Справа № 308/16643/23
30 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.,
представниці позивача - Дурдинець Р.Ю.,
відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (далі - позивач або Банк) до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - відповідачка) надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
-стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 10.12.2022, яка складається із заборгованості 40510,17 грн. - заборгованість за кредитом, 9371,99 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка зверталася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала 03.12.2020 анкету-заяву клієнта фізичної особи. У подальшому за допомогою ОТП-паролю було підписано заяву б/н від 10.12.2022. Між сторонами існують договірні відносини щодо надання банківських послуг, які містять умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Суть договірних відносин полягає у наданні відповідачці можливості користуватися кредитним лімітом. У свою чергу, остання зобов'язана повертати грошові кошти та здійснювати плату за їх користування. Між тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору утворилася заборгованість по сплаті за кредит та простроченими відсотками.
До суду від відповідачки надійшов відзив, у якому вона проти позову заперечила. Відзив обґрунтований тим, що жодних заяв для отримання кредиту 10.12.2022 відповідачка не підписувала. Заволодіння грошовими коштами, про які стверджує позивач, є наслідком шахрайських дій, до яких відповідачка жодного відношення не має. Підстави для стягнення з відповідачки будь-яких сум відсутні, так як позивач не довів, що заволодіння грошовими коштами сталося внаслідок розголошення реквізитів платіжної карти відповідачки, її втраті, розголошення пароля доступу до мобільного додатку «Приват24», інших дій або бездіяльності відповідачки, що призвели до несанкціонованого доступу сторонніх осіб до банківського рахунку відповідачки.
12.03.2025 до суду від представника позивача надійшли заперечення, у яких він позов підтримав. Заперечення обґрунтовані тим, що банком здійснювалася процедура автентифікації, тому відповідальність за вчинені операції покладається на власника рахунку, тобто на позивачку. Також представник позивача вказує на недоречність судової практики, на яку посилається відповідачка з огляду на те, що правові висновки судів у відповідних справах ґрунтуються на нормативних приписах, які втратили чинність та до спірних правовідносин не застосовуються.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 року головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка В.Й.
Ухвалою від 09.12.2024 суддя прийняв справу до свого провадження.
Ухвалою від 20.01.2025 суд перейшов до розгляду справи № 308/16643/23 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.01.2025 суд витребував додаткові докази.
Ухвалою від 04.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
31.01.2025 відповідачкою повторно подано клопотання про витребування, яке згідно з її заявою від 12.03.2025 вона відкликала, тому суд вважає, що відповідне клопотання слід залишити без розгляду.
У судовому засіданні представниця позивача позов підтримала, просила його задовольнити.
У судовому засіданні відповідачка проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення та заперечення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між позивачем та відповідачкою існують договірні відносини щодо надання банківських послуг у зв'язку з підписанням анкети-заяви від 03.12.2020. Відповідачка визнає, що являлася клієнтом позивача та мала у відповідній фінансовій установі зарплатну картку зі встановленим на ній лімітом дозволеного овердрафту.
У період 10.12.2022 до 14.12.2022 на відповідачку оформлено платіжні картки за номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
Відповідно до виписки за 10.12.2022-29.08.2023 та розрахунку заборгованості станом на 23.08.2023 розмір заборгованості за використання вищевказаних платіжних карток складає 49 882,16 грн., з яких 40 510,17 грн. обліковується як заборгованість за тілом кредиту, а 9371,99 грн. - як заборгованість за простроченими відсотками. Проти цієї заборгованості відповідачка заперечує, вказуючи про те, що заволодіння грошовими коштами у вказаному розмірі є наслідком шахрайських дій, до яких вона жодного відношення не має.
Учасниками справи не оспорюється, що відповідачкою для входження у мобільний додаток «Приват24» використовувався фінансовий номер «НОМЕР_8».
За наслідками витребування додаткових відомостей позивач на виконання ухвали суду повідомив, що фінансовий номер «НОМЕР_8» використовувався відповідачкою для входження у мобільний додаток «Приват24» до 06 год. 26 хв. 10.12.2022.
Учасниками справи не заперечується зміна фінансового номеру «НОМЕР_8». Як повідомлено банком, зазначений номер було змінено на « НОМЕР_7 ».
Відповідно до інформації, наданої ПрАТ «ВФ України» абонентські номери « НОМЕР_8 » та « НОМЕР_7 » обслуговувалися анонімно (знеособлено). У період часу з 09.12.2022 по 12.12.2022 блокування, зміна, пере випуск SIM-карт з абонентськими номерами « НОМЕР_8 » та «НОМЕР_7» не зафіксовано.
Згідно зі скриншотом екрану мобільного телефону 10.12.2022 відповідачці неодноразово телефонували з мобільного номеру « НОМЕР_9 », а саме - о 06 год. 05 хв., 06 год. 06 хв., 06 год. 08 хв., 06 год. 10 хв., 06 год. 11 хв., 06 год. 13 хв., 06 год. 15 хв.
Як стверджується банком, зміна логіну відповідачки в додатку «Приват24» проводилася за допомогою пристрою, який не був притаманний клієнтці для входу в «Приват24».
13.12.2022 відповідачка зверталася до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
14.12.2022 внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до фабули, відображеної у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022071030001767 від 14.12.2022, до чергової частини надійшла заява відповідачки про те, що невідома особа шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа її грошовими коштами з банківської картки банку «ПриватБанк» № НОМЕР_10 та банківської картки банку «ПриватБанк» № НОМЕР_11 в сумі 55 000 гривень.
15.12.2022 відповідачка зверталася із письмовою заявою до позивача, у якій просила провести перевірку щодо шахрайських дій по зняттю грошових коштів із картки № НОМЕР_5 , зарплатної картки та кредитної картки № НОМЕР_6 у період з 10.12.2022 по 15.12.2022.
Виходячи з наявності підстав для стягнення заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
У вимірі фактичних обставин цієї справи суд встановив, що спірна заборгованість виникла у зв'язку з оформлення та користування платіжних карток у період з 10.12.2022 по 14.12.2022.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» (тут і надалі в редакції від 01.12.2022, яка діяла на момент оформлення платіжних карток, якщо не уточнено протилежне) автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг; держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту; емітент платіжних інструментів (далі - емітент) - надавач платіжних послуг, який надає послугу емісії платіжних інструментів та має право на надання такої послуги відповідно до цього Закону; користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку.
Згідно з пунктом 6 частини 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент зобов'язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.
У разі невиконання емітентом обов'язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. Обов'язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі:
-інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем;
-відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі про надання платіжних послуг.
Отже, в даному випадку саме на позивача покладається обов'язок повідомляти відповідачку про виконані операції з використанням електронних платіжних засобів. Неналежне повідомлення про такі операції має наслідком те, що ризик збитків від виконання таких операцій нестиме саме емітент.
Згідно з частиною 20 статті 38 цього ж Закону користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 (далі - Положення №164) (тут і надалі в редакції від 29.07.2022, яка введена в дію 01.08.2022) користувач зобов'язаний:
1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень;
2) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.
Пунктом 140 розділу VII Положення №164 визначалося, що користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до пункту 141 розділу VII Положення №164 емітент зобов'язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
Емітент під час видачі платіжного інструменту зобов'язаний поінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу. Перша зміна ПІНу здійснюється безкоштовно (у разі можливості зміни ПІНу).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків пункту 146 та 147 розділу VII Положення №164).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
У справі, що розглядається:
-суд встановив наявність обставини, яка об'єктивно та істотно впливає на поінформованість відповідачки про спірні транзакції, а саме - зміну її фінансового номеру. Із урахуванням цього позивачем не спростовано, що про здійснення будь-яких платежів та використання коштів за «новими» платіжними картками відповідачка була обізнана раніше, аніж час звернення до Банку за отриманням виписок по рахунку, які долучалися відповідачкою у ході розгляду справи, зокрема, 13.12.2022 та 15.12.2022. Будь-яких доказів про надсилання якихось сповіщень чи повідомлень позивач не надав.
-упродовж розгляду справи Банк жодним чином не коментував і не заперечував факт неодноразових звернень щодо блокування карткових рахунків, які передували поданню відповідачкою заяви від 15.12.2022, однак виявлялися безрезультативними з об'єктивних причин;
-відповідачка вже 13.12.2022, тобто оперативно та без зайвих зволікань, звернулася до органу досудового розслідування з приводу незаконних, на її думку, транзакцій;
-правові відносини між сторонами спору фактично не є рівними, адже в таких цивільних відносинах саме банк є професійним учасником ринку, тоді як відповідач являється «слабкою» стороною. Тобто саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції;
-позивач не надав жодних доказів, що списання коштів відбувалося за розпорядженням відповідачки і вона повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів;
-твердження представника відповідача про здійснення автентифікації суд оцінює критично, адже позивачем не долучено жодних доказів, у тому числі внутрішніх документів банку, які в даному випадку регламентували процедуру ідентифікації користувача електронного платіжного засобу. Матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних відповідачкою, які би можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування;
-посилання на те, що для зміни логіну користувача необхідно ввести вірний ПІН-код картки, а також правильний пароль із смс-повідомленням є непереконливими, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей про (1) те, як саме чином конкретно за обставин спірних правовідносин проводилася зміна логіну користувача, а також (2) надсилання банком будь-яких паролів відповідачці з тим, щоб ідентифікувати користувача із застосуванням одноразового паролю. На підтвердження своїх заперечень позивач не надав висновків службового розслідування, актів перевірок, викопіювань із програмного забезпечення тощо, хоча, приміром, у долучених запереченнях міститься посилання на результати проведеної перевірки;
-суд з'ясував, що відповідно до інформації, наданої ПрАТ «ВФ України» абонентський номер « НОМЕР_7 », тобто «новий» фінансовий номер обслуговується анонімно (знеособлено). Вказане дає підстави для висновку, що зміна фінансового номеру не ідентифікує відповідачку, тобто неможливо достовірно стверджувати про те, що у даному випадку користувачем платіжного засобу була саме відповідачка;
-суд враховує, що факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання банківських операцій не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сукупність обставин справи свідчить про те, що спірна заборгованість виникла у зв'язку із списанням кредитних коштів поза волею відповідачки та подальшим нарахуванням на цю суму процентів.
Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати у вигляді судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 133-141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: В.Й. Данко