вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2025 р. Справа№ 911/2755/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртелеком»
на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року
у справі №911/2755/24 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком»
до Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради,
про стягнення 70 932,12 грн,-
Акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 70 932,12 грн, з яких 63 885,26 грн основної заборгованості з компенсації пільг на телекомунікаційні послуги, 4 993,73 грн інфляційних нарахувань та 2 053,13 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом періоду з 01.05.2023 року по 31.12.2023 року всупереч положенням чинного законодавства України не компенсував позивачу за вказаний період витрати за надані останнім послуги зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на території Тетіївської територіальної громади.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі № 911/2755/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Так, вищевказане рішення Господарського суду Київської області було мотивоване тим, що Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради не є належним відповідачем.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Укртелеком» у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради є неналежним відповідачем у даній справі.
При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції також не врахував, що на території Тетіївської міської територіальної громади, єдиним органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення є Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради.
Крім того, скаржник зауважив, що на виконання ст. 142 Конституції України на яку суд посилається в оскаржуваному рішенні, відповідно до якої витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою та для виконання повноважень щодо соціального забезпечення з 01.01.2021 року Законами України від 17.09.2020 року №907-Х та від 15.12.2020 року №1081-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» внесено зміни щодо функціонування бюджетної системи України відповідно до яких держава передала органам місцевого самоврядування відповідні фінансові ресурси. В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність і перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.
При цьому, скаржник вказав, що ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу (в даному випадку відповідача) витрат, понесених позивачем у зв'язку із наданням послуг зв'язку пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням позивача всупереч ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України до безплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/обмеженні у наданні таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає ст. 3 Конституції України, зважаючи на чинність законів, якими ці пільги запроваджені та гарантуються.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/2755/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
26.02.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №910/2755/24 без змін.
При цьому, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що ні Управління, а ні Тетіївська міська рада Київської області не брала на себе договірних зобов'язань з оператором телекомунікаційних послуг (позивачем у справі) на відшкодування сум пільг на телекомунікаційні послуги та не закладали ці кошти у відповідні програми.
Водночас, представник відповідача зауважив, що відповідачем акти звірок за надані пільговикам послуги не підписані, про розбіжності щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надавалися конкретному пільговику позивачу не заявлено, та дані, які містяться в розрахунках не уточнені, телекомунікаційні послуги на пільгових умовах у спірний період не відшкодовані.
Так, за твердженням представника відповідача, стороною зобов'язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому відповідач не може бути боржником за такими зобов'язаннями. В матеріалах справи відсутні докази надання субвенцій місцевому бюджету щодо фінансування витрат оператора зв'язку з надання пільг, встановлених Законом України.
28.02.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач, зокрема зазначив, що законодавство України не передбачає обов'язку укласти договір про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі №911/1165/190).
Крім того, за твердженням представника позивача Міністерство соціальної політики України у листах №10575/0/2-23/56 від 01.08.2023 року і №1939/0/290-24/56 від 20.05.2024 року (копії в матеріалах справи), вказало, зокрема, що органам соціального захисту населення надано доступ до інформації, що міститься в реєстрі осіб, які мають право на пільги, про усі категорії пільговиків, а також повідомило про те, що органи соціального захисту населення мають можливість верифікувати дані про пільговиків за формою, попередньо узгодженою з АТ «Укртелеком», для компенсації наданих пільговикам телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку).
Отже, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг є обов'язком відповідача, як єдиного органу соціального захисту населення на території Тетіївської територіальної громади Київської області, в силу того, що на нього покладено обов'язок компенсації пільг з оплати послуг зав'язку.
При цьому, представник позивача просив суд врахувати, що покладення на відповідача як спеціального органу з питань реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення обов'язку з відшкодування позивачу витрат на пільгове надання послуг зв'язку відповідає вказаному в ст.ст. 82, 83 Бюджетного кодексу України принципу субсидіарності видатків державного імісцевих бюджетів та не ставить в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, зокрема місцевих органів виконавчої влади/органів місцевого самоврядування щодо складення актів та виконання функцій з передачі інформації про необхідність бюджетних трансферів та асигнувань.
Тому, управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заяву про приєднання до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Акціонерне товариство «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги споживачам згідно із Законом України «Про електронні комунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до пункту 63 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про жертви нацистських переслідувань», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; «Про охорону дитинства» та ін. передбачено право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв'язку. Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Рішенням Тетіївської міської ради від 14.04.2022 року № 63 було затверджено положення Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради.
