Справа №461/2533/25
24 квітня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова, у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.,
при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,
за участю:
представника позивача Левицької І.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позовні вимоги.
01.04.2025 року позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова із вказаним адміністративним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії ЕНА № 4319034 від 21.03.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.
Підставою для винесення такої постанови було те, що ОСОБА_1 , постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області був позбавлений права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Однак, посвідчення водія працівниками патрульної поліції у нього не вилучалось, він не був належним чином поінформований про обов'язок здати посвідчення водія до органу національної поліції. Вказав, що поштова кореспонденція суду по вищевказаній справі відправлялася за неправильною адресою, що унеможливило його обізнаність про таку адміністративну справу та прийняті у ній рішення.
Крім того, просив суд врахувати, що ним було подано апеляційну скаргу на зазначену постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
З урахуванням вищевикладеного, вважав що оскаржувана постанова серії ЕНА № 4319034 від 21.03.2025 року є незаконною і необґрунтованою, а тому просив її скасувати.
Рух справи в суді.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.04.2025 року було провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
Позиція сторін по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила такий задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату і час його проведення. Подала до суду відзив, у якому зазначила, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. Зазначила, що оскаржувана постанова була складена у повній відповідності до законодавства. ОСОБА_1 було роз'яснено його права, а також вручено копію такої постанови.
Додатково зазначила, що 21.03.2025 року позивач повторно керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, а тому стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, який скеровано на розгляд до Самбірського районного суду м. Львова.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 21.03.2025 сержантом поліції Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Мигою В.В. стосовно ОСОБА_1 складено постанову про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕНА № 4319034 за ч.4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до змісту вказаної постанови, 21.03.2025 року о 10 год. 42 хв. ум м. Самбір на вул. Шевченка, водій керував транспортним засобом, Mazda 626, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а. ПДР України.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2024 року у справі № 452/3947/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11.04.2025 року постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2024 року було залишено без змін.
Мотиви прийняття рішення судом
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 122, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 4 ст. 126 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст. 16 Закону водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в них.
Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, водії повинні мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушення за даною статтею передбачає форму провини у вигляді умислу, а оскільки він не знав, що обмежений у праві керування транспортним засобом, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.
Проте, дані обставини спростовуються постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2024 року, у якій зазначено що в судове засідання, ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду адмінматеріалів був повідомлений своєчасно, належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення.
Постанова набрала законної сили 06.12.2024 року.
Підтверджується й керування позивачем транспортним засобом 21.03.2025 року, наданим відповідачем відео з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано як ОСОБА_1 дійсно перебуває за кермом транспортного засобу та керує ним.
Вищезазначена постанова міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, в загальному доступі та перевірена судом. А отже ОСОБА_1 міг ознайомитись з її змістом за допомогою вказаного реєстру.
Позивачу було відомо про факт складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та його скерування для розгляду до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Крім того, суд враховує, що у постанові Львівського апеляційного суду від 11.04.2025 року, якою було залишено без зміну постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2024 року зазначено, що «твердження апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення було складено у його відсутності, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не підтверджені матеріалами справи, окрім того апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, про що зроблено відповідну відмітку у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №153599 від 18 жовтня 2024 року».
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейській суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарев проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на вказані положення рішення Європейського суду з прав людини та положень чинного законодавства, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст 317-1 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Відповідно до абзацу четвертого статті 291 КУпАП, постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Отже, з огляду на наведене, факт порушення позивачем п.п. «а» п.2.1 розділу 2 Правил дорожнього руху повністю доведено, а тому оскаржувана постанова про притягнення позивача за ч.4 ст.126 КУпАП є законною та обґрунтованою.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевказаних фактів стороною позивача надано не було.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства, на підставі наявних доказів про адміністративне правопорушення, на основі яких було встановлено винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та немає підстав для скасування відповідної постанови, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставини, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи не надано.
Таким чином, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень відповідача в порядок та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 241-246, 286 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- відмовити повністю.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2025 року
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мироненко Л.Д.