Справа № 308/1847/25
30 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Янцо М.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/1847/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу, згідно з якою просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 45000,00 дол. США. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.12.2024 року між сторонами укладено договір позики, який був оформлений борговою розпискою, за яким позикодавець передав, а позичальник отримав в якості позики 45 000 дол. США, які останній зобов'язався повернути до 31.12.2024 року. Однак, у встановлений строк позичальник отримані в борг грошові кошти позикодавцю не повернув. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором позики зобов'язань, позивач з метою захисту своїх майнових прав змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2025 вказана позовна заява прийнята до розгляду та призначено по справі судове засідання в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи відкладався 02.04.2025 з метою надання можливості представнику відповідача ознайомитися з позовними вимогами.
Позивач подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, задовольнити позовні вимоги, подав оригінал розписки.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі відповідача та визнання позову.
Оскільки учасники процесу у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що наявність між позивачем та відповідачем позикових відносин підтверджується оригіналом розписки ОСОБА_2 від 17.12.2023 року. Зокрема, із дослідженої судом розписки вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 07.10.1999 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , цією розпискою підтверджує, що 12.09.2013 отримано від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 від 27.08.2019, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 30000 дол. США 12.09.2013 року, також було отримано грошові кошти в сумі 15000 дол. США, що разом становить 45000 дол. США. Отримані в борг кошти зобов'язується повернути ОСОБА_1 до 31.12.2024. Дана розписка написана власносноручно, без примусу, з повним розумінням її змісту.
У підтвердження особи позивача подано копію паспорта на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_4 .
Представник відповідача, повноваження якого перевірені судом, подав письмову заяву про визнання позовних вимог.
Тобто, даний документ повністю підтверджує як факт отримання ОСОБА_2 коштів за договором позики, так і зобов'язання повернути ці кошти у строк не пізніше 31.12.2024 року.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики представник позивача надав суду належним чином посвідчену копію розписки відповідача від 17.12.2023 та її оригінал. Відповідач визнав позовні вимоги за наданою суду розпискою від 17.12.2023 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 12.11.2020 у справі №154/3443/18, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що наявність оригіналу розписки в позивача та її зміст, визнання позовних відповідачем, свідчить про існування невиконаного зобов'язання відповідачем по договору позики від 17.12.2023.
Вказані обставини у достатній мірі свідчать про наявність між сторонами дійсних правовідносин, які випливають з договору позики та на які поширюється дія відповідних норм цивільного законодавства.
У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з постановою № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Зважаючи на досліджені судом письмові докази, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин, визнаних відповідачем та добровільності їх визнання.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав зобов'язання за даним договором, а тому зобов'язаний повернути позивачу борг в сумі 45000 дол. США. Позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, зокрема, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 610, 611, 1046, 1047 ЦК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 45000 дол. США, та сплачену суму судового збору у розмірі 7570 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 7570 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят грн.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення складено 30 квітня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда