ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3382/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Приватного Акціонерного Товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго": не з'явився
від Акціонерного Товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»: Швидкий О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 року, суддя в І інстанції Малярчук І.А., повний текст якого складено 03.02.2025, в м. Одесі
у справі №916/3382/24
за позовом: Приватного Акціонерного Товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до відповідача: Акціонерного Товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
про стягнення 2 549 643,04 грн
В серпні 2024 року Приватне Акціонерне Товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного Товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», в якій з урахування заяви про закриття провадження в частині погашеної заборгованості просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 161 009,89 грн 3% річних та 1 358 400,23 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №0522-02041-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 в частині своєчасної оплати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 161 009,89 грн 3% річних, 1 358 400,23 грн інфляційних втрат, 30 232,92 грн судового збору. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24 до 29.01.2026 року.
Суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості, у зв'язку з чим позивачем правомірно було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
В мотивах оскаржуваного рішення щодо відстрочення виконання рішення зазначив, що відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності відповідача.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного Акціонерного Товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24 скасувати в частині відстрочення його виконання строком на 1 рік та в цій частині прийняти нове рішення, яким Відповідачу відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду або змінити рішення суду та відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від "29" січня 2025 у справі № 916/3382/24 строком на 3 місяця.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач належить до Державного сектору економіки та забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури. В результаті ракетних атак на енергетичні об'єкти магістральних мереж України майно позивача зазнало пошкоджень, що, як наслідок, для відновлення стабільної роботи енергоспроможності держави потребує великих фінансових витрат, при цьому на теперішній час позивач знаходиться у не менш скрутному фінансовому становищі ніж відповідач та інші суб'єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії.
Відстрочивши виконання рішення на один рік, позбавив позивача права отримати справедливу та своєчасну компенсацію від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за порушення з вини відповідача грошового зобов'язання, що значно порушує баланс інтересів між сторонами, не на користь позивача. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Згідно з розрахунком заборгованості, прострочення відповідача по оплаті за наданні послуги з передачі електричної енергії складає майже 6 місяців. Таким чином, відповідач безпідставно користувався коштами позивача протягом півроку, які позивач мав би залучити для відновлення пошкодженої інфраструктури.
Позивач, на відміну від відповідача, надав належні докази про своє скрутне фінансове становище, але суд першої інстанції залишив поза увагою такі доводи, безпідставно відзначивши при цьому скрутне фінансове становища відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення про відстрочення виконання рішення суду було враховано загально відомі обставини та надані відповідачем докази, які свідчать наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, зокрема запровадження воєнного стану, постійні ракетні обстріли енергетичної інфраструктури, зокрема об'єктів належних відповідачеві, що підлягають відновленню, ремонту, а також потребують виконання робіт з їх подальшого захисту, на що необхідні значні фінансові витрати.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного Акціонерного Товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24 та призначено справу до розгляду на 22.04.2025 об 11:00.
В судовому засіданні 22.04.2025 брав участь представник відповідача. Представник позивача участі не брав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. При цьому, 22.04.2025 звернувся до суду із клопотанням, в якій просив розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - оператор системи передачі) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі - користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0522-02041-ПП (далі - договір), шляхом підписання заяви-приєднання, за яким оператор системи передачі зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п. 1.1. договору).
На виконання умов договору № 0522-02041-ПП від 01.01.2024, сторонами були підписані шляхом накладення електронного цифрового підпису, за розрахункові періоди з січня по вересень 2024 року акти приймання-передачі послуг: №ПРА-0001517 від 31.01.2024 (за січень 2024 року) на суму 60 701 895,34 грн разом з ПДВ; №ПРА-0002014 від 29.02.2024 (за лютий 2024 року) на суму 42 267 682,96 грн разом з ПДВ; №ПРА-0002582 від 31.03.2024 (за березень 2024 року) на суму 49 645 189,2 грн разом з ПДВ; №ПРА-0003099 від 30.04.2024 (за квітень 2024 року) на суму 28 563 748,80 грн разом з ПДВ; №ПРА-0003614 від 31.05.2024 (за травень 2024 року) на суму 24 398 223,10 грн разом з ПДВ; №ПРА-0004135 від 30.06.2024 (за червень 2024 року) на суму 24 398 223,10 грн разом з ПДВ; № ПРА-0004662 від 31.07.2024 (за липень 2024 року) на суму 23 806 168,45 грн разом з ПДВ; № ПРА-0005199 від 31.08.2024 (за серпень 2024 року) на суму 22 886 617,76 грн разом з ПДВ; № ПРА-0005777 від 30.09.2024 (за вересень 2024 року) на суму 15 590 914,48 грн разом з ПДВ; акти коригування до актів приймання-передачі послуги: від 30.05.2024 № ПРА_К-0003772 за яким суму зменшено на 57 305,02 грн; від 13.06.2024 № ПРА_К-0004440 за яким суму збільшено на 167 900,68 грн; від 25.06.2024 № ПРА_К-0005195 за яким суму збільшено на 146 024,23 грн; від 04.07.2024 № ПРА_К-0005842 за яким суму зменшено на 187 609,16 грн; від 09.07.2024 № ПРА_К-0006350 за яким суму збільшено на 192 488,70 грн; рахунки-фактури: № ПР-0007355/0522-02041-ПП від 09.02.2024 на суму 60 701 895,34грн; №ПР-0009376/0522-02041-ПП від 08.03.2024 на суму 68 380 444,94грн; №ПР-0011343/0522-02041-ПП від 09.04.2024 на суму 68 692 698,21грн; №ПР-0013282/0522-02041-ПП від 09.05.2024 на суму 69 531 536,30грн; №ПР-0015210/0522-02041-ПП від 10.06.2024 на суму 68 971 547,19грн; №ПР-0017138/0522-02041-ПП від 11.07.2024 на суму 68 179 286,03грн; №ПР-0017621/0522-02041-ПП від 15.07.2024 на суму 7 287 448,72грн; №ПР-0018107/0522-02041-ПП від 25.07.2024 на суму 7 908 117,18грн; №ПР-0018597/0522-02041-ПП від 05.08.2024 на суму 8 728 312,99грн; №ПР-0019589/0522-02041-ПП від 15.08.2024 на суму 7 805 030,17грн; №ПР-0020083/0522-02041-ПП від 25.08.2024 на суму 7 947 125,64грн; №ПР-0020580/0522-02041-ПП від 05.09.2024 на суму 7 921 024,86грн; №ПР-0021601/0522-02041-ПП від 15.09.2024 на суму 5 198 263,74грн; №ПР-0022102/0522-02041-ПП від 25.09.2024 на суму 5 317 618,86грн; №ПР-0022607/0522-02041-ПП від 05.10.2024 на суму 5 257 614,32грн.
Відповідачем було погашено суму основної заборгованості за договором № 0522-02041-ПП від 01.01.2024 за розрахункові періоди з січня по вересень 2024 року на загальну суму 96 735 716,86 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 3581987 від 31.07.2024, № 3581988 від 31.07.2024, № 3599320 від 08.08.2024, № 3608760 від 16.08.2024, № 3624838 від 30.08. 2024, № 3624840 від 30.08.2024, № 3624839 від 30.08.2024, № 3624841 від 30.08.2024, № 3636016 від 06.09.2024, № 3645218 від 18.09.2024, № 3667112від 27.09.2024, № 3680528 від 08.10.2024, № 3680527 від 08.10.2024, № 3680526 від 08.10.2024, № 3691631 від 18.10.2024, № 3700665 від 28.10.2024, №3724451 від 08.11.2024, № 3733291 від 18.11.2024, № 3746663 від 28.11.2024, №3746865 від 28.11.2024, загалом на суму 96 746 683,46грн.
Позивачем подано до суду розрахунки трьох процентів річних в сумі 1 161 009,89 грн та інфляційних втрат в сумі 1 358 400,23 грн за період з січня 2024 року по вересень 2024 року заборгованості розрахованої із суми 96 746 683,46грн АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» перед ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" за договором № 0522-02041-ПП від 01.01.2024.
Судова колегія зазначає, що скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно у частині відстрочення його виконання строком на 1 рік.
Таким чином, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 161 009,89 грн 3% річних, 1 358 400,23 грн інфляційних втрат перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для відстрочення відповідачу строку на виконання судового рішення.
Так, за доводами апеляційної скарги скаржник фактично стверджує, на відсутність тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Судова колегія не погоджується з позицією скаржника, викладеною ним в апеляційній скарзі, зважаючи на таке.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частини 4, 5 та 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. ", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19 та 03.09.2020р. у справі №905/30/16.
В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.
Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, відстрочка (розстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Таким чином, для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Так, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення відповідач послався на те, що підставами, які унеможливлюють негайне виконання рішення є запровадження воєнного стану на території України з усіма негативними наслідками збройної агресії проти України та зокрема вплив цих наслідків на відповідача.
Відповідач зазначав, що протягом осінньо-зимового періоду 2022-2023 р.р. відбулись масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, зокрема по об'єктам відповідача, що призвело до вкрай тяжких наслідків. Відтак кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та їх підготовку до наступного осінньо-зимового періоду.
Крім цього, відповідач звернув увагу на те, що ним сплачено позивачу основну суму заборгованості за договором та сторони у даній справі вочевидь не перебувають у рівних фінансових умовах, а їх економічні інтереси не є збалансованими.
Судова колегія зазначає, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Військова агресія рф проти України, направлена зокрема й на енергетичну інфраструктури країни до якої віднесено й об'єкти відповідача, які потерпають від регулярних ракетних та дронових ударів агресора, що безумовно призводить до їх руйнування та необхідності відновлення задля забезпечення життєдіяльності, як інфраструктури (критичної інфраструктури), так й громадян електричною енергією.
Відповідні обставини, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Як слідує з заяви про відстрочення виконання рішення суду, першочерговим завданням АТ "ДТЕК Одеські електромережі" є забезпечення безперебійного електрозабезпечення м.Одеси та Одеської області, а відтак, відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань, а тому кошти, які відповідач наразі отримує під час здійснення своєї господарської діяльності, мають скеровуватися в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та підготовку до наступного осінньо-зимового періоду.
Більш того, з урахуванням того, що на відповідача фактично покладено зобов'язання забезпечення здійснення ним виробничої діяльності (передачу електричної енергії), відстрочка виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов'язання.
Колегія суддів також враховує, що наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було погашено у повному обсязі основну заборгованість, що свідчить про те, що останній не має на меті уникнення від виконання взятих на себе зобов'язань, а відстрочення виконання рішення суду просив застосувати щодо зобов'язань по сплаті нарахованих позивачем та стягнутих судом першої інстанції сум 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання основного зобов'язання за договором.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, у зв'язку із відстроченням виконання рішення суду про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, позивачу буде завдано збитки, він змушений буде понести додаткові витрати, тощо, зокрема з урахуванням того, що як вже було вказано вище, суму основного боргу відповідачем сплачено у повному обсязі.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, які полягають, зокрема наданні послуг з поставки електричної енергії, як громадянам, так і підприємствам, установам, зокрема й тим, що належать до критичної інфраструктури.
Отже, наведені вище обставини, які склались та не залежать від волі відповідача, зокрема військова агресія рф проти України, руйнування енергетичних об'єктів відповідача внаслідок ракетно-дронових ударів, необхідність їх відновлення задля забезпечення життєдіяльності країни, підтверджують відсутність у нього в даний час об'єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на переконання колегії суддів, відстрочивши виконання рішення суду на один рік, місцевий господарський суд забезпечив стабільну діяльність відповідача, як стратегічного підприємства в умовах воєнного стану країни та реальне виконання рішення суду.
Стосовно посилань апелянта на те, що затримка оплати послуг з боку відповідача створює великі фінансові труднощі для позивача, оскільки ці кошти вже зараз вкрай необхідні для забезпечення нормальної роботи енергетичної інфраструктури та створення захисту від ракетних обстрілів, колегія суддів зазначає, що у даному випадку як вже було вказано вище, відповідачем суму основного боргу сплачено у повному обсязі та такі кошти позивачем можуть бути використані для власних потреб, в той же час, як вже було вказано вище позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відстрочення виконання рішення суду, яким стягнуто суми 3% річних та інфляційних втрат, завдасть позивачеві будь-яких збитків, фінансових втрат тощо.
На переконання колегії суддів у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності відповідача.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, як на тому наголошує скаржник, а відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості (з оплати процентів річних та інфляційних втрат) перед позивачем.
А тому, відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного Акціонерного Товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/3382/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.04.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький