Справа № 308/20189/24
04 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забрідь Великоберезнянського району Закарпатської області, громадянина України, з повною = середньою освітою, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця Збройних Сил України військової служби за контрактом, на посаді - номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023072210000412 від 14.11.2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 01.07.2020 року прийнятий на військову службу за контрактом у військову частині НОМЕР_2 . 15.09.2023 року наказом №263 командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення. Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст. 6, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 , зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов'язки. Натомість, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , під час дії воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, через особисту недисциплінованість, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 12.10.2023 самовільно залишив територію 0 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військове містечко № НОМЕР_3 ) військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , та був незаконно відсутній на військовій службі по 27.10.2024 року, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчий вказує, що 27.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 ККУ. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків та іншими матеріали в сукупності.
Також слідчий зазначає, що 27.10.2024 підозрюваний ОСОБА_4 добровільно звернувся із клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини НОМЕР_1 чи інших підрозділах ЗСУ для продовження проходження військової служби, відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно з листом командира військової частини НОМЕР_4 від 31.10.2024 №45/52/1604, командир військової частини НОМЕР_4 підполковник ОСОБА_7 надав письмову згоду на продовження проходження військової служби підозрюваним ОСОБА_4 .
Відповідно до ухвали судді Мукачівського міськрайонного суду справа №303/9091/24 провадження №1-кп/303/703/24 від 05.12.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, так - як у підготовчому судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 , заперечив щодо поданого клопотання та відмовився повернутися до військової частини НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби.
12.12.2024, 02.01.2025 та 04.03.2025 на адресу проживання підозрюваного ОСОБА_4 було скеровано ряд повісток про необхідність його з'явлення до органу досудового розслідування для проведення з ним слідчих дій. Однак у вказані дати, згідно письмових повісток, підозрюваний ОСОБА_4 без поважних причин до органу досудового розслідування не з'явився. Належні підозрюваному ОСОБА_4 номери мобільних телефонів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 перебували поза зоною досяжності. У зв'язку з цим 16.12.2024 ОСОБА_4 постановою слідчого був оголошений в розшук, а кримінальне провадження відносно останнього зупинено.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання слідчий зазначає, що у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові дії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України.
Також вказує, що ОСОБА_4 являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.
Також посилається на положення ч. 8 ст. 176 КПК України та ч.4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, а також слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Окрім того, під час винесення рішення, просить суд врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, а саме той факт, що серед громадян України може скластися хибне враження безкарності, недолугості правоохоронної системи в цілому, а також створить передумови для вчинення військовослужбовцями аналогічних кримінальних правопорушень, що як наслідок призведе до підриву авторитету Збройних Сил України, ухилення громадян України та військовослужбовців від виконання ними Конституційних обов'язків щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підрив боєздатності армії - Збройних Сил України в умовах прямої збройної агресії російської федерації.
А тому на підставі вищенаведеного просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному вчасно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється. Крім того, зазначив, що під час дії воєнного стану, у відповідності до положень ч.8 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні, зокрема, злочину передбаченого ст. 407 КК України застосовується виключно запобіжний захід у видів тримання під вартою, без бвизначення розміру застави.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 не заперечив проти клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що вину визнає, що бажає повернутися на службу.
Заслухавши думку прокурора, який підтримав внесене клопотання, пояснення підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя доходить наступного.
Згідно матеріалів клопотання, встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023072210000412 від 14.11.2023 року, у якому 27.10.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.6 та ч. 8 ст. 176 КПК України.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ "обгрунтована підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин" (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Зокрема, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленні командування військової частини, даних службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитах свідків та інших матеріалах даного кримінального провадження.
Слідчий суддя доходить висновку, що сукупність фактичних даних, які містяться в наведених матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати повідомлену ОСОБА_4 підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується і з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, зазначених у клопотанні, слідчий суддя вважає, що зазначений в клопотанні та заявлений прокурором в судовому засіданні ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду знайшов своє підтвердження, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного уникнути відповідальності за вчинене, зокрема, шляхом виїзду за кордон, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, зокрема у зв'язку з межуванням області з іншими країнами.
Також, на думку суду, наявним є ризик вчинення ОСОБА_4 нового тотожного кримінального правопорушення, пов"язаного з ухиленням від військової служби.
При цьому суд враховує, що 27.10.2024 підозрюваний ОСОБА_4 добровільно звернувся із клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини НОМЕР_1 чи інших підрозділах ЗСУ для продовження проходження військової служби, однак у підготовчому судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 , заперечив щодо поданого клопотання та відмовився повернутися до військової частини НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби.
Після цього підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування ухилявся від явки до органу до судового розслідування, у зв"язку з чим згідно з постановою слідчого від 16.12.2024 року оголошувався в розшук.
Зазначені обставини в своїй сукупності, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, також враховує, дані, що характеризують ОСОБА_4 , зокрема, згідно службової характеристики на солдата ОСОБА_4 номер обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 характеризується посередньо.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя враховуючи обгрунтованість підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного, доходить висновку, що внесене слідчим клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам закону та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на вказані вимоги закону та фактичні обставини вчиненого злочину, який вчинено військовослужбовцем у період дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, що підозрюваному не слід визначати розмір застави, у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забрідь Великоберезнянського району Закарпатської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця Збройних Сил України військової служби за контрактом, на посаді - номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування - по 30.04.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1