Справа № 308/5954/25
1-кс/308/2549/25
29 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12023071170000539 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця міста Ужгород, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, має на утриманні дитину 2014 р.н., який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Заступник начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні №12023071170000539 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що заступником начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023071170000539 від 19 липня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Під час досудового розслідування з'ясовано, що 19 липня 2023 року близько 01 години 30 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи з кримінально-протиправною недбалістю, керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме марки «RENAULT», моделі «MEGANE», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп», зі сторони міста Ужгорода у напрямку КПП «Тиса», на мості через річку Латориця, за координатами згідно Google Maps 48.4559884, 22.2098102, не врахував дорожню обстановку щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, допустив наїзд на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вийшов на проїзну частину автодороги з правої сторони з-за металевого відбійника, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), а саме п. 12.3, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, з урахуванням термінів «небезпека для руху» та «перешкода для руху», недотримання яких перебуває у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок цього пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, зокрема тілесні ушкодження у вигляді «забійні садна грудної клітки зліва» - мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної втрати працездатності. Тілесне ушкодження у вигляді «обширної на 2/3 окружності гомілки у с/н/3 гомілки рани Y - подібної форми рана, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку» потягли за собою розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Тілесне ушкодження у вигляді «закритої тупої травми грудної клітки, множинних переломів ребер, сегментального перелому дистального 1/3 малогомілкової кістки із зміщенням», потягли за собою розлад здоров'я строком більше як 21 дня та кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді «неповної травматичної ампутації лівої н/к на рівні с/н/3 лівої гомілки, відкритого багато уламкового сегментарного перелому лівої великогомілкової кістки, правобічного пневмотораксу» були небезпечними для життя в момент їх спричинення та кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
З технічної точки зору в діях водія автомобіля марки «RENAULT», моделі «MEGANE», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності технічним вимогам пунктів 12.3 ПДР України, недотримання яких в своїй сукупності, знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Слідчий зазначає, що при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у відповідності до статті 178 КПК України необхідно врахувати, що у сторони обвинувачення наявні достатні та вагомі докази вини ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що були наведені у вказаному клопотанні та додані до нього, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, так як ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Разом з тим в органу досудового розслідування є підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому суду, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин. Підставою також є відсутність у нього постійного місця роботи, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тим самим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Окрім того з метою забезпечення покладених на нього процесуальних обов'язків, існує ризик його протиправної поведінки у майбутньому, а також те, що вказаним ризикам неможливо буде запобігти без обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання з мотивів, наведених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про що свідчать долучені до матеріалів клопотання докази.
Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечили щодо поданого клопотання. Окрім того, захисник просив врахувати, що ОСОБА_4 з'являється на усі виклики, сприяє слідству та дав визнавальні покази.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділом поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції Закарпатської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12023071170000539 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
29 квітня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Згідно змісту ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним,обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Частиною 3 ст.176 КПК України передбачено, що найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно положень ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачено покарання позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, та яке у відповідності до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 1907.2023, висновок експерта №400 по матеріалах медичної документації від 26.10.2023, протокол допиту свідка від 20.07.2023, протокол проведення слідчого експерименту від 17.03.2025, висновок експерта №СЕ-19/107-25/5457-ІТ від 23.04.2025, протокол допиту підозрюваного від 29.04.2025, вважаю обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого, у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому підозрюваний ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватись із свідками та потеплілим і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними вказані в клопотанні ризики, передбачені п.4 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні .
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме, те, що підозрюваний раніше не судимий згідно ст. 89 КК України, неодружений, який має на утримані дитину 2014 р.н., має постійне місце реєстрації.
Враховуючи наведене, клопотання слідчого підлягає до задоволення.
Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою кожного разу, у визначений ними час для проведення процесуальних дій; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, є цілком співмірним, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри та є достатнім для запобіганню встановленим під час розгляду клопотання ризикам. Крім цього, особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом.
Згідно положень ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Керуючись ст. 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою кожного разу, у визначений ними час для проведення процесуальних дій;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали та строк дії запобіжного заходу - до 27 червня 2025 року (включно).
Повідомити підозрюваному письмово під розпис покладені на нього обов'язки.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1