Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 703/1448/25
Номер провадження 2-а/711/42/25
22 квітня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого судді: Казидуб О.Г.
при секретарі: Шульга А.В.
за участю:
представника відповідача: Олабин Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду позовної заяви за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18001, м. Черкаси, віл. Смілянська, 57, ЄДРПОУ 40108667) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
24 березня 2025 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області справу передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
02 квітня 2025 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси вказаний адміністративний позов прийнятий до провадження судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О.Г. та призначений до розгляду у відкрите судове засідання з повідомленням сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
09 квітня 2025 року через канцелярію суду представник відповідача ГУНП в Черкаській області Олабин Юлія Ігорівна надала Відзив на позовну заяву. Разом з Відзивом відповідач надав клопотання про залишення позову без розгляду. В клопотанні зазначено, що ГУНП в Черкаській області вважає, що адміністративний позов у даній справі підлягає до залишення без розгляду в звязку з наступним.
Відповідно до Наказу від 14 лютого 2025 року № 39/нст з 17 лютого 2025 року був направлений у відрядження до Сумської області військової частини НОМЕР_2 , яка здійснює бойові дії на лінії бойового зіткнення.
Позивач зазначає, що обставина повязана з порушенням строку оскарження, яка виникла є обєктивною, не залежала від його волі, в звязку з чим просить суд поновити строк судового оскарження постанови.
Вказує, що постанова Серії ЕНА № 4090892 складена та її копія вручена позивачу 17 лютого 2025 року. Позовна заява ОСОБА_1 підписана 11.03.2025 та 18.03.2025 року, згідно вхідного штампу суду № 4271-25, дана позовна заява надійшла до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Проте, згідно наданого позивачем витягу з наказу про відрядження, не вбачається на який строк останній був відряджений, які саме повноваження Глєбов В.В. здійснював у відрядженні, що унеможливлювали вчасне звернення до суду.
Згідно клопотання щодо поновлення строків неможливо встановити до якого часу позивач перебував у відрядженні та з яким моментом чи обставинами пов'язує час, коли в останнього з'явилася можливість направити позовну заяву до суду.
Доказів щодо дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного оскарження її до адміністративного суду позивач не надавав.
Вважають, що ОСОБА_1 було пропущено десятиденний строк звернення до суду із вищевказаним позовом, поважних причин такого пропуску позивачем не наведено, відповідно докази такого відсутні, вважають за необхідне залишити даний позов без розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, зазначивши в резолютивній частині позовної заяви про здійснення розгляду адміністративного позову без його участі.
Представник відповідача ГУНП в Черкаській області Олабин Юлія Ігорівна в судовому засіданні просила суд залишити позов без розгляду в зв'язку з тим, що пропущені строки звернення до суду.
Представником відповідача до Відзиву про адміністративний позов долучено чек АТ «Укрпошта» про направлення ОСОБА_2 рекомендованим листом Відзиву на адміністративний позов (1801500060383) разом з клопотанням про залишення позову без розгляду.
Як вбачається з сайту «Укрпошта», лист з № 1801500060383 12 квітня 2025 року було вручено Одержувачу (65058, м. Одеса Україна).
Тобто, в судовому засіданні встановлено, що 12 квітня 2025 року позивач ОСОБА_2 Відзив на адміністративний позов та клопотання про залишення позову без розгляду отримав. Станом на день розгляду справи (22 квітня 2025 року 12 год. 00 хв.) ніяких клопотань чи Відповіді на відзив від позивача не надходило.
Суд, заслухавши думку представника відповідача Олабин Юлії Ігорівни, розглянувши подане представником відповідача клопотання та дослідивши додані до нього письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до посвідчення офіцера Серії НОМЕР_3 від 25 вересня 2019 року він з 01 червня 2019 року є кадровим військовим Збройних сил України.
Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 14 лютого 2025 року № 39/нст його з 17 лютого 2025 року направлено у відрядження до Сумської області військової частини НОМЕР_2 , яка здійснює бойові дії на лінії бойового зіткнення.
Зазначає, що станом на дату надання закінчення строку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, він перебував в розпорядженні іншої військової частини на території проведення активних бойових дій, у зв'язку з чим не мав можливості займатися справами особистого характеру.
Просить поновити строки судового оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності Серії ЕНА № 4090892 від 17 лютого 2025 року.
Враховуючи викладені позивачем доводи, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 6 КАС України).
За змістом частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03, пункти 22- 23).
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (№ 20347/03) зазначив, що право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності (пункт 35).
У пункті 41 рішення "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Відповідно до ст. 285 КУпАП України, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідно до ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 289 КУпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
В судовому засіданні встановлено, що 17 лютого 2025 року поліцейським Відділу поліції № 2 (м. Сміла) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області сержантом поліції Литвин Владиславом Володимировичем винесено постанову Серії ЕНА № 4090892 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, якою встановлено, що 17.02.2025 11:11:13 (м. Сміла, вул. Незалежності (Леніна) 111/15.02.2025 року в м. сміла вул. Незалежності 111 водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», здійснив рух в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4. в ПДР - Порушення вимог заборонених знаків, чим порушив ч. 1 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 340 грн. 00 коп.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві, зазначає, що його направлено у відрядження до Сумської області військової частини НОМЕР_2 , яка здійснює бойові дії на лінії бойового зіткнення.
Позивач зазначає в позовній заяві, що станом на дату надання закінчення строку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності він перебував в розпорядженні іншої військової частини на території проведення активних бойових дій, в звязку з чим не мав можливості займатися справами особистого характеру.
В судовому засіданні встановлено, що, дійсно, відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 39/нст від 14.02.2025, вирішено вважати таким, що вибуває у відрядження до військової частини НОМЕР_2 Сумської області з 17 лютого 2025 року до окремого розпорядження з метою проведення профілактичних заходів та попередження кримінальних, адміністративних та інших правопорушень серед особового складу військових частини підполковник ОСОБА_1 начальник відділення протидії обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення правопорушень.
Проте, зі змісту наданого позивачем Витягу із Наказу № 39/нст від 14.02.2025 неможливо встановити на який саме строк ОСОБА_1 був відряджений, які саме повноваження він повинен був здійснювати у відрядженні, які б унеможливлювали звернення ним з даним позовом до суду в строки.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області - 18 березня 2025 року, тобто, з пропущенням строку звернення до суду.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/20 зазначено, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Крім того, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків. Вимоги до позовної заяви передбачені статтями 160 та 161 КАС України.
Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви (її підписання, підтвердження повноважень представника тощо), в тому числі процесуальних строків її подачі.
Так, відповідно до п. 8 ч. 1ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В силу положень ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд прийде до висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. Крім того, будь-яких інших обставин щодо поважності причин пропуску процесуального строку, позивачем не наведено.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.3 та ч.4ст.123 КАС України.
При постановлення судового рішення судом враховані висновки, які викладені у постанові ВС від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17, від 30.08.2021 у справі № 500/485/20.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 5, 6, 44, 120, 122, 123, 268 КАС України, суд, -
Позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 цього Кодексу.
Повний текст ухвали виготовлено 29 квітня 2025 року (з врахуванням вихідних днів).
Головуючий: О. Г. Казидуб