особи винного ОСОБА_3 , встановлено, що він позитивно характеризується, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, також не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, раніше несудимий, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом ІІ групи внаслідок втрати нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна, ветеран війни, нагороджений медалями «ЗА ЖЕРТВУ КРОВІ В БОЯХ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ» та орденом Президента України "За мужність ІІІ ступення".
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Частиною 2 ст. 66 КК України передбачено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Так, позитивні дані про особу, відсутність судимостей, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Судом враховуються вимоги ст. 69-1 КК України, а саме за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Ч. 1, 2 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд враховує, що з першого допиту ОСОБА_3 добровільно і щиро розповів всі деталі вчинених ним злочинів.
Наведене в судових засіданнях підтвержено стороною обвинувачення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 висловила щирий жаль та глибокий осуд своєї поведінки, що абсолютно не заперечується стороною обвинувачення, а навпаки підтверджується.
Крім того суд звертає увагу, що незважаючи на повне сприяння обвинуваченим у розкритті всіх деталей та обставин вчинюваних ним злочинів, ОСОБА_3 добровільно приймав активну участь у сприянні розкриттю можливого вчинення злочинів іншими особами.
Вказані обставини повністю підтверджені стороною обвинувачення.
Враховуючи вищенаведене, є наявні обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , що передбачені пунками 1, 5 ч. 1 ст. 66 КК України.
В той же час як встановлено вище, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відсутні та стороною обвинувачення не пред'явлені.
Також, суд вважає за необхідне відмітити і обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, оскільки встановлено повну відсутність суспільно небезпечних наслідків вчинюваного.
Так, жодної матеріальної чи моральної шкоди нікому злочином не спричинено, шкода від незаконних дій обвинуваченого не завдана.
А тому призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує тяжкість вчинених злочинів та особу винного, який є особою молодого віку, позитивно характеризується, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше несудимий, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом ІІ групи внаслідок втрати нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна, ветеран війни, нагороджений медалями «ЗА ЖЕРТВУ КРОВІ В БОЯХ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ» та орденом Президента України "За мужність ІІІ ступення", бере до уваги наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, яке інкриміноване обвинуваченому та у вчиненні якого, як прийшов суд, виннен ОСОБА_3 , і конкретні обставини справи, суд визнає можливим при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК України застосувати ч. 1 ст. 69 КК України.
Як наслідок суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК України, необхідно призначити основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією частини цієї статті, а саме у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Крім цього, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризуються виключно позитивно, раніше не судився, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, враховуючи відсутність обтяжуючих обставин, а також враховуючи те, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи внаслідок втрати нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна отриманої під час виконання обов'язку по захисту батьківщини, є ветеран війни який нагороджений медалями «ЗА ЖЕРТВУ КРОВІ В БОЯХ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ» та орденом Президента України "За мужність ІІІ ступення", судприходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і що обвинуваченого слід звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, встановивши йому відповідний іспитовий термін та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, так як таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Крім цього, відповідно до вимог ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Таким чином до обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає застосуванню додаткове покарання у виді конфіскації майна.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку із ухваленням обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:
- за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком - 4 (чотири) роки;
- за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком - 5 (п'ять) років без конфіскації майна;
- за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком - 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком - 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обовязки.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов"язати ОСОБА_3 періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертиз, а саме:
- 3183,60 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-24/26154-НЗПРАП від 13.11.2024 р.;
- 2387,70 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/34-НЗПРАП від 21.01.2025 р.;
- 1989,75 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/38-НЗПРАП від 31.01.2025 р.;
- 2387,70 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/41-НЗПРАП від 31.01.2025 р.;
- 3183,60 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/67-Бл від 06.01.2025 р.;
- 3183,60 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/256-НЗПРАП від 27.01.2025 р.;
- 3979,50 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/727-ВХТ від 23.01.2025 р.;
- 2387,70 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/254-НЗПРАП від 28.01.2025 р.;
- 3183,60 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/255-НЗПРАП від 13.02.2025 р.;
- 3183,60 грн. - за проведення експертизи № СЕ-19/114-25/257-НЗПРАП від 14.02.2025 р., а всього - 29050 грн. 35 коп.
Скасувати арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 03.01.2025 р. (провадження № 1-кс/444/23/2025 та № 1-кс/444/25/2025), після вступу вироку в законну силу.
Речові докази, а саме:
1) спецпакет № 6060794 із вмісто канабісу; спецпакет № 6060438 із вмісто канабісу; зіп-пакет із смужкою фіолетового кольору із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору у сухому подрібненому вигляді; коробку з під ліків «Пребагалін-Дарниця 300 мл.; ручну електронну вагу сірого кольору, яку поміщено у спецпакет; зіп-пакет із залишками порошкоподібної речовини білого кольору, який поміщено у спецпакет; упаковку із зіп-пакетами; обрізану пляшку з нашаруванням темної речовини, яку поміщено у спецпакет №PSP3347316; подрібнену зелену речовину рослинного походження, яку поміщено у спецпакет №ICR0051637; зіп -пакет із речовиною зеленого кольору рослинного походження, яку поміщено у спецпакет №ICR0051636; предмет циліндричної форми зеленого кольору з маркуванням: 30 мм, RHV-HEF 10- 01-21 А-ІХ 1, який поміщено у спецпакет № АВ1162218; предмети схожі на патрони в кількості 40 шт., які поміщено у спецпакет №ICR0051634, що знаходяться на зберігані в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 1 - знищити;
2) мобільний телефон марки «Iphone 15», ІМЕН НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 із сім-карткою № НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J4» чорного кольору запаковано у спецпакет № 1CR0051641; мобільний телефон марки SAMSUNG S4 із сім-картою № НОМЕР_7 , який поміщено у спецпакет №ICR 0051635, що знаходяться на зберігані в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 1 - повернути законним володільцям;
3) грошові кошти в сумі 1600 гривень, купюрами: 500 гривень серії ВЄ3297005, 500 гривень серії ЕД7622495, 200 гривень серії БЄ2241771, 200 гривень серії ГИ1313349, 200 гривень серії ГЄ0560717, що знаходиться на зберігані в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 1 - конфіскувати в дохід держави.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Жовківський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити учасникам право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті 30.04.2025 р.
Суддя ОСОБА_1