вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2025 р. м.Київ Справа№ 920/1398/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.04.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Сумської області
від 17.06.2024
у справі №920/1398/21 (суддя - Соп'яненко О.Ю.)
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Рух справи
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.01.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Боржник), введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
20.01.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника. Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено до 20.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.07.2022 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Боржника у загальному розмірі 204916,12 грн, які включено до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а саме: 204916,12 грн (заборгованість) - друга черга, 4962,00 грн (судовий збір) - позачергово.
Постановою Господарського суду Сумської області від 12.10.2023 припинено процедуру реструктуризації боргів Боржника, визнано Боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.04.2024, скасовано постанову Господарського суду Сумської області від 12.10.2023, направлено справу до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду на стадію підсумкового засідання в процедурі реструктуризації боргів.
Короткий зміст заяви
14.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - Кредитор) подало до господарського суду заяву з вимогами до Боржника в сумі 190669,95 грн та 6056,00 грн судового збору (далі - Заява).
Заяву мотивовано посиланням на наявність частково непогашеної Боржником заборгованості, підтвердженої рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2021 (з урахуванням ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.03.2020 у зазначеній справі про заміну сторони виконавчого провадження за вказаним рішенням).
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.06.2024, задоволено Заяву, визнано вимоги Кредитора до Боржника в загальному розмірі 196725,95 грн, включено їх до реєстру вимог кредиторів у порядку черговості, визначеної КУзПБ, а саме: 164619,90 грн (заборгованість по кредиту та відсоткам) - друга черга, 26050,05 грн (пеня) - третя черга, 6056,00 грн сплаченого судового збору - позачергово (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з частиною 4 статті 45 КУзПБ).
Судове рішення мотивовано тим, що відповідна сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, Боржник і арбітражний керуючий не надали господарському суду доказів сплати коштів Кредитору в більшому розмірі, ніж зазначено в Заяві, зокрема, доказів що підтверджують відрахування із заробітної плати Боржника.
Водночас судом першої інстанції відхилено доводи Боржника та керуючого реструктуризацією щодо погашення відповідних грошових вимог у зв'язку із затвердженням 02.09.2024 звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі №19/21-10 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Мірошниченка В.М., оскільки у відповідних правовідносинах із Банком Боржник виступав саме як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.
Апеляційний та касаційний рух справи
Ухвала Господарського суду Сумської області від 17.06.2024, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024.
Постановою Верховного Суду від 06.02.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №920/1398/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції арбітражний керуючий разом із заявою від 07.10.2024 подав копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.06.2024 із додатком. За доводами арбітражного керуючого, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, зазначені документи містять інформацію про здійснення відрахувань з пенсії Боржника на виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 у розмірі, більшому, ніж встановлено господарськими судами в цій справі;
- як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, наведені докази не отримали правової оцінки апеляційного господарського суду без наведення обґрунтування щодо підстав неприйняття їх з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України;
- господарський суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив правильність висновків місцевого господарського суду про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника саме в загальному розмірі 196725,95 грн.;
- висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доводів учасників справи, наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
- такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, адже переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
Ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 скасувати в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Вердикт Капітал" та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Вердикт Капітал" у задоволенні його кредиторських вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ "Вердикт Капітал" не надав до суду належних та допустимих доказів наявності заборгованості до боржника.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
07.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ "Вердикт Капітал" надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, направлені через систему «Електронний суд», які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на те, що судом першої інстанції вірно застосовані норми чинного законодавства України, а скаржником в свою чергу не надано жодних доказів, що б спростовували вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» чи підтверджували його твердження з приводу виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.12.2011 по справі № №1806/2-1276/2011.
