Справа №443/356/25
Провадження №2/443/381/25
іменем України
28 квітня 2025 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 дотериторіальної громади села Зарічне в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_2 у м. Вінниця на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,10 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ 2429 від 24.04.1997 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,10 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2429 від 24.04.1997 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради №537 від 17.12.2024 року, ОСОБА_2 до дня смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_2 заповіту не посвідчувалося. Зазначає, що вона ще за життя матері ОСОБА_2 згідно договору дарування від 01.08.1991 року стала власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом була тільки вона. Свою матір вона забрала на постійне проживання до себе у м. Вінницю, де остання проживала без реєстрації а ж до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки вона постійно проживала із своєю матір'ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вона вважається такою, що її прийняла, однак юридично своїх спадкових прав вона не оформляла.
06.03.2025 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через пропуск піврічного терміну для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном.
За таких обставин вона змушена звертатися до суду із вимогами про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також вимогою про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 13.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 02.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому, просив позов задоволити.
Представник відповідача - Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої повідомляє про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення стосовно предмету даної заяви. Також просить суд розглянути справу за відсутності їхнього представника.
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено такі обставини.
Як вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір'ю є ОСОБА_2 (а.с.9).
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , 22.02.1986 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Вінниця померла матір позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області від 10.01.2014 року (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,10 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2429 від 24.04.1997 року (а.с.17)
Згідно договору дарування від 01.08.1991 року, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Зарічненської сільської ради, та зареєстрований за №10, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в с.Зарічне, Жидачівського району Львівської області (а.с.11-12).
Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №393380965 від 03.09.2024 (а.с.13).
Відповідно до довідки Журавненської селищної ради №537 від 17.12.2024 року, ОСОБА_2 до дня смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_2 заповіту не посвідчувалося (а.с.15).
Оскільки заповіту ОСОБА_2 не залишала, то спадкування відбулося за законом.
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщиниі не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дала покази про те, що вона була сусідкою позивачки та її матері. З ОСОБА_7 вони є подружками з дитинства. ОСОБА_2 проживала в с.Зарічне та її дочка ОСОБА_7 після того як переїхала у м.Вінниця, приїздила до матері. З часом, коли ОСОБА_8 постаріла, ОСОБА_7 забрала матір до себе у м.Вінниця, де проживала із нею до смерті. ОСОБА_8 з дочкою у м.Вінниця проживали близько шести років. Протягом цього часу вони разом приїздили на літо у с.Зарічне. Вона спілкувалась із ними та їй відомо, що ОСОБА_7 проживала разом із своєю мамою ОСОБА_8 у м.Вінниця. Інших спадкоємців після ОСОБА_8 не було, оскільки вона була одинокою та мала лише дочку ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала покази про те, що вона була сусідкою позивачки та її матері. ОСОБА_2 проживала в с.Зарічне. З часом, коли ОСОБА_8 постаріла, ОСОБА_7 забрала матір до себе у м.Вінниця. ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 приїздили на літо у с.Зарічне.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 була тільки позивачка.
ОСОБА_1 , спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час смерті останньої, однак юридично своїх спадкових прав не оформила, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80289990 від 28.02.2025 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Львівської області Матусека В.В. №98/02-31 від 06.03.2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що вона пропустила піврічний термін з дня смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини в Жидачіську державну нотаріальну контору Львівської області вчасно не звернулася, а також відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Зарічненської сільської ради Стрийського району Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном (а.с.19).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем - ОСОБА_2 у м. Вінниця на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивачка стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.
Доказом того, що покійна ОСОБА_2 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2429, зареєстрованого 24.04.1997 року, реєстраційний номер 798, площа земельної ділянки - 1,10 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14.04.1997 р. №230, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №8/15-25 від 06.01.2025 року (а.с.17).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв'язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зарічненської сільської ради, Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_2 у м. Вінниця на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,10 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №2429 від 24.04.1997 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий суддя С.І. Сливка