Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1371/25
Провадження № 2/711/1043/25
24 квітня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Буйновської А.П.,
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача
адвоката Гребченка Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
Позивач МТСБУ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20.06.2024 о 20-45 в м. Черкаси на перехресті вул. Чехова та вул. Благовісна, мала місце ДТП за участю автомобіля OPEL н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3 ) та автомобіля SKODA н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2024 (справа №711/5155/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності.
Позивач вказує, що в результаті ДТП автомобіль н/з НОМЕР_1 отримав пошкодження, а його власник ОСОБА_3 зазнав матеріальних збитків. На час скоєння ДТП транспортний засіб н/з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , не був забезпечений чинним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Про це свідчить відсутність інформації щодо страхування вказаного транспортного засобу в єдиній централізованій базі даних МТСБУ. Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована відповідачем потерпілій особі.
Транспортний засіб н/з НОМЕР_1 на час ДТП був забезпечений полісом №АТ5035502. У зв'язку із настанням вказаної події, власник автомобіля ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування. Для встановлення розміру відшкодування у справі №104774, МТСБУ надало доручення суб'єкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , яким була визначена вартість відновлювального ремонту ТЗ н/з НОМЕР_1 (з урахуванням зносу) у розмірі 46341грн. 86коп. При цьому, витрати МТСБУ на встановлення розміру відшкодування потерпілій особі склали 1950грн. 00коп. Позивач вважає, що ці витрати знаходяться у причинному зв'язку з пошкодженням ТЗ з вини відповідача, а тому повинні бути відшкодовані позивачу останнім.
МТСБУ 21.08.2024 здійснило виплату відшкодування довіреній особі потерпілого у розмірі 40285грн. 71коп., що підтверджується платіжною інструкцією №925281 від 21.08.2024 (за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження ТЗ).
Таким чином, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь суму витрат сплаченого відшкодування у розмірі 40285грн. 71коп., суму витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди у розмірі 1950грн. 00коп., а також судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп.
Ухвалою суду від 26.02.2025 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували.
Відповідачем, через представника, подано відзив на позов в редакції від 29.03.2025, який прийнятий судом. Відповідач вважає, що він не є належним відповідачем по цій справ. ТЗ, відповідно до п.8 полісу №АТ5035502 не повинен був використовуватися як таксі; за даними ЄДРПОУ ОСОБА_3 є підприємцем, який надає послуги таксі. Долучене відповідачем фото автомобіля потерпілого містить напис ;студент-таксі», а тому, вважає, що позивач вводить суд в оману. Спричинене ДТП під час надання послуг таксі не є страховим випадком і страхова компанія не зобов'язана була виплачувати кошти за полісом; кошти, які сплачені потерпілому ОСОБА_3 , сплачені помилково; відсутні підстави для стягнення витрат на користь позивача. Звіт від 06.08.2024 не є судовим висновком; відповідача не було запрошено на огляд пошкодженого транспортного засобу та складання дефектної відомості; наказ на виплату МТСБУ не містить дати, вихідного номеру, підписів підписантів і печатки; акт №166 не містить підписів і містить дані про передачу іншого звіту від 27.07.2024. Відповідач зазначив орієнтовний розрахунок понесених ним судових витрат і, які очікує понести у зв'язку з розглядом справи у сумі 2000грн. Отже, просить виключити ОСОБА_1 з числа відповідачів; визнати звіт від 06.08.2024 неналежним доказом у справі і відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем відповідь на відзив подано не було.
В судове засідання представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Представником подано заяву від 22.04.2025 про розгляд справи за його відсутності та за наявними матеріалами справи та доказами. Крім того, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи відзиву на позов. Крім того, просили задовольнити заяву про виключення доказу - звіту №А 07-16 від 06.08.2024, як неналежного доказу.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, враховуючи думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що 20.06.2024 о 20-45 в м. Черкаси на перехресті вул. Чехова та вул.Благовісна, мала місце ДТП за участю автомобіля OPEL н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3 ) та автомобіля SKODA н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (відповідач по справі).
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2024 (справа №711/5155/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, притягнуто до відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850грн. 00коп. Дане судове рішення набрало законної сили 09.08.2024. Крім того, в судовому засіданні відповідач та його представник зазначили, що це судове рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і залишене без змін.
Крім того, встановлено, що в результаті ДТП автомобіль н/з НОМЕР_1 отримав пошкодження. На час скоєння ДТП транспортний засіб н/з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , не був забезпечений чинним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Про це свідчить відсутність інформації щодо страхування вказаного транспортного засобу в єдиній централізованій базі даних МТСБУ (станом на 20.06.2024).
Транспортний засіб н/з НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 , на час ДТП був забезпечений полісом №АТ5035502 від 20.05.2024 АТ «СГ «ТАС» (приватне). У зв'язку із настанням вказаної дорожньо-транспортної події, власник цього автомобіля ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3 ) звернувся до МТСБУ із заявою від 23.06.2024 про виплату належного відшкодування, на підставі ст.ст. 35, 41 п.41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Для встановлення розміру відшкодування у справі №104774, МТСБУ надало доручення суб'єкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , яким, відповідно до звіту №А07-16 від 06.08.2024 про оцінку автомобіля, була визначена вартість відновлювального ремонту (матеріального збитку, завданого власнику автомобіля) ТЗ н/з НОМЕР_1 (з урахуванням зносу) у розмірі 46341грн. 86коп. При цьому, витрати МТСБУ на встановлення розміру відшкодування потерпілій особі склали 1950грн. 00коп., що підтверджується рахунком-фактурою №166 від 27.07.2024, актом №166 виконаних робіт, платіжною інструкцією №924470 від 08.08.2024.
Довідкою №1 від 20.08.2024 МТСБУ визначено розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих по справі №104774 стосовно ДТП, яка мала місце 20.06.2024, який становить 40285грн. 71коп.
Крім того, встановлено, що МТСБУ 21.08.2024 здійснило виплату відшкодування довіреній особі потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 40285грн. 71коп., що підтверджується платіжною інструкцією №925281 від 21.08.2024 (за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження ТЗ). Також, встановлено, що наказом МТСБУ визначено до сплати ОСОБА_3 40285грн. 71коп. за шкоду, заподіяну в результаті ДТП.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу відшкодування шкоди, який регулюється, зокрема, нормами Цивільного Кодексу України, положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та інш.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин)).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ст. 980 ЦК України).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (ст. 22 згаданого Закону, в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як передбачено п. 34.2 ст. 34 згаданого Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону (п. 40.3 ст. 40 цього Закону).
Відповідно до п. 39.1 ст. 39 цього Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (п.п. а) п. 41.1 ст. 41 згаданого Закону).
Так, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закон (п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 згаданого Закону, в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).
Під час розгляду справи не встановлено обставин про те, що відповідач, як винна особа у вчиненні ДТП, відноситься до переліку осіб, визначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Вирішуючи цей спір, судом достеменно встановлено, що 20.06.2024 сталася ДТП, винним у вчиненні якої є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 не застрахував цивільно-правову відповідальність і потерпілий - власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 отримав від МТСБУ відшкодування за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, що підтверджується заявою від 23.06.2024, полісом №АТ/5035502, наказом МТСБУ про виплату коштів за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, даними довідки №1 від 20.08.2024, даними звіту№А07-16 від 06.08.2024, платіжною інструкцією від 21.08.2024, дефектною відомістю від 11.08.2024.
Крім того, МТСБУ сплатило ФОП ОСОБА_4 , відповідно до рахунку-фактури №166 від 27.07.2024, акту №166 та платіжної інструкції від 08.08.2024 грошові кошти у розмірі 1950грн. 00коп., як оплату послуг аваркома (експерта) № НОМЕР_4 . На думку суду, понесені МТСБУ ці витрати безпосередньо знаходяться у причинному зв'язку з обставинами пошкодження транспортного засобу, належного потерпілому і саме з вини відповідача, як винуватця ДТП, що мало місце 20.06.2024.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право вимоги до винуватця ДТП - відповідача у справі стосовно стягнення з нього на свою користь суми витрат сплаченого відшкодування у розмірі 40285грн. 71коп. та суми витрат, понесених на встановлення розміру заподіяної шкоди у розмірі 1950грн. 00коп. Крім того, встановлені судом обставини дають підстави вважати, що саме відповідач у справі повинен сплатити позивачу грошові кошти у вказаних розмірах, які останнім фактично сплачені як потерпілому, так і ФОП ОСОБА_4 .
Що стосується доводів відповідача, які викладені у відзиві на позов та в судовому засіданні, у тому числі і його представником, то вони є безпідставними. Так, стороною відповідача жодними належними та допустимими доказами не доведено, що 20.06.2024 на час ДТП ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом OPEL н/з НОМЕР_1 та/чи власник цього транспортного засобу ОСОБА_3 , здійснювали підприємницьку діяльність щодо таксування (використовували автомобіль, як таксі). Сам по собі факт того, як вказує відповідач, що на цьому автомобілі мається напис «студент-таксі», не свідчить про те, що саме в момент ДТП автомобіль використовувався як таксі. Суд не бере до уваги, як належний та допустимий доказ - ксерокопію фото-знімку частини автомобіля, яка долучена до відзиву, оскільки не доведено джерело походження такого знімку, враховуючи норми ст.ст. 95, 100 ЦПК України. Крім того, з огляду на обставини, які були встановлені під час розгляду судом адміністративної справи №711/5155/24 щодо притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП та за змістом постанови суду від 29.07.2024, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що водій ОСОБА_2 та/чи потерпілий ОСОБА_3 станом на час ДТП здійснювали підприємницьку діяльність з надання послуг таксі. Відповідно, відсутні підстави вважати, що мало місце страхування ТЗ як таксі, враховуючи й умови полісу АТ 5035502.
Також, як на думку суду, той факт, що у акті №166 помилково зазначена дата звіту 27.07.2024, не є підставою вважати цей акт та звіт оцінки від 06.08.2024 №А07-16 неналежними доказами, враховуючи сукупністю усіх досліджених під час розгляду справи доказів, наданих позивачем щодо визначення розміру матеріального збитку, витрат, понесених позивачем на визначення такого збитку та суми здійсненої потерпілому виплати. Крім того, під час розгляду справи, відповідач не скористався правом, в разі незгоди із переліком пошкоджень транспортного засобу, які визначені у дефектній відомості, калькуляції, розміру шкоди тощо, - і не спростував доводи позивача, шляхом надання висновку експертизи, здійсненої на замовлення учасника справи, відповідно до ст. 106 ЦПК України, а також не подав до суду клопотання про призначення відповідної експертизи, з огляду на норми ст. 103 ЦПК України. Також, відповідачем не заявлялося клопотання щодо витребування у позивача як всіх матеріалів справи №104774, так зокрема, і звіту №А07-16 від 06.08.2024, оскільки, як він зазначив в судовому засіданні, таке клопотання ним не заявляється, бо він цей звіт вважає неналежним доказом і таким, що підлягає виключенню з числа доказів.
Отже, як на переконання суду, підстав вважати звіт від 06.08.2024 неналежним доказом, як просить відповідач, немає.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, які доведені позивачем належними, допустимими та переконливими доказами, і яким дана правова оцінка.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 867717 від 04.02.2025.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) грошові кошти, які сплачені як витрати відшкодування, у розмірі 40285грн. 71коп., а також судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп., а всього - 43313грн. 71коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 29.04.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька