Справа № 947/39975/24
Провадження № 2-а/947/159/25
30.04.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в злі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов по справам про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
Короткий зміст позовних вимог
06.12.2024 до Київського районного суду м. Одеси, позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чумаченка С.О., подано адміністративний позов про скасування постанови від 16.07.2024 № 42 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, закриття провадження та поновлення процесуальних строків для звернення до суду з позовом.
В своєму позові позивач посилається на те, що постановою № 42 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16 липня 2024 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 25500 грн. Зазначену постанову Позивач вважає протиправною, складеною за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, за відсутності та без надання відповідних доказів його вини, такою, що підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 09.12.2024 позовна заява були прийнята судом до розгляду та відкрито провадження.
Ухвалою від 25.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення процесуальних строків для звернення до суду з позовом, скасування постанови від 16.07.2024 №42 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі залишено без розгляду.
Не погодившись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С.О. звернувся з апеляційною скаргою до П'ятого Апеляційного адміністративного суду.
31.03.2025 постановою П'ятого Апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченко С.О. задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 скасовано, справу повернуто до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду справи по суті.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою суду від 16.04.2025 справу прийнято до розгляду, призначене судове засідання на 23.04.2025.
Судове засідання 23.04.2025 відкладене через неявку представника відповідача. Наступне судове засідання призначене на 30.04.2025.
У судове засідання 30.04.2025 сторони не з'явились, про дату, час і місце його проведення належним чином повідомлені. Сторона позивача 23.04.2025 надала суду заяву, відповідно до якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Від відповідача заяви та клопотання не надходили, про причини неявки суду не повідомили. Правом подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що не оспорюється сторонами у справі, позивач 15.07.2024 добровільно самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , без отримання будь-яких повісток про необхідність прибути до відповідача.
15.07.2024 командиром 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 складений протокол № 42 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого встановлено, що 15 липня 2024 року о 15 годині 48 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушив вимоги ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України « Про оборону України», абз. 4 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині невиконання конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, невиконання військового обов'язку згідно із законодавством, відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівника відповідних підрозділів або військово0лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Протокол підписаний позивачем 15.07.2024. До протоколу про адміністративне правопорушення долучена Заява позивача на ім'я начальника відповідача, про те, що правопорушення не визнає, відмовляється проходити комісію під примусом.
За таких встановлених обставин, твердження представника позивача про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, на підставі якого була винесена вищенаведена постанова позивачу не вручався, був складений за його відсутності, та про те, що у протоколі позивач не розписувався, суд не приймає, оскільки вони є помилковими та спростовуються наявністю підпису позивача у графі про його отримання, а також долученої до протоколу Заяви позивача від 15.07.2024 про незгоду зі складеним протоколом.
16.07.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову № 42 відносно ОСОБА_1 та визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, накладено штраф у сумі 25 500,00 грн.
Відповідно до фабули вчиненого правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 порушив вимоги ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України « Про оборону України», абз. 4 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині невиконання конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, невиконання військового обов'язку згідно із законодавством, відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівника відповідних підрозділів або військово0лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
У графі «Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» відсутній підпис, прізвище та ініціали особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також міститься рукописний текст «направлено поштою 17.02.2024, а також штамп ІНФОРМАЦІЯ_3 «вих.№ 6831 від 17.07.2024».
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при розгляді адміністративного правопорушення та винесенні постанови № 42 від 16.07.2024 не був присутній.
Станом на 15.07.2024 відомості через «Резерв+» не оновлював, доказів зворотного не надано.
Мотиви, з яких виходив суд
Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до оскаржуваної постанови від 16.07.2024 № 42 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період у вигляді: відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період, яке тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Натомість, в порушення ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 повно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не оцінив докази по справі.
Статтею 283 КУпАП визначено, що постанова, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Так, частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Згідно з пп. 1 п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою КМ України від 16 травня 2024 року № 560.
Під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;
З аналізу вищенаведених норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію вбачається, що прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження медичного огляду відбувається за відповідним викликом, направленням.
Разом з тим, як встановлено судом позивач 15.07.2024 добровільно самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому, жодних повісток йому не вручалось.
У постанові від 16.07.2024 зазначені персональні дані позивача, посилання на його документи, що посвідчують особу та містять персональні дані, тобто Позивач здійснив достатні дії для своєчасного уточнення своїх даних (посилання на те, що дані не були уточнені оскаржувана постанова не містить).
Водночас, жодних повісток, направлень про необхідність проходження військово-лікарської комісії Позивачу не вручались.
Акт відмови від проходження ВЛК, отримання повісток щодо Позивача не складався, позивачем не підписувався.
Вказане свідчить про недоведеність під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вини позивача у вчиненні правопорушення, передаьченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в частині відмови від проходження військово-лікарської комісії.
Щодо порушень позивачем абзацу 4 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», згідно з яким громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста, суд зазначає наступне.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210- 1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).
Водночас оскаржувана постанова не містить обставин та посилання на те, що відповідач намагався отримати відомості про персональні дані ОСОБА_1 з інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних, і що такі відомості є відсутніми.
Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в оскаржуваній постанові № 42 не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також не наведено їх оцінки.
Відзиву на даний позов відповідачем не надано, хоча останньому копія позову надсилалася, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КупАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Таким чином, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом, розгляд справи за складеним 15.07.2024 протоколом № 42 про адміністративне правопорушення призначений на наступний день після його складання, що також не відповідає вимогам ст. 277-2 КУпАП, якою передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, наданих стороною позивача пояснень, доводів і аргументів та досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за які його піддано стягненню у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Також оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно зі ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02).
Таким чином, судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Відповідно до вимог ч.1ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Окрім цього, частиною 4 статті 159 КАС України передбачено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд також зазначає, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.04.2025 прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 , призначено розгляд справи та запропоновано відповідачу надати відзив на адміністративний позов, у зв'язку з чим судовий розгляд у справі відкладався. Однак відзив на позов суду не наданий, про причини його неподання суду відповідач не повідомив, як і не повідомив про причини неявки у судові засідання, призначені на 023.04.2025 та 30.04.2025. За таких обставин суд кваліфікує неподання суб'єктом владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Одеса відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Одеса.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 134, 241, 243, 246, 250, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов по справам про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 16.07.2024 № 42, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення складене та підписане 30.04.2025.
Суддя Ю. А. Скриль