Справа № 308/5950/25
1-кс/308/2548/25
29 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 62025140160000444 від 28.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ, раніше не судимого,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Старший слідчий в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що слідчими Шостого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140160000444 від 28.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
28.04.2025 о 15.40 год. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
28.04.2025 відносно ОСОБА_4 складено та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Досудовим розслідування встановлено, що громадянина України ОСОБА_4 , 21.04.2025 призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №118 від 22.04.2025 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ та призначено на посаду стрільця 1 відділення 3 патрульного взводу патрульної роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, солдат ОСОБА_4 у порушення вказаних вимог законодавства, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.04.2025 близько 12.00 год. солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який призваний на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 1 відділення 3 патрульного взводу патрульної роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, без відповідного дозволу командування частини, з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби - підрозділ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що за адресою: АДРЕСА_2 , після чого 25.04.2025 близько 20.05 год. здійснив спробу незаконного залишення території України поза пунктом пропуску в напрямку 265 прикордонних знаку на відстані 70 метрів до Державного кордону України, поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , де був затриманий прикордонним нарядом «Групи реагування» НОМЕР_3 прикордонного загону за спробу незаконного перетину державного кордону України, про що відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Слідчий зазначає, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який призваний на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 1 відділення 3 патрульного взводу патрульної роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, через особисту недисциплінованість, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилитися від військової служби, 25.04.2025 близько 12.00 год. без відповідного дозволу командування частини, з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби - підрозділ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому 25.04.2025 близько 20.05 год. здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини та місця несення служби з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану.
У клопотанні вказано на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 26.04.2025; протоколами складеними відносно ОСОБА_4 за вчинення останнім адміністративних правопорушень (в тому числі за спробу незаконного перетину державного України); протоколами військовослужбовців ДПС України, які здійснювали адміністративне затримання ОСОБА_4 та іншими в сукупності матеріалами.
Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_4 як підозрюваному у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, вчинення іншого тяжкого злочину, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На даний час ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 12-ти років.
У клопотанні вказано на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України, а саме: що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий зазначає, що вищевказані обставини, а також той факт, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, через державний кордон України, а також переховуватись на території України.
Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому у клопотанні вказано на те, що вивченням особи підозрюваного, на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, у сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що особисте зобов'язання, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, і не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194, 199 КПК України, слідчий просить: застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, з підстав що у ньому викладені. Підтвердив написання заяви підозрюваним про бажання продовжити службу у військовій частині.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, вважає таке необґрунтованим. Разом з тим, просив врахувати при обранні запобіжного заходу що ОСОБА_4 є підприємцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та при обранні запобіжного заходу застосувати помірну заставу.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Просив врахувати, що подав заяву про бажання продовжити службу в тій же самі частині, чому саме так вчинив не може пояснити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, слідчими Шостого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140160000444 від 28.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно матеріалів клопотання солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який призваний на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 1 відділення 3 патрульного взводу патрульної роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, через особисту недисциплінованість, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилитися від військової служби, 25.04.2025 близько 12.00 год. без відповідного дозволу командування частини, з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби - підрозділ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому 25.04.2025 близько 20.05 год. здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини та місця несення служби з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану.
28.04.2025 о 15.40 год. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
28.04.2025 відносно ОСОБА_4 складено та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 26.04.2025; протоколами складеними відносно ОСОБА_4 за вчинення останнім адміністративних правопорушень (в тому числі за спробу незаконного перетину державного України); протоколами військовослужбовців ДПС України, які здійснювали адміністративне затримання ОСОБА_4 та іншими в сукупності матеріалами.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
28.04.2025 підозрюваного було затримано згідно ст. 208 КПК України.
На переконання слідчого судді, сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості особи підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 408 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому слідчий суддя вважає що слідчим у клопотанні, та прокурором у судовому засіданні, наведено достатньо доказів на існування вказаних в клопотанні ризиків.
Слідчий суддя враховує також, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 408 КК України тільки 28.04.2025, вказаному передувало його затримання в порядку 208 КПК України, 28.04.2025. При цьому як вказано вище санкція статті ч.4 ст. 408 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення на строк від 5 до 12 років.
Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною дають підстави вважати, що підозрюваний усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
Слідчий суддя враховує також і те, що як встановлено в ході досудового розслідування підозрюваний 25.04.2025 близько 20.05 год. здійснив спробу незаконного залишення території України поза пунктом пропуску в напрямку 265 прикордонних знаку на відстані 70 метрів до Державного кордону України, поблизу населеного пункту с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, де був затриманий прикордонним нарядом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_3 прикордонного загону за спробу незаконного перетину державного кордону України, про що відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.
Також слідчий суддя вважає доведеним існування ризику того, що підозрюваний може: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає не доведеним існування ризику того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, оскільки такі ризики нічим не підтверджені.
При розгляді клопотання слідчим суддею враховано особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Зі слів ОСОБА_4 він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та займався підприємницькою діяльністю. Поряд з цим, належних доказів наведеним твердженням слідчому судді не надано.
При цьому слідчий суддя враховує, що відомостей про неможливість перебування в умовах тримання під вартою підозрюваного не надано.
Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
Слідчий суддя вважає за необхідне вказати і на те, що крім того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.
Слідчий суддя враховує, тяжкість та обставини вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, наявність ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, майновий та сімейний стан підозрюваного; той факт, що останній достовірно знаючи про обов'язок проходити військову службу, будучи обізнаним про оголошення воєнного стану в державі, самовільно залишив місце проходження військової служби та ухилявся від її подальшого проходження, тим самим подав особистий приклад поведінки у період воєнного стану, який підриває авторитет держави, ЗСУ, боєздатність підрозділу та обороноздатність держави в цілому, деморалізує інших військовослужбовців та спонукає їх до порушення військової дисципліни, нехтування конституційним обов'язок по захисту вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
З огляду на повідомлену підозру, враховуючи час ухилення від проходження військової служби, за наявної можливості самостійно прибути до військової частини для подальшого проходження, існують ризики продовження підозрюваним кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, або вчиненні інших кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, в зв'язку з чим, вважає, що на даному етапі досудового розслідування необхідним запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного, є тримання під вартою, що забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Підозрюваний є військовослужбовцем, на даний час слідчому судді доказів звільнення його із лав збройних сил України не надано.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Під час розгляду клопотання слідчого слідчим суддею встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, й неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України слідчий суддя вважає за необхідним визначити її у розмірі, 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 242 240грн. (3028 х 80 = 242 240грн).
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов'язки.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 62025140160000444 від 28.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 06 червня 2025 року включно.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному,що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний,обвинувачений,будучи належним чином повідомлений,не з'явився за викликом до слідчого, прокурора,слідчого судді,суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки,застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного,обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1