15.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ "Вердикт Капітал" надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, направлені через систему «Електронний суд», в яких товариство додатково наголошувало на наступному:
- 28.11.2019 між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 212009, відповідно до якого ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 33 від 14.02.2007;
- вищезазначене також встановлено ухвалою Ковпаківським районним судом м. Суми №1806/2-1276/11 від 03.03.2020, якою замінено сторону виконавчого провадження за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми, від 01 грудня 2011 року з ПАТ «Всеукраїнський міжнародний банк» на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яким стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 33 від 14.02.2007 року в розмірі 192 221,30 грн. в солідарному порядку;
- в рамках виконання рішення на ОСОБА_1 неодноразово відкривались виконавчі провадження, на виконання рішення суду №1806/2-1276/11 року, та як вбачається з скан копії виконавчого листа, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , до моменту останнього повернення виконавчого документу стягувачу (за виконавчим провадженням № 58730686, що завершене 06.09.2021), всього було стягнуто на користь стягувача 128,96 грн., після повернення виконавчого листа, було повторно виконавчий лист надіслано до виконання, та 12.10.2021 на підставі нього, Савенком Ю.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, проте жодних перерахувань на користь стягувача від приватного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 не було;
Щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , роз?яснено, наступне: на підставі виконавчого листа на виконання рішення суду №1806/2-1276/11 до дати останнього повернення виконавчого листа (28.12.2020 року, Виконавче провадження НОМЕР_4) після завершення якого на рахунок стягувача (ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»), було перераховано:
- 30.12.2020, надійшли грошові кошти в розмірі 801,82 грн., з призначенням платежу (Борг стягнуто з ОСОБА_3 згідно в/д №1806/2-1276/11 виданого Ковп.р/с від 29.12.2011р.; НОМЕР_4; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача);
- 22.01.2021 надійшли грошові кошти в розмірі 420,00 грн. з призначенням платежу (Борг стягнуто з ОСОБА_3 згідно в/д №1806/2-1276/11 виданого Ковп.р/с від 29.12.2011р.; НОМЕР_4; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача);
- після повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, що було відкрито, 12.10.2021, приватним виконавцем Савенком Ю.О., приватним виконавцем на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було перераховано наступні грошові кошти: 30.03.2021 року надійшли грошові кошти в розмірі 359,53 грн. з призначенням платежу ( ОСОБА_3 НОМЕР_1 , № АСВП:НОМЕР_5), тобто станом на 14.04.2025 в рамках виконання рішення Ковпаківського районного суду №1806/2-1276/11 було стягнуто на користь стягувача за обома виконавчими грошові кошти в розмірі 128,96 грн. + 801,82 грн. + 420,00 грн. + 359,53 грн. = 1 710,31 грн., тобто станом на 14.04.2025 заборгованість в рамках справи № 920/1398/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , виходячи з рішення Ковпаківського районного суду м. Суми №1806/2-1276/11, становить 192 221,30 грн. (мінус) 1 710,31 грн. =190 510,99 грн.;
- виконавчі провадження № НОМЕР_5 та НОМЕР_3, які відкриті на підставі рішення Ковпаківського районного суду №1806/2-1276/11 відкрито на всю суму рішення суду в розмірі 193 131,30 грн., яка включає в себе, заборгованість за кредитом, а також витрати по судовим витратам, за подачу позову до суду та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, проте ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» при звернення до господарського суду з заявою з кредиторськими вимогами до боржника, звернулось виключно на суму заборгованості за кредитним договором, яка встановлена рішенням суду, без урахування суми судового збору та витрат на ІТЗ.
Пояснення керуючого реструктуризацією Гайдукова Сергія Петровича
07.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від керуючого реструктуризацією Гайдукова Сергія Петровича надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, направлені через систему «Електронний суд», в яких ним зазначалось про те, що інформація, яка зазначена у поясненнях ТОВ "Вердикт Капітал" спростовується листом ГУ ПФУ в Сумській області від 22.07.2024 за вих № 1800-0202-8/32342.
11.11.2024 через відділ документального забезпечення суду від керуючого реструктуризацією Гайдукова Сергія Петровича надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, направлені через систему «Електронний суд», в яких ним зазначалось, що кредиторські вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" саном на даний час погашені в силу прямої норми ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 02.10.2012).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.02.2025, справу №920/1398/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (судя-доповідач) судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 справу №920/1398/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (судя-доповідач) судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М., розгляд справи №920/1398/21 призначено на 18.03.2025 об 15 год 00 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 у справі №920/1398/21 відкладено на 15.04.2025 о 14 год 00 хв.
09.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - представника Левицької А.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначено на 15.04.2025 об 14 год. 00 хв та в усіх наступних судових засіданнях у справі №920/1398/21, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - представника Левицької А.В. про участь у судовому засіданні, яке призначено на 15.04.2025 об 14 год. 00 хв та в усіх наступних судових засіданнях у справі №920/1398/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
14.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» надійшли додаткові пояснення у справі.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 15.04.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Левицька А.В., яка приймала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Інші учасники справи представників не направили, судом апеляційної інстанції повідомлені належним чином.
відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників відповідача - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Левицька А.В., в судовому засіданні 15.04.2025 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін як таку, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, і не заперечується учасниками справи, 14.02.2007 ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - Банк) і ОСОБА_3 уклали кредитний договір №33 (далі - Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_3 надано кредитні кошти в сумі 25000,00 доларів США. Натомість ОСОБА_3 зобов'язалась повернути вказаний кредит до 14.02.2012, сплативши 14% річних за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі.
Також 14.02.2007 Банк, ОСОБА_3 і Боржник (поручитель) уклали договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого Боржник поручився перед Банком за виконання в повному обсязі ОСОБА_3 зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, а саме: погашення основної суми кредиту в сумі 25000,00 доларів США в обумовлений у Кредитному договорі термін; погашення процентів згідно з умовами Кредитного договору; інші виплати, належні Банку і такі, що випливають з умов Кредитного договору (в тому числі штраф, пеня, відшкодування збитків, втрати по зверненню стягнення на предмет застави).
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 стягнуто зі ОСОБА_3 і Боржника заборгованість за Кредитним договором у розмірі 192221,30 грн у солідарному порядку.
28.11.2019 Банк і Кредитор уклали договір відступлення права вимоги №212009 (далі - Договір відступлення), за умовами якого Банк відступив Кредитору, а Кредитор набув право вимоги заборгованості, зокрема, за Кредитним договором у загальному розмірі 1127094,16 грн згідно з додатком №1 до Договору відступлення.
Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.03.2020 у справі №1806/2-1276/11 замінено сторону виконавчого провадження за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у зазначеній справі з Банка на Кредитора.
За виконавчим провадженням НОМЕР_4, відкритим 30.12.2020 Ковпаківським ВДВС у м. Суми, стягнуто зі ОСОБА_3 на користь стягувача 801,82 грн згідно з в/д №1806/2-1276/11, а також 22.01.2021 - 420,00 грн. Зазначене виконавче провадження завершене.
Приватний виконавець Савенко Ю.О. 12.10.2021 відкрив виконавче провадження НОМЕР_6 про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості на підставі рішення №1806/2-1276/11 від 03.03.2020. Наразі виконавче провадження зупинене.
Також приватний виконавець Савенко Ю.О. 30.03.2021 відкрив виконавче провадження НОМЕР_7 згідно в/д №1806/2-1276/11, боржником за яким виступає ОСОБА_3 ; 30.03.2021 боржником здійснений платіж у сумі 359,53 грн.
Загалом за виконавчими провадженнями, відкритими на виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/11, стягнуто 1581,35 грн (30.12.2020 - 801,82 грн, 22.01.2021 - 420,00 грн, 30.03.2021 - 359,53 грн); вказані кошти зараховані у зменшення платежу по відсоткам за користування кредитом.
Згідно з наданим Кредитором розрахунком, заборгованість за сумою кредиту становить 128280,20 грн, за відсотками - 37921,05 грн та пеня - 26050,05 грн. Враховуючи стягнення за виконавчими провадженнями, заборгованість Боржника як солідарного боржника перед Кредитором становить 190669,95 грн.