Надалі, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - з ідентифікаційним номером 44698821; дата запису: 27.04.2022 року, проведено державну реєстрацію юридичної особи, а саме: Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.05.2023 року по 31.12.2023 року позивачем були надані телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають на території Тетіївської територіальної громади на суму 63 885,26 грн, що підтверджується щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за спірний період та актами звірок розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства.
Для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, позивач щомісячно надсилав засобами поштового зв'язку та на електронну адресу відповідача листи № 80D482.04-35/08 від 06.06.2023 року, № 80D482.04-66/01 від 30.06.2023 року, № 80С914.012-1/01 від 06.08.2023 року, № 80С914.012-35/01 від 06.09.2023 року, № 80С914.012-49/01 від 06.10.2023 року, № 80С914.012-93/01 від 06.11.2023 року, № 80С914.012-119/01 від 06.12.2023 року, № 80С914.012-01/01 від 10.01.2024 року з поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за спірний період (у форматі DBF - файлів), які містять відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг, період їх отримання, місце проживання особи тощо та актами звіряння розрахунків, що підтверджується описами вкладення у листи, які були отримані відповідачем.
Крім того, перелічені листи разом з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати послуг зв'язку та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги на пільгових умовах за період з 01.05.2023 року по 31.12.2023 року були направлені засобами електронного зв'язку, що підтверджується відповідними довідками.
Так, у своїх листах, позивач просив відповідача, зокрема, відшкодувати понесені витрати, перевірити надану інформацію, повідомити про розбіжності та оформити акт звіряння.
Проте, відповідачем акти звірок за надані пільговикам послуги не підписані, про розбіжності щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надавалися конкретному пільговику позивачу не заявлено, та дані, які містяться в розрахунках не уточнені, телекомунікаційні послуги на пільгових умовах у спірний період не відшкодовані.
Листом №80С310/СЦ/ВИХ/322 від 23.08.2024 року відповідачу було надіслано претензію №13 із пропозицією перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за спірний період в добровільному порядку, яку відповідач отримав 23.08.2024 року, що не заперечується останнім.
Відповідач в свою чергу у відповідь на претензію позивача листом № 277 від 25.09.2024 року повідомив останнього, що не укладав з Акціонерним товариством «Укрттелеком» договорів на надання та відшкодування телекомунікаційних послуг на пільгових умовах споживачам Тетіївської територіальної громади.
Так, за твердженням відповідача, спір виник через наявність заборгованості перед позивачем по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги за період з 01.05.2023 року по 31.12.2023 року, в зв'язку з чим останній звернувся до суду із позовом у даній справі.
Предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача 70 932,12 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Згідно ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Виходячи з правової природи правовідносин сторін у даній справі, вони врегульовані положеннями Закону України Про електронні комунікації, Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року (Правила №295), Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року (Положення №117), положеннями законодавства в бюджетній сфері, а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України.
Приписами ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Обов'язок надання послуг зв'язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", якими встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для відповідних категорій осіб.
Наведеними Законами закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Отже, Акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам, які проживають на території Тетіївської міської громади та в силу закону мають право на отримання пільг за користування телекомунікаційними послугами.
За вказаного, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Колегія суддів враховує, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі № 911/1165/19.
Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження відповідача, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що ні Управління, а ні Тетіївська міська рада Київської області не брала на себе договірних зобов'язань з оператором телекомунікаційних послуг (позивачем у справі) на відшкодування сум пільг на телекомунікаційні послуги та не закладали ці кошти у відповідні програми.
Згідно з ч. 1,2 ст. 509, ч. 3,4 ст.11 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на зазначене, у позивача виникло право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст. 167 Цивільного кодексу України); держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).
За таких обставин Управління соціального захисту населення Тетіївсьої міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Згідно п. 3 Положення №117 від 29.01.2003 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати.
Законодавством закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.
Як встановлено вище, позивачем щомісячно з травня по грудень 2024 року надсилались відповідачу на електронну адресу та в паперовому вигляді розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг по категоріям пільговиків з вказанням сум, які підлягають відшкодуванню, а також акти звіряння рахунків.
Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам, матеріали справи не містять, на наявність таких сторони не посилаються. Отже, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які направлялись на адресу відповідача, є належними доказами розміру витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів.
Так, матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах у спірний період.
Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради є неналежним відповідачем у даній справі, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ст. 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради, затвердженого рішенням Тетіївської міської ради № 63 від 14.04.2022 року, яке розміщене на офіційному сайті Тетіївської міської ради (https:// https:/tetiivmiskrada.gov.ua/polozhennya/), основним завданням Управління (п.п. 2.1, 2.27 Положення) є забезпечення реалізації на території громади державної політики у сфері соціального захисту населення та цільового використання бюджетних коштів, передбачених на соціальний захист населення та соціальне обслуговування.
Отже, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Тетіїв здійснює Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно положень ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Видатки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги.
З аналізу наведених норм права вбачається, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
Таким чином, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів кореспондується із зобов'язаннями держави, які виникають із законодавства, яким унормовано надання державою соціальних пільг окремим категоріям громадян, як підлягають компенсації в силу законодавства. У цивільних відносинах держава діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а тому набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Оскільки реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Тетіїв здійснює Управління соціального захисту Тетіївської міської ради, саме останнє, як орган, що уповноважений державою на реалізацію політики у сфері соціального захисту населення, зобов'язане здійснити розрахунки з позивачем за надання телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на такі соціальні пільги.
За змістом ч. 1. ст. 167 та ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч 1. ст. 169 та ч. 1. ст. 172 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 10 Господарського кодексу України до функцій держави у соціально-економічній сфері належить здійснення політики соціального захисту та соціального забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського кодексу України основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
При цьому, колегія суддів враховує, що ні Законом України "Про електронні комунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №924/781/17.
Нормами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 року №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007). Зокрема, у п.3.2 рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Отже, закони, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян, є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги і не ставлять фінансування відповідних пільг в залежність виключно від рішення органу місцевого самоврядування.
Предметом спору у даній справі є обставини, пов'язані із відшкодування витрат позивача з надання пільг відповідним категоріям населення територіальної громади Тетіївської міської ради тобто території здійснення повноважень Управління, отже визначення його у якості належного платника (відповідача) цілком відповідає принципу субсидіарності, вказаному в п. 2 ч.1 ст. 82 Бюджетного кодексу України. При цьому, розмежування функцій та повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування відносно забезпечення належного функціонування державних програм соціального захисту та підтримки не тільки не звільняють позивача від виконання встановленого державою обов'язку з надання послуг пільговим категоріям населення (без права стягувати з них оплату), але й не звільняють державу, в особі відповідача як уповноваженого органу, від обов'язку здійснити відповідну компенсацію.
Отже, саме відповідач є управлінням Тетіївської міської ради, до компетенції якого належить питання соціального захисту населення на території Тетіївської міської громади. Іншого органу, створеного для виконання зазначених функцій, суд не встановив.
Викладеним спростовуються твердження відповідача про відсутність його обов'язку здійснити розрахунки із позивачем за послуги надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги за спірний період.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.05.2023 року по 31.12.2023 року у розмірі 63885, 26 грн підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальний розмір заявленої позивачем до стягнення суми 3%, що нарахована позивачем за період з 27.06.2023 року по 11.10.2024 року, становить 2 053,13 грн, розмір інфляційних витрат, що нарахований позивачем за період з липень 2023 року по вересень 2023 року, 4 993,73 грн.
Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, встановила, що вони здійснені правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідач не заперечував проти даного розрахунку, контррозрахунку надано не було.
При перевірці розрахунку позивача судом не встановлено проведення нарахувань відсотків річних та втрат від інфляції в більшому розмірі, ніж належить до стягнення з урахуванням фактичних обставин справи та передбачено чинним законодавством, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції. А тому апеляційні скаргу слід задовольнити.
При цьому, колегія суддів твердження відповідача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, не визнає переконливими доводами.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача, зокрема, що Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради є належним відповідачем, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртелеком» - задоволенню.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/2755/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/2755/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради (вул. Януша Острозького, буд. 5, м. Тетіїв, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09801, Україна, код ЄДРПОУ 44698821) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) 63 885 (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн 26 коп. основної заборгованості з компенсації пільг на телекомунікаційні послуги, 4 993 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн 73 коп. інфляційних нарахувань, 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 13 коп. 3 % річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Тетіївської міської ради (вул. Януша Острозького, буд. 5, м. Тетіїв, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09801, Україна, код ЄДРПОУ 44698821) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи №911/2755/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич