Справа 635/3239/25
Провадження 2-а/635/121/2025
30.04.2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючої судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Старишко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка заяву про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
29.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 998 від 17.04.2025 р., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року провадження у справі відкрито.
Одночасно з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови № 998 від 17.04.2025 р. до розгляду справи та набранням рішення чинності. В обгрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, суттєво вплинути на його майнові інтереси, та його права будуть порушені.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. п.1, 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Виходячи із системного аналізу змісту правових норм ч. 2 ст. 150 КАС України слідує, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення позову може бути шляхом зупинення дії індивідуального акту або зупинення стягнення, яке відбувається на підставі виконавчого документа.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень ст. 150 КАС України.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтовує необхідність застосування заходу забезпечення позову тим, що невжиття заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у разі продовження дії постанови позивач зазнає негативних наслідків, зокрема фінансових втрат, позивач вважає, що постанова прийнята з порушенням процесуальних норм, що свідчить про її необґрунтованість та незаконність.
Суд зазначає, що вказані в заяві підстави не є підставою для вжиття заявленого позивачем виду забезпечення позову та не свідчить про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду шляхом подання позовної заяви. Крім того, заходи забезпечення позову у виді зупинення дії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності мають ознаки часткового вирішення позову по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків скасування постанови.
Водночас позивачем інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Враховуючи викладене та виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст.117,118,150-154,160,165,256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його постановлення безпосередньо до апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Якішина