Отже, суд першої інстанції встановив, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 як солідарного боржника перед ТОВ "Вердикт Капітал" складає - 190 669,95 грн., і які включено до реєстру вимог кредиторів у порядку черговості, визначеної КУзПБ, а саме: 164619,90 грн (заборгованість по кредиту та відсоткам) - друга черга, 26050,05 грн (пеня) - третя черга, 6056,00 грн сплаченого судового збору - позачергово (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з частиною 4 статті 45 КУзПБ).
В свою чергу, арбітражний керуючий до господарського суду апеляційної інстанції разом із заявою від 07.10.2024 подав лист Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.07.2024 за вих. №1800-0202-8/32342, який містить інформацію про розмір відрахувань із пенсії Боржника по декількох виконавчих провадженнях, по одному з яких стягнуто на користь Кредитора 1857,63 грн., про що до відповідного листа сформовано відповідну довідку від 10.07.2024 № 1800-0403-8/31149.
Суд касаційної інстанції у постанові від 06.02.2025, направляючи справу на новий апеляційний розгляд вказав, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції арбітражний керуючий разом із заявою від 07.10.2024 подав копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.06.2024 із додатком. За доводами арбітражного керуючого, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, зазначені документи містять інформацію про здійснення відрахувань з пенсії Боржника на виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 у розмірі, більшому, ніж встановлено господарськими судами в цій справі; як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, наведені докази не отримали правової оцінки апеляційного господарського суду без наведення обґрунтування щодо підстав неприйняття їх з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Крім того, на думку арбітражного керуючого, господарські суди попередніх інстанцій не надали у своїх рішеннях обґрунтування неприйняття його аргументів про те, що вимоги Кредитора повинні вважитися погашеними в силу прямої норм частини 2 статті 14 у взаємозв'язку зі статтями 47, 48 Закону про банкрутство.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
П. 17 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;
Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 9 КУзПБ визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 9 КУзПБ визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення суду першої інстанції в частині розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до Боржника у справі про неплатоспроможність, які, за доводами заявника, виникли на підставі Договору поруки та підтверджені судовим рішенням.
У силу частини 1 статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
За змістом частини 1 статті 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи або фізичної особи - підприємця здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 1 статті 45 КУзПБ).
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.
Зокрема, згідно з положеннями статей 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статей 511-514 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Водночас кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статей 543, 553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що Боржник на підставі Договору поруки виступив поручителем перед Банком щодо виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором. Невиконання зазначеного кредитного зобов'язання призвело до утворення заборгованості в розмірі 192221,30 грн, яку стягнуто рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 на користь Банка солідарно з позичальника та Боржника як поручителя.
У подальшому внаслідок відступлення Банком Кредитору права вимоги за Кредитним договором відбулась заміна кредитора у відповідному зобов'язанні, що підтверджено ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.03.2020 у справі №1806/2-1276/11 про заміну сторону виконавчого провадження за рішенням у зазначеній справі.
Дослідивши надані учасниками справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що доведеними обставини є щодо виконання судового рішення у справі №1806/2-1276/11 лише в частині стягнення 1581,35 грн, тоді як стягнута заборгованість у сумі 190669,95 грн залишилась не погашеною.
Проте, суд апеляційної інстанції враховує, що дійсно, виникнення відповідного зобов'язання у Боржника підтверджено рішенням суду у справі №1806/2-1276/11, який вирішив відповідний спір щодо стягнення заборгованості, і ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.03.2020 у справі №1806/2-1276/11 замінено сторону виконавчого провадження за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у зазначеній справі з Банка на Кредитора.
В свою чергу, арбітражний керуючий до господарського суду апеляційної інстанції разом із заявою від 07.10.2024 подав лист Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.07.2024 за вих. №1800-0202-8/32342, наданий у відповідь на запит ОСОБА_6 , який містить інформацію про розмір відрахувань із пенсії Боржника по декількох виконавчих провадженнях, по одному з яких (ВП НОМЕР_3) стягнуто на користь Кредитора 1857,63 грн., про що до відповідного листа сформовано відповідну довідку від 10.07.2024 № 1800-0403-8/31149.
Суд касаційної інстанції у постанові від 06.02.2025, направляючи справу на новий апеляційний розгляд вказав, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції арбітражний керуючий разом із заявою від 07.10.2024 подав копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.06.2024 із додатком. За доводами арбітражного керуючого, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, зазначені документи містять інформацію про здійснення відрахувань з пенсії Боржника на виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 у розмірі, більшому, ніж встановлено господарськими судами в цій справі; як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, наведені докази не отримали правової оцінки апеляційного господарського суду без наведення обґрунтування щодо підстав неприйняття їх з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 2, 14, ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, з метою встановлення дійсного розміру кредиторських вимог, враховуючи підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність прийняття вказаних доказів та їх дослідження, з наданням відповідної оцінки, з врахуванням того, що права фізичної особи стосовно належності їй відповідних коштів та їх стягнення на користь кредитора становитиме втручання у її майно, і таке втручання, в силу приписів статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно бути виправданим як в призмі Конвенції про захист прав людини та основпороложних свобод, так і в призмі норм національного законодавства.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що наданий заявником розрахунок, свідчить про те, що за його розрахунками заборгованість за сумою кредиту становить 128 280,20 грн, за відсотками - 37 921,05 грн та пеня - 26 050,05 грн., адже відбулось стягнення за виконавчими провадженнями (30.12.2020 - 801,82 грн, 22.01.2021 - 420,00 грн, 30.03.2021 - 359,53 грн), які враховано заявником у часткову сплату заборгованості за відсотками на суму 1 581,35 грн, заборгованість ОСОБА_1 як солідарного боржника перед ТОВ "Вердикт Капітал" становить 190 669,95 грн.
Проте, суд апеляційної інстанції частково не погоджується з наведеним розрахунком, з огляду на наступне.
Так, листом від 22.07.2024 № 1800-0202-8/32342 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило ОСОБА_6 про те, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_6 з Боржника на користь Кредитора було стягнуто 1 857,63 грн., відрахування проводились саме з пенсії Боржника за період з 01.12.2021 по 30.04.2022, відрахування з пенсії припинені з 01.05.2022 на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2129-ІХ «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про виконавче провадження"», яким тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припинено зверненян стягнення, зокрема, на пенсію.
Також, відповідно до сформованої ГУ ПФУ в Сумській області довідки від 10.07.2024 № 1800-0403-8/31149 щодо ОСОБА_6 за період з 01.03.2019 по 30.04.2022, за виконавчим провадженням НОМЕР_6 з Боржника на користь Кредитора було стягнуто з призначеної пенсії загалом 1 857,63 грн., а отже, вказана сума боргу є погашеною і відповідно, не підлягає включенню до розміру кредиторських вимог, які заявлені ТОВ «Вердікт Капітал».
При цьому, доводи представника ТОВ «Вердікт Капітал», що вказані кошти у розмірі 1 857,63 грн. є сумою виконавчого збору, судом апеляційної інстанції відхиляються оскільки вказані кошти відраховані саме з пенсії боржника, про що зазначено у вищенаведених листі та довідці ГУ ПФУ в Сумській області (у відповідній графі довідці щодо суми, з яких здійснено відрахування, зазначено саме розміри наразованої пенсії у відповідний період), і вони відраховані саме в рамках виконавчого провадження НОМЕР_6, відкритого щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості на підставі рішення №1806/2-1276/11 від 03.03.2020.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи містять:
- копію виконавчого листа від 01.12.2011, виданого Ковпаківським районним судом міста Суми на виконання рішення №1806/2-1276/11 від 03.03.2020, щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості, присудженої до стягнення за вказаним рішенням. При цьому, виконавчий лист на зворотньому боці містить відмітку державного виконавця, посвідчену підписом і печаткою органу виконання судових рішень, що за вказаним виконавчим документом стягнуто з Боржника 128,96 грн. боргу;
- копію виконавчого листа від 01.12.2011, виданого Ковпаківським районним судом міста Суми на виконання рішення №1806/2-1276/11 від 03.03.2020, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь Кредитора заборгованості, присудженої до стягнення за вказаним рішенням. При цьому, виконавчий лист на зворотньому боці містить відмітку державного виконавця, посвідчену підписом і печаткою органу виконання судових рішень, що за вказаним виконавчим документом стягнень не було.
При цьому, які свідчать наявні матеріали справи, зокрема поданий кредитором розрахунок, 1 857,63 грн., стягнуті з пенсії боржника на користь кредитора за виконавчим провадженням НОМЕР_6, які і 128,96 грн. боргу, які зазначені як такі, що стягнуті згідно виконавчого листа від 01.12.2011, виданого Ковпаківським районним судом міста Суми на виконання рішення №1806/2-1276/11 від 03.03.2020, щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості, присудженої до стягнення за вказаним рішенням - безпідставно не були включені Кредитором у загальний розрахунок кредиторських вимог, адже докази, які свідчать про погашення вказаних спірних сум, є більш вірогідними в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження даного факту.
Отже, вказані суми боргу (1 857,63 грн. та 128,96 грн.) є погашеними в розумінні вимог закону, і їх погашення підтверджується належними, допустимими і більш вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 та ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, і відповідно, не підлягають включенню до розміру кредиторських вимог, які заявлені ТОВ «Вердікт Капітал» зокрема:
- 128,96 грн. не підлягають включенню до суми заборгованості по основній сумі кредиту, внаслідок чого сума заборгованості за кредитом підлягає визнанню в сумі 128 151,24 грн. (з первісно заявленої кредитором 128 280,20 грн.);
- 1 857,63 грн. не підлягають включенню до суми заборгованості за відсотками, внаслідок чого сума заборгованості за відсотками підлягає визнанню в сумі 34 482,07 грн. (з первісно заявленої кредитором 36 339,70 грн.), з врахуванням п. 2 ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України.
Крім того, за звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника заявником був сплачений судовий збір у розмірі 6056,00 грн згідно із платіжною інструкцією № 417510007 від 01.03.2024.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить два розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з січня 2024 становить 3028,00 грн. Отже, судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимоги до боржника становить 6056,00 грн., проте, враховуючи часткове задоволення поданої кредитором заяви, сплачений кредитором судовий збір у розмірі 5 992,90 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства - позачергово, з урахуванням пропорційності задоволених вимог до первісно заявлених.
Порядок задоволення вимог кредиторів встановлений ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог ТОВ "Вердикт Капітал" до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у загальному розмірі 194 676,26 грн, які слід включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: 162 633,31 грн (заборгованість по кредиту (128 151,24 грн.) та відсоткам (34482,07 грн.)) - друга черга, 26 050,05 грн (пеня) - третя черга, 5 992,90 грн сплаченого судового збору - позачергово (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Крім того, доводи Боржника і арбітражного керуючого про визнання погашеними відповідних грошових вимог по суті ставлять під сумнів рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01.12.2011 у справі №1806/2-1276/2011 та суперечить принципу юридичної визначеності як одному з основоположних аспектів верховенства права, що передбачає дотримання принципу res judicata, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
При цьому, Боржник і керуючий реструктуризацією не навели конкретних підстав для виникнення мотивованих сумнівів щодо обґрунтованості грошових вимог Кредитора до Боржника саме у встановлених судом апеляційної інстанції розмірах (у загальному розмірі 194 676,26 грн, які слід включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: 162 633,31 грн (заборгованість по кредиту (128 151,24 грн.) та відсоткам (34482,07 грн.)) - друга черга, 26 050,05 грн (пеня) - третя черга, 5 992,90 грн сплаченого судового збору - позачергово (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства)), їх можливої фіктивності тощо. Боржник не наводить також посилання на конкретні наявні у справі, але не враховані господарським судом першої інстанції докази, які б надавали підстави для стверджувати про можливе погашення відповідної заборгованості за Кредитним договором у повному (або більшому, ніж встановлено апеляційним судом у даному провадженні) обсязі.
Також, доводи Боржника і керуючого реструктуризацією боргів Боржника про погашення зазначених грошових вимог Кредитора на підставі частини 2 статті 14 Закону про банкрутство у зв'язку із затвердженням 02.09.2014 звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі №19/21-10 про банкрутство ФОП Мірошниченка В.М. - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Згідно з преамбулою Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час порушення ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.03.2010 провадження у справі №19/21-10 про банкрутство ФОП Мірошниченко В.М. і протягом строку заявлення вимог конкурсних кредиторів у зазначеній справі) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
У статті 1 Закону про банкрутство визначено неплатоспроможність як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Водночас боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Згідно з положеннями статті 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном (частина 1).
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (частина 2).
Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина закріплені у статті 47 Закону про банкрутство, згідно з частиною 2 якої заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру. Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.
Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України (частина 2 статті 49 Закону про банкрутство).
З аналізу наведених положень вбачається, що, на відміну від чинного наразі КУзПБ, Закон про банкрутство (зокрема в зазначеній редакції) не передбачав правового інституту, який підлягав би застосуванню для врегулювання неплатоспроможності фізичної особи як такої. Наявність у фізичної особи, що не здійснювала підприємницьку діяльність і не мала відповідного правового статусу, грошових зобов'язань перед кредиторами, які вона не могла виконати (зокрема протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати), не надавала зазначеній особі та / або її кредиторам права звернутися до господарського суду задля застосування передбачених Законом про банкрутство процедур.
Отже, врегульовані Законом про банкрутство процедури відновлення платоспроможності стосувалися саме суб'єктів підприємницької діяльності та, відповідно, були спрямовані на повне або часткове задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку зі здійсненням боржником підприємницької діяльності.
Інші вимоги кредиторів до фізичної особи - підприємця, які виникли через невиконання ним певних зобов'язань, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю (особистого характеру), хоча і могли бути заявлені в процесі провадження у справі про банкрутство, однак кредитори за такими вимогами були наділені саме правом, а не обов'язком своєчасного подання відповідної заяви у межах справи про банкрутство.
З огляду на таке положення частини 2 статті 14 Закону про банкрутство щодо погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений законом строк, не стосуються зазначених кредиторів за вимогами особистого характеру до фізичної особи, не пов'язаними зі здійсненням боржником підприємницької діяльності. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 у справі №490/9348/20.
В Законі про банкрутство не визначено поняття "інші вимоги особистого характеру". Водночас у редакції Закону про банкрутство, чинній на час порушення ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.03.2010 провадження у справі №19/21-10 про банкрутство ФОП Мірошниченко В.М. і протягом строку заявлення вимог конкурсних кредиторів у зазначеній справі, на відміну від подальшої редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 (яка застосована у справі №490/9348/20), немає окремої норми, яка б встановлювала непоширення терміну "грошове зобов'язання" в розумінні зазначеного Закону на зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності; а також невіднесення фізичних осіб - підприємців за такими грошовими зобов'язаннями до суб'єктів банкрутства.
Однак з огляду на зміст супровідної записки до Закону №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 слід врахувати, що внесення відповідних змін, зокрема, до наведених у статті 1 Закону про банкрутство визначень термінів "суб'єкт банкрутства" і "грошове зобов'язання" зумовлено не зміною правового регулювання відповідних правовідносин, а необхідністю вдосконалити процедуру банкрутства шляхом усунення недоліків та невизначеностей, вирішення правової колізії щодо розмежування порядку задоволення вимог до фізичних осіб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності (у тому числі за споживчими кредитами), і вимог до фізичних осіб - підприємців, що можуть бути повністю або частково задоволеними у процедурі банкрутства.
При цьому Законом №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 не внесено змін до частини 2 статті 47 і частини 2 статті 49 Закону про банкрутство щодо особливостей заявлення та погашення окремих вимог кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стягнення аліментів, інших вимог особистого характеру.
З огляду на що, віднесення вимог до фізичних осіб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, до "інших вимог особистого характеру" в розумінні зазначених статей відповідає духу Закону про банкрутство, який регулює процедури відновлення платоспроможності, визнання банкрутом, задоволення вимог кредиторів саме щодо боржників - суб'єктів підприємницької діяльності, з урахуванням також положень статті 53 Цивільного кодексу України.
Згідно з встановленими обставинами у цій справі, заявлені Кредитором грошові вимоги до Боржника виникли у зобов'язаннях, у яких Боржник виступав як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності. Тому заборгованість ОСОБА_1 як солідарного зі ОСОБА_3 боржника за Кредитним договором (згідно з Договором поруки) не можна визнати такою, що погашена внаслідок визнання банкрутом ФОП Мірошниченка В.М.
Наведені висновки узгоджуються і з висновками суду касаційної інстанції, який повністю скасував постанову суду апеляційної інстанції і направив справу на новий апеляційний розгляд.
Інші доводи, посилання та обгрунутванян учасниківсправи враховаін судом апеляційної інстанції, проте, є такими, що не спростовують висновків суду у даній постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи, з урахуванням мотивів даної постанови.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника знайшли своє часткове підтвердження, у зв?язку з чим ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 у справі №920/1398/21 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (пункт 1) на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України слід змінити в частині розміру кредиторських вимог, виклавши її резолютивну частину вказаного пункту в наступній редакції: визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ 36799749) до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у загальному розмірі 194 676,26 грн, які включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: 162 633,31 грн (заборгованість по кредиту (128 151,24 грн.) та відсоткам (34482,07 грн.)) - друга черга, 26 050,05 грн (пеня) - третя черга, 5 992,90 грн сплаченого судового збору - позачергово (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства). В решті вимог заяви ТОВ "Вердикт Капітал" з вимогами до боржника №1-4467 від 11.03.2024 (вх.№ 1404) - відмовити.
В решті ухвала Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 у справі №920/1398/21 - учасниками спору не оскаржувалась.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу апеляційної скарги слід залишити за ОСОБА_1 , оскільки останнім повністю заперечувались заявлені до нього кредиторські вимоги, з мотивів їх необгрунтованості та безпідставності.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 у справі №920/1398/21 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 у справі №920/1398/21 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - (пункт 1)- змінити в частині вказаного пункту щодо розміру кредиторських вимог, виклавши її резолютивну частину (п.1) в наступній редакції:
Заяву ТОВ "Вердикт Капітал" з вимогами до боржника №1-4467 від 11.03.2024 (вх.№ 1404) у розмірі 190 669,95 грн у справі №920/1398/21 - задовольнити частково.
Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (код ЄДРПОУ 36799749) до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у загальному розмірі 194 676,26 грн, які включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме:
162 633,31 грн (заборгованість по кредиту (128 151,24 грн.) та відсоткам (34482,07 грн.)) - друга черга,
26 050,05 грн (пеня) - третя черга,
5 992,90 грн сплаченого судового збору - позачергово (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
В решті вимог заяви ТОВ "Вердикт Капітал" з вимогами до боржника №1-4467 від 11.03.2024 (вх.№ 1404) - відмовити.
3. В решті вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.06.2024 у справі №920/1398/21 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - відмовити.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .
5. Матеріали справи №920/1398/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана: 30.04.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко